Рішення

від 09.10.2024 по справі 240/4246/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Житомир

справа № 240/4246/24

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів, до Коростишівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними відповіді Коростишівської міської ради на запити ОСОБА_1 від 15.02.2024 «15.02.24 МР запит податок ХММ» та від 22.02.2024 «22.02.24 МР запит податок ХММ», викладені в листах від 21.02.2024 та від 28.02.2024.

- зобов`язати Коростишівську міську раду розглянути запити на інформацію ОСОБА_1 від 15.02.2024 «15.02.24 МР запит податок ХММ» та від 22.02.2024 «22.02.24 МР запит податок ХММ» згідно з нормами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" які визначають, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача;

- стягнути з рахунків Коростишівської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у в сумі розміром 35500 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що спільно з Громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" 15.02.2024 та повторно 22.02.2024 звернувся до Коростишівської міської радиіз заявою, у якій просив відповідача надати інформацію на підставі чого складено та детальний розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб.

Листом від 21.02.2024 та листом від 28.02.2024, відповідач відмовив в наданні запитуваної інформації, зазначивши про необхідність звернення до Житомирської ДПІ, яка і надіслала вказані розрахунки.

Вважаючи, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації є незаконною, а обґрунтування його позиції є неналежним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначений в ухвалі про відкриття провадження, надіслав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву від 26.03.2024 за вх.№17510/24 відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з тих підстав, що 21.02.2024 та 28.02.2024, Коростишівською міською радою була надана відповідь про те, що нарахування податків здійснюється органами ДПІ на підставі Податкового кодексу України та рішення Коростишівської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади".

Фінансове управління Коростишівської міської ради направило лист згідно з поданою інформацією по заборгованості фізичних осіб, яке надається Житомирського ДПІ.

Вказує, що незгода позивача з відповіддю, викладеною у листі на його звернення, не може бути підставою визнання такої відповіді незаконною.

28 березня 2024 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій додатково вказує, що відповідач не виконав обов"язку направлення запиту за належністю.

Третя особа надіслала до суду письмові пояснення (за вх.№18526/24), у яких просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 та ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.02.2024 ОСОБА_1 , як представник за довіреністю ОСОБА_2 , на електронну адресу Коростишівської міської ради надіслав заяву від 15.02.2024, у якій просив надати інформацію:

- на підставі чого складено, та детальний розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1758,57 грн, згідно з листом від 23.01.2024 №01-25/412;

- на підставі чого складено, та детальний розрахунок земельного податку з фізичних осіб в сумі 818,51 грн. згідно з листом від 23.01.2024 №01-25/412.

За результатами розгляду зазначеної заяви Коростишівська міська рада листом від 21.02.2024 надала позивачу відповідь, у якій зазначила, що нарахування здійснюється органами ДПІ на підставі Податкового кодексу України, та рішення Коростишівської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади".

Також повідомлено, що фінансове управління Коростишівської міської ради направило лист згідно з поданою інформацією по заборгованості фізичними особами, яке надається від Житомирського ДПІ. Вказано, що направлений лист з реквізитами для зарахування надходжень до бюджету громади по вказаній заборгованості.

Крім того, для уточнення даних по заборгованості, відповідач рекомендував звернутися до органу ДПІ.

22 лютого 2024 року позивач повторно надіслав на електронну адресу Коростишівської міської ради заяву аналогічну за змістом заяві від 15.02.2024, у якій просив надати інформацію.

Відповідач листом від 28.02.2024 повторно надав позивачу відповідь аналогічну за змістом попередній відповіді.

Позивач, вважаючи, що Коростишівська міська рада не розглянула вказані заяви, не виконала вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", чим порушила його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі Закон №2657-XII).

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №2657-XII визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 3 частини 1 пунктів 1, 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 пунктів 1, 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначений перелік розпорядників інформації.

Так, відповідно до статті 13 частини 1 пункту 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 19 частинами 1, 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із статтею 20 частинами 1, 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 15.02.2024 та повторно 22.02.2024 позивач звернувся до Коростишівської міської ради із запитами на інформацію (алогічного змісту), у яких просив надати інформацію:

- на підставі чого складено та детальний розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1758,57 грн згідно з листом від 23.01.2024 №01-25/412;

- на підставі чого складено та детальний розрахунок земельного податку з фізичних осіб в сумі 818,51 грн згідно з листом від 23.01.2024 №01-25/412.

Листами №03-17/15 від 21.02.2024 та №03-17/21 від 28.02.2024 Коростишівська міська рада повідомила позивача, що нарахування здійснюється органами ДПІ на підставі Податкового кодексу України та рішення Коростишівської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади".

Також повідомлено, що фінансове управління Коростишівської міської ради направило позивачу лист згідно з поданої інформації по заборгованості фізичними особами, яке надається від Житомирського ДПІ. Направлений лист з реквізитами для зарахування надходжень до бюджету громади по вказаній заборгованості.

Крім того, для уточнення даних по заборгованості, відповідач рекомендував звернутися до органу ДПІ.

Однак, надаючи позивачу відповідь, відповідачем не наведено нормативне обґрунтування того, що відповідач не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією щодо якої зроблено запит. В свою чергу, відповідач у своїй відповіді зазначає, що необхідно звернутися до розпорядника такої інформації - органу ДПІ.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закон України №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналізуючи наведену норму, суд вказує, що відповідач, установивши, що він не володіє запитуваною інформацією, повинен був передати запит належному розпоряднику.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації названої відмови та обраної відповідачем причини правомірними, оскільки відповідач фактично не обґрунтував підстав відмови, а також не виконав вимог ч.3. ст.22 Закону №2939-VI.

Суд враховує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Безспірно, в силу вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вказане порушене право позивача може бути захищене судом шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, порушені права підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправною відмов Коростишівської міської ради на запити та зобов`язання відповідача повторно розглянути запити позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди завданої позивачу в розмірі 35500 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на вказане, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Суд зазначає, що позивачем надано розрахунок суми моральної шкоди, однак не підтверджено вказаний розмір жодними доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди, внаслідок тривалості протиправних дій з боку відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з рахунків Коростишівської міської ради на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування витрачених на подання і розгляд даної позовної заяви коштів у сумі розміром 1538,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової (правничої) допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом, відсутній акт прийому передачі послуг до договору про надання професійної правничої допомоги, а також позивачем не надано суду доказів сплати судових витрат на правничу допомогу в сумі 1538,00 грн (квитанція, платіжне доручення тощо).

Також в питанні надання доказів суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" (вул.Гагаріна, 48, Коростишів, Житомирська область,12501, код ЄДРПОУ 41029047), до Коростишівської міської ради (вул.Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирська обл., Житомирський р-н,12501, код ЄДРПОУ 04053660) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Коростишівської міської ради, викладені у листах №03-17/15 від 21.02.2024 та №03-17/21 від 28.02.2024, у наданні ОСОБА_1 повної, всебічної та достовірної інформації на його запити від 15.02.2024 та від 22.02.2024.

Зобов"язати Коростишівську міську раду повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 15.02.2024 та від 22.02.2024, в порядку встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 09 жовтня 2024 року.

Суддя А.В. Горовенко