УХВАЛА
08 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 24/142-б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 24.09.2024
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Радикал»
до Товариства з обмеженою відповідністю Фірма «Маг»
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи № 24/142-б
за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Відкритого акціонерного товариства «Радикал»
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
03.10.2024 Фірма «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 24/142-б, сформована в системі "Електронний суд" 03.10.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 24/142-б визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.10.2024.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 24/142-б за касаційною скаргою Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 24/142-б, зокрема, відкладено підготовче засідання на 29.08.24 о 14:20 год.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідністю Фірма «Маг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 24/142-б; ухвалити нове судове рішення, яким передати за встановленою статтею 7 Кодексу з процедур банкрутства підсудністю до господарського суду, у провадженні якого перебуває вся справа № 24/142-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Радикал», яка порушена 09.03.2000 - матеріали за позовом Відкритого акціонерного товариства «Радикал» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Маг» про витребування майна з чужого незаконного володіння, прийняті ухвалою від 08.07.2024 № 24/142-б Господарським судом міста Києва у складі головуючого судді Стасюка С.В. до свого провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 24/142-б повернули апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю Фірма «Маг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 24/142-б та додані до неї документи - без розгляду, на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
У приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм Господарського процесуального кодексу України.
Тому загальні норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми Господарського процесуального кодексу України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.
За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
З урахуванням наведеного судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Відповідно до приписів пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Беручи до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній ухвалі висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки в апеляційному порядку оскаржується виключно ухвала суду першої інстанції про відкладення підготовчого засідання, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, і не охоплюється наведеним у ст. 255 ГПК України переліком ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Системний аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що скаржником фактично оскаржено ухвалу, яка спрямована на забезпечення судового процесу, тобто ухвалу про прийняття позовної заяви, відкриття позовного провадження та призначення підготовчого засідання суду, якою не вирішується спір по суті заявлених вимог та яка не визначає майнові права та обов`язки учасників провадження у справі, а відтак така ухвала з процесуального (процедурного) питання, пов`язаного з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення за результатами розгляду позовних вимог по суті спору, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права повернув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю Фірма «Маг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 24/142-б та додані до неї документи без розгляду, на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України, як таку, що виходячи із вимог ст. 255 ГПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Наведений вище висновок щодо застосування приписів п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України у випадку подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, міститься, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 873/223/21, від 14.12.2022 у справі № 920/1346/21, від 05.11.2021 у справі № 906/294/21, від 03.11.2021 у справі № 910/5684/20 та від 29.04.2021 у справі № 910/4248/20.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.
З огляду на зазначене, правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 24.09.2024 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю Фірми «Маг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 24/142-б та доданих до неї документів - без розгляду, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм, а отже касаційна скарга Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 24/142-б є необґрунтованою.
Частиною другою статті 293 ГПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 24/142-б за касаційною скаргою Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, на підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 24/142-б за касаційною скаргою Фірми «МАГ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2024 |
Оприлюднено | 10.10.2024 |
Номер документу | 122188012 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Білоус В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні