Постанова

від 08.10.2024 по справі 160/10755/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10755/24(суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/10755/24 за позовом приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транс Логістик» 23 квітня 2024 року звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.03.2024 року №040185.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню так як в діях позивача відсутній склад вчинення правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при перевірці зроблено помилковий висновок про відсутність у водія позивача тахокарти з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року, оскільки транспортний засіб позивача був обладнаний цифровим тахографом, проте при перевірці інформація з вказаного тахографу співробітниками Укртрансбезпеки не зчитувалась. Також, суд першої інстанції зауважив на тому, що відповідачем у спірній постанові встановлено порушення саме відсутність у перевізника бланку підтвердження діяльності водія за спірний період, натомість позивачем до позовної заяви надано вказаний бланк підтвердження діяльності водія, який відтворено у паперовій формі, з якого вбачається, що він також може бути відтворено в електронному вигляді.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що на час проведення перевірки, а саме 08.02.202 року водій не надав роздруківку на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія з цифрового тахографу для пред`явлення інспектору під час перевірки, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість винесення постанови №040185.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 08.02.2024 року відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області складено акт №024694 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність наступних документів: тахокарти з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року та бланк підтвердження діяльності водія за період з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року (а.с.13).

27.03.2024 року відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040185, якою застосовано до приватного підприємства «Транс Логістик» штраф у розмірі 17000 грн, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.9). Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III) передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень статті 48 Закону № 2344-III вбачається, що перелік документів визначений зазначеною нормою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

В свою чергу наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2020 року №340 зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.09.2020 року № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення №340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з Положенням тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385).

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції №385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Як вбачається з постанови № 040185 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», без зазначення складу правопорушення за яке позивач притягнуто до відповідальності згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.9).

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

В той же час, вищезазначена постанова не містить обставин того які обставини стали підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Слід зазначити й про те, що зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», без зазначення складу правопорушення не свідчить про обґрунтованість такого рішення, при цьому зазначення складу правопорушення у рішенні яким позивач притягається до відповідальності необхідно для з`ясування судом обставин наявності чи відсутності в діях позивача складу правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності.

Зазначене свідчить про те, що відповідач обмежився формальним підходом до виконання своїх обов`язків, не дослідивши та не зазначивши які документи не було надано позивачем на вимогу посадової особі відповідача, а відтак, невиконання суб`єктом владних поноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності та як наслідок його скасування.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що актом, що є додатком до постанови №040185 зафіксовано факт відсутності наступних документів: тахокарти з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року та бланка підтвердження діяльності водія за період з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року (а.с.13).

Положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають обов`язок водія мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем позивач мав документи, що витребовувалися посадовою особою відповідача, при цьому такі документи були на електронному носії, а не у паперовому вигляді, як вимагав відповідач.

Доказом того, що позивач на час перевірки мав такі документи на електронному носії є письмові пояснення від 20.03.2024 року адресовані відповідачу щодо надання таких документів у паперовій формі (а.с.14-24).

Зважаючи на те, що тахокарти з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року та бланк підтвердження діяльності водія за період з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року були наявні у водія в електронному вигляді на час здійснення відповідачем перевірки, при цьому положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають обов`язок водія мати і пред`являти документи особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність цих документів в електронному вигляді, за умови того, що контролюючий орган мав можливість переглянути їх, не може бути підставою для висновку про відсутність таких документів у водія та порушення позивачем положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/10755/24 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов