Ухвала

від 09.10.2024 по справі 910/17461/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17461/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Сипчак О.М.)

від 27.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.)

від 27.08.2024

у справі № 910/17461/23

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Разборн-АДВ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироненко Олена Федорівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів, акту приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/17461/23 позов задоволено частково; визнано недійсним акт приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Разборн-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разборн-АДВ" та ОСОБА_1 , підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Мироненко О.Ф. 11.06.2020 за реєстром №592, №593; скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироненко Олени Федорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52707991 від 17.06.2020, номер відомостей про речове право: 36929124, дата державної реєстрації: 16.06.2020; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/17461/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним акт приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Разборн-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разборн-АДВ" та ОСОБА_1 , підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Мироненко О.Ф. 11 червня 2020 року за реєстром №592, №593. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироненко Олена Федорівна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52707991 від 17.06.2020, номер відомостей про речове право: 36929124, дата державної реєстрації: 16.06.2020. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі №910/17461/23, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій також просить поновити строк на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 однією з підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми ст. ст. 553-559 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/2960/17.

Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18; від 13.04.2021 у справі №925/440/18, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 02.11.2022 у справі №753/537/19, від 16.09.2022 у справі № 642/2316/20, від 18.05.2022 у справі №753/8090/18; від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 19.05.2021 у справі №693/624/19; від 22.05.2023 у справі № 936/721/21.

Проте скаржник не наводить щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок у постановах Верховного Суду, на які він посилається, та не застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що у касаційній скарзі не наведено щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок у постановах Верховного Суду, на яку він посилається, та не застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі №910/17461/23 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- навести, щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не застосовано судами попередніх інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець