Постанова

від 09.10.2024 по справі 350/687/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/687/23

Провадження № 22-ц/4808/1211/24

Головуючий у 1 інстанції Сокирко Л.М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року, ухвалене в складі судді Сокирко Л.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є побутовим споживачем послуг розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з яким позивачем укладено договір розподілу природного газу (для побутового споживача) від 1 квітня 2016 року та присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 , визначено величину приєднаної потужності, групу споживання та інше.

Про фактичне споживання ОСОБА_1 природного газу у житловому будинку за вищевказаною адресою свідчать різні об`єми щомісячного споживання природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника та сплатою вартості спожитих об`ємів природного газу, починаючи з січня 2016 року по листопад 2019 року, а також сплатою відповідачем протягом січня-листопада 2020 року вартості наданих за вказаний період Оператором ГРМ (оператор газорозподільної системи) послуг з розподілу природного газу, що підтверджується доданими до позову письмовими доказами та є свідченням існування між сторонами договірних відносин щодо надання послуг з розподілу природного газу.

Вказані договірні відносини між споживачем послуги з розподілу природного газу ( ОСОБА_1 ) та оператором газорозподільної системи (АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз») регулюються Законом України «Про ринок природного газу»; Кодексом ГРМ; Постановами НКРЕКП від 29 червня 2017 року №852 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 31 травня 2019 року №911), №2020 від 7 жовтня 2019 року (відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРМ та Типового договору розподілу природного газу) та рядом інших постанов НКРЕКП, а також Типовим договором розподілу природного газу.

Так, Оператор ГРМ має право, зокрема, отримувати від споживача оплату за Договором (Типовий договір розподілу природного газу). Споживач у свою чергу зобов`язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Повідомлення про сплату рахунку №0710256605 направлялися споживачу (відповідачу) через Укрпошту кожного місяця.

21 березня 2021 року представниками позивача також направлено відповідачу досудове попередження про наявну станом на 02 березня 2021 року заборгованість за надані в період з грудня 2020 року по березень 2021 року послуги з розподілу (доставки) природного газу, яка складала 1191 грн. 24 коп., та запропоновано протягом 5 календарних днів з моменту його отримання сплатити вказану вище суму заборгованості на розрахунковий рахунок Оператора ГРМ.

Однак відповідач у визначений строк заборгованість не сплатив, починаючи з грудня 2020 року припинив проведення оплат за надані йому Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу.

Таким чином, представник позивач вказував, що відповідач допустив заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в період з 1 грудня 2020 року по 31 березня 2023 року в загальній сумі 9552 грн. 52 коп., яку просив стягнути на свою користь з відповідача, а також 3% річних за період з 01.01.2021 року по 31.03.2023 року в сумі 305 грн., інфляційні втрати за той же період в сумі 2029 грн. 82 коп., а всього 11887 грн. 34 коп., а також судові витрати.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» заборгованість за надані в період з 01.12.2020 року по 31.03.2023 року послуги з розподілу природного газу в загальній сумі 9552 грн. 52 коп., 3% річних за період з 01.01.2021 року по 31.03.2023 року в сумі 305 грн., інфляційні втрати за період з 01.01.2021 року по 31.03.2023 року в сумі 2029 грн. 82 коп., а всього 11887 грн. 34 коп., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2648 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що позивачем не надано жодного належного та достовірного доказу його заборгованості. Позивач навмисно ввів суд в оману, стверджуючи, що між ним та AT «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» укладено договір через заяву-приєднання, яку відповідач не підписував, оскільки вже мав діючий Договір про надання послуг з газопостачання №05162154, укладений з ВАТ «Івано-Франківськгаз» в особі начальника Рожнятівського управління по експлуатації газового господарства від 18.11.2004 року. Відповідно до цього договору про надання послуг з газопостачання постачальник зобов`язується безперервно постачати природний газ, проводити технічне обслуговування газопроводів, газових приладів та пристроїв споживача, дворових газопроводів приватних будинків, споживач зобов`язується оплачувати надані послуги з газопостачання за встановленими згідно із законодавством цінами в терміни, передбачені цим договором.

Позивач всупереч положень статей 626, 627, 638 ЦК додав до позовної заяви копію незаповненого бланку Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) від 30.09.2015 року за №2498, в якому не вказано ні найменування оператора ГРМ, ні виданої ліцензії на здійснення господарської діяльності, ні підпису уповноваженої особи з гербовою печаткою підприємства надавача послуг, його реквізитів, та підпису Споживача, з яким належним чином укладено договір. Тому, на думку скаржника, такий бланк Договору не є документом, та не може бути належним і достовірним доказом, що підтверджує право матеріальної вимоги позивача.

Натомість вважає, що Договір про надання послуг з газопостачання № НОМЕР_2 , укладений між ним та ВАТ «Івано-Франківськгаз» 18.11.2004 року є чинним, так як жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, а згідно останнього розділу такий договір укладений на один рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд. Договір за погодженням сторін може бути розірваний достроково.

Вважає, що відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України копія договору, долучена позивачем до позовної заяви, не має законної сили.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково вважав, що між сторонами у справі укладено договір відповідно до статей 633 та 634 ЦК України, оскільки він (скаржник) не звертався до позивача для укладення договору і не підписував заяву-приєднання, оскільки сумлінно виконував умови договору з ВАТ «Івано-Франківськгаз», укладеного 18.11.2004 року, про що неодноразово заявляв на засіданнях суду. Долучена позивачем копія заяви-приєднання від 01.04.2016 року має ознаки підробки документу, оскільки там не його підпис, про що він повідомив Районний відділу поліції №2 в смт. Рожнятів в Івано-Франківській області, де було розпочато розслідування за №0710256605/168 за фактом підробки документу, та направлено запит від 12.10.2023 року №5064 до AT «Івано-Франківськгаз» про надання оригіналів заяви-приєднання та акту розмежування балансової належності, в якому виявився теж не його підпис. Слідчі органи не змогли ні підтвердити, ні спростувати факт підробки документів, оскільки позивач відмовився співпрацювати та надавати оригінали вказаних документів, що підтверджує його сумніви щодо законності наданих копій.

Також вказує, що позивачем не додано копії статуту чи іншого документу, що підтверджує правоздатність підписанта юридичної особи в заяві-приєднання до договору про надання послуг з розподілу природного газу.

Зазначає, що 08.08.2023 року подав запит до AT «Івано-Франківськгаз», в якому просив надати копію ліцензії на право здійснення господарської діяльності на території місцевості, жителем якої він є, та копію документу на право відання газовими мережами в межах Брошнів-Осадської територіальної громади, на що отримав лише відписку з копією підробленого, як він стверджує, акту розмежування балансової належності.

17.08.2023 року він подав запит до своєї територіальної громади про надання копій документів на відання газовими мережами, їх інвентаризацію та передачу в оренду AT «Івано-Франківськгаз». Однак таких дій Брошнів-Осадська територіальна громада не проводила.

02.01.2024 року суд першої інстанції ухвалою витребував у відповідача належним чином засвідчену копію ліцензії на здійснення останнім господарської діяльності, однак ця ухвала не виконана, а його клопотання про порушення процесуального провадження та притягнення до відповідальності за невиконання процесуальних обов`язків від 05.02.2023 року не задоволено.

Вважає, що ухвали суду першої інстанції за результатами розгляду його клопотань про витребування доказів постановлені з порушеннями норм процесуального законодавства.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства України.

Представник позивача адвокат Данилюк Г.Й. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, правильно застосувавши норми процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку щодо задоволення позовних вимог АТ «Івано-Франківськгаз». Вказує, що на виконання вимог пункту 12.2 розділу ХІІ Типового договору розподілу природного газу АТ «Івано-Франківськгаз» на власному сайті 20 жовтня 2019 року розмістило поточну редакцію тексту Типового договору розподілу природного газу із вищевказаними змінами, внесеними згідно з постановами НКРЕКП на 20.10.2019 року.

Побутовий споживач ОСОБА_1 з 12.10.2019 року до 30.09.2023 року не подавав до АТ «Івано-Франківськгаз» в особі Рожнятівської дільниці Долинського відділення заяви про розірвання з ним договору розподілу природного газу у зв`язку з внесенням до даного договору змін згідно з постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 року. Це свідчить про те, що відповідач, продовжуючи фактично споживати природний газ у власному будинку АДРЕСА_1 , з 12.10.2019 року за замовчуванням погодився із внесеними вищевказаними змінами до договору розподілу природного газу.

Будучи належним чином повідомленим про річну замовлену потужність на кожен календарний рік та про місячну замовлену потужність в кожному календарному році; про тариф на послуги розподілу природного газу за 1 м.куб. в кожному конкретному звітному місяці (з урахуванням ПДВ), ОСОБА_1 з січня по листопад 2020 року своєчасно та в повному обсязі сплачував за надані АТ «Оператор ГРМ «Івано-Франківськгаз» послуги з розподілу природного газу до його житлового будинку. Однак, починаючи з грудня 2020 року належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання побутового споживача, визначені умовами підпункту 1 пункту 7.4 розділу VІІ Типового договору розподілу природного газу щодо своєчасного та повного розрахунку за отримані послуги з розподілу природного газу в його житловому будинку, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 11887,34 грн., тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки Закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що наданими позивачем доказами підтверджується існування договірних правовідносини між сторонами, факт споживання відповідачем природного газу. Відповідач належним чином не виконував умови договору з розподілу природного газу, оскільки отримував послуги з постачання природного газу та, відповідно, отримував послуги з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання, однак не сплачував вартість отриманих ним послуг в повному обсязі, внаслідок чого в нього утворилася перед позивачем заборгованість, яка підтверджена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем. Крім того, місцевий суд вважав, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 2028 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 305 грн. 00 коп., передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки нарахування таких має компенсаційний характер, так як виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року №329-VIII «Про ринок природного газу», Кодексом ГРМ, Правилами №2496, Типовим договором №2498, Типовим договором №2500 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Побутовий споживач фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЗУ «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості в кількості та порядку, передбаченого договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами першою - третьою статті 18 цього Закону передбачено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.

Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Статтею 40 даного Закону передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

За змістом пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Пунктом 3 вказаної Глави визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим регулятором для відповідного оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача.

Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

Також відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Правил №2496, ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону №329-VIIІ та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Розділом ІІІ Правил №2496 врегульовано порядок постачання природного газу побутовим споживачам.

У пункті 2 розділу ІІІ Правил №2496 указано, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору №2498 цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 розділу І Типового договору №2498 вказано, що терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення, зокрема: норми споживання - об`єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для проведення побутовими споживачами розрахунків за спожитий природний газ у разі відсутності лічильників газу; підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС, затвердженим постановою регулятора від 30 вересня 2015 року №2493; споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 розділу ІІ Типового договору №2498).

Розділом V Типового договору №2498 врегульовано порядок обліку природного газу, що передається споживачу.

У пункті 5.1 цього розділу вказано, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

У пункті 5.3 розділу V Типового договору №2498 передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ.

Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням вимог цього договору (пункт 5.4).

Відповідно до пункту 5.5 розділу V Типового договору №2498 споживач, що є побутовим, який за умовами цього договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача.

У пункті 5.6 розділу V Типового договору №2498 зазначено, що після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.

Розділом VІ Типового договору №2498 врегульовано порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 6.1 цього розділу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Тариф, установлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 розділу VІ Типового договору №2498).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ (пункти 6.3, 6.4 розділу VІ Типового договору №2498).

Встановлено, що оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області на підставі відповідної ліцензії було АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз».

ОСОБА_1 є споживачем послуг постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 41).

Споживач-відповідач фактично споживає природний газ та сплачує його вартість, тому між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

В будинку відповідача також встановлено лічильник газу.

Із долученої до позовної заяви належним чином засвідченої копії заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) від 1 квітня 2016 року убачається, що споживачем ОСОБА_1 постачальнику ГРМ Публічному акціонерному товариству «Івано-Франківськгаз» (в подальшому змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» відповідно до Постанови НКРЕКП № 911 від 31 травня 2019 року) була надана підписана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам до об`єкта - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 41).

Також фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є документальне підтвердження споживання природного газу, що підтверджується: інформацією про споживача ОСОБА_1 (скріншот з робочої бази даних Акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» під назвою «SF RGC Billing» (т. 1 а.с. 42); інформацією про використання природного газу споживачем ОСОБА_1 , фіксацією зміни показників лічильника газу за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року та стан розрахунків за послуги з розподілу природного газу за період з 1 грудня 2020 року (т. 1 а.с. 43-44); робочим листком контролера за травень 2020 року (т. 1 а.с. 45); робочим листком контролера №31 за листопад 2020 року (т. 1 а.с. 46); робочим листком контролера №12 за грудень 2020 року (т. 1 а.с. 47); фото показника лічильника газу на 13 січня 2021 року (т. 1 а.с. 48); робочим листком контролера №31 за жовтень 2021 року (т. 1 а.с. 49); робочим листком контролера №24 за січень 2022 року та фото до нього (т. 1 а.с. 50-51); робочим листком контролера №31 за червень 2022 року (т. 1 а.с. 52); робочим листком контролера №21 за вересень 2022 року (т. 1 а.с. 53); робочим листком контролера №31 за січень 2023 року (т. 1 а.с. 54).

Окрім того, у судовому засіданні суду першої інстанції відповідач підтвердив, що користувався та користується на теперішній час природним газом, до грудня 2020 року оплачував вартість спожитого природного газу, а також вартість послуг за розподіл природного газу.

Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2023 року у справі №339/221/20 (провадження №61-5287св22) зазначав, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем). Встановивши, що АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» надає послуги з газопостачання, а ОСОБА_1 є споживачем природного газу у житловому будинку на АДРЕСА_1, якому присвоєно номер особового рахунку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про існування між названими сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору. Суди правильно виходили з того, що акцептування відповідачем за зустрічним позовом Типового договору, а отже, і факт приєднання побутового споживача до умов зазначеного договору відбулося шляхом вчинення нею дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується зміною показань лічильника газу за адресою споживача по особовому рахунку та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу.

Вказаний висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №717/341/21.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц.

Таким чином місцевий суд правильно вважав, що матеріалами справи та доказами, здобутими в засіданнях підтверджується, акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов зазначеного договору.

Відповідач отримував послуги з постачання природного газу, та, відповідно, отримував і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, частково сплачував вартість отриманих послуг.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що між ним та відповідачем не було укладено договору щодо розподілу (доставки) природного газу до об`єкта газопостачання. А його твердження про те, що він уже мав діючий договір про надання послуг з газопостачання № НОМЕР_3 , укладений з ВАТ «Івано-Франківськгаз» в особі начальника Рожнятівського управління по експлуатації газового господарства від 18.11.2004 року, не мають правового значення, оскільки вказані договори є різними по своїй суті.

Посилання на те, що підпис на заяві-приєднанні йому не належить нічим не підтверджено.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, відповідно до наданого відповідачем розрахунку нарахування по особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , нараховано заборгованість з розподілу природного газу за період з грудня 2020 року по 31.03.2023 року в сумі 9552,52 грн. (т. 1, а.с. 61-62).

Даний розрахунок здійснено відповідно до вимог Кодексу ГРМ та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у відповідні періоди, об`ємів споживання відповідачем природного газу. І правильність такого розрахунку відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано та своїх заперечень не наведено.

ОСОБА_1 як споживач природного газу не здійснював в повному обсязі оплату за надані послуги з розподілу природного газу, у зв`язку з чим згідно із наданим Оператором ГРМ розрахунком, у нього утворилася заборгованість за період з грудня 2020 року по 31.03.2023 року у вказаному розмірі.

Відповідач надсилав на адресу відповідача рахунки та повідомлення про необхідність сплати зазначеного боргу за розподіл (доставку) природного газу (т. 1, а.с. 55-60). Однак такі залишилися без належного реагування, оплата здійснена не була.

Встановлено також, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за послугу з розподілу природного газу за період з 01.07.2020 року по 31.03.2021 року в сумі 2420,52 грн. Однак ухвалою Рожнятівського районного суду від 20.08.2021 року судовий наказ скасовано (т. 1, а.с. 64-67).

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

Також у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягали стягненню інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми у визначеному розмірі, оскільки нарахування таких має компенсаційний характер, так як виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19).

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не додано статуту підприємства чи іншого документу, що підтверджує правоздатність підписанта юридичної особи, та що АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» не володіє ліцензією на послуги з розподілу природного газу, і такі не надано, в тому числі, на виконання ухвали суду, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи копіями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу від 29.06.2017 року №852 «Про видачу ліцензії на розподілприродного газуПАТ «Івано-Франківськгаз» та про переоформлення ліцензій від 31.05.2019 року №911, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу від 29.09.2023 року №1772 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Івано-Франківськгаз» (т. 2, а.с. 75-81), і такі ж документи містяться на сайті юридичної особи у відкритому доступі.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи аналогічні доводам відзиву та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, рішення суду відповідає законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування немає.

Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом вирішено апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави зміни розподілу судових витрат у цій справі.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Луганська

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.