Постанова

від 09.10.2024 по справі 214/8416/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4595/24 Справа № 214/8416/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

сторони справи :

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 31»

відповідач- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року, ухваленого суддею Ткаченком А.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 09 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 31» (далі ОСББ «Миру 31») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив суд стягнути заборгованість за наданні житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території у сумі 7762 грн. 14 коп., інфляційні збитки у сумі 595 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 277 грн. 06 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по їх сплаті.

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСББ «Миру 31» здійснює утримання та обслуговування майна співвласників та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням загальних зборів ОСББ «Миру 31» від 08.02.2020 були затверджені розміри щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком в розмірі 4,50 грн. за 1 кв.м. для власників квартир та нежитлових приміщень. Указане рішення дійсне, не оскаржене та не скасоване, а отже є обов`язковим для виконання усіма співвласниками ОСББ.

Відповідач ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_2 , а згідно розділу 5 частини 2 пункту 8 Статуту ОСББ, співвласник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату платежів та внесків.

Станом на 13.01.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у сумі 7762,14 грн. Указану суму боргу, а також інфляційні втрати та 3% річних станом на 01.10.2021 позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 31» здоволені повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 31» заборгованість за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у сумі 7762 (сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 14 коп., та інфляційні втрати станом на 01.10.2021 у сумі 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 51 коп., 3% річних за період з 01.07.2019 по 06.10.2021 у сумі 277 (двісті сімдесят сім) гривень 06 коп. та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому, скаржник зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити розмір щомісячних внесків в період з червня 2019 року по січень 2020 року включно, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять Протоколу з рішенням загальних зборів ОСББ «Миру 31» про встановлення щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком в зазначений період часу. Також у період з 06.2021 по 09.2021 у позві зазначені щомісячні внески у розмірі 356,88 грн., але Протокол з рішенням загальних зборів ОСББ «Миру 31» про встановлення щомісячних внесків в даний період часу відсутні.

Окрім того, відповідач вказує на те, що матеріали справи не містять Актів виконаних робіт, що унеможливлює встановлення дати виконання робіт, вартість робіт, початок строку нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), їх виконавця та інше. Також матеріали справи не містять інформації про відмову відповідача у отриманні даних Актів.

Також відповідач вказує на те, що в період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Зазначає, що у період часу з 17.03.2020 по 30.07.2023 року діючим законодавством України заборонялося нарахування та стягнення неустойки. Також щодо 3% штрафних санкцій, нарахованих до періоду карантину на суму заборгованості, згідно норм ЦК України ст.258 п.2 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому усі нарахування 3% річних, які нараховані за період з 01.06.2019 по 17.03.2020 є недійсними.

Відповідач звертає увагу на те, що представником позивача по справі виступає АО «Верхуша, Кшижевська та Партнери», на підставі Договору №ЮО-260121 від 26.01.2021. Сторону позивача представляє ОСОБА_2 , який має право підписувати документи, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тоді як Договір№ЮО-260121 від 26.01.2021, який підписаний ОСОБА_3 такою випискою не підтверджено, тобто він немає юридичної сили. Окрім того, строк дії Договору встановлено до 26.01.2022. Звертає увагу на те, що додаткові угоди до Договору №ЮО-260121 від 26.01.2021 про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 25 березня 1998 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С., є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно наданого до суду статуту, ОСББ «Миру 31» здійснює утримання та обслуговування майна співвласників та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

У період 01.06.2019 по 01.10.2021 станом на 30.09.2021 за адресою: АДРЕСА_4 позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами, у тому числі рішенням загальних зборів ОСББ «Миру 31» від 08.02.2020, відповідно до якого були затверджені розміри щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком в розмірі 4,50 грн. за 1 кв.м. для власників квартир та нежитлових приміщень, що не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача, сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за вказаний період становить 7762,14 грн. (а.с. 5, 6).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тощо, тому відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів, які він не здійснює, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підягає стягненню у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та відповідають наданому позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи відповідачу у застосуванні позовної давності, суд першої інстанції, виходив з того, оскільки ОСББ «Миру 31» просить стягнути заборгованість за період з 01.06.2019 станом на 30.09.2021, тому, звернувшись до суду 07 жовтня 2021 року, строк позовної давності, який становить 3 роки позивачем не пропущено.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які є належним чином обґрунтованими та не спростовані доводами відповідача.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону №2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно статті 1 Закону України «Про об`єднанняспіввласників багатоквартирного будинку» від29листопада 2001року №2866-III(далі Закон№2866-III), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Наданими позивачем доказами доведено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи споживачем послуги з утримання будинку і прибудинкової території, яку надає позивач ОСББ «Миру 31» з червня 2019 року, станом на 30.09.2021 року не оплачував, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 7762,14 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку, оскільки в порядку Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.

Окрім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Доводи відповідача щодо прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком,то співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (частина шоста статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Аргументи відповідача щодо неповідомлення його про дату, місце проведення зборів співвласників й не голосування за прийняте рішення не можуть бути підставою для ухвалення рішення про відмову в позові у справі, що розглядається, оскільки відповідно до частини сьомої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою актами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління.

Доказів про визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ «Миру 31» та скасування державної реєстрації, чи рішень загальних зборів про установлення тарифів за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, в судовому порядку, відповідачем до суду не надано.

Нормами статті 256 ЦК України визначено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц зроблено висновок про те, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №385/321/20 виснував, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Як встановлено судом, позивач ОСББ «Миру 31» просить стягнути заборгованість за період з 01.06.2019 станом на 30.09.2021, тому звернувшись до суду 07 жовтня 2021 року, строк позовної давності, який становить 3 роки, не пропущено.

Доводи відповідача про те, що в період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, що у період часу з 17.03.2020 по 30.07.2023 року діючим законодавством України заборонялося нарахування та стягнення неустойки, що 3% штрафних санкцій, які нараховані за період з 01.06.2019 по 17.03.2020 є недійсними, колегія суддів вважає необґрунтованими та їх відхиляє, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про стягнення неустойки, а були заявлені вимоги в порядку ч.2 ст.625 ЦК України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, що не є неустойкою, як помилково вважає відповідач.

Так відповідно до положень ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 зазначеної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином на вимоги заявлені в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, дія п.п.4. п.3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.03.2020 №530-ІХ, на які посилається відповідач не розповсюджується, оскільки ці вимоги не є вимогами про стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: