Ухвала

від 18.09.2024 по справі 591/1815/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1815/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/297/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/1815/23 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2024 про накладення арешту на майно,

установила:

У поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки під час обшуку були вилучені документи, які не зазначались в ухвалі слідчого судді про обшук та які не мають відношення до кримінального провадження і складені в інший період, ніж у кримінальному провадженню. Вилучені документи не мають ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, так як він пропущений з поважних причин, оскільки повний текст вищезазначеного судового рішення було отримано 21.03.2024, подано апеляційну скаргу 22.03.2024 і лише 28.03.2024 стало відомо про те, що апеляційна скарга повернута особі, яка з нею звернулася.

15.03.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про накладення арешту на майно звернувся прокурор Сумської обласної прокурати, яке обґрунтував тим, що у кримінальному провадженні № 62023170040000046 від 09.02.2023 Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві здійснюється розслідування за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК за фактом того, що ОСОБА_7 протягом 2022 року, обіймаючи посаду директора ДП «Охтирський лісгосп» ОКАП «Сумиоблагроліс», у період з квітня 2022 року до жовтня 2022 року, умисно, використовуючи своє службове становище, з метою отримання неправомірної вигоди для інших фізичних та юридичних осіб та всупереч інтересам служби уклав ряд завідомо збиткових договорів з продажу деревини з 9 контрагентами фізичними та юридичними особами за цінами, значно нижчими від ринкових цін, внаслідок чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1052736,88 грн.

14.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.02.2024 проведений обшук у приміщенні Тростянецького ДП «Тростянецький агролісгосп» в м. Тростянець, вул. Миру, 2А, Сумська область.

За результатом обшуку директором підприємства ОСОБА_8 добровільно видано: 9 копій наказів КАП «Охтирський агролісгосп» та ДАП «Охтирський агролісгосп», наказу командира в/ч НОМЕР_1 , список ДАП «Охтирський агролісгосп», заяви ОСОБА_8 ; ціни на лісоматеріали круглі франко нижній склад від 01.04.2023, ціни на лісоматеріали круглі франко верхній склад від 01.04.2023, ціни на деревину дров`яну від 01.04.2023, цінові коефіцієнти від 01.04.2023, виробничу собівартість лісопродукції від 01.04.2023; ціни на лісоматеріали круглі франко нижній склад від 01.06.2022, ціни на лісоматеріали круглі франко верхній склад від 01.06.2022, ціни на деревину дров`яну від 01.06.2022, цінові коефіцієнти від 01.06.2022, виробничу собівартість лісопродукції від 01.06.2022; накази ДАП «Охтирський агролісгосп»: від 01.04.2023 № 75/2, від 01.04.2023 № 75/1, від 01.06.2022 № 78, від 04.01.2022 № 52, від 04.01.2022 № 53, від 14.01.2022 № 57а, від 30.12.2022 №130, від 30.12.2022 № 129, від 19.12.2022 № 125, від 12.12.2022 № 122, від 17.04.2023 № 77, від 01.04.2023 № 75/2, від 01.04.2023 № 75/1, від 02.03.2023 № 68, від 01.03.2023 № 66, від 25.01.2023 № 61, від 25.01.2023 № 59/1, від 04.01.2023 № 49, від 04.01.2023 № 48, від 04.01.2023 № 47, від 03.01.2023 № 36, від 04.01.2023 № 34, від 03.01.2023 № 32, від 05.12.2022 № 119/1, від 01.12.2022 № 118 із додатками № 1, від 01.12.2022 № 116/1, від 25.11.2022 № 114, від 01.11.2022 № 112, від 21.10.2022 №105, від 13.10.2022 № 104, від 21.07.2022 № 91, від 20.07.2022 № 89, від 07.07.2022 № 86, від 01.07.2022 № 84, від 21.06.2022 № 80, від 15.06.2022 № 79/1, від 03.06.2022 № 78/1, від 01.06.2022 № 78, від 23.05.2022 № 76, від 06.05.2022 № 75/2, від 29.04.2022 № 75/1, від 29.04.2022 № 74, від 20.04.2022 № 71, від 15.02.2022 № 70/4, від 12.04.2022 № 70/3, від 01.04.2022 № 70/2, від 25.03.2022 № 69/1, від 25.03.2022 № 69.

Оскільки вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, та з метою запобігання можливості приховування речових доказів, їх фізичного знищення, псування, відчуження або знищення слідів кримінального правопорушення, тому слідчий просив накласти на нього арешт шляхом обмеження відчуження, розпорядження та користування.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2024 клопотання слідчого задоволене та накладено арешт на майно, вилучене 14.03.2024 у приміщенні Тростянецького ДП «Тростянецький агролісгосп» за адресою: АДРЕСА_1 . Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, та існує необхідність збереження речових доказів.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_9 та представника власника майна ОСОБА_10 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена 15.03.2024, а 22.03.2024 представником власника майна ОСОБА_10 було подано апеляційну скаргу на цю ухвалу, яка в подальшому була повернута, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з поважних і об`єктивних причин.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчої судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання прокурора про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність арешту вилученого майна, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, внаслідок чого існує необхідність його збереження як речового доказу, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, приписам кримінального процесуального закону та належним чином вмотивовано.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні.

Слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 09.02.2023 за № 62023170000000046 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК за фактом того, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора ДП «Охтирський лісгосп» ОКАП «Сумиоблагроліс» у період з квітня 2022 року до жовтеня 2022 року, використовуючи своє службове становище, з метою отримання неправомірної вигоди для інших фізичних і юридичних осіб та всупереч інтересам служби уклав ряд завідомо збиткових договорів з продажу деревини з 9 контрагентами фізичними та юридичними особами за цінами, значно нижчими від ринкових цін, внаслідок чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1052736,88 грн.

14.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.02.2024 був проведений обшук приміщення Тростянецького ДП «Тростянецький агролісгосп» за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, 2А, у результаті якого директором підприємства ОСОБА_8 були добровільно видані документи, які були вилучені, а саме: 9 копій наказів КАП «Охтирський агролісгосп» та ДАП «Охтирський агролісгосп», наказу командира в/ч НОМЕР_1 , список ДАП «Охтирський агролісгосп», заяви ОСОБА_8 ; ціни на лісоматеріали круглі франко нижній склад від 01.04.2023, ціни на лісоматеріали круглі франко верхній склад від 01.04.2023, ціни на деревину дров`яну від 01.04.2023, цінові коефіцієнти від 01.04.2023, виробничу собівартість лісопродукції від 01.04.2023; ціни на лісоматеріали круглі франко нижній склад від 01.06.2022, ціни на лісоматеріали круглі франко верхній склад від 01.06.2022, ціни на деревину дров`яну від 01.06.2022, цінові коефіцієнти від 01.06.2022, виробничу собівартість лісопродукції від 01.06.2022; накази ДАП «Охтирський агролісгосп»: від 01.04.2023 № 75/2, від 01.04.2023 № 75/1, від 01.06.2022 № 78, від 04.01.2022 № 52, від 04.01.2022 № 53, від 14.01.2022 № 57а, від 30.12.2022 № 130, від 30.12.2022 № 129, від 19.12.2022 № 125, від 12.12.2022 № 122, від 17.04.2023 № 77, від 01.04.2023 № 75/2, від 01.04.2023 № 75/1, від 02.03.2023 № 68, від 01.03.2023 № 66, від 25.01.2023 № 61, від 25.01.2023 № 59/1, від 04.01.2023 № 49, від 04.01.2023 № 48, від 04.01.2023 № 47, від 03.01.2023 № 36, від 04.01.2023 № 34, від 03.01.2023 № 32, від 05.12.2022 № 119/1, від 01.12.2022 № 118 із додатками № 1, від 01.12.2022 № 116/1, від 25.11.2022 № 114, від 01.11.2022 № 112, від 21.10.2022 № 105, від 13.10.2022 № 104, від 21.07.2022 № 91, від 20.07.2022 № 89, від 07.07.2022 № 86, від 01.07.2022 № 84, від 21.06.2022 № 80, від 15.06.2022 № 79/1, від 03.06.2022 № 78/1, від 01.06.2022 № 78, від 23.05.2022 № 76, від 06.05.2022 № 75/2, від 29.04.2022 № 75/1, від 29.04.2022 № 74, від 20.04.2022 № 71, від 15.02.2022 № 70/4, від 12.04.2022 № 70/3, від 01.04.2022 № 70/2, від 25.03.2022 № 69/1, від 25.03.2022 № 69, оскільки це майно відповідало критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тобто, речові докази це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом`якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).

Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі. При передачі кримінального провадження від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, а також при передачі кримінального провадження з одного суду до іншого, речові докази передаються разом із справою.

Установлені слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 62023170000000046 від 09.02.2023, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказані документи безпосередньо стосується предмета розслідування кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що дає законні підстави для їх арешту як речового доказу з метою його збереження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту вилученого майна, оскільки дійсно на даний час існує реальна необхідність в забезпеченні збереження цього майна як речового доказу у вказаному вище кримінальному провадженні № 62023170000000046 від 09.02.2023.

Вирішуючи питання щодо об`єму (кількості), законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, неможливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Будь-яких доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власником/володільцем майна чи його представником до суду апеляційної інстанції не надано, тому колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, так як рішення слідчого судді ухвалене у межах його дискреційних повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, а також відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а арешт застосований на засадах розумності та співмірності.

Необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2024.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2024 про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4