Рішення

від 09.10.2024 по справі 200/6153/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Справа№200/6153/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періодів роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.06.2014 року по 03.09.2014 року в якості гірничого майстра підземного, з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року та з 01.08.2016 року по 05.12.2016 року у якості помічника начальника дільниці підземного, у ТОВ «Укргеосервіс» з 01.08.2018 по 31.01.2020 у якості гірничого майстра підземного до його страхового та пільгового стажу;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №1- шахтарі ПКМУ №202 періоди роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.06.2014 року по 03.09.2014 року в якості гірничого майстра підземного, з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року та з 01.08.2016 року по 05.12.2016 року у якості помічника начальника дільниці підземного, у ТОВ «Укргеосервіс» з 01.08.2018 по 31.01.2020 у якості гірничого майстра підземного до його страхового та пільгового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 березня 2024 року звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 26.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що до його страхового та пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 01.06.2014 по 03.09.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016. з 01.08.2016 по 05.12.2016, з 01.08.2018 по 31.01.2020 у зв`язку із відсутністю в даних персоніфікованого обліку інформації щодо сплати страхових внесків в Пенсійний фонд України.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки спірні періоди його роботи підтверджено належними документами.

09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. Також залучено як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2).

Ухвала про відкриття провадження із визначенням п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву, доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 10.09.2024 року.

Станом на 07.10.2024 року відзив Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не подано.

02 жовтня 2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви Позивача, не приймало рішення щодо прав та інтересів позивача, отже, не порушило його права та законні інтереси у сфері пенсійного забезпечення.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи обставин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.

09 березня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за екстериторіальним принцом.

15 березня 2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №051330003359 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 200/1976/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.03.2024 із зарахуванням до його страхового стажу періодів з 01.09.1992 по 13.07.1993, з 14.08.1993 по 28.06.1994, з 28.08.1994 по 30.01.1996, з 01.04.1996 по 12.06.1996, з 02.05.1999 по 25.04.2000, з 26.05.2000 по 21.11.2000 і з 22.08.2001 по 18.04.2002, а також до страхового і пільгового стажу за Списком №1 (Постанова № 202) періодів роботи з 01.05.2016 по 31.05.2016, з 01.04.2020 по 17.04.2020.

15 липня 2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №051330003359 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 200/1976/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року та відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

З розрахунку стажу вбачається, що позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року, з 01.10.2014 року до 31.10.2014 року, з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року та з 01.08.2016 року до 05.12.2016 року, з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року.

Листом від 26.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про незарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 03.09.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016, з 01.08.2016 по 05.12.2016, з 01.08.2018 по 31.01.2020 у зв`язку з відсутністю в даних персоніфікованого обліку інформації щодо сплати страхових внесків в Пенсійний фонд України.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV(в редакції, чинній на момент прийняття)пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Відповідач не заперечує, що посади, які обіймав позивач, належать до Списку № 1.

Згідно записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 працював з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року на посаді гірничого майстра підземного в товаристві з додатковою відповідальністю «ОП «Шахта імені Святої Матрони московської».

У матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.04.2021 № 40, згідно якої ОСОБА_1 з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля в товаристві з додатковою відповідальністю «ОП «Шахта імені Святої Матрони московської» за професією,посадою гірничий майстер підземний, затятий повний робочий день на підземній роботі, що передбачена списком 1 розділом і підрозділом 1 пункт 1.1б, підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. Вказана довідка містить підписи посадових осіб та засвідчені печаткою підприємства.

У відповідності до записів у трудовій книжці позивача, останній працював з 01.10.2014 року до 30.04.2016 року, з 01.06.2016 року до 05.12.2016 року на посадах гірничого майстра підземного, помічника начальника дільниці підземного в ТОВ «Технологіявуглездобичі».

Також у матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.04.2021 № 6, згідно якої ОСОБА_1 з 01.10.2014 року до 31.10.2014 року,з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року, з 01.08.2016 року до 05.12.2016 рокупрацював повний робочий день в товаристві з обмеженою відповідальністю «Технологія вуглездобичі» та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посадах гірничого майстра підземного, помічника начальника дільниці підземного повний робочий день на підземній роботі, що передбачена Списком №1 розділом 1 підрозділом 1. Вказана довідка містить підписи посадових осіб та засвідчені печаткою підприємства.

Згідно записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 працював з 01.08.2018 по 31.01.2020 на посаді гірничого майстра підземного в ТОВ «Укргєосервіс».

У відповідності з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 19 від 07.04.2021, позивач з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року працював повний робочий день в ТОВ «Укргеосервіс» та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за посадою гірничий майстер підземний, зайнятий повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком №1 розділом 1 підрозділом 1. Вказана довідка містить підписи посадових осіб та засвідчені печаткою підприємства.

Окрім того, у матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

За приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписами статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

У вказаному реєстрі наявна інформація про спеціальний стаж позивача (кодом ЗПЗ014А4) в періоди з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року, з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року, з 01.08.2016 року до 05.12.2016 року, з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці: код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, роботодавець звітував щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу позивача з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року, з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року, з 01.08.2016 року до 05.12.2016 року, з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року є в системі персоніфікованого обліку, а тому ці періоди роботи мають бути зараховані до пільгового стажу позивача без будь-якого додаткового підтвердження.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, індивідуальні відомості про застраховану особу, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у періоди з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року, з 01.10.2014 року до 31.10.2014 року, з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року, з 01.08.2016 року до 05.12.2016 року, з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року, що є підставою для включення вищевказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу позивача.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Також суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обґрунтування щодо незарахування спірного стажу, а також необхідність надати будь-які документи або уточнення на підтвердження вказаних спірних періодів роботи.

Щодо відсутність даних про сплату страхових внесків за вказані періоди, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч.2. ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 липня 2024 року №051330003359 є необґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України, а відтак підлягає скасуванню.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 липня 2024 року №051330003359 та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 09 березня 2024 року, із зарахуванням до страхового та пільгового стажу спірних періодів його роботи.

Позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії та бездіяльність відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії рішення від 15 липня 2024 року №051330003359.

Вирішуючи питання про визначення належного органу Пенсійного фонду для розгляду питання про призначення пенсії суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (далі - Порядок 22-1) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено, що структурний підрозділ органу, що здійснює перерахунок є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 37803258), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вулиця Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 липня 2024 року №051330003359 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року про призначення пенсії із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 01.06.2014 року до 03.09.2014 року, з 01.10.2014 року до 31.10.2014 року, з 01.01.2016 року до 31.01.2016 року, з 01.08.2016 року до 05.12.2016 року, та з 01.08.2018 року до 31.01.2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв