Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/1876/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1876/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглядаючи справу за позовом Споживчого товариства "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ"; (вул. Генерала Петрова, 49/2,кв.55, м.Одеса,Одеська область,65072) до відповідача: BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No 26/Z8 Sahinb, код компанії 58808, юридична адреса : Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad. No:26/Z8 Sahinbey/Gaziantep, електронна пошта : BULUTIHTIYACMADDELERI@gmail.com )

про стягнення 62 180,93 ЄВРО- сума попередньої оплати за непоставлений товар та 3% річних 1 155,03 ЄВРО ( еквівалент, загальна ціна позову - 2 555 358,98 грн.;)

Представники сторін

від позивача - не прибули;

від відповідача - не прибули.

в с т а н о в и в:

04.05.2023року позивач Споживче товариство "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ" звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: стягнути з відповідача BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI, на користь позивача заборгованість а також покласти на відповідача судові витрати. Ціна позоову визначена позивачем у еквіваленті у національній валюті України як 2 555 358,98 грн.

Ухвалою від 08.05.2023р. у справі № 916/1876/23 залишено без руху позовну заяву (вх. № 1941/23 від 04.05.23р. ); встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду поштового опису вкладення в цінний лист, як доказу направлення відповідачу позовної заяви з доданими документами.

На виконання вимог ухвали від 08.05.23р. у справі № 916/1876/23 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви , пояснення (вх № 15710/23). Зазначена заява разом із доданими доказами долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 року було відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2023 року.

Ухвалою суду від 20.11.2023р. відкладено підготовче засідання на 02.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на "30" вересня 2024 р..

З матеріалів позовної заяви слідує, що місцезнаходженням відповідача BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI є Турецька Республіка.

Судом встановлено, що відповідач у справі є нерезидентом та із матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача представництва на території України.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання, що проводить господарчу діяльність в Турецькій Республіці, то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція), учасниками якої, в тому числі, є Україна та Турецька Республіка.

Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Положеннями статті 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 4 Конвенції закріплено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Порядок здійснення вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень врегульовано Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 за №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 6.1-6.8 Інструкції, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2 - 6.14 цієї Інструкції. Доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Згідно пункту 2.3 Інструкції, переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Пунктом 6.7 Інструкції визначено, що суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до інформації, яка розміщена на вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http://www.hcch.net, Центральним органом Турецької Республіки є Ministry of Justice General Directorate for International Law and Foreign Relations Adalet Bakanlэgэ Ek Binasэ Namэk Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Cankaya / Ankara Turkey.

Отже, судові документи підлягають надісланню до Центрального органу запитуваної Держави - Турецької Республіки (Ministry of Justice General Directorate for International Law and Foreign Relations Adalet Bakanlэgэ Ek Binasэ Namэk Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 Cankaya / Ankara Turkey) для їх подальшого вручення відповідачу у справі.

До суду надійшло повідомлення Міністерства юстиції України про вручення Міністерством юстиції Турецької Республіки судових документів відповідачу.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 28 лютого 2022 року між Споживчим товариством "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ" та BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC. LTD. STI., що є юридичною особою за законодавством Турецької республіки, було укладено контракт №1-02 на поставку товарів.

03 березня 2022 року BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC. LTD. STI. виставило СТ "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ" інвойс №1-02 на товари згідно Контракту від 28.02.2022 року на суму 62 180,93 ЄВРО.

07 березня 2022 року СТ "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ"перерахувало на банківський рахунок BULUT IHT AC MADDELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC. LTD. STI. авансовий платіж

згідно інвойсу №1-02 на суму 62 180,93 ЄВРО.

11 березня 2022 року BULUT IHTIYAC MADELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC LTD. STI. надіслали лист №11-03 про відправку оплаченого товару, проте за шість місяців з моменту здійснення оплати товар так і не надійшов, що становить порушення п. 1.1. Контракту.

05 вересня 2022 року СТ «ФІНТЕК МЕРКУРІЙ» звернулось до BULUT IHTTYAC MADELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC. LTD. STI. із вимогою повернути суму попередньої оплати за непоставлений у визначений Контрактом строк товар у розмірі 62 180,93 ЄВРО у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання претензії.

Проте, станом на момент подання позовної заяви жодної відповіді від BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS. MAK. SAN. VE TIC. LTD. STI. не надійшло, а кошти, сплачені за товар, не повернуті.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за контрактом, було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1 155, 03 ЄВРО.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №1-02 від 14.01.2022р. стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов?язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар (товари) ісплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Конституції України). Зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина перша статті 524 ЦК України). Грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов?язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Оскільки у спірних правовідносинах, позивачем та кредитором одночасно є нерезидент - іноземна компанія, на ці правовідносини, окрім загального, поширюється і спеціальне законодавство України - Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб?єкти цієї діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність2, усі суб?єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб?єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», що гривня є единим законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Отже, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов?язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

У відповідності до контракту, валютою розрахунків за товар сторони визначили - долар США.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 62 180,93 ЄВРО є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1 155,03 ЄВРО, судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 155,03 ЄВРО.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Споживчого товариства "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Споживчого товариства "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ"; (вул. Генерала Петрова, 49/2,кв.55, м.Одеса,Одеська область,65072) до відповідача: BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No 26/Z8 Sahinb, код компанії 58808, юридична адреса : Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad. №:26/Z8 Sahinbey/Gaziantep) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No 26/Z8 Sahinb, код компанії 58808, юридична адреса : Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad. №:26/Z8 Sahinbey/Gaziantep) на користь Споживчого товариства "ФІНТЕК МЕРКУРІЙ" (вул.Генерала Петрова,49/2,кв.55, м.Одеса,Одеська область,65072) суму попередньої оплати за непоставлений у строк товар у розмірі 62 180 (Шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) ЄВРО 93 євроценти та 3% річниху розмірі 1 155 (Одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) ЄВРО 03 євроцента, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 2 555 358 (Два мільйона п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 98 коп. та судовий збір в розмірі 38 330 (Тридцять вісім тисяч триста тридцять) грн. 38 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 08 жовтня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна