Рішення

від 30.09.2024 по справі 921/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/281/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз, 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідентифікаційний код 03353503;

до відповідача: Дочірнього підприємства Нафтогазова компанія Фактор, 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 9-11, ідентифікаційний код 36555818;

про:

- стягнути 125114,98 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 117820,46 грн. пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45056,91 грн. втрат від інфляційних процесів; 9374,45 грн. 3% річних;

- стягнути судові витрати, а саме сплачений судовий збір.

За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

- позивача: Луків Ростислав Михайлович, начальник юридичного відділу, посвідчення №1477 від 02.11.2020, Положення про юридичний відділ, затверджено головою правління 18.12.2018;

- відповідача: не з`явився

Суть справи.

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» про:

- стягнення 125114,98 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 117820,46 грн. пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45056,91 грн. втрат від інфляційних процесів; 9374,45 грн. 3% річних.

- стягнення судових витрат, понесених у даній справі, а саме сплачений Товариством судовий збір за подання позовної заяви.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання умов Договору розподілу природного газу №01/тр-001, а саме зобов`язань щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу, наданих за період з липня 2020 року по січень 2022 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 125 114,98 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг), а також нарахованих 117 820,46 грн пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45 056,91 грн втрат від інфляційних процесів; 9 374, 45 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

До матеріалів справи відповідачами не було подано Відзиву на позовну заяву.

Заперечення позивача.

Від позивача до матеріалів справи Відповідь на відзив не поступала.

Рух справи.

Ухвалою від 13.05.2024 прийнято позовну заяву № без номера від 03.05.2024 документ сформований в системі Електронний суд 03.05.2024 (вх.№314 від 06.05.2024) Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз до розгляду та відкрито провадження у справі №921/281/24 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 12.06.2024 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 12.06.2024 відкладено підготовче засідання на 26.06.2024 року на 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 26.06.2024 відкладено підготовче засідання на 10.07.2024 року на 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 10.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/281/24 до судового розгляду по суті на 30.08.2024 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 07.08.2024 перенесено слухання справи на 30.09.2024 на 12 год. 00 хв. у зв`язку з відпусткою судді.

Явка сторін.

Представник позивача в судове засідання з`явився, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Відповідачу, ухвала від 13.05.2024 про відкриття провадження у справі та в подальшому ухвали у справі були надіслані рекомендованою кореспонденцією.

Відповідачем ухвала від 13.05.2024 про відкриття провадження у справі № 921/281/24 була отримана 21.05.2024 також ухвала від 10.07.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.08.2024 на 10год. 00хв була отримана відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвали від 26.06.2024 та від07.08.2024 не вручені відповідачу, оскільки повернулася у зв`язку із закінченням терміну зберігання відповідно до довідки Укрпошти "про причини повернення повідомлення".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Таким чином, суд вважає, що відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Заяви та клопотання від сторін до матеріалів справи не надходили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Господарський процес.

Судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.

01.07.2020 Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (Оператор ГРМ, позивач) та Дочірнє підприємство «Нафтогазова компанія «Фактор» (Споживач, відповідач) уклали договір на розподіл природного газу №01/тр-001 (надалі - Договір), на підставі типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Згідно додатку 4 до Договору відповідачу присвоєно персональний EIC-код 56XO00010FFMQ007, адреса об`єкта вул. Золочівська, буд. №35А, м. Бережани, Тернопільської області.

Відповідно до п. 1.2 договору, його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України від 09.04.2015 № 3219 «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.

Згідно п. 1.4 Договору, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного

Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Відповідно до п. 2.1 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Пунктом 2.3 Договору сторонами узгоджено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов?язуються керуватися Законом України

«Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов?язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу ГРМ.

Згідно з постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 внесено зміни до Кодексу ГРМ та до Типової форми договору, згідно з якими з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Згідно п.5.1 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п.6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п.6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Відповідно до п.6.3 договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 6.3. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4 Договору)

Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Абзацом 4 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Відповідно до п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, діючій станом на дату укладення Договору 01.07.2020) для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта на період до завершення повного газового року споживання природного газу цим споживачем та/або його об`єктом або за умови відсутності споживання споживачем, що не є побутовим, та/або його об`єктом природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою. При цьому якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

У випадку коли новий споживач, що не є побутовим, та/або об`єкт споживача, що не є побутовим, фактично споживає природний газ повний газовий рік, величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за попередній газовий рік, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави.

У випадку приєднання нового об`єкта споживача, що не є побутовим (за умови наявності інших об`єктів з періодом експлуатації не менше одного повного газового року), величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначається по цьому об`єкту споживача окремо. По інших об`єктах споживача величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначається сумарно по всіх об`єктах.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Абзацами 1, 3 п. 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Згідно п. 12.1 договору, цей договір укладається на невизначений строк.

Відповідно до заяви споживача від 26.06.2020 (копія додається) величина річної замовленої потужності на перший газовий становить 288 000,00 м3.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2022 №3040 встановлено тариф для ПрАТ "Тернопільгаз" на послуги з розподілу природного газу у розмірі 1,236 грн за 1 куб. м на місяць (з врахуванням ПДВ).

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3040 з 01.07.2020 встановлено тариф для ПрАТ «Тернопільгаз» на послуги з розподілу природного газу у розмірі 1,236 грн за 1 м3 на місяць (з ПДВ).

З врахуванням вказаного вище тарифу, на період з липня по січень 2020 року щомісячна вартість послуг з розподілу природного газу становить 29 664,00 грн (24 000,00 х 1,236 = 29 664,00).

Для визначення річної замовленої потужності на 2021 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2019 по 30.09.2020. За вказаний газовий рік, а саме за період з липня по вересень 2020 року, ДП «НГК «Фактор» фактично спожито 73 066,00 м3 по об`єкту «Заправка» (копії актів про фактичний обсяг спожитого газу додаються). По об`єкту «Котельня» споживання не було, а тому застосовано мінімальне значення обсягу замовленої потужності, яке передбачено абзацом 4 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а саме в розмірі 314,00 м3 природного газу. Сумарна величина річної замовленої потужності для вказаних вище об`єктів Відповідача на календарний 2021 рік становить 73 380,00 м3 природного газу. Щомісячний обсяг замовленої потужності становить 6 115,00 м3 природного газу (73 380,00 / 12 = 6 115,00).

Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 № 2461 встановлено тариф для ПрАТ «Тернопільгаз» на послуги з розподілу природного газу у розмірі: в січні 2021 року 2,604 грн (з ПДВ) за 1 м3 на місяць, починаючи з лютого 2021 року 2,148 грн (з ПДВ) за 1 м3 на місяць (згідно внесених змін постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №130).

З врахуванням даного тарифу, місячна вартість наданих Відповідачу послуг розподілу природного газу становить: в січні 2021 року 15 923,46 грн (6 115 х 2,604 = 15 923,46), з лютого 2021 року, щомісячно, 13 135,02 грн (6 115 х 2,148 = 13 135,02).

Для визначення річної замовленої потужності на 2022 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2020 по 30.09.2021. За вказаний газовий рік ДП «НГК «Фактор» фактично здійснювалось споживання природного газу з жовтня 2020 року по червень 2021 року в загальних обсягах 133 608,00 м3 природного газу (копії актів про фактичний обсяг спожитого газу додаються), які є річною замовленою потужністю на 2022 календарний рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2022 календарного року становить 11 134,00 м3 природного газу (133 608,00 / 12 = 11 134,00).

З врахуванням тарифу, доведеного для ПрАТ «Тернопільгаз» згідно з постановою НКРЕКП від 16.12.2020 № 2461, щомісячна вартість наданих Відповідачу послуг з розподілу природного газу становить 23 381,40 грн (11 134,00 х 2,10 = 23 381,40).

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

На виконання умов позивач за період з липня 2020 року по січень 2022 надав відповідачу послуги з розподілу природного газу в обсязі 228514,00 м3 на загальну суму 361774,08грн, відповідно до визначеної річної потужності за 2020-2022 роки.

