Рішення

від 09.10.2024 по справі 920/992/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.2024м. СумиСправа № 920/992/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/992/24

за позовом: Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601, код 21560766)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 23, м. Конотоп, Сумська область, 41607, код 03197931)

про стягнення 17 093,54 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» 17 093,54 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах протягом 2023 року, та сплаченого за подання позовної заяви 3 028 грн судового збору.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.08.2024 справу № 920/992/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 07.08.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/992/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України. Позивачу надано семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України. Відповідачу також надано семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

16.08.2024 до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації б/н від 16.08.2024 (вх.№ 2462 від 16.08.2024), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що посилання позивача на пункти Положення про управління соціального захисту населення Конотопської РДА, затверджене розпорядженням голови Конотопської РДА від 06.11.2013 є недоцільним, оскільки останнє втратило чинність в 2018 році, про що свідчить розпорядження голови Конотопської РДА від 23.03.2018 № 117- ОД.

Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» передано функції з призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійному фонду України. Постанова набрала чинності з 23.09.2022.

З 1 грудня 2022 року повноваження про призначення, нарахування і виплати житлових субсидій та пільг перейшло від органів соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041, на початок 2023 року особові справи та реєстри, в тому числі пільгової категорії населення, відповідачем було передано до органів Пенсійного фонду України.

Тож, з осені 2022 року до компетенції управління соціального захисту населення Конотопської РДА не входили повноваження по відшкодуванню населенню витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Положенням № 117, а саме п. 3 закріплено поняття уповноважені органи, до яких окрім органів соціального захисту населення районних державних адміністрацій належать виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України.

З врахування зазначеного, а також зважаючи на п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, з метою позитивного вирішення питання щодо відшкодування наданих послуг зв`язку, позивачу, на думку відповідача, необхідно звертатись до представницьких органів місцевого самоврядування мешканців Буринської громади.

У силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 №157-VIII представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, яка розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 723-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області" до складу Буринської міської територіальної громади увійшли Буринська, Біжівська, Верхньосагарівська, Вознесенська, Воскресенська, Гвинтівська, Дяківська, Жуківська, Клепалівська, Миколаївська, Михайлівська, Олександрівська, Пісківська, Слобідська, Степанівська, Суховерхівська, Успенська, Червонослобідська, Черепівська громади (населені пункти).

Таким чином, саме Буринська міська рада, на думку відповідача, відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам - надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку.

Тому у вказаному вище відзиві відповідачем також заявлено клопотання б/н від 16.08.2024 (вх.№ 3727 від 16.08.2024), у якому просить замінити відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на належного відповідача - Буринську міську раду, як представницький орган Буринської міської територіальної громади.

Ухвалою суду від 20.08.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про заміну відповідача б/н від 16.08.2024 (вх.№ 3727 від 16.08.2024), яке вміщено у поданому відповідачем відзиві б/н від 16.08.2024 (вх.№ 2462 від 16.08.2024).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 20.08.2024 б/н (вх. №2499 від 20.08.2024), в якому заперечує проти доводів відповідача у відповіді на позовну заяву, наголошує на тому, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду заперечення по справі від 26.08.2024 б/н (вх. №2542 від 26.08.2024), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно зі статтєю 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Частиною четвертою статті 240 ГПК України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором електронних комунікацій, предметом діяльності якого, зокрема, є надання послуг зв`язку, а саме, електронних комунікаційних послуг в розумінні Закону України «Про електронні комунікації», який набрав чинності з 01.01.2022, і на підставі якого втратив чинність Закон України «Про телекомунікації». В свою чергу, Закон України «Про телекомунікації» був прийнятий на зміну Закону України «Про зв`язок».

Відповідно до викладених у позові доводів позивач виконав покладений на нього законом обов`язок та надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах протягом 2023 року на загальну суму 17 093, 54 грн.

Позивач зазначає, що вказані витрати Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації позивачу не були відшкодовані, чим було і зумовлено звернення позивача до суду з метою захисту своїх майнових прав і законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з метою відшкодування витрат АТ «Укртелеком» на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям громадян, які проживають на території Буринської ОТГ, позивач подав у червні 2024 року відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговикам протягом 2023 року.

А саме, позивач надіслав відповідні помісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з поіменними списками абонентів-пільговиків, на електронну адресу відповідача: info05@dszn.sm.qov.ua у вигляді файлу DBF-формату, та в письмовому вигляді на поштову адресу відповідача разом із помісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг по категоріях пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню (компенсації) (надалі- Розрахунки видатків).

Так, Розрахунки видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат містили узагальнені відомості про обсяг та суму наданих пільг за категоріями пільговиків.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг містили перелік осіб, яким були надані послуги на пільгових умовах, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу-пільговика (прізвище, ім`я, по-батькові пільговика, місце проживання такої особи, її ідентифікаційний номер), вид пільги та період їх надання, суму пільги по кожному окремому пільговику та загальну суму витрат АТ «Укртелеком», які він при цьому поніс і які підлягають відшкодуванню Управлінням, за кожен місяць спірного періоду.

Також з метою підтвердження розміру витрат позивача на надання послуг зв`язку на пільгових умовах протягом 2023 року та суми заборгованості відповідача з відшкодування цих витрат, позивач склав акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, та направив для підписання відповідачу в двох екземплярах.

Крім того, у супровідному листу від 06.06.2024 № 80С914.012-254/4 позивач просив відповідача відшкодувати витрати за надані послуги зв`язку на пільгових умовах та перевірити надану в Розрахунках видатків інформацію, і у разі виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків або розміру пільг, надіслати їх на електронну адресу позивача.

Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації направило на адресу позивача лист №01/497 від 18.06.2024, в якому порекомендував позивачу звернутись безпосередньо до розпорядника коштів місцевого бюджету з метою вирішення питання компенсації пільг та звіряння інформації по розрахунках пільгових категорій осіб по Буринській територіальній громаді щодо наданих пільг на послуги зв`язку.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем 17 093,54 грн суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Згідно зі ст. ст. 1, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ч. 1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (в редакції чинній до 31.12.2021) унормовано, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пп. 27, 70 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» (редакція діє з 01.01.2022) електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

З огляду викладеного, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.

За визначенням пп. 1, 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує з безумовним обов`язком держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту окремих категорій населення, організовуючи та контролюючи надання пільг громадянам, зобов`язаний виконати передбачений законом обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, розмір яких згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків та актів звіряння розрахунків складає 17 093, 54 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 123 та 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в загальній сумі 3 028, 00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 23, м. Конотоп, Сумська область, 41607, код 03197931) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601, код 21560766, IBAN №093808050000000026007734849 в АТ «Райффайзен банк») 17 093,54 грн (сімнадцять тисяч дев`яносто три гривні п`ятдесят чотири копійки) заборгованості по витратах, які понесені внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 09.10.2024.

Суддя Ю.А. Джепа