Рішення

від 09.10.2024 по справі 420/25843/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25843/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» (проспект Івасюка Володимира, 26-А, м. Київ, 04210) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» (далі ТОВ «АГРОС МОРЕ») до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 за митною декларацією №24UA500500026919U2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «АГРОС МОРЕ» та компанією «SURPESCA S.A» (Іспанія) укладено контракт №AG-M від 01.05.2023, відповідно до умов якого останній продає, а ТОВ «АГРОС МОРЕ» купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи.

Вiдповiдно до вказаних умов контракту контрагентом позивача поставлено товар та з метою здійснення його митного оформлення декларантом позивача 02.08.2024 року подано митну декларацію №24UA500500026919U2.

Однак відповідачем прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2024/000829 та рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 року №UA500500/2024/000406/2.

Одеська митниця 03.08.2024 року направила повідомлення, в якому у зв`язку з тим, що начебто подані документи, на думку митниці, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та повідомила про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

06.08.2024 на адресу митниці направлена відповідь з додатками (цінову довідку б/н від 02.08.2024, прайс лист б/н від 05.06.2024) на запити митного органу.

Однак відповідачем 06.08.2024 року прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829.

ТОВ «АГРОС МОРЕ» вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки до декларації митної вартості були додані усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України) та які підтверджують митну вартість товарів, числові значення складових митної вартості товарів за ціною Договору (згідно з вимогами частин 4 та статті 58 МК України). Одеська митниця здійснила оформлення товару та випустила у вільний обіг, здійснивши необґрунтоване, протиправне донарахування митних платежів, у зв`язку з чим позивач був змушений надати додаткові гарантії, а саме додатково оплатити платежі у розмірі 79888,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає її безпідставно скоригованою відповідачем, оскільки наданих документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів не надано та не зазначено, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Згідно умов контракту в п.2.9 фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено інвойсом, який відповідає кожній доставці. При цьому, позивач немає обов`язку зазначати умови оплати товару.

Крім того, представник вказує, що ним не понесено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, оскільки пакування товару здійснюється за рахунок продавця та упаковка включена у ціну товару, а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару.

Посилання митного органу на те, що декларантом не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч.2-4 ст. 53 МК України представник позивача вважає надуманими та необґрунтованими, оскільки надавався повний комплект документів для здійснення митного оформлення товару, крім того відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару не конкретизував яких саме документів не вистачає для митного оформлення товару.

Щодо доводів відповідача про те, що експертом у висновку від 02.08.24 наведено розрахунок вартості, проводився порівняльним підходом, однак посилання на інтернет ресурси та на вартість подібних товарів відсутня, слід відзначити, що експерт вільний у виборі методів, підходів дослідження, тому відповідач не вправі вказувати експерту, які методи, підходи використовувати при здійсненні дослідження.

На думку представника позивача у відповідача відсутні правові підстави для коригування митної вартості товарів.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалами суду від 09.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, долучено до матеріалів справи докази.

До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, такі як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням та в наданому до митного оформлення інвойсі відсутня інформація щодо умов оплати товару.

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, наявні ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане обумовило необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також представник відповідача зазначає, що 06.08.2024 року декларантом надіслано лист та надано прайс-лист та висновок експерта від 02.08.24 у якому вказано що розрахунок вартості, проводився порівняльним підходом, однак посилання на інтернет ресурси та на вартість подібних товарів відсутня.

Таким чином розбіжності не усунені та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить 2,518 дол. США/кг (МД від 02.08.2024 № UA100350/2024/727217) ніж заявлено декларантом 2,10 дол. США/кг.

До суду від представника ТОВ «АГРОС МОРЕ» надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позовні вимоги із підстав, викладених у позові, та зазначено, для митного оформлення імпортованого товару позивачем надано усі документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України. Подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Представником митниці подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. Одеською митницею було порівняно рівень митної вартості та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. Представник, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 01.05.2023 року між позивачем між ТОВ «АГРОС МОРЕ» та компанією «SURPESCA SA» (Іспанія) укладено контракт №AG-M, відповідно до п.п.1.1 продавець продає, а покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються «продавцем», у кількості та за цінами, що вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу.

Згідно з п.п.1.3 контракту вантажоотримувач для виконання зобов`язань, передбачених даним контрактом, отримує від покупця та/або продавця всі необхідні документи (інвойс, товаротранспортні накладні документи та накладні на перевезення, специфікації і т.д) необхідні для отримання товару.

Терміни та умови поставки (у відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються інвойсами до цього Контракту (п.2.1 контракту).

Загальна вартість товарів за контрактом становить 990 000 (дев`ятсот дев`яносто тисяч) євро. Ціни вказуються в інвойсах (п. 3.1 контракту).

26.06.2024 року контрагентом позивача складено інвойс №FSAL/36/FV/275/24 на поставку партії товару морожений хек, б/г, б/х / Frozen Hake HGT, size 100/200 g (Merluccius Hubbsi) вартістю 48720,75 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «АГРОС МОРЕ» подано до Одеської митниці митну декларацію від 02.08.2024 №24UA500500026919U2, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, рахунок-фактура (інвойс) та інші документи).

Проте відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829 та рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 року №UA500500/2024/000406/2.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що за результатами аналізу наданих документів встановлено, що документи подані декларантом містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно п.2,9 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2023 №АG-М щодо умов платежу зазначено, що можливо два варіанта: платежі за цим договором можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів з моменту отримання товару, необхідне вказується в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Проте, в наданому до митного оформлення інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 відсутня інформація щодо умов оплати;

2) відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з інформацією наведеною в інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 в гр. 31 митної декларації товар маркований і упакований в картонні короби, але в зовнішньоекономічному контракті від 01.05.2023 №АG-М відсутні умови щодо пакування та маркування товару, також у наданих до митного оформлення документах не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) експортну декларацію країни відправлення.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митного органу декларантом надано лист від 06.08.2024 року було надано прайс-лист та висновок експерта від 02.08.24 у якому вказано що розрахунок вартості, проводився порівняльним підходом, однак посилання на Інтернет ресурси та на вартість подібних товарів відсутня.

Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач дійшов висновку про невизнання заявленої митної вартості товару через неподання декларантом документів, неспростування декларантом жодних, визначених контролюючим органом, розбіжностей.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 02.08.2024 від №UA100350/2024/727217 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МК України.

Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 №UA500500/2024/000406/2 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять будь-які розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари не надано.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами договору.

Обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки не містять відомостей про наявність розбіжностей в наданих документах щодо митної вартості товару. У той же час надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

За приписами МК України митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача у відповідності до вимог МК України.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з оскаржуваним рішенням №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 недоліком, який на думку митного органу свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне:

Відповідно п.2.9 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2023 №АG-М щодо умов платежу зазначено, що можливо два варіанта: платежі за цим договором можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів з моменту отримання товару, необхідне вказується в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Проте, в наданому до митного оформлення інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 відсутня інформація щодо умов оплати.

Суд вважає такі доводи необґрунтовані, оскільки відповідно до п.2.9 контракту платежі за цим контрактом можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів від дня отримання товару, необхідне зазначено в інвойсах. Таким чином, умовами контракту фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено інвойсом, який відповідає кожній доставці.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару щодо сумніву у митній вартості товару вказує, що відповідно до відповідно до п.п. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з інформацією наведеною в інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 в гр. 31 митної декларації товар маркований і упакований в картонні короби, але в зовнішньоекономічному контракті від 01.05.2023 №АG-М відсутні умови щодо пакування та маркування товару, також у наданих до митного оформлення документах не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару

Суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту та додаткових угод до нього, які надані митному органу.

Відповідно до умов згідно умов зазначеного контракту, пакування покладається на продавця та при постачанні товару у тарі продавця її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню чи будь-якої додаткової оплаті.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в який Верховний Суд зазначив, що відповідно до п.п. «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

Між тим, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином, суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на те, що у нього виникли сумніви щодо митної вартості товару, а необхідно вказати конкретні обставини щодо розбіжностей у поданих документах, якими викликані таки сумніви.

Водночас, в оскаржуваному позивачем рішенні відповідача таких відомостей не наведено.

Отже відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації від 02.08.2024 №24UA500500026919U2 містять розбіжності.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прайс-лист та висновок експерта не віднесені до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно з ч.2 ст.53 МК України.

З цих підстав суд не приймає доводи відповідача щодо непідтвердженості митної вартості товару інформацією, яка міститься в додатково наданих декларантом документів, оскільки такі документи не підтверджують митну вартість товару.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 02.08.2024 №UA100350/2024/727217 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.

Судом досліджена копія наданої відповідачем до відзиву МД від 02.08.2024 №UA100350/2024/727217, та встановлено, що більшість інформації у ній не відображена (закрита), в тому числі щодо умов поставки.

Суд вважає, що митна декларація від 02.08.2024 №UA100350/2024/727217 не може бути врахована для коригування митної вартості товару за МД позивача, оскільки митна вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД із АСМО «Інспектор» сформована за невідображених умов поставки, що може впливати на різницю між митною вартістю товарів.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем просить стягнути судові витрати, а саме: 1) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн; 2) витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні 79888,99 грн) становить 1198,33 грн, тобто за подання даного адміністративного позову сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 16000 грн правничої допомоги.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що заявлений розмір витрат є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 16000 грн не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на який такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані копії: договору про надання правничої допомоги №30/08 від 30.08.2023, укладений між ТОВ «АГРОМ МОРЕ» та адвокатом Тучковою Л.Л., додаткова угода №8 до договору №30/08 від 30.08.2023 про надання правової допомоги від 04.07.2024, акт про надання правової допомоги від 24.09.2024, докази оплати послуг за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 договору №30/08 від 30.08.2024 гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору та інші умови врегульовано додатковою угодою до цього договору. Відповідно до п.4.1 додаткової угоди №8 від 04.07.2024 сторонами погоджено, що винагорода за правову допомогу адвоката склала 16000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 5000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов «АГРОС МОРЕ» (проспект Івасюка Володимира, 26-А, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 42898163) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829 від 06.08.2024.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва