Рішення

від 08.10.2024 по справі 922/2760/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2760/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, 33; код ЄДРПОУ: 32284148) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний" (64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46; код ЄДРПОУ: 22664002) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

06.08.2024 Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ювілейний заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 84 241,24 грн. а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №160 від 20.10.2014 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в частині своєчасної та в повному обсязі оплати теплової енергії в гарячій воді за період з січня по лютий 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2024 прийнято позовну заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереждо Товариства з обмеженою відповідальністю"Ювілейний" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2760/24. Вирішено розгляд справи №922/2760/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю"Ювілейний" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, 09.08.2024 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.ст. 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний" (64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2760/24 від 09.08.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

28.08.2024 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2760/24 від 09.08.2024 було повторно направлено на адресуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний", а саме: 64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 08.10.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.10.2014 між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ювілейний (споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №160 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в порядку та в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на потреби опалення - в період опалювального періоду.

Право власності на теплову енергію переходить від теплопостачальної організації до споживача на межі балансової належності. Після переходу права власності на теплову енергію споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на теплову енергію (п.2.2.Договору).

Приймання-передача теплової енергії переданої теплопостачальною організацією споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі теплової енергії (п.2.3.Договору).

Не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу теплової енергії теплопостачальна організації надає споживачу підписані та скріплені печатками два примірника акта приймання-передачі теплової енергії у якому зазначаються фактичні обсяги використаної теплової енергії її фактична ціна та вартість.

Споживач не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем продажу теплової енергії зобов`язується повернути теплопостачальній організації по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою (п.2.4.Договору).

В разі невмотивованої відмови споживача від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії, обсяг теплової енергії, поставленої у розрахунковому місяці, визначається згідно Додатку №1 до Договору.

Невмотивованою відмовою споживача від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії також вважаються випадки відмови від отримання Акту приймання-передачі теплової енергії направленого через установи поштового зв`язку або службу кур`єрської доставки (п.2.5.Договору).

Згідно п.3.2.6. Договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.5.1. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі за тарифами, діючими на час розрахунків (п.6.1.Договору).

Розрахунковим період є календарний місяць (п.6.2.Договору).

Споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого у договорі (Додаток 1 до Договору) обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.3.Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за показами приладів комерційного обліку:

- якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений заявлений обсяг, вартість такого перевищення самостійно сплачується споживачем не пізніше 20 числа періоду, наступного за розрахунковим;

- якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим;

- якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину, споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показами приладів комерційного обліку подекадно.

Пунктом 6.5. Договору визначено порядок розрахунків без приладів комерційного обліку.

Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних теплових навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді.

- якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений заявлений обсяг, вартість такого перевищення сплачується споживачем не пізніше 20-го числа періоду, наступного за розрахунковим;

- якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим;

відповідно до п.6.6. Договору, споживач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: пр. Леніна, буд. № 33/1, тел. (05743)-2-53-67, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передавання теплової енергії;

- акт звірки взаємних розрахунків.

Один примірник оформлених Актів споживач повертає теплопостачальній організації.

В платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у споживача за цим договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги теплопостачальної організації у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Теплопостачальної організації, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу погашається неустойка;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим Договором сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманої теплової енергії за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись теплопостачальною організацією як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.7.Договору).

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитої споживачем теплової енергії протягом 20-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою (п.6.8.Договору).

В той же день сторони погодили Обсяги постачання теплової енергії споживачу (Додаток №1 до Договору), Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №2 до Договору) та Схему межі поділу теплової мережі (Додаток №2-А до Договору), Умови припинення постачання теплової енергії (Додаток №3 до Договору), Перелік об`єктів постачання теплової енергії (Додаток №4 до Договору) та Тарифи на теплову енергію (Додаток №5 до Договору).

Згідно Переліку об`єктів постачання теплової енергії адресою підключеної будівлі об`єкту є вул. Соборна, 46.

Згідно Акту №3062 від 11.11.2021, об`єкт ТОВ "Ювілейний" за адресою Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46, підключено до системи централізованого опалення та розпочато подачу теплової енергії.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в гарячій воді в обсязі 13,0748 Гкал на суму 96 826,22 грн. Вказаний Акт за січень 2022 року підписаний споживачем.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в гарячій воді в обсязі 8,9690 Гкал на суму 66 420,47 грн. Вказаний Акт за лютий 2022 року не підписаний споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2022 позивач надсилав на адресу відповідача разом із листом вих.№556 від 31.05.2024, в якому просив підписати два примірника вказаного Акту.

Однак, як стверджує позивач, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання та в повному обсязі не сплатив вартість поставленої теплової енергії в період січень 2022 року - лютий 2022 року, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 84 241,24 грн. Жодної відповіді на лист вих.№556 від 31.05.2024 відповідач не надав.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Пунктом 3 частини 1статті 174 Господарського кодексу Українивcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6,627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Положення ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілейний" займає приміщення за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46.

20.10.2014 між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ювілейний (споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №160, відповідно до п.1.1. якого, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в порядку та в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.

Об`єкт ТОВ "Ювілейний" за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46, у спірний період було підключено до системи централізованого опалення та розпочато подачу теплової енергії, що підтверджується Актом №3062 від 11.11.2021.

Згідно з п.2.3. Договору приймання-передача теплової енергії, переданої теплопостачальною організацією споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі теплової енергії.

Не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу теплової енергії теплопостачальна організації надає споживачу підписані та скріплені печатками два примірника акта приймання-передачі теплової енергії у якому зазначаються фактичні обсяги використаної теплової енергії її фактична ціна та вартість.

Споживач не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем продажу теплової енергії зобов`язується повернути теплопостачальній організації по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою (п.2.4.Договору).

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в гарячій воді в обсязі 13,0748 Гкал на суму 96 826,22 грн. Вказаний Акт за січень 2022 року підписаний споживачем.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в гарячій воді в обсязі 8,9690 Гкал на суму 66 420,47 грн. Вказаний Акт за лютий 2022 року не підписаний споживачем.

Відповідно до п.2.5. Договору в разі невмотивованої відмови споживача від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії, обсяг теплової енергії, поставленої у розрахунковому місяці, визначається згідно Додатку №1 до Договору. Невмотивованою відмовою споживача від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії також вважаються випадки відмови від отримання Акту приймання-передачі теплової енергії направленого через установи поштового зв`язку або службу кур`єрської доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2022 позивач надсилав на адресу відповідача разом із листом вих.№556 від 31.05.2024, в якому просив підписати два примірника вказаного Акту.

Вмотивованої відмови споживача від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2022 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня по лютий 2022 року в сумі 84 241,24 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня по лютий 2022 року в сумі 84 241,24 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереждо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний"про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю"Ювілейний" (64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, 46; код ЄДРПОУ: 22664002) на користьІзюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, 33; код ЄДРПОУ: 32284148) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 84 241 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок одна) грн. 24 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "08" жовтня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко