Ухвала

від 10.09.2024 по справі 921/39/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/39/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянув скаргу б/н від 16.08.2024 (вх. №6551 від 16.08.2024) Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 (вх. №6551 від 16.08.2024) на дії державної виконавчої служби

у справі позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3А, м. Тернопіль, 46016

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі третя особа- 1) : Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача(далі - третя особа -2): Акціонерне товариство "Укртрансгаз", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

про стягнення заборгованості в сумі 8 064 404,53 грн.

За участі представників сторін та їх учасників:

Стягувача (заявника, позивача):позивача адвокат Будз Тарас Васильович, довіреність №ТЕР-03/814 від 12.07.2024 (чинна до 31.12.2024); Луків Ростислав Михайлович, наказ №1573 від 11.12.2023, положення про юридичний відділ від 18.12.2018;

Боржника (відповідача):відповідача Миколайчук Наталія Леонідівна, довіреність №304/03 від 07.05.2024 (дійсна до 31.12.2024), положення про юридичний відділ від 14.06.2021;

Третіх осіб: адвокат Кравченко Світлана Володимирівна, довіреність №1-3639 від 14.12.2023 (чинна до 31.12.2024) представник третьої особи - 2;

Відділу ДВС: не з`явився.

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/39/18.

Рішенням від 14.05.2018 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3-а, м. Тернопіль, код 03353590, на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м.Тернопіль, код 03353503 8 064 404 (вісім мільйонів шістдесят чотири тисячі чотириста чотири) грн. 53 коп. вартості компенсації неврегульованого небалансу природного газу та 120 966 (сто двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. в повернення сплаченого судового збору (суддя Чопко Ю.О.).

02 липня 2018 року на виконання рішення видано Наказ про примусове виконання рішення.

16 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" подано скаргу б/н від 16.08.2024 /вх. №6551/ на дії державної виконавчої служби та просить:

- визнати неправомірним та скасувати Повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.08.2024 про повернення Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", як стягувачу, наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі №921/39/18 без прийняття до виконання через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі № 921/39/18 про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (м. Тернопіль, вул. Київська, 3а, код ЄДРПОУ 03353590) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, код ЄДРПОУ 033503503) 8 064 404 грн 53 коп вартості компенсації неврегульованого небалансу природного газу та 120 966,0 грн в повернення сплаченого судового збору.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2024, в порядку п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з перебуванням судді Чопко Ю.О. у відпустці 3 19.08.2024 по 20.09.2024, призначено повторний автоматизований розподіл у справі №921/39/18 для розгляду скарги.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 для розгляду скарги визначено суддю Сидорук А.М.

Ухвалою суду від 19.08.2024 (суддя Сидорук А.М.)призначено судове засідання для розгляду скарги б/н від 16.08.2024 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на дії державної виконавчої служби у справі №921/39/18 на 30 серпня 2024 року .

Проте, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 22.08.2024 №2534/0/15-24 Сидорук А.М. звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл у справі для розгляду скарги на дії виконавчої служби.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 для розгляду скарги визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 27.08.2024 прийнято скаргу б/н від 16.08.2024 (вх. №6551 від 16.08.2024) Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 (вх. №6551 від 16.08.2024) на дії державної виконавчої служби, до розгляду та призначено судове засідання по розгляду скарги б/н від 16.08.2024 (вх. №6551 від 16.08.2024) на 02.09.2024, яке було відкладено на 10.09.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав скаргу, просив про її задоволення.

Представник відповідача, проти задоволення скарги заперечила, просила в її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 10.09.2024, суд видалився до нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину ухвали.

2. Аргументи сторін.

2.1 Позиція заявника (стягувача, позивача).

Приватне акціонерне товариство «Тернопільгаз» в обгрунтування скарги від 16.08.2024 (вх. № 6851 від 16.08.2024) на дії державної виконавчої служби, зазначає, що 18.07.2024 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою № ТЕР-03/849 про примусове виконання Наказу, за результатами розгляду якої відділом примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято повідомлення від 06.08.2024 про повернення Стягувачу Наказу без прийняття його до виконання через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання з посиланням на п.2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Наголошує, що повідомлення ПрАТ «Тернопільгаз» 06.08.2024 у особистому кабінеті ЄСІТС, оригінал Наказу станом на 16.08.2024 на адресу Стягувача не надходив.

Стягувач не погоджується з Повідомлення ДВС, вважає його незаконним, таким, що не відповідає положенням діючого законодавства та порушує права Стягувача.

Так, 22.04.2019 ПрАТ «Тернопільгаз» подано заяву від 18.04.2019 № 03/523 про примусове виконання наказу у справі № 921/39/18, який було повернуто без виконання постановою від 14.12.2020, відбулось переривання строку пред`явлення Наказу до виконання, який почав свій перебіг 15.12.2020. Тобто строк пред`явлення Наказу до виконання мав сплинути 15.12.2023, як про це було вказано у постанові державного виконавця від 14.12.2020.

Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ХІ з подальшими зміни та доповненнями , розділ ХІІІ Закону № 1404 доповнено підпунктом 4 пункту 10-2 наступного змісту: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 1202-ІХ визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».

Воєнний стан запроваджений в Україні 24.02.2022 наразі не припинено та не скасовано. З огляду на викладене, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із введення в Україні воєнного стану перервалися та не сплили.

Скаржник вважає, що Повідомлення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.08.2024 про повернення ПрАТ «Тернопільгаз» Наказу є неправомірним та підлягає скасуванню.

2.2.Позиція боржника (відповідача).

Представник Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" щодо скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» на дії державної виконавчої служби, в судових засіданнях 02.09.2024 та 10.09.2024 проти скарги Приватне акціонерне товариство «Тернопільгаз» заперечила, зазначивши, що позивачем таки пропущено строк на пред`явлення Наказу про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18, оскільки у постанові про повернення виконавчого документу до виконання, державним виконавцем зазначено в який термін, стягувач, може пред`явити такий документ до виконання. Однак, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» у вказаний у постанові термін до органу виконавчої служби не звернувся, відповідно пропустив строк на звернення.

З огляду на зазначене, просила у задоволені скарг відмовити.

2.3. Позиція Відділу ДВС.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції своїм правом на подання письмових пояснень/заперечень на скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» на дії державної виконавчої служби, не скористався будь яких пояснень чи заперечень, не надав.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.05.2018 у справі 921/39/18, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, стягнуто з комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» 8 064 404,53грн вартості компенсації неврегульованого небалансу природного газу 120 966,00грн в повернення сплаченого судового збору.

На виконання рішення у справі № 921/39/18 Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 02.07.2018, який передано стягувачем до виконання Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Також при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем сплачено авансовий внесок у розмірі 41 730грн відповідно платіжного доручення №7148 від 17.04.2019.

Як зазначено стягувачем, 22.04.2019 постановою заступника начальника відділу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, відкрито виконавче провадження (ВП № 58970847) з виконання Наказу.

14.12.2020 Відділом примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) винесено постанову про повернення Наказу стягувачу.

У п.3 резолютивної частини вказаної постанови додатково було зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 14.12.2023.

Скаржник у строк визначений у постанові зазначає, що з врахуванням перегляду рішення у справі № 921/39/18 за ново виявленими обставинами (зупинення, поновлення провадження), у визначений у постанові про повернення виконавчого документа строк до 14.12.2023, ПрАТ «Тернопільгаз» не зверталася до виконавчої служби з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження.

18.07.2024 ПарАТ «Тернопільгаз» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) із заявою № ТЕР-03/849 про примусове виконання Наказу, за результатами розгляду якої відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято повідомлення 06.08.2024 про повернення стягувачу Наказу без прийняття до виконання через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання з посиланням на п.2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Із долучених до скарги доказів слідує, що повідомлення про повернення Наказу без прийняття до виконання, отримано ПрАТ «Тернопільгаз» - 06.08.2024.

Стягувач не погодившись із Повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано - Франківськ), так як, вважає його незаконним, та таким, що не відповідає положенням діючого законодавства та порушує права стягувача, 16.08.2024 звернувся до господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії державної виконавчої виконавчої служби.

Оцінивши подані заявником (стягувачем) документи, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги б/н від 16.08.2024 (вх. №6551 від 16.08.2024) Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 (вх. №6551 від 16.08.2024) на дії державної виконавчої служби. При цьому, суд виходив з такого.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України (статті 339-345 ГПК України).

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов"язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Інструкція з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження" , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (пункт 2 Інструкції).

Як встановлено судом 02.07.2018 року Господарським судом Тернопільської області видано Наказ про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18.

22.04.2019 відкрито виконавче провадження (ВП № 58970847) з виконання Наказу про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18.

14.12.2020 винесено постанову про повернення Наказу про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18, стягувачу. У п.3 резолютивної частини вказаної постанови зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 14.12.2023.

Положеннями частин 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, відповідно до якої строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

З наведеного слідує, що останнім днем строку, для пред`явлення Наказу про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18 було - 13.12.2023.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента від 23 липня 2024 року № 469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90діб.

При цьому у п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2129-ІХ) встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі № 260/2595/22.

З наведеного слідує, що на момент пред`явлення, 18.07.2024 ПрАТ «Тернопрільгаз» Наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18, були чинні положення п. 10.2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2129-IX від 15 березня 2022 року та підлягали застосуванню державним виконавцем.

Однак, державний виконавець при прийнятті повідомлення від 06.08.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, не врахував положень п. 10.2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2129-IX від 15 березня 2022 року та повернув ПрАТ «Тернопільгаз» Наказ від 02.07.2018, без прийняття до виконання через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

В даному випадку законодавець, зазначивши в Законі України № 2129-IX від 15 березня 2022 року період його дії саме у період воєнного стану, фактично поширив дію закону на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом, адже законодавчо період воєнного стану встановлено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент пред`явлення Наказу від 02.07.2018 про примусове виконання рішення у справі № 921/39/18, строк пред`явлення його до виконання не сплинув, а перевався з 24.02.2022 з урахуванням положень діючого Закону України від 15.03.2022 № 2129-ХІ, яким встановлено, що саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по винесенні повідомлення від 06.08.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, є неправомірними, а повідомлення таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі № 921/39/18, то суд зазначає, що задоволення вказаної вимоги буде свідчити про взяття на себе функції органу державної реєстрації виконавчої служби, яка не покладена суд законом.

При цьому суд зазначає, що згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В діючій Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5: дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Відтак, саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо прийняття відповідних рішень, а не встановлення таких судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №819/570/18 сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Більш того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави (у даному випадку орган, уповноважений на виконання рішення національного суду), тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, суд не може втручатись в дискреційні повноваження державних виконавців.

Тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині вимог щодо зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжгеріонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі № 921/39/18.

Відтак, скарга Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343 та іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу № б/н від 16.08.2024 (вх. №6551 від 16.08.2024) Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 (вх. № 6551 від 16.08.2024) на дії державної виконавчої служби, задовольнити частково.

2. Визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.08.2024 про повернення Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз, як стягувану, наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі № 921/39/18 без прийняття до виконання через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

3. В іншій частини вимог щодо зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 по справі № 921/39/18 - у задоволенні скарги відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею - 10.09.2024 .

5. Повний текст ухвали складено 09.10.2024.

6. Заперечення (оскарження) щодо ухвали може бути подано з підстав та у порядку визначених статтями з 253 по 259 ГПК України.

7. Копію повного тексту ухвали направити:

- позивачу: Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС;

- відповідачу: Комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС;

- третій особі 1): Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС;

- третій особі 2): Акціонерному товариству "Укртрансгаз", до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

- відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отриматина офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022/.

Суддя В.Л. Гевко