Рішення

від 09.10.2024 по справі 300/6883/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. справа № 300/6883/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41» до Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання постанови протиправною, скасування арешту та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати арешт з майна Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41», накладений постановою про арешт майна боржника від 17.04.2019 №58520135;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 22.08.2024 №72227836;

- зобов`язати Коломийський відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості про зняття арешту з майна підприємства, що накладений постановою від 07.05.2020 №61960245.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що постановами державного виконавця виконавчі провадження №58520135 та №61960245 були завершені, однак накладений арешт на майно позивача не знятий, відомості про припинення арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено, що суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, позивач звертає увагу, що на державного виконавця покладено обов`язок у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження, зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка. Крім того, 22.08.2024 відповідачем у межах зведеного виконавчого провадження №71784044, що включає 53 виконавчі провадження про стягнення боргу у сумі 2047419,01 грн, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. На думку позивача, зазначені дії є протиправними, оскільки звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається. Позивач стверджує, що оскільки приписи ч. 5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, якою є Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)», беручи до уваги те, що майно перебуває у державній власності, використовується на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, то постанова про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №71784044 не ґрунтується на вимогах Закону та підлягає скасуванню, а незаконно накладений арешт підглядає зняттю. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами, передбаченими ст. 287 КАС України.

04.10.2024 на адресу суду від Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зокрема представниця відповідача зазначила, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому, у зведеному виконавчому провадженні № 71784044 про стягнення з боржника 2047419,01 грн боргу, 204701,77 грн виконавчого збору та 15502,00 грн витрат виконавчого провадження, державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на майно боржника. Ураховуючи, що частиною 5 статті 26 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» заборонено звернення стягнення на майно установ виконання покарань, державний виконавець не здійснює виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 41)».

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним виконавцем відділу накладено арешт на все нерухоме майно боржника. Однак, оскільки на депозитний рахунок відділу не надійшли кошти на виконання вказаного вище зведеного виконавчого провадження, підстав для зняття арешту з майна боржника немає.

08.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

Від Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.10.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті та те, що згідно із положеннями ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1857/5 від 21.06.2024 юридична особа - державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)» припинено шляхом ліквідації (а.с.16).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, постановами №58520135 від 17.04.2019, №61960245 від 07.05.2020 та рішенням №71784044 від 22.08.2024 накладено арешт на нерухоме майно боржника (а.с.17).

Постановою державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.08.2024 ВП № 72227836 накладено арешт на майно боржника (а.с.23-29).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Лубів І.М. від 19.06.2019 №58520135 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 18).

Постановою старшого державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Паращук М.В. від 20.12.2022 №61960245 виконавче провадження закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.19).

На звернення позивача від 31.05.2024, відповідач листом від 12.06.2024 №3657/3-24/1101 повідомив, що підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні (а.с.20-21

Позивач не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту та не внесення відомостей про припинення арешту, а також вважаючи протиправною постанову від 22.08.2024 №72227836, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону№ 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як законність.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404- VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIIIзаходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами пункту 2 частини другої статті 18 Закону№ 1404-VIIIвстановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону№ 1404-VIIIпередбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами першою та п`ятою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-IV визначено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частинами першою та третьою статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені статтею 10 Закону№ 1404-VIII, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника. Водночас, статтею 48 Закону № 1404-VIII визначено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)» є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Майно Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)» перебуває в державній власності та використовується на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання завдань та не може бути об`єктом застави.

Постановою державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.08.2024 накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 2052105,01 грн (а.с.23-29).

Аналіз спірної постанови про арешт майна боржника від 22.08.2024 свідчить про те, що державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника без конкретизації виду майна, на яке накладено арешт.

Враховуючи приписи частини п`ятої статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-IV, яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, якою є ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)", беручи до уваги те, що майно позивача перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, тому суд дійшов висновку, що спірна постанова про арешт майна боржника від 22.08.2024 ВП №72227836 не ґрунтується на вимогах Закону№ 1404-VIII та Закону№2713-IV, а отже підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог скасувати арешт з майна Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41», накладений постановою про арешт майна боржника від 17.04.2019 №58520135 та зобов`язати Коломийський відділ Державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості про зняття арешту з майна підприємства, що накладений постановою від 07.05.2020 №61960245, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 40 Закону №1404-VIIIу разі закінченнявиконавчого провадження(крім закінченнявиконавчого провадженняза судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витратвиконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав,арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченнямвиконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняттяарешту з майна(коштів) виконавець зазначає у постанові про закінченнявиконавчого провадженняабо повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладенняарешту на майно(кошти) боржника, а у випадках, передбаченихзаконом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Крім того, відповідно до ч.4ст.40 Закону №1404-VIIIу разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконаннюабо покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди,арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що підставами для зняття арешту з майна боржника є, зокрема, встановлення того, що виконавчий документ не підлягає виконанню та у зв`язку із закінченнямвиконавчого провадження .

Також приписами частин третьої, четвертоїстатті 59 Закону №1404-VIIIвизначено, що у разі виявлення порушення порядку накладенняарешту, встановленого цимЗаконом,арешт з майнаборжника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадкахарештможе бутизнятийзарішенням суду(частина п`ятастатті 59 Закону №1404-VIII).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2 ст. 59 Закону №1404-VIII) .

Як зазначалося судом вище, відповідно до частини першоїстатті 56 Закону №1404-VIIIарешт майна(коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Лубів І.М. від 19.06.2019 №58520135 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження (а.с.18).

Крім того, матеріали виконавчого провадження №58520135 знищені, що підтверджується розпорядженням Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.01.2023 та актом про вилучення виконавчих провадженнь для знищення від 12.01.2023 (а.с.143-145).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Паращук М.В. від 20.12.2022 №61960245 виконавче провадження закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Суд зазначає, що збереження арешту як засобу забезпечення виконання рішення, при тому, що можливості реального виконання не існує, суперечить Закону № 1404-VIII.

Отже, з урахуванням приписів ст. статті 56 Закону №1404-VIII, суд виснує, що накладений арешт на майно позивача у межах виконавчих проваджень №58520135 та №61960245 втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчого документа з огляду на фактичне завершення цих виконавчих проваджень.

Наведене вказує на те, що підстави для продовження існування накладеного у межах виконавчих проваджень №58520135 та №61960245 арешту на майно ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№41)» відсутні.Іншого відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено та з матеріалів справи не вбачається.

Частиною 2ст. 9 КАС Українивизначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи арешту, накладеного на майно позивача постановою від 17.04.2019 №58520135 та від 07.05.2020 №61960245, то, з урахуванням приписів статей 40, 59 Закону №1404-VIII, суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області зняти арешт з майна Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (№41), який накладений постановою про арешт майна боржника від 17.04.2019 №58520135 та зобов`язати Коломийський відділ Державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості про зняття арешту з майна підприємства щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, що накладений постановою від 07.05.2020 №61960245.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню з Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41» підлягають судові витрати з оплати судового збору на загальну суму 7267,20 грн, сплата яких підтверджується квитанціями від 20.09.2024 та 10.09.2024, які містяться серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Коломийський відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 38367905, вул. Театральна, 15, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) зняти арешт з майна Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (№41) (код ЄДРПОУ 08680135, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250), який накладений постановою про арешт майна боржника від 17.04.2019 №58520135 та внести відомості про зняття арешту з майна підприємства щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, що накладений постановою від 07.05.2020 №61960245.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 22.08.2024 №72227836.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийський відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 38367905, вул. Театральна, 15, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №41» (код ЄДРПОУ 08680135, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250) сплачений судовий збір у розмірі 7267,20 гривень (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень двадцять копійок).

Сторонам рішення надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Гомельчук С.В.