Рішення

від 10.09.2024 по справі 925/782/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Черкаси справа №925/782/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (бульвар Шевченка, 81, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 02125622)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул.Мала Арнаутська, 88, м.Одеса, 65007, ідентифікаційний код 42114410)

про визнання недійними додаткових угод та стягнення 220 442,05 грн,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , за довіреністю,

18.06.2024 Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького звернувся у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», у якому просить суд визнати недійними додаткові угоди №1 від 10.11.2012, №2 від 11.11.2021, №3 від 12.11.2021, №4 від 15.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №228 від 10.11.2021, який укладений між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та стягнути з відповідача кошти у сумі 220 442,05 грн. У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15418,63 грн. Також у позовній заяві позивач посилається на частину 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Оскільки сторони визначили місце виконання договору м.Черкаси, то вказаний спір може бути переданий на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період березня-квітня 2024 року працівниками Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 до 31.12.2023. Перевіркою встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлі електричної енергії №228 від 10.11.2021. Водночас, між сторонами вносились зміни до істотних умов договору щодо ціни електричної енергії за 1 кВт/год. Внесення змін до умов договору постачання шляхом укладення додаткових угод, на думку позивача, відбулося з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та прав замовника, без належного обґрунтування необхідності внесення змін в істотні умови договору та всупереч інтересам суспільства, що є порушенням частини п`ятої статті 41 зазначеного Закону. Спірні додаткові угоди №1-№4 були укладені одразу після укладення договору, у період з 10.11.2021 до 15.12.2022, кожною з додаткових угод була збільшена ціна 1 кВт/год на 9,99%. За доводами позивача, надані постачальником цінові довідки Харківської торгово-промислової палати носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не підтверджують наявність факту коливання ціни на електроенергію в порівнянні з моментом укладання додаткових угод №1-№4 до договору №228 в частині зміни (збільшення) ціни за одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умовах договору. Укладення цих додаткових угод потягло за собою сплату надлишкових коштів за договором у сумі 220 442,05 грн, які підлягають поверненню позивачу.

У своїй заяві від 02.08.2024, яка за своєю суттю є відповіддю на відзив, позивач зазначив, що саме відповідач був ініціатором внесення змін до договору щодо ціни за одиницю товару і відповідачем розроблялися спірні додаткові угоди до договору та направлялися на електронну адресу позивача. У самих додаткових угодах в обґрунтування коливання ціни на ринку за одиницю товару є посилання на цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які були виготовлені на замовлення відповідача. Позивач вважає, що відповідач намагається перекласти всю вину за укладені всупереч Закону додаткові угоди на службових (посадових) осіб позивача.

11.07.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає, що позивачем не доведено факт порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, оскільки позовна заява не містить належних доказів на підтвердження цього. Оспорювані додаткові угоди були укладені за згодою сторін та підписані позивачем без будь-яких заперечень. За доводами відповідача якщо укладення оспорюваних додаткових угод суперечить інтересам позивача, захист прав позивача має здійснюватися шляхом подання позову про визнання протиправними дій представників позивача, якими було підписано оспорювані додаткові угод. На момент підписання оспорюваних додаткових угод, позивач був обізнаний з положеннями частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому подання позову свідчить про недобросовісність позивача, його суперечливу поведінку та протиправне втручання позивача у право власності відповідача на грошові кошти, які отримані за на виконання договору. Спірними додатковими угодами збільшення ціни відбувалось не більше ніж на 10% порівняно із останніми змінами ціни договору та не збільшення загальної ціни договору свідчать про дотримання сторонами договору положень частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже про відсутність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними. Безпідставними є посилання позивача на те, що надані відповідачем докази коливання ціни на ринку електричної енергії - цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, є не належними, оскільки, саме на підставі цих документів позивачем було прийнято рішення підписати оспорювані додаткові угоди. Позивачем не доведено факту передачі електричної енергії у меншому обсязі, аніж це визначено умовами договору, що виключає можливість застосування частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що позивач не відмовлявся від підписання оспорюваних додаткових угод на їх виконання отримав товар та оплатив його вартість за умовами укладених додаткових угод, що свідчить про те, що зміна умов договору за оспорюваними додатковими угодами здійснювалась за згодою сторін, у відповідності до приписів статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України. Укладення додаткових угод, а потім їх оскарження в судовому порядку свідчить про недобросовісність позивача, його суперечливу поведінку та протиправне втручання позивача у право власності відповідача на грошові кошти, отримані за умовами додаткових угод. Додаткові угоди до договору оскаржуються позивачем лише в частині умов щодо збільшення ціни за одиницю товару, при цьому вони містять і інші умови щодо зміни яких сторони дійшли згоди, та які не є предметом оскарження в межах даної справи. Проте, в позові позивач просить визнати недійсними додаткові угоди у повному обсязі, а не лише в частині збільшення ціни за одиницю товару.

10.09.2024 від відповідача до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, у якій відповідач просив суд у випадку задоволення позову у частині стягнення з відповідача 220 442,05 грн, розстрочити виконання рішення суду в цій частині строком на один рік рівними щомісячними платежами. У цій заяві відповідач заперечує щодо позовних вимог Університету, не визнає їх та вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Заява про розстрочення виконання рішення мотивована тим, що у відповідача існує величезний дефіцит обігових коштів, який обумовлений несплатою споживачами вартості спожитої електричної енергії в умовах воєнного стану, строк дії якого продовжено, що змусило відповідача здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти, про що надані відповідні докази. Примусове виконання рішення суду у цій справі, без надання відповідачу розстрочки виконання рішення, призведе до погіршення фінансового стану останнього. Слід також зазначити, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (із змінами та доповненнями) на відповідача покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Отже, відповідач є єдиним постачальником універсальних послуг на території Одеської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону. Відповідача було включено до Переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки області та які формують економічний потенціал області, а також визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області. Крім того, відповідача визнано критично важливим підприємством паливно-енергетичного комплексу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Судом має бути також враховано відсутність вини відповідача у виникненні даного спору та те, що спірні додаткові угоди були підписані сторонами без будь-яких заперечень. Поряд із цим, надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду строком на один рік рівними платежами кожного місяця не матиме негативного фінансового впливу на відповідача та не вплине на стабільність постачання електричної енергії споживачам всього регіону.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 11 год 30 хв 07.08.2024 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 07.08.2024 суд відклав підготовче засідання до 14 год 30 хв 20.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 10.09.2024.

Представниця позивача у судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду поклалась на розсуд суду.

Відповідач (його представниця) у судове засіданні 10.09.2024 не з`явилася, надіславши суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представниці відповідача у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання представниці відповідача про відкладення судового засідання, суд зазначає, що частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Представницею відповідача у клопотанні про відкладення судового засідання не наведено жодних підстав неможливості прибути у судове засідання а лише вказано про неможливість забезпечити участь представниці відповідача у судовому засіданні, що на переконання суду не може бути підставою для відкладення проведення судового засідання.

Згідно із частиною першою статті 58 Господарського процесуального Кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, представництво інтересів відповідача у цій справі може здійснювати адвокат, як представник, або керівник, або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

Суд зазначає, що у випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтями 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 74-78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів як на підтвердження поважності причин неявки відповідача (його представниці) у судове засідання, так і на підтвердження заміни його представниці на іншого представника, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 10.09.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

За результатами проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії №UA-2021-09-08-012110-с, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» з пропозицією 695 986,11 грн з ПДВ визначено переможцем.

10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (учасник) та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (замовник) було укладено договір постачання електричної енергії споживачу №228 (далі договір) (а.с.31-37). За умовами цього договору учасник зобов`язується здійснювати постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії (021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за об`єктом (об`єктами) замовника, зазначеними в листі-повідомленні, починаючи з 00 години 00 хвилин 01 секунди до 24 години 00 хвилин доби впродовж всього строку дії договору відповідно до умов комерційної пропозиції та цього договору, а замовник зобов`язується прийняти товар, оплатити його та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).

Замовник розраховується з учасником за електричну енергію за ціною (тарифом), що визначаються відповідно до способу визначення ціни (тарифу) на електричну енергію, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (пункт 5.1 договору).

Загальна сума розрахунків за цим договором становить 695 986,11 грн, у тому числі ПДВ 115 997,69 грн за весь строк дії договору (пункт 5.2 договору).

Загальний обсяг споживання електричної енергії замовником за цим договором становить 226 830 кВт/год (пункт 5.3 договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію зазначається учасником у платіжних документах виставлених замовнику за цим договором (пункт 5.4 договору).

Розрахунковий період за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).

Умови цього договору не можуть змінюватися, крім випадків передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (пункт 12.1 договору).

Учасник повідомляє замовника про внесення змін до будь-яких умов договору не пізніше ніж 20 днів до внесення таких зміни. У разі відмови замовника від запропонованих учасником змін до цього договору, договір з учасником вважається розірваним в день настання таких змін (пункт 12.2 договору).

У разі не надання відмови замовником від запропонованих учасником змін, до цього договору до дня з якого мають настати такі зміни, зміни вважаються прийнятими в повному обсязі (пункт 12.3 договору).

Згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (пункт 15.2 договору).

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону (пункт 15.3 договору).

Невід`ємною частиною до цього договору є додатки у складі: додаток 1 «Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу»; додаток 2 «Договірні обсяги споживання електричної енергії»; додаток 3 «Комерційна пропозиція «Вільна ціна + передача» (пункт 15.14 договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (пункт 15.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками учасника та замовника та скріплений печатками підприємств.

Між сторонами за договором також підписано додаток №1 заяву-приєднання, додаток №2 договірні обсяги споживання електричної енергії та додаток №3 Комерційна пропозиція «Вільна ціна + передача».

Ціна (тариф) за 1 кВт/год складає 3,0683159635 грн з ПДВ (розділ 3 Комерційної пропозиції).

Сторони підписують акт прийняття-передавання товарної продукції за відповідний розрахунковий період (далі - акт) з метою узгодження обсягів спожитої електричної енергії та її вартості. Акт складається щомісяця у двох примірниках та надається замовнику не пізніше 20 числа наступного місяця. Рахунок виставляється Замовнику не пізніше 20 числа наступного місяця. Оплата платіжного документа учасника за цим договором має бути здійснена замовником протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка не побутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Неотримання замовником платіжного документа не звільняє його від сплати своїх фінансових зобов`язань за цим договором (розділ 6 Комерційної пропозиції).

Протягом періоду дії договору між сторонами були підписані додаткові угоди №1-№4.

Згідно з додатковою угодою №1 від 24.02.2021 обсяг постачання електричної енергії визначено 206 227 кВт/год, ціна (тариф) за 1 кВт/год на момент укладання додаткової угоди №1 склала 3,37484072824 грн за 1 кВт/год. Додаткова угода №1 набирає чинності з дати її підписання та розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 10 листопада 2021 року.

В обґрунтування збільшення ціни за 1 кВт/год, відповідачем надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2582/21 від 20.10.2021, згідно з якою середньозважена ціна РДН в ОЕС за вересень 2021 року (01.09.30-09) становить 2230,78 грн, середньозважена ціна РДН в ОЕС за 1 декаду жовтня 2021 року (01.10-10.10) становить 2568,15 грн МВт/год. Відсоток коливання ціни +15,12 %.

Згідно з додатковою угодою №2 від 11.11.2021 обсяг постачання електричної енергії визначено 187 496 кВт/год, ціна (тариф) за 1 кВт/год на момент укладання додаткової угоди №2 складає 3,71198731699 грн за 1 кВт/год. Додаткова угода №2 набирає чинності з дати її підписання та розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 10 листопада 2021 року.

В обґрунтування збільшення ціни за 1 кВт/год, відповідачем надано довідку Харківської торгово-промислової палати №2633/21 від 23.10.2021, згідно з якою середньозважена ціна РДН в ОЕС за вересень 2021 року (01.09.30-09) становить 2230,78 грн, середньозважена ціна РДН в ОЕС за 20 днів жовтня 2021 року (01.10-20.10) становить 2714,10 грн МВт/год. Відсоток коливання ціни +21,67 %.

Згідно з додатковою угодою №3 від 12.11.2021 обсяг постачання електричної енергії визначено 170 466 кВт/год, ціна (тариф) за 1 кВт/год на момент укладання додаткової угоди №3 складає 4,08281484994 грн за 1 кВт/год. Додаткова угода №3 набирає чинності з дати її підписання та розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 10 листопада 2021 року.

В обґрунтування збільшення ціни за 1 кВт/год, відповідачем надано довідку Харківської торгово-промислової палати №2818/21 від 09.11.2021, згідно з якою середньозважена ціна РДН в ОЕС за вересень 2021 року (01.09.30-09) становить 2230,78 грн, середньозважена ціна РДН в ОЕС за жовтень 2021 року (01.10-31.10) становить 2793,44 грн МВт/год. Відсоток коливання ціни +25,22 %.

Згідно з додатковою угодою №4 від 15.12.2021 обсяг постачання електричної енергії споживачу визначено 154 983 кВт/год, ціна (тариф) за 1 кВт/год на момент укладання додаткової угоди №4 складає 4,49069 грн за 1 кВт/год. Додаткова угода №4 набирає чинності з дати її підписання та розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 10 листопада 2021 року.

В обґрунтування збільшення ціни за 1 кВт/год, відповідачем надано довідку Харківської торгово-промислової палати №2862/21 від 11.11.2021, згідно з якою середньозважена ціна РДН в ОЕС за жовтень 2021 року (01.10-310.10) становить 2793,44 грн, середньозважена ціна РДН в ОЕС за 1 декаду листопада 2021 року (01.11-10.11) становить 3374,95 грн МВт/год. Відсоток коливання ціни +20,82%.

Матеріалами справи також підтверджено:

у листопаді 2021 року відповідач передав позивачу електричну енергію у кількості 86565 кВт*год, за ціною 3,742240 грн (ціна без ПДВ) (4,490688 грн з ПДВ) за 1 кВт*год, загальною вартістю 388 736,39 грн (сума з ПДВ), що підтверджене актом приймання-передавання електричної енергії №228/11 від 15.12.2021;

у грудні 2021 року - у кількості 68417 кВт*год за ціною 3,742240 грн (ціна без ПДВ) (4,490688 грн з ПДВ) за 1 кВт*год, загальною вартістю 307 239,40 грн (сума з ПДВ), що підтверджене актом приймання-передавання електричної енергії №228/12 від 28.12.2021.

Акти прийому-передачі підписані уповноваженими представниками учасника та замовника та скріплені відповідними печатками підприємств.

Отже, протягом листопада-грудня 2021 року Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького спожив 154 982 кВт*год електричної енергії на загальну суму 695 975,79 грн, які були сплачені позивачем на користь відповідача згідно з платіжними дорученнями №3259 від 16.12.2021, №3258 від 16.12.2021, №3260 від 16.12.2021, №3261 від 16.12.2021, №3262 від 16.12.2021, №3263 від 16.12.2021, №3477 від 28.12.2021 та №3478 від 28.12.2021.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Черкаського національного університету Богдана Хмельницького за період з 01.01.2021 до 31.12.2023, за результатами якої складено акт №262303-30/04 від 21.05.2024. Згідно з цим актом ревізією встановлено, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2582/21, №2633/21, №2818/21, №2862/21 носять виключно фактографічно-інформаційний характер, про що зазначено у пункті 9 цих довідок. Вказані документи не підтверджують наявність факту коливання ціни на електроенергію в порівнянні з моментом укладання додаткових угод №1-№4 до договору №228 в частині зміни (збільшення) ціни за одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору.

Встановлення ревізією фінансово-господарської діяльності позивача безпідставності збільшення вартості електричної енергії у зв`язку відсутністю коливання ціни на електричну енергію за спірний період стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії у зв`язку із порушенням при їх укладенні норм Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення зайво сплачених коштів у сумі 220 442,05 грн.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно з частинами 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції чинній на момент укладання між сторонами договору визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, які визначені у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Для обґрунтування збільшення вартості товару, відповідач повинен належними доказами довести наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Умови внесення змін до договору також визначені і в договорі про постачання електричної енергії та у додатках до нього, відповідно до яких зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених згідно зі статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, за результатами проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання електричної енергії, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснювати постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії за об`єктом (об`єктами) позивача відповідно до умов комерційної пропозиції та договору, а позивач зобов`язався прийняти товар, оплатити його та здійснювати платежі згідно з умовами цього договору

У договорі та додатку 3 «Комерційна пропозиція» до цього договору сторони визначили, що протягом листопада-грудня 2021 року обсяг електричної енергії, який поставляється становить 226 830 кВт/год, ціна за 1 кВт/год електричної енергії складає 3,0683159635 грн за кВт/год з ПДВ. Тобто, на момент підписання договору його сторони погодили усі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено можливість сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, що є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Судом встановлено, що в період дії договору, його сторони шляхом укладення додаткових угод №1-№4, вносили зміни в істотні умови договору, збільшуючи вартість електричної енергію з посиланням на коливання цін, при цьому зменшуючи загальний обсяг постачання електричної енергії.

Суд відзначає, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку обрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням попередніх змін.

При внесенні змін до договору про закупівлю шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Додатковими угодами сторони зменшували обсяг поставки електричної енергії та збільшували ціну за одиницю товару:

Додатковою угодою №1 було збільшено вартість за одиницю товару з 3,0683159635 грн/кВт з ПДВ до 3,37484072824 грн/кВт з ПДВ (9,99% від ціни, яка вказана у комерційній пропозиції до договору).

Додатковою угодою №2 збільшено вартість за одиницю товару з 3,37484072824 грн/кВт з ПДВ до 3,71198731699 грн/кВт з ПДВ (9,99% від ціни, яка визначена у додатковій угоді №1 та 20,98% від ціни, яка вказана у договорі).

Додатковою угодою №3 збільшено вартість за одиницю товару з 3,71198731699 грн/кВт з ПДВ до 4,08281484994 грн/кВт з ПДВ (9,99% від ціни, яка визначена у додатковій угоді №3 та 33,06% від ціни, яка вказана у договорі).

Додатковою угодою №4 з 4,08281484994 з ПДВ до 4,49069 грн/кВт з ПДВ (9,99% від ціни, яка визначена у додатковій угоді №3 та 46,36% від ціни, яка вказана у договорі).

Тобто з моменту укладення договору про постачання електричної енергії, сторони збільшили ціну за одиницю товару з 3,0683159635 грн/кВт з ПДВ до 4,49069 грн/кВт з ПДВ, а всього на 46,36%.

Зі змісту додаткових угод слідує, що вони містять посилання на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та посилання на коливання ціни на електричну енергію на ринку, що підтверджене відповідними ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати.

Дослідивши зміст наявних у матеріалах справи цінових довідок Харківської торгово-промислової палати України №2582/21 від 20.10.2021, №2633/21 від 23.10.2021, №2818/21 від 09.11.2021, №2862/21 від 11.11.2021, суд зазначає, що вони носять лише інформаційний характер та демонструють середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) у відповідні періоди чи дати та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозицією внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Будь-яких інших доказів дійсного коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення в період дії договору матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що згідно з умовами спірних додаткових угод №1-№4 вони починають діяти з 10 листопада 2021 року (дата укладення позивачем та відповідачем договору), тобто з часу початку виконання постачальником свої зобов`язань, проте не за ціною, яка узгоджена сторонами під час укладення договору, а за узгодженою при укладенні договору ціною електрична енергія взагалі не поставлялась позивачу.

Додаткова угода №1 від 10.11.2021 укладена в цей же день, що і договір №228 від 10.11.2021, а цінова довідка №2582/21 від 20.10.2021 містить дані щодо середньозважених цін на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) до моменту укладення договору (вересень-жовтень 2021 року).

Додаткова угода №2 від 11.11.2021 укладена на наступний день, після укладення договору №228 від 10.11.2021, а цінова довідка №2633/21 від 23.10.2021 містить дані щодо середньозважених цін на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) до моменту укладення договору (вересень-жовтень 2021 року).

Додаткова угода №3 від 12.11.2021 укладена на другий день, після укладення договору №228 від 10.11.2021, а цінова довідка №2818/21 від 09.11.2021 містить дані щодо середньозважених цін на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) до моменту укладення договору (вересень-жовтень 2021 року).

Додаткова угода №4 укладена 15.12.2021, а цінова довідка №2862/21 від 11.11.2021 містить дані щодо середньозважених цін на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) до моменту укладення договору (жовтень - 1 декада листопада (01.11-10.11) 2021 року).

Тобто, жодна з наданих відповідачем довідок не містять інформації стосовно коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення в період з дати укладання договору.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, які визначені у статті 3 Закону «Про публічні закупівлі».

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Водночас, у частині 5 вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Судом встановлено, що збільшення ціни після укладення додаткових угод відбулось на 46,36% від ціни, яка визначена у договорі. Внесення таких змін не обґрунтовано коливанням цін з моменту укладання договору на дату укладення кожної з додаткових угод.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, враховуючи те, що при укладенні спірних додаткових угод сторонами не дотримано вимог закону про можливість збільшення ціни одиниці товару лише на 10% і виключно у зв`язку із доведенням коливанням цін на ринку, суд дійшов висновку, що такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, як такі, що суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та принципу максимальної економії бюджетних коштів, який передбачений пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод №1-№4 до договору про закупівлю електричної енергії №228 від 10.11.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у сумі 220 442,05 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки додаткові угоди №1-№4 визнані судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, яка поставлена за договором мали б регулюватись положеннями договору. Постачання електричної енергії споживачу і його оплата за період листопад-грудень 2021 року повинно здійснюватися сторонами з розрахунку ціни за одиницю електричної енергії 3,0683159635 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що за електричну енергію у кількості 154 982 кВт*год, позивач розрахувався з відповідачем, сплативши на користь останнього 695 975,79 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученням, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи ціну електричної енергії, яка обумовлена сторонами у договорі (комерційній пропозиції) 3,0683159635 грн, позивач за електричну енергію у кількості 154 982 кВт*год повинен був сплатити відповідачу 475533,74 грн.

Отже, грошові кошти у сумі 220 442,05 грн (695 975,79 грн - 475 533,74) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь 220 442,05 грн безпідставно отриманих коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійними додаткових угод та стягнення 220 442,05 грн підлягають до задоволення у повному обсязі.

Як зазначалось судом вище, 10.09.2024 відповідач надіслав суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій відповідач просив суд у випадку задоволення позову у частині стягнення з відповідача 220 442,05 грн, розстрочити виконання рішення суду в цій частині строком на один рік рівними щомісячними платежами.

Суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, зазначає, що частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилався на те, що у відповідача існує величезний дефіцит обігових коштів, який спричинений несплатою споживачами вартості спожитої електричної енергії в умовах воєнного стану. З огляду на повномасштабну війну, рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, що змусило відповідача здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти, про що надані відповідні докази. Також суттєвий негативний вплив на діяльність відповідача мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх грошових зобов`язань перед відповідачем з боку інших учасників ринку електричної енергії. Примусове виконання рішення суду у цій справі, без надання відповідачу розстрочки виконання рішення, призведе до погіршення фінансового стану останнього. Положеннями постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (із змінами та доповненнями) на відповідача покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Отже, відповідач є єдиним постачальником універсальних послуг на території Одеської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону. Відповідача було включено до Переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки області та які формують економічний потенціал області, а також визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, що неодмінно обмежує безперешкодному провадженню господарської діяльності і як наслідок впливає на спроможність суб`єктів господарювання своєчасно здійснювати розрахунки за зобов`язаннями, які виникли до цих обставин.

24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Суд вважає, що введений в Україні, внаслідок військової агресії російської федерації, воєнний стан та його вплив на господарську діяльність відповідача є обставинами, які впливають на виконання судового рішення у цій справі.

Введена Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» повна заборона відключення населення за неоплату фактично наданих житлово-комунальних послуг призвела до того, що побутові споживачі умисно не оплачують вартість отриманих житлово-комунальних послуг, розуміючи той факт, що такі послуги будуть надані за будь-яких умов без застосування до них процедури припинення їх надання та без нарахування будь-яких санкції. Вказане також призводить до постійного збільшення дебіторської заборгованості відповідача за надані послуги з постачання електричної енергії споживачам.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (із змінами та доповненнями) на відповідача покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Отже, відповідач є єдиним постачальником універсальних послуг на території Одеської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, згідно наказу Міністерства енергетики України №148 від 13.14.2022, тимчасово, на період дії воєнного стану, споживачі, яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, внаслідок набуття ним статусу «дефолтний», переводяться до постачальника універсальних послуг на закріпленій території. Отже, відповідач, крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Одеської області, частково виконує функцію постачальника «останньої надії» у відповідності до наказу №148 від 13.14.2022.

Отже, виконуючи функції постачальника електричної енергії, відповідач забезпечує стабільне постачання електричної енергії не лише населенню, а також органам державної влади та місцевого самоврядування, комунальним установам, закладам освіти, дитячим будинкам, лікарням, пологовим будинкам, військовим формуванням, правоохоронним органам, судам та іншим підприємствам, установам та організаціями, які мають стратегічне значення для всього регіону.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №109/од2021 від 09.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» було включено до Переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки області та які формують економічний потенціал області. Поряд із цим, відповідача визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №91/А-2024 від 05.02.2024 підтверджено статус підприємства відповідача як критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Суттєвий негативний вплив на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань перед постачальниками універсальних послуг з боку інших учасників ринку електричної енергії.

Так, згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» від 12.08.2024 станом на 01.08.2024 загальна дебіторська заборгованість учасників ринку електричної енергії перед відповідачем складає 3 322 244 224,06 грн, з якої:

- заборгованість споживачів за отриману електричну енергію складає 1449751712,41 грн;

- заборгованість інших учасників ринку електричної енергії складає 1872492511,65.

Варто зазначити, що передбачені у статті 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

У даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд констатує, що розстрочення виконання судового рішення забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

З урахуванням наведених у заяві обставин, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення в частині стягнення 220 442,05 грн на чотири місяці рівними частинами по 55110,51 грн щомісяця, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 15418,63 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійними додаткові угоди №1 від 10.11.2012, №2 від 11.11.2021, №3 від 12.11.2021, №4 від 15.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №228 від 10.11.2021, який укладений між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул.Мала Арнаутська, 88, м.Одеса, 65007, ідентифікаційний код 42114410) на користь Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (бульвар Шевченка, 81, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 02125622) 220 442,05 грн та 15418,63 грн судового збору.

4.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково. Розстрочити виконання рішення про стягнення 220442,05 грн заборгованості на чотири місяці рівними частинами по 55110,51 грн щомісяця, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 07.10.2024.

Суддя О.І.Кучеренко