Рішення

від 09.10.2024 по справі 488/5015/23

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5015/23

Провадження № 2/488/769/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія Світлана Анатоліївна, про поділ майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Обуховської Р.В., звернулась з цивільним позовом в Корабельний районний суд міста Миколаєва до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 93,00 кв.м., житловою площею 39,20 кв.м, що розташований на земельній ділянці 0,0853 га, кадастровий номер 4810136600:05:085:0011 об`єктом спільної сумісної власності; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:085:0011, площею 0,0853 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що 12.11.2004 року між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 укладено шлюб.

За час шлюбу подружжя за спільні кошти відповідно до договору купівлі-продажу від 14.05.2008 року придбали житловий одноповерховий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вищезазначений будинок було оформлено на її чоловіка ОСОБА_5 .

28.07.2011 року на ім`я ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 641425 площею 0,0853 га, кадастровий номер 4810136600:05:085:0011, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору. На вищезазначеній земельній ділянці побудований будинок АДРЕСА_1 , яке подружжя придбало за спільні кошти.

31.07.2020 року шлюб між ОСОБА_5 та нею, ОСОБА_1 , розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

17.10.2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С.А. було заведено спадкову справу № 35/2023 до майна померлого ОСОБА_5 . Спадкоємицями за законом, які прийняли спадщину є малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , вона, ОСОБА_1 в установлений законом строк, усно звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального міського округу Ласурії С.А.

Однак, 17.10.2023 року отримала роз`яснення про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою для винесення роз`яснення було те, що нею, ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкування та для оформлення права на спадкування рекомендовано звернутися до суду. Отримавши дане роз`яснення вона дізналася про порушення свого права на отримання 1/2 частки майна, яке було придбане нею та померлим її чоловіком у офіційному шлюбі.

На підставі зазначеного позивач звернулась до суду.

Відповідно до частин 1 та 6,8 статті 187 ЦПК, в порядку досудової підготовки судом був надісланий запит до відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області, відповідь на який надійшла 03.01.2024 року.

Ухвалою суду від 17.01.2024 р. провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Ухвалою судувід 29.02.2024року клопотанняпредставника позивачапро витребування від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурії Світлани Анатоліївни копії спадкової справи № 35/2023, відкритої після смерті ОСОБА_5 задоволено.

Ухвалою суду від 17.05.2024 року залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості співвідповідачів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурії Світлани Анатоліївни, про поділ майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності.

В судове засідання призначене на 06.09.24 сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Обуховська Р.В. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Одинцова Я.В. не з`явилися, представник надала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Марченко В.І. не з`явилися, представник надав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги визнав.

Третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурія С.А. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.11.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстровано Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 428, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

За час шлюбу подружжя, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 14.05.2008 р. придбали житловий одноповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується Договором купівлі-продажу від 14.05.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 2912, а також зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 14.05.2018 року. Право власності було оформлено на чоловіка позивача - ОСОБА_5 .

28.07.2011 року на ім`я ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 641425, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0853 га, кадастровий номер 4810136600:05:085:0011. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору. На вказаній земельній ділянці побудований житловий будинок АДРЕСА_1 , яке подружжя придбало за спільні кошти.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у зазанченому будинку, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 23054-000543022-037-05 від 23.11.2021 року.

31.07.2020 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Корабельним районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06.10.2023 р.

17.10.2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу

Ласурією С.А. було заведено спадкову справу № 35/2023 до майна померлого ОСОБА_5 . Спадкоємицями за законом, які прийняли спадщину є малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім зазначених спадкоємців, є ще інші спадкоємці першої черги передбачені ст. 1261 ЦК України, а саме: син померлого: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька померлого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати померлого: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка написала нотаріально посвідчену заяву в якій зазначила, що спадщину у встановлений законом строк не прийняла та на неї не претендує, в суд за подовженням строку на прийняття спадщини звертатися не буде.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 позивач в установлений законом строк, усно звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального міського округу Ласурії С.А., однак, отримала роз`яснення про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для винесення роз`яснення було те, що позивачем не надано документів, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкування та для оформлення права на спадкування рекомендовано звернутися до суду. Отримавши дане роз`яснення ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права на отримання 1/2 частки майна, яке було придбане нею та померлим її чоловіком у офіційному шлюбі.

Зазначене майно є спільною сумісною власністю позивача та відповідача в силу презумції, яка визначена ст. 60 Сімейного кодексу України та підлягає поділу між сторонами.

Також з ч. 3 статті 368 ЦК України вбачається, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України, майно набуте подружжям у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба чи інш.) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69-71 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 61 СК України вбачається, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «від 21 грудня 2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 Сімейного кодексу України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 Сімейного кодексу України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Із урахуванням вказаних змін до Сімейного кодексу України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/4/17.

31 серпня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 738/703/18, провадження № 61-16877св19 (ЄДРСРУ № 91260527) досліджував питання права спільної/приватної власності на приватизовану земельну ділянку. У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Отже, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 93,00 кв.м., житловою площею 39,20 кв.м. та земельна ділянка 0,0853 га, кадастровий номер 4810136600:05:085:0011, яка розташована за цією ж адресою є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

Статтею 120 Земельного кодексу України, якою передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Таким чином, оскільки невизначеність частки позивача у праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою за кадастровим номером 4810136600:05:085:0011 створює ОСОБА_1 перешкоди в реалізації своїх прав щодо володіння та користування зазначеним майном, суд вважає за необхідне визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та визначити частки майна у спільно набутому подружжям житловому будинку та земельній ділянці рівними та такими, що становлять по 1/2 частині за кожним.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія Світлана Анатоліївна, про поділ майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності - задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 93,00 кв.м., житловою площею 39,20 кв.м, що розташований на земельній ділянці 0,0853 га, кадастровий номер 4810136600:05:085:0011 об`єктом спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:085:0011, площею 0,0853 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

Третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія Світлана Анатоліївна, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 1.

Суддя: Я.А. Чернявська