Рішення

від 27.08.2024 по справі 921/43/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/43/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП", вул. Руська, 16/3, м. Тернопіль

до відповідача: Управління житлово-комунального господарства благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

За участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 керівник,

від відповідача: Обарінчук О.В. представник,

від третьої особи: Дригуш Я.Б. - представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Управління житлово-комунального господарства благоустрою та екології Тернопільської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 288054,30 грн, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.01.2024, для розгляду справи №921/43/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП" залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

23.02.2024 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про усунення недоліків ( вх. №1584), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2024 відкрито провадження у справі №921/43/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 28.03.2024.

Ухвалою суду від 28.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 25.04.2024 з підстав, викладених в ній.

Також, ухвалою суду від 28.03.2024 залучено до участі у справі №921/43/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради.

Ухвалою суду від 25.04.2024 підготовче засідання відкладено на 16.05.2024 з підстав, викладених в ній.

Також, ухвалою суду від 25.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/43/24 на 30 днів.

Ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

Протокольною ухвалою від 27.05.2024 підготовче засідання відкладено на 13.06.2024.

В судових засіданнях 13.06.2024 та 20.06.2024 оголошувалися перерви відповідно до 20.06.2024 та 26.06.2024 про, що відображено в протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 26.06.2024 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4452 від 04.06.2024), до розгляду. Ціна позову, у урахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 288 054,30 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/43/24 до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 22.08.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 11.07.2024 судове засідання відкладено на 22.08.2024.

У судовому засіданні 22.08.2024 оголошено перерву до 27.08.2024, про що винесено відповідну ухвалу суду.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово та думку третьої особи.

У судовому засіданні 27.08.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору про закупівлю послуг №662 від 02.10.2023 в частині несвоєчасного проведення розрахунків за виконані роботи.

В якості правових підстав позову позивач зазначає зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП" Селюкова С.М. просила суд позов задоволити з врахуванням суми, яка зазначена у Акті від 15.12.2023 (коригованому) Технічним наглядом.

Також, позивачем надіслано додаткові докази ( вх. №2513 від 28.03.2024 та вх. №4492 від 05.06.2024).

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №2247 від 19.03.2024 ).

Пояснення третьої особи.

Представником третьої особи в письмових поясненнях по суті спору (вх. №4703 від 12.09.2024) зазначено, що фактична вартість виконаних робіт ТОВ "Тернопіль ВМП" відповідно до договору №662 від 02.10.2023 становить 408 701,00 грн, в підтвердження долучено Акт від 15.12.2023 ( коригований).

Фактичні обставини, встановлені судом.

02 жовтня 2023 року між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (як, Замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП" (як, Виконавець/позивач) укладено Договір про закупівлю послуг №662, відповідно до умов якого Виконавець зобов"язується у 2023 році надати Замовникові послуги, зазначені в тендерній документації, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги ( п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили найменування послуг: "послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул.Стадникової в м.Тернополі" (ДК 021:2015 код 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Виконавець повинен надати Замовнику послугу (послуги), якість (своєчасність, періодичність, тощо) яких має відповідати вимогам законодавства, умовам та стандартам чинних нормативних документів.

Сторони домовились, зокрема пунктом 3.1 Договору, що очікувана вартість (ціна) цього Договору становить 469 999,00 грн без ПДВ.

Договірна ціна визначаться відповідно до поданої тендерної пропозиції Виконавця (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін.

Договірні зобов"язання в межах бюджетних асигнувань становить 469 999,00 грн.

Розділом ІV Договору, сторони визначили порядок здійснення оплати, зокрема розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред"явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг (рахунок) або після підписання сторонами акта наданих послуг по мірі надходження коштів з міського бюджету, при умові відсутності затримки видатків Замовника обслуговуючим банком, з можливістю відстрочки платежу до 60 календарних днів після підписання Замовником актів приймання - передачі послуг, у тому числі у 2024 р. До рахунку додаються акти наданих послуг. Виконавець направляє відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради акти фактично наданих послуг. Технагляд приймає, перевіряє, підписує акти та направляє їх Замовнику. Джерело фінансування послуг кошти місцевих та інших бюджетів.

Згідно пункту 5.1 Договору передбачено, що строк (термін) надання послуг до 31.12.2023.

Виконавець зобов"язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором та строки, які визначаються вимогами законодавства , умовами, стандартами, правилами чинних нормативних документів у сфері надання послуг вказаних у п.1.2 Договору, в свою чергу Замовник зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги у строк визначений цим Договором; приймати надані послуги згідно з актом, перевіреним та підписаним Технаглядом ( п.6.2, п.6.3 Договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради згідно договору здійснює технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, обсягом наданих послуг та за дотриманням затверджених розцінок, передбачених даним Договором і тендерною документацією.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП", як Виконавцем виконано роботи послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул.Стадникової в м.Тернополі, про що свідчать акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2023 року на суму 429 054,00 грн (форми КБ-2в); зведений кошторисний розрахунок вартості об"єкта будівництва; договірна ціна; локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 на облаштування скверу послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі; підсумкова відомість ресурсів за листопад 2023 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року на суму 429 054,00 грн; договірна ціна на будівництво облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі на суму 429 054,00 грн; розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2В на облаштування скверу; зведений кошторисний розрахунок вартості об"єкта будівництва - облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі на суму 429 054,00 грн.

17.11.2023 та 30.11.2023 ТОВ "Тернопіль ВМП" звернулося до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з листами відповідно № 143 та № 147 щодо підписання документів на виконання робіт, долучивши при цьому відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, розрахунки загальновиробничих витрат та підсумкові відомості ресурсів, а також з вимогою прийняти та оплатити виконану роботу згідно договору № 662 від 02.10.2023.

Однак, відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати за отримані роботи/послуги повністю не виконав.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору поставки, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 288 054,30 грн з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв"язку з оплатою авансу у розмірі 140 999,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №578 від 05.10.2023.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як визначено статтею 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов"язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Зазначена норма кореспондується з ч.1 ст.318 Господарського кодексу України.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 11 Цивільного кодексу України та стаття 174 Господарського кодексу України).

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору про закупівлю послуг №662 від 02.10.2023, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 33 Господарського кодексу України та 61 Цивільного кодексу України.

Взаємовідносини сторін виникли на підставі Договору про закупівлю послуг №662 від 02.10.2023, який за правовою природою є договором підряду.

Укладаючи договір підряду сторони погодили всі його істотні умови відповідно до вимог статті 628 Цивільного кодексу України.

Доказів на підтвердження того, що договір №662 від 02.10.2023 припинив свою дію, є розірваним, чи що Замовник (Відповідач) відмовився від договору, матеріали справи не містять і на наявність таких обставин жодна із сторін не посилається.

Так, укладений між сторонами договір про закупівлю послуг є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173,174 Господарського кодексу України, (ст.ст.11,202,509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про закупівлю послуг, строк дії договору, умови надання послуг/отримання, факт виконання, загальна вартість наданих послуг, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Правова природа цих зобов`язань - що виникають з надання/виконання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/виконання /підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статті 837 ЦК України.

Згідно частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Як визначено статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02 жовтня 2023 року між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (як, Замовником/відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП" (як, Виконавцем/позивачем) укладено Договір про закупівлю послуг №662, відповідно до умов якого Виконавець зобов"язується у 2023 році надати Замовникові послуги, зазначені в тендерній документації, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги ( п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили найменування послуг: "послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул.Стадникової в м.Тернополі" (ДК 021:2015 код 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Виконавець повинен надати Замовнику послугу (послуги), якість (своєчасність, періодичність, тощо) яких має відповідати вимогам законодавства, умовам та стандартам чинних нормативних документів.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов"язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3 Договору сторони домовились, що Виконавець направляє відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради акти фактично наданих послуг. Технагляд приймає, перевіряє, підписує акти та направляє їх Замовнику.

Так, на виконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП", як Виконавцем виконано роботи - послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул.Стадникової в м.Тернополі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2023 року на суму 429 054,00 грн (форми КБ-2в); зведеним кошторисним розрахунком вартості об"єкта будівництва; договірною ціною; локальним кошторисом на будівельні роботи №02-01-01 на облаштування скверу послуги з благоустрою населених пунктів - облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі; підсумковою відомістю ресурсів за листопад 2023 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року на суму 429 054,00 грн; договірною ціною на будівництво облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі на суму 429 054,00 грн; розрахунком загальновиробничих витрат до акту КБ-2В на облаштування скверу; зведеним кошторисним розрахунком вартості об"єкта будівництва - облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі на суму 429 054,00 грн.

17.11.2023 та 30.11.2023 ТОВ "Тернопіль ВМП" звернулося до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з листами відповідно № 143 та № 147 щодо підписання документів на виконання робіт, долучивши при цьому відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, розрахунки загальновиробничих витрат та підсумкові відомості ресурсів, а також з вимогою прийняти та оплатити виконану роботу згідно договору № 662 від 02.10.2023.

Проте, відповідачем не підписано зазначені документи, у зв"язку з порушенням обсягів робіт визначених проектно-кошторисною і тендерною документацією "на послуги з благоустрою населених пунктів облаштування скверу по вул. Стадникової в м. Тернополі".

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Та відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Замовник, який в порушення вимог Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з листів Замовника та Відділу Технагляду, останні неодноразово зверталися до Виконавця про необхідність дотримання умов договору та про усунення недоліків ( містяться в матеріалах справи).

У зв"язку з чим, ТОВ "Тернопіль ВМП" надано в Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на суму 419 756,00 грн, який відкориговано інженером технагляду на суму 408 701, 00 грн, який 15.12.2023 підписаний уповноваженими особами зі сторони Замовника, Виконавця та Відділом Технагляду, скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Вищенаведена правова норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).

Отже , договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2020 у справі №904/2082/19.

Судом встановлено, позивачем підтримано, відповідачем та третьою особою не спростовано, що виконані позивачем роботи відповідають вимогам, встановленим договором та підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) від 15.12.2023 на суму 408 701,00 грн, який відкоригований Відділом технічного нагляду і довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форми №КБ-3) за грудень 2023 року.

Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", які затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т або У.

Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом .

Сторони домовились, зокрема пунктом 3.1 Договору, що очікувана вартість (ціна) цього Договору становить 469999,00 грн без ПДВ.

Договірна ціна визначаться відповідно до поданої тендерної пропозиції Виконавця (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін.

Розділом ІV Договору, сторони визначили порядок здійснення оплати, зокрема розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред"явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг (рахунок) або після підписання сторонами акта наданих послуг по мірі надходження коштів з міського бюджету, при умові відсутності затримки видатків Замовника обслуговуючим банком, з можливістю відстрочки платежу до 60 календарних днів після підписання Замовником актів приймання - передачі послуг, у тому числі у 2024 р. До рахунку додаються акти наданих послуг. Джерело фінансування послуг кошти місцевих та інших бюджетів.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором №662 від 02.10.2023.

Докази на підтвердження виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань за договором підряду в матеріалах справи відсутні.

Виконавець зобов"язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором та строки, які визначаються вимогами законодавства , умовами, стандартами, правилами чинних нормативних документів у сфері надання послуг вказаних у п.1.2 Договору, в свою чергу Замовник зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги у строк визначений цим Договором; приймати надані послуги згідно з актом, перевіреним та підписаним Технаглядом ( п.6.2, п.6.3 Договору).

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отримані послуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано роботи за договором на суму 408 701,00 грн, а відповідач у порушення умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, їх у повній мірі не оплатив.

Слід зазначити, що відповідачем здійснено оплату авансу у розмірі 140 999,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №578 від 05.10.2023 (містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 267 701,30 грн, (виходячи із розрахунку 408 701,00 грн (сума боргу, яка зазначена в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (відкоригований Відділом технічного нагляду) - 140 999,70 грн (оплата авансового платежу)), який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до часткового задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення боргу у розмірі 20 353,00грн, то суд вважає їх безпідставно нарахованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 4347,81 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 4347,81 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4015,51 грн - на відповідача та у розмірі 305,30 грн - на позивача.

Щодо решти судового збору у розмірі 27,00 грн, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.06.2024 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4452 від 04.06.2024), до розгляду, відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ціна позову, у урахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 288 054,30 грн.

Сума судового збору за позовними вимогами, у зв`язку з їх зменшенням, становить 4320,81 грн (1,5 відсотка ціни позову - 288 054,30 грн ).

Як вбачається із матеріалів справи, заявником при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 4347,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням №438 від 29.01.2024.

З огляду на зазначене, суд вважає зазначити, що частина судового збору в розмірі 27,00 грн підлягає поверненню заявнику (позивачу) ТОВ "Тернопіль ВМП" з Державного бюджету України, на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, для повернення сплаченого судового збору у розмірі 27,00 грн з Державного бюджету України, сплаченого при поданні позову, позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

27.08.2024 при проголошенні скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини рішення) судом зазначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню 267 710,30 грн замість - 267 701,30 грн та суму судового збору - 4015,65 грн замість 4015,51 грн., суму судового збору - 304,35 грн замість - 305,30 грн.

Частиною 7 статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в судових рішеннях повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині ухвали до її підписання суддею.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 4015,51 грн покласти на відповідача та у розмірі 305,30 грн покласти на позивача.

3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35939939 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль - ВМП", вул. Руська, 16/3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 41681223 - 267 701,30 грн заборгованості та 4015,51 грн судового збору.

4. В решті позовних вимог, відмовити.

5. Видати наказ стягувачам після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам судового процесу до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "09" жовтня 2024 року.

Суддя Я.Я. Боровець