Рішення

від 09.10.2024 по справі 420/21885/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21885/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 , в якому позивачі просять:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліпового Олександра Олександровича про закінчення виконавчого провадження №73382134 від 18.06.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що виконавчий лист у нашому виконавчому провадженні містить вимогу про зобов`язання виплатити належну частину грошового зобов`язання, що не відносить таке рішення до рішень немайнового характеру. У головного державного виконавця Ліпового О.О. наявна інформація щодо розміру грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , розмір якого складає 254 138,60 грн. Така інформація безпосередньо була надана боржником до апеляційної скарги та повторно надана боржником виконавцю.

Представник позивача вказує, що головний виконавець прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження фактично позбавив права стягувача на гарантоване конституційне право на виконання судових рішень. Допоки рішення суду не виконано, дії державного/приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними. Про це йдеться в постанові ВС у справі № 619/562/18 від 20.01.2020.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції щодо обов`язковості судових рішень.

Відтак, підстав для закінчення виконавчого провадження не було, тому така постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.

Саратським відділом державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на адміністративний позов, в я кому представник відповідача зазначив, що із даним адміністративним позовом не згоден у повному обсязі тат вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що згідно п.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення згідно п. 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тому 18.06.2024 року головним державним виконавцем Ліповим О.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по ВП №73382134, та копії постанов направлені сторонам.

Вважаючи дії державного виконавця правомірними, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано письмові пояснення щодо позову, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає дії відповідача є правомірними.

Ухвалою судді від 01.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Також, ухвалою суду від 01.08.2024 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №73382134 від 18.06.2024 року та зупинено провадження у справі.

Відповідачем до суду подано витребувані ухвалою суду від 01.08.2024 року матеріали.

В судове засідання, призначене на 16.09.2024 року о 10:00 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Ухвалою суду від 09.10.2024 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року у справі №420/4582/23 позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо відмови у задоволенні заяви від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на підставі заяви від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення). В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

11 жовтня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/4582/23 щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на підставі заяви від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення).

20.11.2023 року на адресу Саратського відділу ДВС у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження та примусового виконання про стягнення з військової частини НОМЕР_1 неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення).

20.11.2023 головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №73382134 стосовно виконання виконавчого листа №420/4582/23 виданого 11.10.2023 Одеським окружним адміністративним судом.

04.12.2023 державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що рішення суду не виконано, про причини не виконання відділ ДВС не повідомлено, командиром військової частини НОМЕР_1 є майор ОСОБА_8 , який знаходиться в районі бойових дій за призначенням: Херсонська область, населений пункт Тягинка.

25.12.2023 головним державним виконавцем Ліповим О.О., був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_4 в/ч НОМЕР_1 для перевірки виконання рішення суду та встановлення факту отримання вищевказаних запитів (запити від 06.12.2023 року) й причин ненадання інформації, було встановлено, що: в/ч НОМЕР_1 отримала запити головного державного виконавця Лілового 0.0 від 06.12.2023 року, але дані запити були отримані та перенаправлені до району виконання бойових завдань за призначенням по місцю знаходження батальйону разом з командиром військової частини НОМЕР_1 - майором ОСОБА_8 в Херсонській області, населений пункт Тягинка, рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця.

Головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 запит від 05.12.2023 року, в якому просив терміново надати вичерпну інформацію про наявність виконуючого обов`язки командира або його заступника, який на час відсутності дійсного командира частини ОСОБА_8 (встановлено актом державного виконавця від 4.12.2023 року) та знаходження його в районі виконання бойових завдань на невизначений термін має повноваження та право надавати відповіді з приводу виконання постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2023 року про зобов`язання вчинити певні дії.

Також головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 запит від 06.12.2023 року, в якому просив надати вичерпну інформацію про наявність виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 або його заступника, який на час відсутності дійсного командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 (встановлено актом державного виконавця від 4.12.2023 року) та знаходження його в районі виконання бойових завдань на невизначений термін, має повноваження та право надавати відповіді та приймати накази організаційно-розпорядчого характеру з приводу виконання постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2023 року на підставі виконавчого листа №420/4582/23 від 11 жовтня 2023 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання вчинити певні дії.

Головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 запит від 06.12.2023 року, в якому просив терміново надати вичерпну інформацію про розмір неотриманого грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.01.2024 року головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем скеровано на ім`я командира військової частини НОМЕР_4 запит, в якому просить терміново надати вичерпну інформацію про:

1) Наявність виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 або його заступника, який на час відсутності дійсного командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 (встановлено актом державного виконавця від 4.12.2023 року) та знаходження його в районі виконання бойових завдань на невизначений термін, має повноваження та право надавати відповіді та приймати накази організаційно-розпорядчого характеру з приводу виконання постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2023 року, винесеного на підставі виконавчого листа №420/4582/23 від 11 жовтня 2023 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання вчинити певні дії.

2) Про розмір неотриманого грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

04.01.2024 року головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем скеровано на ім`я керівника Обласного РТЦК запит, в якому просить терміново надати вичерпну інформацію про:

1) Наявність виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 або його заступника, який на час відсутності дійсного командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 (встановлено актом державного виконавця від 4.12.2023 року) та знаходження його в районі виконання бойових завдань на невизначений термін, має повноваження та право надавати відповіді та приймати накази організаційно-розпорядчого характеру з приводу виконання постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2023 року, винесеного на підставі виконавчого листа№420/4582/23 від 11 жовтня 2023 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання вчинити певні дії;

2) Про розмір неотриманого грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 :

В\Ч НОМЕР_1

адреса: АДРЕСА_4

код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .

04.01.2024 року головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем скеровано на ім`я командира ОК Південь запит, в якому просить терміново надати вичерпну інформацію про:

1) Наявність виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 або його заступника, який на час відсутності дійсного командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 (встановлено актом державного виконавця від 4.12.2023 року) та знаходження його в районі виконання бойових завдань на невизначений термін, має повноваження та право надавати відповіді та приймати накази організаційно-розпорядчого характеру з приводу виконання постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2023 року, винесеного на підставі виконавчого листа №420/4582/23 від 11 жовтня 2023 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання вчинити певні дії;

2) Про розмір неотриманого грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 :

В\Ч НОМЕР_1

адреса: АДРЕСА_4

код ЄДРПОУ: НОМЕР_3

23.01.2024 року до відповідача надійшла довідка військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 року №3085 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 про здійснення виплати грошового забезпечення першій дружині ОСОБА_6 загиблого ОСОБА_7 в сукупному розмірі 254138, 60 гривень на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №229 від 25.08.2022 року.

Головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову від 24.01.2024 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн у зв`язку з тим, що боржник в/ч НОМЕР_1 не виконав зобов`язання згідно виконавчого листа, а саме: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 на підставі заяви від 01.11.2022 року ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , виплатити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення).

06.02.2024 року, головним державним виконавцем Ліповим О.О. був здійснений виїзд за адресою; АДРЕСА_5 , для перевірки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду та було встановлено що рішення суду не виконано, про причини не виконання відділ ДВС не повідомлено, про що складено акт державного виконавця.

Головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову від 07.02.2024 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 у розмірі 10200 грн у зв`язку з невиконанням рішення суду.

07.02.2024 головним державним виконавцем Ліповим О.О. направлено Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником в/ч НОМЕР_1 до Саратського відділу поліції №1, а 07.03.2024 року від Саратського відділення поліції № 1 надійшла відповідь за результатами розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником в/ч НОМЕР_1 та перевіркою ними встановлено, згідно Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №229 від 25.08.2022 року, грошові виплати в повному обсязі отримала його законна дружина гр. ОСОБА_6 , яка звернулася із заявою №2467 від 25.08.2022 року на отримання виплат, таким чином в матеріалах перевірки вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які є компетенцією цивільного судочинства.

Головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову від 09.04.2024 про зупинення виконавчого провадження, керуючись ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

01.05.2024 року головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову від 01.05.2024 про поновлення виконавчого провадження, керуючись ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

09.02.2024 Саратський відділ ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУМЮ (м.Одеса) звернувся із заявою до Одеського окружного адміністративного суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду № 420/4582/23 від 11 жовтня 2023 року з проханням змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №420/4582/23, постановивши Ухвалу про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не отримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні заяви Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород- Дністровськоому районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду - відмовлено.

18.06.2024 головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліповим Олександром Олександровичем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі змісту постанови вбачається, що державним виконавцем встановлено, що в результаті повторної перевірки виконання рішення суду боржником, 07.02.2024 року головним державним виконавцем було направлено до Саратського ВП №1 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення по факту невиконання рішення суду боржником, але в порушенні кримінальної справи Саратським відділенням поліції №1 було відмовлено. 09.02.2024 року, Саратський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУМЮ (м.Одеса) звернувся із заявою до Одеського окружного адміністративного суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду №420/4583/23 від 11 жовтня 2023 року, але 10 червня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд своєю Ухвалою відмовив у задоволенні даної заяви. До боржника були застосовані й штрафні санкції. Всі дії, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконано. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Не погоджуючись з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Предметом спору у цій справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.

У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в належних рівних частках (тобто по 1/3 частки неотриманого грошового забезпечення), що, як обґрунтовано зазначає представник позивача, виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

Також суд наголошує, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.

Окрім того, суд зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів, зокрема, в частині звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Суд зазначає, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачу відомо про ту обставину, що військовою частиною НОМЕР_1 виплачено неотримане грошове забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_4 у повному розмірі 254138,60 грн на користь його дружини без урахування дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

Також, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №73382134 від 20.11.2023, військовою частиною НОМЕР_1 направлено ОСОБА_6 лист від 18.11.2023 №2184, в якому зокрема, зазначено, що військова частина НОМЕР_1 просить ОСОБА_6 з розумінням поставитися до виниклого становища, в якому опинилась ОСОБА_6 та військова частина НОМЕР_1 , та недопущення вирішення даного питання в судовому порядку - надмірно виплачені ОСОБА_6 , згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №420/4582/23, кошти просить перераховувати на розрахунковий рахунок: IBAN НОМЕР_5 відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 00046829. Якщо вищезазначені надмірно виплачені кошти, в 2/3 частині 161065,6 гривень (сто шістдесят одна тисяча шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок), які за рішенням Одеського окружного Адміністративного суду у адміністративній справі №420/4582/23 призначені на неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в 1/3 частки кожному, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у сумі 14858 грн 28 коп., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань - 14858 грн. 28 коп., (окрім допомогу на поховання - 12540 грн.) та щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 320%, за виконання особливо важливих завдань у розмірі 87,8% посадового окладу з - урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що в загальній сумі 2/3 частині складає - 161065,6 гривень (сто шістдесят одна тисяча шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок), в продовж 30-ти днів з моменту отримання цього листа не надійдуть на вказаний рахунок, військова частина НОМЕР_1 буде вимушена розцінювати як відмову від добровільного відшкодування витрат та спрямування позову до суду про стягнення надмірно виплачених коштів в сумі - 161065,6 гривень (сто шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Тобто і відповідачу і боржнику військовій частині НОМЕР_1 відомо про необхідність виплати позивачам в даній справі коштів в розмірі 2/3 частині 161065,6 гривень (сто шістдесят одна тисяча шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок), а також про те, що рішення суду від 15.08.2023 року у справі №420/4582/23 залишається не виконаним, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Вказані обставини щодо неналежного виконання боржником судового рішення не враховані державним виконавцем під час закінчення 18.06.2024 року виконавчого провадження, що свідчить про передчасність постановлення спірної постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ліпового Олександра Олександровича про закінчення виконавчого провадження №73382134 від 18.06.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34505330, адреса: вул. Захисників України, 2, смт. Сарата, Одеська область, 68200);

Третя особа: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 ).

Суддя П.П.Марин