Постанова

від 08.10.2024 по справі 442/6278/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6278/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/811/3795/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Оздоровчо-профілактичнийкомплекс «ПланетаЗдоров`я» -адвоката ЛігіновичН.С.на рішенняДрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від11жовтня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача 9161,52 грн. заборгованості по заробітній платі, 10494 грн. середнього заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, 10000 грн. моральної шкоди та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона, ОСОБА_1 була прийнята на роботу ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я» на роботу сестрою медичною. З початку 2020 року підприємство почало із затримкою, нерегулярно та не в повному обсязі виплачувати заробітну плату, яка і так була мінімальною. Згідно виписки з її банківського рахунку в АТ «Ощадбанк» їй було виплачено у 2020 році лише 326,87 грн. У зв`язку із запровадженням карантину, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2», робота у 2020 році та 2021 році ТОВ «ОПК «Планета Здоров`я» зупинялася на кілька місяців. Однак і у ці місяці, коли підприємство відновлювало роботу, заборгованість із виплати заробітної плати не була погашена. Зрозумівши, що Відповідач ігнорує її законні вимоги про виплату тої мінімальної заробітної плати, яка передбачена чинним законодавством, її 27.06.2023 було звільнено з роботи згідно ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці. При звільнені її було ознайомлено з Наказом №64-К від 27.06.2023, згідно якого бухгалтерію було доручено нарахувати їй компенсацію за 255 календарних днів невикористаної відпустки. Про інші нараховані і невиплачені суми їй не було повідомлено. Так як ні при звільнені, ні наступного дня Відповідач не повідомив письмово про нараховані суми, належні при звільнені та не провів зі нею відповідний розрахунок, а усні вимоги підприємство ігнорувало. У зв`язку з цим, 10 липня 2023 року вона звернулася до Відповідача письмовою заявою з вимогою виплатити невиплачену заробітну плату. Заяву направлено поштою. 14 липня 2023 року рекомендоване поштове відправлення було доставлене за адресою місцезнаходження Відповідача, однак уповноважені працівники підприємства відмовилися від отримання такого. Про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вона самостійно дізналася з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, наданих ГУ ПФУ Львівській області 10.07.2023 (форма ОК-5), де під кодом 32114084 зазначено страхувальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров?я». Відповідно до даних відомостей їй нараховано заробітну плата за 2020 рік у розмірі 12591,39грн, за 2021 рік у розмірі 11861,11 грн, за 2022 рік у розмірі 3849,82 грн. Крім того, компенсація за 255 календарних днів невикористаної відпустки складає 26887,20 грн. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, вона звернулася із відповідними заявами до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради, Головного управління ДПС у Львівській області, Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області. Тільки після реагування вищезазначених установ та правоохоронного органу, Відповідач перерахував на її рахунок 07.08.2023 - 15000 грн, 15.08.2023 15000 грн, і 21.08.2023 16028 грн. Загальна сума виплат складає 46028 грн, відповідно борг підприємства становить 9161,52 грн. У зв?язку із наведеними, змушена звертатися за захистом порушених прав, як працівника, до суду.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від11жовтня 2023року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я» в користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 9161,52 (дев`ять тисяч сто шістдесят одну гривню 52 коп.) гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета Здоров`я» в користь ОСОБА_1 10494 (десять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні)середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

Стягнуто з Товариства з обмеженою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета Здоров`я» в користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета Здоров`я» в користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета Здоров`я» 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень судових витрат в дохід держави.

Рішення суду оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я» - адвокат Лігінович Н.С., подавши апеляційну скаргу.

Вважає, рішення незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального кодексу України.

Вказує, що в порушення в законодавчих норм України, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області не повідомив Апелянта про дату та час розгляду цивільної справи № 442/6278/23 у порядку передбаченому ЦПК України.

Таким чином, ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» дізнався випадково про винесення Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області рішення від 11.10.20023 р. по цивільній справі № 442/6278/23 тільки 10 листопада 20023 року з Єдиного реєстру судових рішень.

Отже, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області лишив Апелянта можливості скористуватися правами щодо участі у розгляді цивільної справи та в наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховувавши те, що заборгованість відповідача повністю не погашена, заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки складає 9161,52 грн., а тому прийшов до висновку, що зазначену суму слід стягнути з відповідача в користь позивачки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, зважаючи на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.04.2016 по 27.06.2023 працювала Сестрою медичного невідокремленого підрозділу санаторію «Женева» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я»).

На підставі наказу від 27.06.2023 №64-К ОСОБА_1 звільнено з роботи за угодою сторін.

На день звільнення з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку, в тому числі не було виплачено компенсації за 255 календарних днів невикористаної відпустки. Дана обставина підтверджується й наказом про звільнення з роботи №64- К.

На момент звільнення загальна сума заборгованості становила 55189,52 грн., в тому числі 26887,20 грн. коменсації за 255 календарних днів невикористаної відпустки.

Станом на 21.08.2023 відповідачем було погашено заборгованість на суму 46028 грн.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно дост.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки заборгованість відповідача повністю не погашена, заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки складає 9161,52 грн., тому зазначену суму слід стягнути з відповідача в користь позивачки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на неналежне повідомлення його судом першої інстанції про судове засідання.

Такі доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції.

Судова повістка-повідомлення на 11 жовтня 2023 року була надіслана судом першої інстанції за адресою місця знаходження відповідача ТзОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я», зазначеній у позовній заяві, проте повернулася до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній».

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог пункту 91-1 Правил, тому суд першої інстанції враховув причину повернення до суду судової повістки.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження№ 61-3782св21) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи 11 жовтня 2023 року.

Окрім цього, суд першої інстанції також повідомляв відповідача про судове засідання шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено спір, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета Здоров`я» - адвоката Лігінович Н.С. на залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.