Рішення

від 08.10.2024 по справі 160/18324/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуСправа №160/18324/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Дніпровської митниці про про визнання протиправним та скасування рішення,,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровською митницею про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000174/1 від 25.04.2024р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпровської митниці №UA110130/2024/000174/1 від 25.04.2024р. Товариству з обмеженою відповідальністю «СтратераСТРАТЕРА» скориговано митну вартість товарів за ЕМД №24UA110130009229U7 від 24.04.2024 року в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням наданих документів є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав обґрунтування викладені в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також представник відповідача зазначає, що митна вартість товару включає в себе лише дві складові: ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Також відповідачем не наданий до суду витяг з бази даних Державної митної служби України, щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичними кодами УКТЗЕД, що виготовлені в Китаї.

Крім того, від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зауважив, що аналізом витягу щодо 100 найдешевших митних оформлень встановлено, що вартість товарів за кодом УКТЗЕД 7013491000 є меншою за скориговану щодо позивача та навів їх перелік у вказаних поясненнях.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю СТРАТЕРА зареєстроване 23.11.2015, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вчинено запис №12241020000074740 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 40134110; основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

07.08.2017 року між ТОВ СТРАТЕРА (Україна), як покупцем, та компанією ARC Glassware (China) CO. LTD. (Китай), як продавцем, укладено договір продажу № 1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує Товар, виробництва АРК Глассвер (Нанкин) Компані Лімітед, яке є виробничим підрозділом продавця, і оплачує їх на умовах і відповідно до правил Інкотермс-2010 в розмірі, асортименті і за цінами узгодженими Сторонами в проформі-інвойсі(ах) до нього контракту, які є невід`ємною частиною останнього. Покупець буде розміщувати замовлення на поставку продавцю. Після підтвердження всіх комерційних умов, включаючи, але не обмежуючись цінами, кількістю, характеристиками, умовами поставки та порядком оплати в кожному замовленні на поставку, продавець направляє PDF файл замовлення(нь) або проформи-інвойсу(ів) покупцю по електронній пошті. Оновлена PDF версія файлу замовлення(нь) або проформи-інвойсу(ів) буде відправлено по факсу або електронною поштою продавцем покупцеві після завантаження, проформа- інвойс(-и) складено для кожного відправленого платежу. Проформа-інвойс(-и), відправлені факсом або електронною поштою, мають таку ж юридичну силу, як підписаний і проштампований оригінал. (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1 Контракту, ціни на товари визначаються в доларах США, і оплата проводиться в день, погоджений обома сторонами, на умовах 100% передоплати за допомогою банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця, зазначений у цьому контракті. і ціна товару включає вартість упаковки, маркування та надання робіт, митне оформлення в країні експорту і інші витрати, якщо вони встановлені умовами FOB Нанкін. Продавець визначає кінцеву ціну товару для оплати в проформі(ах)-інвойсі(ах).

Згідно п.п.3.1.-3.3 Контракту, доставка товару буде здійснюватися окремими партіями відповідно до правил Інкотсрмс-2010 - FOB Нанкін. Перехід ризиків і права власності на товар відбувається в момент здійснення поставки продавцем відповідно до умов FOB Нанкін. Вантажоодержувач по цьому контракту - покупець що має бути зазначено у товаросупровідних документах. Дата поставки товару зазначається в проформі- інвойсі, але не повинна перевищувати термин 100 діб з моменту отримання передплати продавцем. Продавець до кожної партії товарів передає, наступні документи: коносамент або телекс-релиз; пакувальний лист; інвойс; сертифікат походження; експортна декларація,

24.04.2024р. позивач звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару «Посуд столовий кухонний - інші посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки. Країна виробництва: CN; Торговельна марка (TM) - без ТМ; Виробник: ARC GLASSWARE (CHINA) CO., LTD», країна походження - Китай.

Таким чином, для митного оформлення в режимі імпорту товару «склянки кухонні», що надійшов з Китайської Народної Республіки за контрактом від 07.08.17 № 1 із виробником «ARC Glassware (China) Co. Ltd», відповідачу подана митна декларація № 24UA110130009229U7 із заявленням митної вартості товарів на рівні 0, 1997 долари США/шт із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема: 1) зовнішньоекономічний контракт від 07.08.17 № 1; 2) рахунок (інвойс) від 18.01.24 № 19288928; 3) рахунок-проформа від 08.12.23 № 10283036; 4) платіжне доручення SWIFT від 10.01.24 № 24; 5) рахунки перевізника від 09.04.24 № К31, від 09.04.24 № ТП31/1, від 09.04.24 №ТП31/2; від 14.04.24 № ТП31/3; 6) довідка перевізника від 17.04.24 № 28; 7) платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 09.04.24 № 3800, від 09.04.24 № 3801, від 09.04.24 № 3802, від 14.04.24 № 4205; 8) митна декларація країни відправлення від 19.01.24 № 230820240084514375.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах за ЕМД №24UA110130009229U7 від 24.04.2024 року:

1) надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України.

2) Надані до митного контролю рахунки від 09.04.2024 № К31, від 09.04.2024 № ТП31/1, від 09.04.2024 № ТП31/2, від 17.04.2024 № ТП31/3 не містять посилання на договір відповідно до якого були виставлені. Рахунок від 09.04.2024 № ТП31/1 не містить маршрут перевезення. Рахунок від 09.04.2024 №ТП31/2 містить інформацію «логістичні витрати». Заявка від 02.01.2024 №1 не містить даних щодо вартості послуг з перевезення, а також відомостей щодо ваги товару. У розрахунку до ЕМД відомості щодо експедиційних витрат відсутні.

В поданих до митного оформлення документах не виділено витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України відповідно до статті 58 МКУ.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем було надіслано додаткові документи, а також лист від 25.04.2024 № 2504/Т-1 в якому зазначено про те, що не має можливості надати інші додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000174/1 від 25.04.2024р., відповідно до якого загальна митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення в 2,3 рази до 0, 4648 долари США/шт за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємством подана нова митна декларація № 24UA110130009411U4, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 239 731, 14 грн (мито - 64 792, 20 грн, ПДВ - 174 938, 94 грн).

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу, контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зобов`язаний здійснювати митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів (від першого до шостого). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як зазначено вище, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000174/1 від 25.04.2024р.UA110130/2024/000174/1

Щодо оплати товару згідно наданих платіжних доручень, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачу надано рахунок-проформу від 08.12.2023 №10283036 на суму 11633,88 дол. США, рахунок (інвойс) від 18.01.24 № 19288928 на суму 11 331, 55 долари США та докази передоплати частини вартості банківським переказом, у т.ч. платіжне доручення SWIFT від 10.01.24 № 24.

Рішення МВ не містить належним чином обґрунтованих із посиланням на нормативно-правові акти зауважень щодо вказаного інвойсу та платіжного доручення.

Проформа - інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойса не є остаточними та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення.

Вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем.

У свою чергу, Дніпровська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Щодо твердження відповідача про те, що надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.

Відповідно до п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як визначає п. 1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

Згідно з п. 2.1. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;

- назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення з іноземній валюті або банківських металах":

- номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);

- повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія (за наявності), номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста);

- номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

- цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор);

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;

- найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;

- призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного ба.іанс\ (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");

- підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника. які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и);

- резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентиісгь словами резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Отже, як вбачається з приписів Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 для чинності платіжного доручення, наданого до банківської установи у електронному вигляді наявність відміток банківської установи не є обов`язковою умовою.

Наявність в спірних платіжних дорученнях, копії яких наявні в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи, в іноземній валюті відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних проформ-інвойсів (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар.

Тобто, для визнання спірних платіжних доручень в іноземній валюті такими, що не підтверджують митну вартість товарів, поставлених на адресу ТОВ «СТРАТЕРА»немає правових підстав.

Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

Положеннями Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відтак, в спірному випадку витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, мають включатися до митної вартості товару.

Судом встановлено, що позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «Морімото Транс», як виконавцем договір про транспортно- експедиційне обслуговування №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується за відповідну плату і за рахунок замовника надати та/або організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника.

Експедитор за дорученням замовника надає послуги, пов`язанні з прийняттям, накопиченням, дробленням, сортуванням та доукомплектуванням вантажів, передає їх транспортним організаціям або приватним особам (в тому числі ФОП) для перевезення. Здійснює своєчасні розрахунки з Одеським та Ільїчивським морськими торговими портами, транспортними організаціями, приватним особам (в тому числі ФОП) та іншими органами за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (пп. 2-3 п. 2.Договору).

Таким чином, умовами договору №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року передбачена можливість залучення виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.

Під час митного оформлення, декларантом подавалися відповідачу отримані від перевізника ТОВ «Морімото Транс» (ІКЮО 36233448) документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару (рахунки та довідки) в розмірі 164 155, 37 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідачу надані банківські платіжні доручення на підтвердження оплати позивачем рахунків перевізника, що представником відповідача не заперечується.

Відповідно до пп. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов`язаних з витратами є неправомірними.

Крім того, за приписами частини 11 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижче зазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: ...2) витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару, відповідно, посилання відповідача на існування вірогідності заниження витрат на транспортування є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.

Згідно з пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу.

Законом України від 1 липня 2004 року № 1955-ІУ Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню (Лист ДФС від 15.03.2016 № 5591 /6/99-99-19-03-02-15).

Окрім того, зазначено, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, сумніви митного органу про відсутність у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг відомостей про форму оплати, витрати на страхування та експедиційні витрати є необґрунтованими.

Таким чином, твердження відповідача про те, що у наданих позивачем документах були відсутні відомості про включення до вартості послуг не містить відомостей щодо вартості транспортних послуг є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідачем використано відомості про митну вартість з митної декларації від 04.03.2024 № 24UA209120005850U4, проте в оскаржуваному рішенні не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаною митною декларацією товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача, яким скориговано митну вартість товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-ґ резервний метод, не можливо визнати обґрунтованим.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою позицію митного органу щодо неможливості застосування у спірному випадку такого методу визначення митної вартості товару як метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості містять інформацію щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст..59 МКУ) та подібних (ст..60 МКУ) товарів через відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст..59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час. В той же час, оскаржуване рішення не містить інформації щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, враховуючи наявну у митного органу інформацію щодо раніш розмитнених аналогічних (подібних) товарів та чому така інформація не прийняття митним органом до уваги.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийняття спірного рішення у вказаних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 6056,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (49107, м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд.111А, код ЄДРПОУ 40134110) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000174/1 від 25.04.2024р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (49107, м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд.111А, код ЄДРПОУ 40134110) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2876,76грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова