Рішення

від 30.09.2024 по справі 460/4792/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2024 року м. Рівне№460/4792/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Н.В.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 3935398,75 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням 3148319 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 787079,75 грн.; від 26.01.2024 №85817000701 про застосування штрафу за відсутність складення та реєстрації податкових накладних на суму 100285,02 грн.; від 22.04.2024 №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на суму 2909738,25 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням 2819083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 90655,25 грн., прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач вказує, що у період з 17.01.2022 по 23.02.2022, з 08.12.2023 по 11.12.2023, з 12.12.2023 по 18.12.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2018 по 30.09.2021, результати якої оформлені актом №11975/Ж5/17-00-07-01/36016172 від 25.12.2023 (далі Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.3., п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 статті 200, п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 3148319, 00 грн.; п. 44.1 п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1, п.134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2819063,00 грн.; п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V1 (із змінами і доповненнями), а саме: не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на операцію з постачання ТМЦ на суму 46415,20 грн., в т.ч. ПДВ 9283,04грн. в т.ч. за липень 2018року на суму 4748.70 грн., ПДВ 949,74 грн., липень 2020р. на суму 41666,5 грн., ПДВ 8333,3 грн., не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.189.1 ст. 189, абз. «г», п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України на загальний обсяг постачання 15661455,00 грн., ПДВ - 3132291,00 грн. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що товарно-матеріальні цінності (далі ТМЦ) такі як паперові мішки на суму ПДВ 943977,42 грн., паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) на загальну суму ПДВ 691 017,89 грн. та пісок, щебінь та цемент на загальну суму ПДВ 1497296,20 грн. використані не в господарській діяльності позивача. Позивач вважає прийняті на підставі результатів документальної перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.01.2024 №85517000701, №85817000701 та від 22.04.2024 №526317000701 протиправними у зв`язку з чим, просить їх скасувати в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Рівненській області вказує, що жодних документів щодо обліку та використання мішків у господарській діяльності платником до перевірки не надано. Вказує, що проведеним аналізом операцій постачання, що відповідає даним ЄРПН, видатковим накладним та операції з постачання цементу, встановлено, що ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» реалізовувало цемент, однак ідентифікувати та підтвердити використання придбаних мішків у господарській діяльності не можливо, оскільки у видаткових накладних на реалізацію цементу у графі «номенклатура» зазначено «цемент» «портландцемент» тощо, одиниця виміру «тонна». Отже не можливо ідентифікувати тарований цемент та цемент насипом. На думку податкового органу до перевірки не було представлено документів, що підтверджують використання мішків у власній господарській діяльності. За період з 01.04.2018 року по 30.09.2021 року позивачем придбано дизельне паливо в кількості 186753,7 л. на суму ПДВ 691017, 89 грн. До перевірки представлено акти на списання пального, використаного для заправки автомобілів, в яких не вказано для заправки яких саме автомобілів використані ПММ, як здійснювався облік надходження та витрата в розрізі кожної одиниці техніки. В даних актах лише зазначено, що за відповідний період (місяць) було використано пального у в тій чи іншій кількості для заправки автомобілів для вивантаження цементу з вагонів та доставки покупцям. Вищеописані акти списання, на порушення вимог ст.9 Закону №966, не дають можливості ідентифікувати зміст господарської операції з використання ПММ, зокрема не можливо ідентифікувати витрати ПММ з транспортним засобом, відповідальною особою, виконаною роботою тощо. Також, на кінець перевіряємого періоду, а саме на 30.09.2021 року у ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» мали б обліковуватись залишки товарно-матеріальних цінностей в наступній кількості: пісок 6265,31 т, щебінь 9843,14 т та цемент 3217,28 т. Проте, в ході проведення перевірки ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» не надано інформації щодо залишків вищезазначених ТМЦ станом на кінець перевіряємого періоду та або/використання його у господарській діяльності. Таким чином, на думку відповідача податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області прийняті ним правомірно у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою від 09.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №460/4792/24, розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

Ухвалою від 27.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі №460/4792/24 до 10:30 год. 17.06.2024.

Ухвалою від 17.06.2024 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено на 01.07.2024 о 10:30 год.

Ухвалою від 01.07.2024 відкладено розгляд справи до 10:30год. 29.07.2024.

У судовому засіданні 29.07.2024 року оголошено перерву до 21.08.2024 10:30 год.

Ухвалою від 21.08.2024 відкладено розгляд справи до 10:30год. 23.09.2024.

У судовому засіданні 23.09.2024 оголошено перерву до 30.09.2024, 14:30 год.

У судовому засіданні 30.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» зареєстроване як юридична особа за законодавством України, код ЄДРПОУ 36016172, платник податку на додану вартість з 01.04.2020, індивідуальний податковий номер 360161717071.

Основними видами економічної діяльності позивача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є КВЕД 46.73 (основний) Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; КВЕД 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; КВЕД 82.92 Пакування; КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Основними видами діяльності позивача, які брали участь в оподатковуваних операціях позивача протягом охопленого перевіркою періоду були продаж цементу насипом та в мішках, виготовлення бетону, бетонних розчинів та виробів з бетону (бруківка, поребрик та бордюри).

Головним управлінням ДПС у Рівненській області у період з 17.01.2022 по 23.02.2022, з 08.12.2023 по 11.12.2023, з 12.12.2023 по 18.12.2023 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» код ЄДРПОУ 36016172 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки оформлено Акт №11975/Ж5/17-00-07-01/36016172 від 25.12.2023 (а.с.23-81 том 1).

Актом перевірки встановлено порушення:

1) пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.3., п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 статті 200, п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 3148319, 00 грн., в т.ч. за червень 2018р. -67840,00 грн., липень 2018р. - 47128,00 грн., серпень 2018р. - 62946,00 грн., вересень 2018р. -56755,00 грн., листопад 2018р. -51812,00 грн., липень 2019р. - 17251,00 грн., вересень 2019р. - 38066,00 грн., жовтень 2019р. - 24556,00 грн., листопад 2019р. -39493,00 грн., січень 2020р. - 5305,00 грн., лютий 2020р. - 10105,00 грн., березень 2020р. - 115181,00 грн., квітень 2020р. - 100029,00 грн., травень 2020р. - 51278,00 грн., червень 2020р. - 161982,00 грн., липень 2020р. - 86218,00 грн., серпень 2020р. - 32877,00 грн., вересень 2020р. - 13093,00 грн., жовтень 2020р. - 63652,00 грн., листопад 2020р. - 8844,00 грн., січень 2021р. - 2497,00 грн., лютий 2021р. - 15568,00 грн., березень 2021р. - 67183,00 грн., квітень 2021р. - 74460,00 грн., травень 2021р. - 120659,00 грн., червень 2021р. - 37684,00 грн., липень 2021р. - 105007,00 грн., серпень 2021р. - 62198,00 грн., вересень 2021р. - 1608652,00 грн.

2) п. 44.1 п.44.2 ст. 44,п.п.134.1.1, п.134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2819063,00грн., в тому числі за 2 квартал 2018р. - 60201,00 грн., 3 квартал 2018р.- 148490,00 грн., 4 квартал 2018р. -122976,00 грн., 4 квартал 2019р. - 30954,00 грн., 1 квартал 2020р. - 145950,00 грн., 2 квартал 2020р. - 252065,00 грн., 3 квартал 2020р. -124545,00 грн., 4 квартал 2020р. - 57807,00 грн., 1 квартал 2021р. - 96241,00 грн., 2 квартал 2021р. - 181582,00 грн., 3 квартал 2021р. - 1598272,00 грн.

3) п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме:

не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на операцію з постачання ТМЦ на суму 46415,20 грн., в т.ч. ПДВ 9283,04грн. в т.ч. за липень 2018року на суму 4748.70 грн., ПДВ 949,74 грн., липень 2020р. на суму 41666,5 грн., ПДВ 8333,3 грн.

не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.189.1 ст. 189, абз. «г», п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України на загальний обсяг постачання 15661455,00 грн., ПДВ - 3132291,00 грн., в т.ч. за

- квітень 2018р. - загальний обсяг постачання 134050, 00 грн., ПДВ 26810,00 грн.

- травень 2018р. - загальний обсяг постачання 167875,00 грн., ПДВ 33575,00 грн.

- червень 2018р. - загальний обсяг постачання 32525,00 грн., ПДВ 6505,00 грн.

- липень 2018р. - загальний обсяг постачання 235640,00 грн., ПДВ 47128,00 грн.

- серпень 2018р. - загальний обсяг постачання 314730,00 грн., ПДВ 62946,00 грн.

- вересень 2018р. - загальний обсяг постачання 274570,00 грн., ПДВ 54914,00 грн.

- жовтень 2018р. - загальний обсяг постачання 245945,00 грн., ПДВ 49189,00 грн.

- листопад 2018р. - загальний обсяг постачання 437250,00 грн., ПДВ 87450,00 грн.

- жовтень 2019р. - загальний обсяг постачання 81525,00 грн., ПДВ 16305,00 грн.

- листопад 2019р. - загальний обсяг постачання 66655,00 грн., ПДВ13331,00 грн.

- грудень 2019р. - загальний обсяг постачання 23780,00 грн., ПДВ 4756,00 грн.

- січень 2020р. - загальний обсяг постачання 65125,00 грн., ПДВ 13025,00 грн.

- лютий 2020р. - загальний обсяг постачання 26715,00 грн., ПДВ 5343,00 грн.

- березень 2020р. - загальний обсяг постачання 718885,00 грн., ПДВ 143777,00 грн.

- квітень 2020р. - загальний обсяг постачання 318595,00 грн., ПДВ 63719,00 грн.

- травень 2020р. - загальний обсяг постачання 326420,00 грн., ПДВ 65284,00 грн.

- червень 2020р. - загальний обсяг постачання 755350,00 грн., ПДВ 151070,00 грн.

- липень 2020р. - загальний обсяг постачання 373950,00 грн., ПДВ 74790,00 грн.

- серпень 2020р. - загальний обсяг постачання 164385,00 грн., ПДВ 32877,00 грн.

- вересень 2020р. - загальний обсяг постачання 153585,00 грн., ПДВ30717,00 грн.

- жовтень 2020р. - загальний обсяг постачання 230140,00 грн., ПДВ 46028,00 грн.

- листопад 2020р. - загальний обсяг постачання 68475,00 грн., ПДВ 13695,00 грн.

- грудень 2020р. - загальний обсяг постачання 22535,00 грн., ПДВ 4507,00 грн.

- січень 2021р. - загальний обсяг постачання 23080,00 грн., ПДВ 4616,00 грн.

- лютий 2021р. - загальний обсяг постачання 20455,00 грн., ПДВ 4091,00 грн.

- березень 2021р. - загальний обсяг постачання 491140,00 грн., ПДВ 98228,00 грн.

- квітень 2021р. - загальний обсяг постачання 217075,00 грн., ПДВ 43415,00 грн.

- травень 2021р. - загальний обсяг постачання 603295,00 грн., ПДВ 120659,00 грн.

- червень 2021р. - загальний обсяг постачання 188420,00 грн., ПДВ 37684,00 грн.

- липень 2021р. - загальний обсяг постачання 525035,00 грн., ПДВ 105007,00 грн.

- серпень 2021р. - загальний обсяг постачання 310990,00 грн., ПДВ 62198,00 грн.

- вересень 2021р. - загальний обсяг постачання 8043260,00 грн., ПДВ 1608652,00 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними у Акті перевірки, позивачем було надіслано до ГУ ДПС у Рівненській області письмові заперечення до Акту перевірки разом із первинними документами на спростування висновків в частині встановлених порушень.

24.01.2024. на адресу ТОВ "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" надійшла відповідь на заперечення вих.№382/Ж12/17-00-07-01/36016172 від 24.01.2024., якою товариству було повідомлено про те, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

01.02.2024 на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3935 398,75 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням 3148319 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 787 079,75 грн.; від 26.01.2024 №85817000701 про застосування штрафу за відсутність складення та реєстрації податкових накладних на суму 100 285,02 грн.; від 26.01.2024 №85717000701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3 523 854,75 грн.. у т.ч. за основним зобов`язанням 2 819 083,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 704 770,75 грн.

15.02.2024 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 26.01.2024 року, винесені на підставі акту №11975/Ж5/17-00-07-01/36016172 від 25.12.2023 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» код ЄДРПОУ 36016172 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2018 по 30.09.2021.

25.04.2024 року позивачем отримано рішення за результатами розгляду скарги від 18.04.2024 №11178/6/99-00-06-01-01-06, яким Державною податковою службою України було скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85717000701 по податку на прибуток в частині застосування штрафних санкцій на суму 614115,50 грн., в іншій частині означене податкові повідомлення рішення залишено без змін.

26.04.2024 року позивачем отримано нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 22.04.2024 року №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на суму 2909738,25 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням 2819083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 90 655,25 грн.

ТОВ "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон", не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахує таке.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень стали висновки Головного управління ДПС у Рівненській області про те, що ТМЦ, такі як паперові мішки на суму ПДВ 943977,42 грн., паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) на загальну суму ПДВ 691017,89 грн. та пісок, щебінь та цемент на загальну суму ПДВ 1497296,20 грн. використані не в господарській діяльності позивача, як наслідок вказане порушення призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

В ході проведення перевірки та згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.04.2018 року по 30.09.2021 року ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь Бетон» придбано мішки паперові на загальну суму ПДВ 943 977,42 грн., в т.ч. за квітень 2018р. - 21660,58 грн., травень 2018р. - 29310 грн., липень 2018р. - 41275,13 грн., серпень 2018р. - 56724,27 грн.. вересень 2018р. - 50183,64 грн., жовтень 2018р. -44337,55 грн., жовтень 2019р. - 6225,01 грн., березень 2020р. - 127187,3 грн., квітень 2020р. - 36073.82 грн, травень 2020р. - 42551.24 грн., червень 2020р.- 133747,08 грн, липень 2020р. - 40780,68 грн., серпень 2020р. - 16666.8 грн., жовтень 2020р. - 16696,31 грн., березень 2021р. - 85403,33 грн., травень 2021р. - 82046,25 грн., липень 2021р. - 56124,18 грн., вересень 2021р. - 56966,25 грн.

Суми по даним господарським операціям задекларовані та відповідно беруть участь у формуванні податкового кредиту вищезазначеного періоду.

В акті перевірки зазначено, що на запити податкового органу щодо підтвердження використання мішків у власній господарській діяльності, ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь Бетон» не представлено первинних документів, зокрема актів на списання, виробничих звітів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, в тому числі по рахунку 23 «Виробництво». Також не надано інформацію щодо працівників, які здійснювали фасування цементу в мішки, актів прийому-передачі товару на фасування та актів повернення товару. Крім того, до перевірки не представлено первинних документів які б підтверджували отримання послуг фасування від сторонній організацій, зокрема виплати по 157 ознаці доходу згідно звіту форми 1-ДФ відсутні.

Перевіряючи вказані доводи податкового органу, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та актом перевірки, основним видом діяльності ТОВ «ВО Волинь-Бетон» є КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, зокрема придбання та продаж цементу.

Цемент продається як насипом так і тарований у мішках. Основним постачальником цементу є ПрАТ «Івано-Франківськцемент». Протягом перевіряємого періоду цемент придбавався як у залізничних вагонах на станцію «Здолбунів» так і доставлявся автомобільним транспортом позивача на умовах самовивозу із заводу.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено, а судом досліджено копії договорів купівлі продажу з покупцями, а саме: копія договору поставки №62 від 29.06.2021, копія договору поставки №51 від 31.05.2021, копія договору поставки №29 від 25.03.2021, копія договору поставки №1/11-2 від 11.02.2018, копія договору поставки №2/11-2 від 11.02.2018, копія договору поставки №34 від 14.11.2020, копія договору поставки №39 від 23.04.2021, копія договору поставки №26 від 20.01.2020, копія договору поставки №8 від 11.01.2020, копія договору поставки №4 від 11.01.2020, копія договору поставки №15 від 15.01.2020, копія договору поставки №1 від 10.01.2018, копія договору поставки №5 від 03.01.2018, копія договору поставки №63 від 10.12.2020, копія договору поставки №18 від 06.02.2020, копія договору поставки №6 від 06.01.2020, копія договору поставки №14 від 17.01.2020.

Для фасування цементу та продажу його у мішках використовувались паперові мішки, основним постачальником яких було підприємство ТОВ «Промтех-пак» протягом 2018-2019 років та ТОВ «ПРОМПАК-СЕРВІС» протягом 2020-2021 років.

Придбання мішків підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000096 від 19.10.2020, копією видаткової накладної №РН-0000064 від 31.08.2020, копією видаткової накладної №РН-0000008 від 29.07.2020, копією видаткової накладної №30064 від 30.06.2020, копією видаткової накладної №01061 від 01.06.2020, копією видаткової накладної №26051 від 26.05.2020, копією видаткової накладної №РН-0000126 від 24.05.2021, копією видаткової накладної №01042 від 01.04.2020, копією видаткової накладної №17032 від 17.03.2020, копією видаткової накладної №11031 від 11.03.2020, копією видаткової накладної №РН-0000039 від 10.03.2021, копією видаткової накладної №24101 від 24.10.2019, копією рахунку фактури №22102 від 22.10.2018, копією видаткової накладної №01101 від 01.10.2018, копією видаткової накладної №27092 від 27.09.2018, копією видаткової накладної №17071 від 17.07.2018, копією видаткової накладної №02073 від 02.07.2018, копією видаткової накладної №27041 від 27.04.2018.

Як зазначає позивач, мішки паперові закуплялись по мірі необхідності та у випадку закінчення їх на складі. Наприклад 27.04.2018 року згідно податкової накладної №21 від 27.04.2018 року придбали мішок клапанний 50*57*9/2 в кількості 25,394 тис.шт. на загальну суму 129 963,50 грн., у т.ч. ПДВ 21 660,58 грн. Вказану кількість мішків було відображено по бухгалтерському обліку як надходження товарів. На кінець травня 2018 року завідуючий складом повідомляє, що мішки на складі закінчуються, тому 24.05.2018 року було замовлено та придбано нову партію мішків клапанних в кількості 36,44 тис. штук. Відповідно на кінець травня 2018 року було вираховано кількість мішків які були зафасовані цементом, окремо обліковуються мішки, які браковані (пошкоджені внаслідок технологічного процесу фасування) та списано мішки на підставі акту на списання мішків клапанних. Так, для прикладу протягом травня 2018 року було використано та списано для фасування цементу та виробництва бетону у кількості 26 880 шт, з них 127 списано як пошкоджені внаслідок технологічного процесу. Вказаний акт складений та підписаний у складі комісії: директор, бухгалтер та завідуючий складом. Так само облік та находження, використання мішків здійснювалось у інші податкові періоди.

Як зазначає позивач, для фасування цементу в мішки клапанні не потрібно спеціальних знань (технологій та обладнання), оскільки процес фасування цементу здійснюється безпосередньо з цементовозів у паперові мішки з клапаном. До цементовозу приєднується двохдюймова труба довжиною 50 см з шаровим краном, який відкриває та закриває подачу цементу у мішки. Тому для даного процесу платником податку не залучаються сторонні організації або додаткові працівники.

Судом встановлено, що акти на списання мішків надавались позивачем до перевірки та додатково надсилались засобами поштового зв`язку до заперечень на акт перевірки. Вказані обставини підтверджуються описом вкладення до цінного листа №3301200599110 та накладною про відправлення, фіскальним чеком №3301200599110 (а.с.82 том 1).

Надані позивачем Акти на списання містять необхідні відомості, зокрема: найменування, кількість одиниць, загальна кількість, підстава непридатності. При цьому, виходячи із принципу превалювання змісту над формою, доводи контролюючого органу щодо невідповідності Актів за формою можуть вважатися формальними підставами для прийняття рішення у спірних правовідносинах.

Суд зауважує, що сама по собі відсутність документів відповідно до П(с)БО 9 «Запаси», таких як вимога-доручення чи інших складських документів не доводить факту неправомірного списання мішків та їх не використання в господарській діяльності позивача.

При цьому варто наголосити на тому, що самим актом перевірки стверджується той факт, що працівники податкового органу під час перевірки використовували виключно дані Єдиного реєстру податкових накладних, а не первинні документи позивача.

Судом встановлено, що позивачем реалізовувався цемент фасований у тарі 25 або 50 кг, така інформація міститься у видаткових накладних таких як №20804 від 08.04.2020 (портландцемент 100 мішків), №10105 від 01.05.2020 (портландцемент 100 мішків), №20605 від 06.05.2020 (портландцемент 100 мішків), №21505 від 15.05.2020 (портландцемент 100 мішків), №40506 від 05.06.2020 (портландцемент 200 мішків), №31806 від 18.06.2020 (портландцемент 100 мішків), №22406 від 24.06.2020 (портландцемент 120 мішків), №20907 від 09.07.2020 (портландцемент 100 мішків), №10907 від 09.07.2020 (портландцемент 100 мішків), №22707 від 27.07.2020 (портландцемент 200 мішків), №82 від 25.03.2021 (портландцемент 100 мішків), №121 від 08.04.2021 (портландцемент 100 мішків), №172 від 21.04.2021 (портландцемент тара 25 кг -11,2 т (448 мішків), портландцемент тара 50 кг-1 т (20мішків), №230 від 05.05.2021 (портландцемент 100 мішків), №247 від 11.05.2021 (портландцемент тара 25 кг-15,4 т (616 мішків), портландцемент тара 50 кг-1,75т (35 мішків), №299 від 20.05.2021 (портландцемент 100 мішків), №442 від 16.06.2021 (портландцемент тара 25 кг -1 т (40 мішків), №492 від 17.06.2021 (портландцемент тара 25 кг-11,4 т (456 мішків), №541 від 30.06.2021 (портландцемент тара 25 кг-15,2 т (608 мішків).

У наведених вище видаткових накладних наведена інформація і про те, що це тарований цемент і відповідна кількість мішків, яка при цьому використана.

Разом з тим, досліджуючи акт перевірки суд зауважує, що в ньому відсутній обґрунтований розрахунок та висновок про те, яка кількість придбаних мішків клапанних використана та пов`язана із господарською діяльністю позивача, а яка кількість мішків не брала участі в оподатковуваних операціях позивача.

Відповідач зробив категоричний висновок про те, що всі придбані паперові мішки клапанні протягом перевіряємого періоду не використовувались у господарській діяльності позивача.

Позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, в яких зазначено, що предметом поставки був тарований цемент.

Отже, наведеними первинними документами підтверджується той факт, що цемент для кінцевих споживачів за готівку продався фасований тарований у мішках тарою 25 та 50 кг.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 189.1 ст.188 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пп. г п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відтак, суд встановив, що контролюючий орган, зазначаючи про заниження позивачем податкового зобов`язання за перевіряємий період року на суму 934 77,42 грн, вказав, що платником податків не складено та не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну за квітень 2018-21660,58 грн, травень 2018-29310 грн., липень 2018-41275,13 грн., серпень 2018-56724,27грн., вересень 2018-50183,64 грн., жовтень 2018-44337,55 грн., жовтень 2019-6225,01 грн., березень 2020-127187,3 грн., квітень 2020-36073,82 грн., травень2020-42551,24 грн., червень 2020-133747,08 грн., липень 2020-40780,68 грн., серпень 2020-16666,8 грн., жовтень 2020-16696,31 грн., березень 2021-85403,33 грн., травень 2021-82046,25 грн., липень 2021-56124,18 грн., вересень 2021-56966,25 грн., оскільки із наявних первинних документів наданих для перевірки неможливо підтвердити використання товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства.

Під час надання оцінки вказаним підставам суд врахував, що аналіз приписів пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України вказує на обов`язок платника податку зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Тобто обов`язки платника податків встановлені пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України пов`язані з фактом і датою початку використання в таких операціях, які мають бути підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що для висновків про порушення платником податків вимог пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України має бути доведений початок такого використання та вказано, в якій саме операції використано, і з яких підстав таку операцію не слід відносити до господарської діяльності платника. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач мав визначити конкретні операції, в результаті яких відбулась зміна активів та зобов`язань суб`єктів правовідносин, і такі операції не є господарською діяльністю платника податків.

Натомість, в акті перевірки податковий орган не зазначив жодних обставин із посиланням на відповідні докази, що вказували б на те, що ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» отримувало товари та послуги, які призначаються для використання у операціях, що не є господарською діяльністю позивача, або почали використовуватись в такій діяльності. Так, в акті перевірки відповідач не зафіксував, з посиланнями на первинні документи, конкретні господарські операції, в яких використовується або планується використання паперових мішків, і не було доведено, що така конкретна господарська операція не є господарською діяльністю позивача.

В акті перевірки зазначається, що позивачем не було надано до перевірки актів на списання, виробничих звітів по яких можливо було би встановити факт використання мішків у господарській діяльності, однак наведене не відповідає дійсності, як до перевірки так і до заперечень на акт перевірки позивачем надавались помісячні акти на списання мішків клапанних у яких відображається інформація про кількість використаних мішків для фасування цементу та виробництва бетону.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 135 ПК встановлено, що базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 44.7 статті 44 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абзац перший пункту 44.6 статті 44 ПК).

Пунктом 44.2 статті 44 ПК передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248) (далі - П(С)БО №15).

Пунктом 5 П(С)БО №16 встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО №16 Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

З огляду на вищевикладене, позивачем не порушено вимоги п. 189.1 ст. 189, пп. г п. 198.5 ст.198, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1, п.134.1.1 ст. 134 ПК України, а тому суд доходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 943977,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 235944,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 849601,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 56190,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

В ході проведення перевірки також встановлено, що за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 за даними ЄРПН ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» придбано пального в кількості 186 753,7 л. на суму ПДВ 691017,89 грн.

Суми по даним господарським операціям задекларовані та відповідно беруть участь у формуванні податкового кредиту вищезазначеного періоду.

Позиція відповідача зводиться до того, що до перевірки представлено акти на списання пального, використаного для заправки автомобілів, в яких не вказано для заправки яких автомобілів використані ПММ, як здійснювався облік надходження та витрата в розрізі кожної одиниці техніки. Отже, на думку податкового органу, такі акти не дають можливості ідентифікувати зміст господарської операції з використання ПММ, зокрема не можливо ідентифікувати витрати ПММ з транспортним засобом, відповідальною особою, виконаною роботою.

Як встановлено судом з матеріалів перевірки, переважна більшість придбаного пального купувалась за готівкові кошти на заправці ТОВ «АПН ЛТД» безпосередньо шляхом заправки у баки транспортних засобів. На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до позову копії фіскальних чеків на придбання пального на заправці ТОВ «АПН ЛТД» (а.с.159-240 том 3). Також, на підтвердження придбання пального позивачем долучено до матеріалів справи: копію видаткової накладної №481 від 02.06.2021, копію видаткової накладної №425 від 13.05.2021, копію видаткової накладної №268 від 26.04.2021, копію видаткової накладної №851 від 14.04.2021, копію видаткової накладної №180 від 25.03.2021, копію видаткової накладної №5998 від 20.11.2020, копію видаткової накладної №1130 від 12.10.2020, копію видаткової накладної №1060 від 22.09.2020, копію видаткової накладної №856 від 26.08.2020, копію видаткової накладної №715 від 22.07.2020, копію видаткової накладної №643 від 01.07.2020, копію видаткової накладної №644 від 01.07.2020, копію видаткової накладної №568 від 04.06.2020, копію видаткової накладної №483 від 12.05.2020, копію видаткової накладної №482 від 12.05.2020, копію видаткової накладної №970 від 21.04.2020, копію видаткової накладної №375 від 15.04.2020, копію видаткової накладної №294 від 25.03.2020, копію видаткової накладної №237 від 11.03.2020, копію видаткової накладної №62 від 27.01.2020.

Судом встановлено, що облік кількості придбаного пального здійснювався на підставі документів, які підтверджують його придбання.

Так, протягом квітня 2018 року було придбано 1235,47 л пального на суму 25747,20 грн. Таку ж кількість пального було списано на використання для заправки транспортних засобів на підставі акту про списання від 30.04.2018 року. У травні 2018 року згідно чеків на придбання пального було придбано шляхом заправки транспортних засобів безпосередньо на заправці пального в кількості 996,94 л на суму 21 806,50 грн. Таку ж кількість пального було списано на підставі акту на списання від 31.05.2018 року. Аналогічно списання пального здійснювалось у інші періоди. Оскільки позивач не має ліцензії на зберігання пального для потреб власного споживання та ємності для зберігання пального, пальне придбавалось безпосередньо шляхом заправки у транспортні засоби та використовувалось у роботі транспорту при перевезення (доставці) ТМЦ. На кінець місяця перевірялась кількість пального по GPS, яка залишалась в баках транспортного засобу, решта пального, яка була придбана протягом місяця списувалась як таке, що використане у господарській діяльності.

Таким чином, облік та списання пального здійснювався на підставі документів на їх придбання та первинних документів, які підтверджують факт роботи транспортного засобу, це зокрема товарно-транспортні накладні, який засвідчує факт перевезення товару транспортом позивача.

Позивачем було надано в ході перевірки та долучено до матеріалів позовної заяви копії товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт перевезення товарів (зокрема цементу) від постачальника до покупців з використанням орендованих транспортних засобів.

Судом встановлено, що на правах оренди у ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» наявні наступні транспортні засоби, які використовувались підприємством у господарській діяльності:

Напівпричіп IFB 9000-LAK, вантажний автомобіль DAF CF 85.330, напівпричіп цементовоз ТЦ 10 А, вантажний автомобіль ЗІЛ 431610, напівпричіп МАЗ 9397, вантажний автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ 5320, вантажний автомобіль МАЗ 5432, сідловий тягач Renault Premium 450.19, напівпричіп-цистерна Spitzer SF-2433-2, сідловий тягач Renault Premium, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цистерна Feldbinder, сідловий тягач DAF, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач DAF, напівпричіп-цистерна Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цистерна Spitzer, вказане підтверджується копіями договорів вантажного автомобіля №13 від 02.01.2021, №12 від 02.01.2020, №6 від 02.01.2021, №3 від 02.01.2020, №2 від 02.01.2019, №4 від 02.01.2018, №8 від 02.01.2021, №4 від 02.01.2020, №3 від 02.01.2019, №5 від 02.01.2018, №11 від 02.01.2021, №10 від 02.01.2020, №20 від 02.01.2021, №19 від 02.01.2020, №18 від 02.01.2019, №4 від 02.01.2018, №7 від 02.01.2021, №2 від 02.01.2020, №4 від 02.01.2019, №3 від 02.01.2018, №15 від 02.01.2021, №14 від 02.01.2020.

Той факт, що на думку податкового органу в ході перевірки не вдалось ідентифікувати витрати ПММ з транспортним засобом, відповідальною особою і відповідно перевірити факт правомірності списання пального не доводить того, що таке пальне було використане у діяльності, не пов`язаній із господарською діяльністю позивача, адже факт роботи транспортних засобів підтверджується товарно-транспортними накладними за перевіряємий період.

Відповідач не спростував того факту, що позивач отримав дохід від реалізації цементу та бетону, не спростував факту реалізації товару для покупців, не довів, що товарно-транспортні та видаткові накладні між позивачем та покупцями є недійсними, а господарські операції не реальними, що в свою чергу може свідчити про неправомірність використання пального у господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності ПММ в сумі ПДВ 691 017,89 грн, як от акти обліку робочого часу машин і механізмів, розрахунки норм списання ПММ, лімітно-забірні картки тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Натомість позивачем, під час проведення перевірки було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження використання ПММ у господарській діяльності, а саме: наказ про затвердження норм списання палива, договори оренди транспортних засобів, документи на придбання ПММ, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт роботи транспортного засобу, акти на списання пального помісячно за перевіряємий період.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року № 3565-VI (далі - Закон № 3565) із текстів законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» вилучено посилання на подорожні листи. Отже, з 14.08.2011 року (з набранням чинності Законом № 3565-VІ) подорожні листи (як легкових, так і вантажних авто) не є обов`язковим документом.

Тому, факт їх не надання до перевірки не може однозначно свідчити про неправомірність використання та списання пального в господарській діяльності позивача.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 160/3026/19.

Таким чином, станом на час спірних правовідносин законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлено вимог щодо форми подорожнього листа.

У зв`язку з цим, суд погоджується з позивачем, що відсутність подорожніх листів не є підставою для висновків про не підтвердження правомірності використання ПММ у господарській діяльності позивача, а відтак про заниження податкового зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток.

Крім того, законодавством не передбачений єдиний документ, що підтверджує списання ПММ. В свою чергу, факт використання палива може підтверджуватися будь-якими первинними документами, які містять обов`язкові реквізити і відповідають законодавчо встановленим вимогам щодо їх складання. Таким документом у позивача є акт списання пального, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Вказані акти на списання пального містять всі обов`язкові реквізити, про які вказував податковий орган в акті перевірки:

назву документу;

дату складання;

назву підприємства від якого складено документ;

зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру, саме загальну кількість списаного пального та її вартість;

особистий підпис і дані осіб, які склали та підписали вказаний документ.

Посилання податкового органу в акті перевірки на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів» є безпідставним, оскільки як встановив сам податковий орган в акті перевірки пальне позивачем придбавалось шляхом заправки у транспортні засоби безпосередньо на заправці, оскільки позивач не має ємностей для зберігання пального, тому вимоги Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів» в даному випадку не застосовуються.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, видаткові накладні на продаж цементу та бетону, ТТН, акти на списання пального, договори оренди транспортних засобів, суд погоджується з доводами позивача, що такі документи містять необхідні відомості, які підтверджували реальність використання транспортних засобів Напівпричіп IFB 9000-LAK, вантажний автомобіль DAF CF 85.330, напівпричіп цементовоз ТЦ 10 А, вантажний автомобіль ЗІЛ 431610, напівпричіп МАЗ 9397, вантажний автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ 5320, вантажний автомобіль МАЗ 5432, сідловий тягач Renault Premium 450.19, напівпричіп-цистерна Spitzer SF-2433-2, сідловий тягач Renault Premium, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цистерна Feldbinder, сідловий тягач DAF, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач DAF, напівпричіп-цистерна Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цементовоз Feldbinder, сідловий тягач Volvo, напівпричіп-цистерна Spitzer та зв`язок мети їх використання з господарською діяльністю позивача, адже технологічний процес роботи транспортного засобу вимагає використання пального.

Відповідач не довів, що ПММ за перевіряємий період було придбане з метою його використання у неоподатковуваних операціях. При цьому, в ході розгляду цієї справи суд з`ясував, що контролюючий орган не оспорює факт використання в господарській діяльності інших паливо-мастильних матеріалів таких як олива, запасні частини та комплектуючі, шини тощо.

Отже, висновок відповідача про не використання в господарській діяльності дизельного палива є необґрунтованим та безпідставним, а нарахування податкових зобов`язань на суму 691017,89 грн. з податку на додану вартість та 621914,00 грн. з податку на прибуток є протиправним.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 691018,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 172755,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 621914,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34465,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

З матеріалів акта перевірки також вбачається, що в ході проведення перевірки та згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.04.2018 року по 30.09.2021 року ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» було придбано щебінь, пісок та цемент в наступній кількості: пісок 6542,81 т, щебінь 10338,92 т, цемент 91511,35 т.

При цьому, згідно ЄРПН за вищезазначений період платником здійснено реалізацію піску, щебеню та цементу в наступній кількості: пісок 277,5 т, щебінь 495,78 т, цемент 88294,07 т.

Таким чином, станом на кінець перевіряємого періоду, а саме на 30.09.2021 року у ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь Бетон» мали б обліковуватись залишки товарно-матеріальних цінностей в наступній кількості: пісок 6265,31 т, щебінь 9843,14 т, цемент 3217,28 т.

Отже, контролюючим органом зроблено висновок, що оскільки в ході проведення перевірки ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь Бетон» не надано інформації щодо залишків вищезазначених ТМЦ станом на кінець перевіряємого періоду та або/використання його у господарській діяльності, то вказані ТМЦ використані не в господарській діяльності позивача.

Головне управління ДПС у Рівненській області не заперечує, що в перевіряємий період ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» здійснювало виробництво та продаж бетону, бетонних виробів згідно КВЕД: 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Виробництво бетону здійснюється на бетонно-розчинному вузлі, який підприємство орендує у ФОП ОСОБА_1 згідно представлених до перевірки договорів оренди. Вказаний бетонно-розчинний вузол знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, буд. 35 та відображений платником у формі 20-ОПП.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено, а судом досліджено копії договорів оренди обладнання №24 від 02.01.2021, №23 від 02.01.2020, №22 від 02.01.2019, №21 від 02.01.2018, №6 від 02.01.2021, №5 від 02.01.2020, №1 від 02.01.2019, №7 від 02.01.2018.

До перевірки платником було представлено рецептуру на виготовлення бетону з портландцементу ПЦ П Б-К-400 марок М100, М150, М200, М250, М300, М350, М400 з якої судом встановлено, що для виробництва бетону позивачем використовується цемент, пісок та щебінь.

До перевірки було представлено договори купівлі-продажу, накладні та товарно-транспортні накладні на підтвердження факту реалізації бетону різних марок протягом перевіряємого періоду, які не були взяті до уваги податковим органом під час проведення перевірки.

Вказані операції також знайшли своє відображення в податковому обліку платника податку, зокрема в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди.

Судом встановлено, що облік кількості придбаного цементу, піску та щебеню здійснювався на підставі документів, які підтверджують його придбання (видаткові та податкові накладні на придбання).

Частину придбаного цементу, піску та щебеню Товариство реалізувало Покупцям на підставі укладених договорів купівлі-продажу, поставки та видаткових накладних.

Решта піску, щебеню та цементу була використана в господарській діяльності з виробництва бетону. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії видаткових накладних на виробництво бетону. Вказані обставини не заперечуються відповідачем, а отже в силу вимог ст. 78 КАС України вказані обставини не підлягають доказуванню.

На підставі кількісних складових для виробництва бетону та враховуючи обсяги реалізованого бетону та виробів з бетону (бруківки, бордюр) протягом перевіряємого періоду за даними бухгалтерського обліку (видаткові та податкові накладні), підприємством списувались щебінь, пісок та цемент на виробництво бетону.

Так, за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 було вироблено бетону марки М150 29м3, М-200 59м3, М-250 53,5 м3, М-350 52м3, М-400 57,31 м3. На виробництво вказаного бетону пішло: цементу 82,16 т, піску 202,78 т та щебеню 291,42 т. Відповідно цемент 82,16 т, пісок 202,78 т та щебінь 291,42 т. було списано на виробництво бетону згідно акту на списання матеріалів від 31.12.2018 року.

За період з 01.01.2019 по 31.12.2019 було вироблено бетону марки М-150 30м3, М-200 424м3, М-250 1073м3, М-300 478,5м3. М-350 102м3, М-400 86,9м3. На виробництво вказаного бетону пішло: цементу 674,82 т, піску 1790,52 т, щебеню 2528,93 т. Відповідно цемент 674,82 т, пісок 1790,52 т, щебінь 2528,93 т. було списано на виробництво бетону згідно акту на списання матеріалів від 31.12.2019 року.

За період з 01.06.2020 по 30.06.2020 було вироблено бетону марки М-300 у кількості 192 м3 для виробництва:

-бордюр 1000*300*180 сірий у кількості 1157 штук, вага 138,84 тон;

-поребрик 1000*200*80 сірий у кількості 1190 штук, вага 44,03 тон;

-бруківка «цеглина ретро» 200*100*8 сіра у кількості 1365м2, вага 256,62 тон.

На виробництво даного бетону було використано цементу 65,47т, піску 153,6т та щебеню 220,8т.

Реалізація у червні 2020 року бордюрів, поребриків та бруківки підтверджується видатковими та податковими накладними, зареєстрованими на ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп», які судом досліджено у судовому засіданні.

Відповідно цемент 65,47т, пісок 153,6т та щебінь 220,8т було списано на виробництво бетону згідно акту на списання матеріалів від 30.06.2020.

За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 було вироблено бетону марки М-100 41м3, М-150 27,5 м3, М-200 385,6м3, М-250 221,5 м3, М-300 771,6м3, М-350 404,3м3, М-400 11м3. На виробництво даного бетону було використано цементу 603,31 т, піску 1507,15т, щебеню 2153,65 т. Відповідно цемент 603,31 т, пісок 1507,15т, щебінь 2153,65 т. було списано на виробництво бетону згідно акту на списання матеріалів від 31.12.2020.

За період з 01.01.2021 по 30.09.2021 було вироблено бетону марки: М-100 20,5 м3, М-150 134,1м3, М-200 395,6м3, М-250 260,1м3, М-300 455,1м3, М-350 203,4м3. На виробництво вказаного бетону було використано цементу 446,77 т, піску 1203,33т та щебеню 1728,54т. Відповідно цемент 446,77 т, пісок 1203,33т та щебінь 1728,54т. було списано на виробництво бетону згідно акту на списання матеріалів від 30.09.2021.

Вказані акти на списання матеріалів на виробництво бетону надавались під час перевірки та повторно надсилались податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, що підтверджується описом вкладення до цінного листа №3301200599110 та накладною про відправлення, фіскальним чеком №3301200599110.

Поміж цим суд враховує, що відповідачем не заперечується та визнається факт реалізації бетону та бетонних виробів протягом перевірямого періоду, вказані обставини підтверджуються і даними Єдиного реєстру податкових накладних, адже відповідні податкові зобов`язання ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» були відображені у податкових деклараціях з ПДВ відповідних звітних періодів.

Відповідно придбаний пісок, щебінь та цемент брав участь в оподатковуваних операціях платника податку ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон», а отже є таким, що використаний в господарській діяльності позивача, адже з операцій з продажу бетону позивачем сплачено як податок на прибуток так і податок на додану вартість.

Також суд зауважує, що в ході розгляду цієї справи судом встановлено, що наведені в акті перевірки на сторінці 22-23 розрахунки не використаного в господарській діяльності цементу не враховують також факту реєстрації податкових накладних на придбання цементу по факту надходження передоплати (авансу), а не по факту придбання товару.

Зокрема, контролюючий орган зазначає, що згідно ЄРПН за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 ТОВ «ВО Волинь-Бетон» було придбано цементу в кількості 91511,35 грн., за вказаний період реалізовано 88294,07 грн., відповідно на кінець звітного перевіряємого періоду, а саме 30.09.2021 у ТОВ «ВО Волинь-бетон» мали б обліковуватись залишки цементу в кількості 3217,28 т.

Проте, ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» було долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків із ПрАТ «Івано-Франківськцемент» з якого вбачається, що станом на 30.09.2021 року по ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» рахувалась переплата в розмірі 1363937,26 грн.

Отже, реєстрація податкових накладних в ЄРПН була здійснена не по факту постачання, а по факту надходження коштів на розрахунковий рахунок. Отже, цемент на суму 1363937,26 грн. це орієнтовно 678,58 т (середня ціна згідно видаткових накладних на продаж цементу від ПрАТ «Івано-Франківськцемент за 30.09.2021 року складає 2010 грн. з ПДВ).

Тому суд дійшов висновку, що цемент в кількості орієнтовно 678,58 т є таким, що фактично не перебував і не міг перебувати на залишках ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» станом на 30.09.2021 року.

Таким чином, дані зазначені в акті перевірки щодо фактичних залишків піску, щебеню та цементу не відповідають фактичних обставинам та не підтверджуються документально.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.09.2021 року на складах ТОВ «ВО Волинь-Бетон» обліковувались наступні залишки:

м. Здолбунів: цемент М-500 в кількості 52 т, цемент М-400 в кількості 58 т, мішок паперовий в кількості 295096шт, пісок в кількості 85т, щебінь в кількості 120т;

м. Дубно: цемент М-500 в кількості 27т, цемент М-400 в кількості 24,5т, пісок в кількості 106т та щебінь в кількості 182т;

м. Шепетівка: цемент М-500 в кількості 31,5т, цемент М-400 в кількості 26т, пісок в кількості 128т та щебінь в кількості 225т.