Відповідачем повернуто підписані Акти наданих послуг за період з липня 2020 по липень 2021 року (включно). За період з серпня 2021 по січень 2022 ДП «Нафтова компанія «Фактор» не повернуто підписаних Актів наданих послуг на адресу позивача, при цьому ДП «Нафтова компанія «Фактор» не надано обґрунтованої відмови від їх підписання.

Позивачем повторно направлялись: - 09.11.2021 року акти за серпень - жовтень 2021; - 11.02.2022 за листопад 2021 січень 2022, що підтверджується описами вкладень та поштовими накладними.

Відповідачем повторно не виконано зобов`язання щодо підписання актів наданих послуг розподілу природного газу.

Обсяг та вартість наданих послуг з розподілу природного газу за період з серпня 2021 року по січень 2022 року прийнято відповідно до даних ПрАТ «Тернопільгаз».

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором щодо оплати наданих послуг з транспортування природного газу виконав частково на суму 236659,10грн, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість,яка станом на дату звернення з даним позовом становить 125114, 98грн.

З огляду на наявність порушення строків оплати та наявності боргу позивачем проведено нарахування пені, загальний розмір якої становить 117 820,46 грн.

У зв`язку з простроченням виконання своїх зобов`язань за надані ПрАТ «Тернопільгаз» послуги з розподілу природного газу, Відповідачу нараховано втрати від інфляційних процесів, які становлять 45056,91 грн та 3 % річних у розмірі 9374,45 грн.

Невиконання Дочірнім підприємством "Нафтогазова компанія "Фактор" зобов`язань щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу, слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи правову природу укладеного сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд вважає, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повній мірі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу протягом липня 2020 - січня 2022 на загальну суму 361 774,08 грн., а відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги в сумі 236 659,10 грн., і залишок боргу на даний час складає 125 114,98грн за період травень 2021 січень 2022. Доказів оплати за надані послуги з розподілу природного газу відповідачем до матеріалів справи не подано.

На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем послуг по розподілу природного газу за період з травня 2021 по січень 2022 року, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 125114, 98 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач здійснив нарахування пені в сумі 117820, 46 грн. за період з 11.10.2020 по 19.04.2024 за порушення строків оплати та наявності боргу і які просив стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до п.8.2. договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З аналізу ч. 6 ст. 232 ГК України, під час вирішення цього спору пеня за спірними актами має розраховуватися з наступного дня після останнього дня виконання зобов`язання та за шість місяців до відповідного числа останнього місяця шестимісячного строку окремо за кожним актом."

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №921/403/22.

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов до висновку, що пеня за прострочення виконання зобов`язання відповідачем за надані послуги з розподілу природного газу становить 20 139 ,61 грн.

А тому, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 20139, 61 грн. пені.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 97680,85грн. пені, оскільки така нарахована поза межами строку встановленого ч. 6.ст232 ГК України.

Також позивач здійснив нарахування на суму боргу 45056,91 грн. втрат від інфляційних процесів за період прострочення за період лютий 2022 по березень 2024 та 9374,45грн 3% річних за період з 11.10.2020 по 19.04.2024.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованих втрат від інфляційних процесів, суд встановив, що сума таких втрат від інфляційних процесів за період прострочення лютий 2022 по березень 2024 становить 45056, 91 грн.

А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 45056, 91 грн. втрат від інфляційних процесів.

Також здійснивши перерахунок трьох процентів річних, сума трьох процентів річних за вказаний за період з 11.10.2020 по 19.04.2024 становить 9 374, 45 грн.

А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 9374, 45 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вказаний Суд зазначив, що, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 568 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 1246 від 02.05.2024.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 2 396 грн. 23 коп. на користь позивача.

Витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Нафтогазова компанія Фактор ( 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 9-11, ідентифікаційний код 36555818) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз (46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідентифікаційний код 03353503):

-125114,98 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг);

-20139,61 грн пені за несвоєчасні розрахунки за Договором;

-45056,91 грн. втрат від інфляційних процесів;

-9374,45 грн. 3% річних;

-2396,23 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення надіслати:

- позивачу Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- відповідачу Дочірньому підприємству Нафтогазова компанія Фактор, 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 9-11, ідентифікаційний код 36555818 (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано: 09 жовтня 2024 року.

Суддя С.О. Хома