Рішення

від 24.09.2024 по справі 925/968/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/968/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ"

до Фермерського господарства "АГРОЛЮКС"

про стягнення 144909,38 грн.

Представники учасників справи:

Позивач Лосич Т.С., адвокат;

Відповідач Стамбула В.М., адвокат.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.29.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "АГРОЛЮКС" .

1.2.Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 144909,38 грн за договором поставки на умовах товарного кредиту №Чк240323/01 від 24.03.2023, зокрема 127781,14 грн штрафу, 7785,73 грн 30% річних, 9342,51 грн пені.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що поставив відповідачу товар у обсягах і в строк визначені договором, а відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у строк встановлений договором, у результаті чого у позивач нарахував та просив стягнути з відповідача штраф, 30% річних та пеню за період з 02.04.2023 по 27.11.2023.

1.4.30.07.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/968/24. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив об 11 год. 00 хв. 10.09.2024.

1.5.14.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 71-75, 78-91), у якому просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 грн 30% річних, 1500,00 грн пені та 5000,00 грн штрафу. У решті позовних вимог просив відмовити.

1.6.В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що нарахування 127781,14 грн штрафу, 7785,73 грн 30% річних та 9342,51 грн пені за договором є надмірними та просив суд зменшити їх розмір до 1000,00 грн 30 річних, 1500,00 грн пені та 5000,00 грн штрафу.Відповідач зазначив, що позивач, при здійсненні розрахунку штрафу у розмірі 25% відповідно до пункту 5.2 договору, допустив помилку та невірно вирахував його розмір 127781,14 грн, замість правильного 123781,135 грн (495124,54 х 25 %).

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначив, що основним джерелом доходів господарства є реалізація зернової продукції, вирощеної самостійно. Заборгованість відповідача за період з 01.11.2023 по 27.11.2023 виникла внаслідок нестабільності на ринку купівлі-продажу зернової продукції, а саме низького попиту на купівлю зернової продукції, яка була в розпорядженні відповідача. Проте, відповідач у листопаді 2023 року погасив заборгованість повністю. Розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій перевищує 25 % від загальної суми договору поставки. Отримання позивачем таких надмірних штрафних санкцій є зловживанням своїм становищем, яке склалося між сторонами.

1.7.Судове засідання, призначене об 11 год. 00 хв. 10.09.2024, не відбулося у зв`язку з оголошенням на всій території Черкаської області у цей час повітряної тривоги.

1.8.10.09.2024 суд ухвалив призначити судове засідання о 12 год. 00 хв. 24.09.2024.

1.9.24.09.2024 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Лосич Т.С. та представник відповідача адвокат Стамбула В.М.

1.10.Представник позивача Лосич Т.С у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю, ствердила, що при розрахунку штрафу позивач допустив помилку та неправильно вказав його розмір 127781,14 грн, замість 123781,14 грн.

1.11.Представник відповідача адвокат Стамбула В.М. у судовому засіданні просив суд позов задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій, які є надмірними.

1.12.24.09.2024 суд завершив розгляд справи та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.13.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/968/24.

1.14.Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення пені, штрафу та 30% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору поставки; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати у строк, встановлений договором; період прострочення виконання грошового зобов`язання; розміри та підстави нарахування штрафу, пені та 30%річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1.Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

3.2.Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору поставки на умовах товарного кредиту №Чк240323/01 від 24.03.2023, визнають факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Відповідач визнає правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, 30 % річних та штрафу.

4.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.1.1.24.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (продавець) та Фермерське господарство "Агролюкс" (покупець) уклали договір поставки на умовах товарного кредиту №Чк240323/01 (а.с. 9-14).

Згідно з істотними умовами договору сторони передбачили:

п. 1.1 - продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість;

п. 2.1 - ціна товару (в т.ч. одиниця за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити у специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США (Євро), по курсу продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачене специфікацією);

п. 2.5 - термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, з урахуванням п. 2.7 даного договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк сплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк сплати за однією із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову сплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу спати оплати, що передбачений специфікацією або настання строку оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов`язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж десяти днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару;

п. 5.2 - сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до п. 5.4 договору;

п. 5.3 - керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частини) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до 5.4 договору;

п. 5.5 - сторони домовилися, що згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення;

п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

4.1.2.28.03.2023 сторони склали та підписали Специфікації до договору, у яких погодили асортимент товару, його кількість, вартість та строк оплати, зокрема:

- Специфікація №1 (додаток №1 до договору): вартість товару 82916,64 грн, строк сплати до 01.04.2023; вартість товару 331666,58 грн, строк сплати до 31.10.2023 (а.с. 15);

- Специфікація №2 (додаток №2 до договору): вартість товару 40864,49 грн, строк сплати до 01.04.2023; вартість товару 163457,96 грн, строк сплати до 31.10.2023 (а.с. 23).

4.1.3.На виконання договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату: №Чк000007 від 28.03.2023 на суму 414583,22 грн (а.с. 16), №Чк000008 від 28.03.2023 на суму 204322,45 грн (а.с. 24).

4.1.4.21.04.2023, 12.05.2023 та 12.06.2023 сторони склали та підписали видаткові накладні №№Чк000026 на поставу товару вартістю 394092,02 грн (а.с. 17), №Чк000043 на поставу товару вартістю 20491,20 грн (а.с. 18), №Чк000024 на поставу товару вартістю 200894,85 грн (а.с. 25), №Чк000071 на поставу товару вартістю 3427,60 грн (а.с. 26).

4.1.5.13.11.2023 та 28.11.2023 відповідач сплатив за поставлений товар, що підтверджується банківським виписками з рахунку позивача за періоди за 13.11.2023 (а.с. 21-22), за 28.11.2023 (а.с. 27-28).

4.1.6.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 9342,51 грн пені за період з 02.04.2023 по 27.11.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 5.2 договору (а.с. 8):

- за специфікацією №1: 1930,94 грн за період з 02.04.2024 по 18.04.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 82916,64 грн у строк до 01.04.2023; 3489,31 грн за період з 01.11.2023 по 12.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 331666,58 грн у строк до 31.10.2023;

- за специфікацією №2: 951,64 грн за період з 02.04.2024 по 18.04.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 40864,49 грн у строк до 01.04.2023; 1719,67 грн за період з 01.11.2023 по 12.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 163457,96 грн у строк до 31.10.2023; 1250,95 грн за період з 13.11.2023 по 27.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 95124,54 грн у строк до 12.11.2023.

4.1.7.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 7785,73 грн 30% річних за період з 02.04.2023 по 27.11.2023 на підставі пункту 5.3 договору (а.с. 8):

- за специфікацією №1: 1158,56 грн за період з 02.04.2024 по 18.04.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 82916,64 грн у строк до 01.04.2023; 3271,23 грн за період з 01.11.2023 по 12.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 331666,58 грн у строк до 31.10.2023;

- за специфікацією №2: 570,98 грн за період з 02.04.2024 по 18.04.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 40864,49 грн у строк до 01.04.2023; 1612,19 грн за період з 01.11.2023 по 12.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 163457,96 грн у строк до 31.10.2023; 1172,77 грн за період з 13.11.2023 по 27.11.2023 за не своєчасну оплату товару у розмірі 95124,54 грн у строк до 12.11.2023.

4.1.8.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 127781,14 грн штрафу у розмірі 25% від суми несплаченого платежу у розмірі 495124,54 грн станом на 01.11.2023 на підставі пункту 5.2 договору (495124,54 х 25%) (а.с. 8).

4.2.Відповідач на спростування доводів позивача доказів не подав.

4.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.5.На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

4.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

4.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

4.9.Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

4.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

5.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.5.Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

5.5.1.між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №Чк240323/01 від 24.03.2023;

5.5.2.позивач виконав свій обов`язок у зобов`язанні та поставив відповідачу товар вартістю 618905,67 грн;

5.5.3.строк виконання відповідачем грошового зобов`язання: до 01.04.2023, до 31.10.2023 та до 12.11.2023;

5.5.4.19.04.2023, 13.11.2023 та 28.11.2023 відповідач виконав грошове зобов`язання повністю, сплативши позивачу вартість поставленого товару;

5.5.5.прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося з 02.04.2023 зі сплати 82916,64 грн та 40864,49 грн, з 01.11.2023 зі сплати 331666,58 грн та 163457,96 грн, з 13.11.2023 зі сплати 95124,54 грн;

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

6.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

6.2.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

6.3.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

6.4.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.5.Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

6.6.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.7.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

6.8.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.9.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.10.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

6.11.Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.12.Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.13.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

6.14.Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.15.Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.16.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.17.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.18.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.19.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.20.Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

6.21.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

6.22.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

6.23.Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.24.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.25.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

6.26.Відповідно до частини 1статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

7.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

7.2.Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за поставлений товар у строк встановлений договором.

7.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право на отримання пені, процентів річних та штрафу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

7.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

7.5.За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.6.На виконання умов договору постави позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 618905,67 грн. Строк оплати товару: до 01.04.2024, до 31.10.2023 та до 12.11.2023.

7.7.Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем настало 02.04.2024, 01.11.2023 та 13.11.2023.

7.8.19.04.2023, 13.11.2023 та 28.11.2023 відповідач повністю виконав грошове зобов`язання зі сплати за поставлений товар.

7.9.Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.10.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій.

7.11.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

7.12.Відповідно до пункту 5.3 договору, керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частини) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до 5.4 договору.

7.13.За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

7.14.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

7.15.Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

7.16.Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

7.17.Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

7.18.Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає право нарахувати штрафні санкції та вимагати стягнення процентів річних.

7.19.Відповідно до пункту 5.2 договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

7.20.Сторони також дійшли згоди (п. 5.3 договору), що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

7.21.Розмір штрафних санкцій, відсотків річних за порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, нарахованих позивачем та визнаних сторонами, становить: 123781,14 грн штрафу, 7785,73 грн 30% річних, 9342,51 грн пені.

7.22.Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

7.23.Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

7.24.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

7.25.Отже, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони.

7.26.Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

7.27.Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

7.28.Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Такий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

7.29.Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.30.Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.31.Ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

7.32.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

7.33.Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

7.34.У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

7.35.Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

7.36.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

7.37.Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом

Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

7.38.Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

7.39.Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

7.40.Проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтями 223 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України.

7.41.Надаючи оцінку, розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, зокрема пені у розмірі 9342,51, штрафу у розмірі 123781,14 грн та 7785,73 грн 30 % річних, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (неустойки) є надмірним.

7.42.При цьому суд враховує співвідношення загального розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, які становлять 25% від ціни договору, та тривалість прострочення виконання грошового зобов`язання, яке тривало менше одного календарного місяця та було виконано відповідачем повністю.

7.43.Нарахування такого значного розміру штрафних санкцій, з урахуванням тривалості прострочення, на переконання суду, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, яке б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

7.44.Керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої позивачем пені удвічі до розміру 4671,26 грн (9342,51 грн : 2); зменшити розмір 30% річних удвічі до розміру 15%, що становить 3892,87 грн; зменшити розмір штрафу на 90% до розміру 12378,11 грн (123781,14 х 10 %).

7.45.Вимоги позивача про стягнення з відповідача 123781,14 грн штрафу, 7785,73 грн 30% річних, 9342,51 грн пені суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, проте доходтить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

7.46.Керуючись статтями 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір пені удвічі до розміру 4671,26 грн, 30% річних удвічі до розміру 3892,87 грн, штрафу на 90 % до розміру 12378,11 грн й у цій частині позов задовольнити.

8.Розподіл судових витрат.

8.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі платіжної інструкції №4696 від 19.07.2024 (а.с. 6).

8.3.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.4.У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 наведено правовий висновок, за змістом якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

8.5.Зменшення розміру пені, штрафу та 30 % річних не є наслідком необґрунтованості позовних вимог, а є виключно наслідком застосуванням судом права зменшити розмір штрафних санкцій.

8.7.Суд дійшов до висновку зменшити розмір пені, 30% річних та штрафу. Таке зменшення не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а стало результатом застосування судом своїх дискреційних повноважень, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

8.8.Враховуючи викладене, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн суд покладає на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "АГРОЛЮКС" (ідентифікаційний код 31153908, адреса місця місцезнаходження: 20372, Черкаська область, Уманський район, с. Посухівка, вул. Левченка, 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" (ідентифікаційний код: 30530159, адреса місця знаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7) 12378,11 грн (дванадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень 11 копійок) штрафу, 3892,87 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 87 копійок) 30% річних, 4671,26 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят одну гривню 26 копійок) пені, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення суду складений 08.10.2024.

СуддяА.І. Гладун