Інформація про перебування залишків на складі надавалась як в ході проведення перевірки, так і до заперечень до акту перевірки, що підтверджується описом вкладення до цінного листа №3301200599110 та накладною про відправлення, фіскальним чеком №3301200599110, однак не враховано під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, висновок податкового органу про не використання в господарській діяльності піску, щебеню та цементу є безпідставним та необґрунтованим.

Суд акцентує, що в акті перевірки податковий орган не зазначив жодних обставин із посиланням на відповідні докази, що вказували б на те, що ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» отримувало товари та послуги, які призначаються для використання у операціях, що не є господарською діяльністю позивача, або почали використовуватись в такій діяльності. Так, в акті перевірки відповідач не зафіксував з посиланнями на первинні документи, конкретні господарські операції, в яких використовується або планується використання товаро-матеріальних цінностей, і не було доведено, що така конкретна господарська операція не є господарською діяльністю позивача.

Тому, висновок податкового органу в акті перевірки є безпідставним.

Дійшовши вказаного висновку податковим органом в акті перевірки, окрім посилання на вимоги нормативно-правових актів та загальних формулювань, не наведені будь-які обґрунтування в частині не підтвердження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку операцій, що були проведені.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.

Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Правовий висновок щодо належного оформлення акта перевірки міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 (справа № 815/6819/14, адміністративне провадження №К/9901/19762/18).

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції позивача з придбання та використання піску, щебеню та цементу були здійснені в межах його господарської діяльності з реалізації бетону та бетонних виробів, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами та пов`язане з його господарською діяльністю.

Таким чином податковим органом, на якому лежить тягар доказування в адміністративному процесі, жодним чином в акті перевірки не встановлено та не доведено, що щебінь, пісок та цемент, ПДВ в ціні придбання яких позивачем попередньо віднесений до складу податкового кредиту, ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» використано в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Податкового кодексу України (емісії, схову, концесії, лізингу, іпотеки, страхування, спільної діяльності…), в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, міжнародних договорів, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій у спірний період за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 1497296,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 374324,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 1344567,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

Також, судом встановлено, що позивачем не включено до податкових зобов`язань суми ПДВ по зареєстрованих податкових накладних, які складені на операції з постачання ТМЦ через мережу супермаркетів, тощо на загальну суму 7694 грн. в т.ч. за квітень 2018 950 грн., вересень 2018 1841 грн., жовтень 2018 1936 грн., листопад 2967 грн.

За правилами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, позивачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували вказане порушення, отже суд доходить до висновку, що ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7694 грн.

Актом перевірки також встановлено, що ТОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9165547456 від 14.07.2020 за травень 2020, згідно якого значення рядка 21 декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» становить 14006,00 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом.

Відповідно до поданої до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 (№9172011447 від 20.07.2020) значення рядка 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 16 декларації) становить 22340,00 грн.

Отже, позивачем в декларації з ПДВ не враховано поданий уточнюючий розрахунок №9165547456 від 14.07.2020 за травень 2020, яким було зменшено рядок 21 декларації в розмірі 8334,00 грн. (за травень 2020 р.).

Таким чином, позивачем завищено від`ємне значення на суму 8334,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 8334,00 грн.

Оскільки позивачем в ході розгляду цієї справи не спростовано вказаного порушення, суд дійшов до висновку, що позивач на порушення п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України завищив податковий кредит за червень 2020 року на суму ПДВ 8334 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 16028,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4006,75 грн. є правомірним та до скасування не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85817000701 про застосування штрафу за відсутність складення та реєстрації податкових накладних на суму 100285,02 грн., то судом встановлено таке.

З акта перевірки вбачається, що позивачем на порушення п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на операцію з постачання ТМЦ на суму 46415,20 грн., в т.ч. ПДВ 9283,04грн. в т.ч. за липень 2018року на суму 4748,70 грн., ПДВ 949,74 грн., липень 2020р. на суму 41666,5 грн., ПДВ 8333,3 грн.

Оскільки позивачем в ході розгляду цієї справи не спростовано факту вказаного порушення та не надано жодного доказу на виконання вимог п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 4641,52 грн. є правомірним та до скасування не підлягає.

Натомість, висновок відповідача про необхідність складення та реєстрації податкових накладних на суму нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.189.1 ст. 189, абз. «г», п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України на загальний обсяг постачання 15661455,00 грн., ПДВ - 3132291,00 грн. ґрунтуються на висновку про не використання в господарській діяльності ТМЦ на суму 15661455,00 грн., ПДВ - 3132291,00 грн.

Оскільки в ході розгляду цієї справи судом було спростовано наведений вище висновок та суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 3060291,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 783073,00 грн., то скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №85817000701 в частині застосування штрафу в розмірі 95643,50 грн.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 року по справі №826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб`єкт владних повноважень покладається обов`язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.

Також, як зазначено в даному рішенні, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб`єктивних припущень та висновків щодо дій суб`єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають в повній мірі критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, наведеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено в повній мірі правомірності оскаржуваних рішень податкових повідомлень-рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 3132291,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 783073,00 грн., від 26.01.2024 №85817000701 в частині застосування штрафних санкцій за відсутність складення та реєстрації податкових накладних в розмірі 95643,50 грн. та від 22.04.2024 №526317000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в повному обсязі.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 16028,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4006,75 грн. та від 26.01.2024 №85817000701 в частині застосування штрафних санкцій за відсутність складення та реєстрації податкових накладних в розмірі 4641,52 грн. до задоволення не підлягають.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на підставі частини 3 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 30 150 грн 67 коп, сплачена відповідно до платіжної інструкції від 01.05.2024 № 15901.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85517000701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині визначення основного зобов`язання в розмірі 3 132 291,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 783073,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2024 №85817000701 в частині застосування штрафних санкцій за відсутність складення та реєстрації податкових накладних в розмірі 95643,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.04.2024 №526317000701 в повному обсязі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" суму судового збору у розмірі 30150 грн 67 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (вул. Березнева, буд. 35,м. Здолбунів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35705, ЄДРПОУ/РНОКПП 36016172)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2024 року

Суддя С.М. Дуляницька