Постанова

від 08.10.2024 по справі 320/867/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/867/24 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Епель О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК ТРЕЙДІНГ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК ТРЕЙДІНГ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІК ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач, ТОВ "АІК ТРЕЙДІНГ") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2023 №00519980702.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 статті 169 КАС України.

Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, зокрема, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішень, що прийняті контролюючим органом, в адміністративному порядку та звернувся 07 лютого 2022 року з запереченням на Акт перевірки до головного управління ДПС у м. Києві та 22.02.2022 року отримав нову редакцію Акту перевірки. Після чого позивач 16.08.2023 року звертався зі скаргою па рішення Головного управління ДПС у м. Києві до Державної податкової служби України, яка була розглянута та 12110.2023 року прийняте рішення про відмову в скасуванні податкового повідомлення-рішення № 00519980702 від 03.08.2023 року.

Вказує, що судом не взято до уваги ті обставини, що листоношою вказаний лист вкладено до абонентської скриньки (вказана інформація відображена в формі 8 Укрпошти, копія була додана до заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду) також в формі 8 Укрпошти відсутні будь які підписи посадових осіб апелянта. Таким чином, ніхто з посадових осіб позивача не отримував вказаний лист особисто.

Додає, що згідно Наказу №31/1-К від 24.02.2024 року робітникам позивача, включаючи директора Товариства, було запроваджено дистанційний графік роботи. Це було вимушене рішення, що пов`язано зі збереженням здоров`я та життя робітників товариства оскільки в цей часу російська федерація окрім бойових дій на території України здійснювала обстріли ракетами різних типів всієї території України, включаючи місто Київ.

Наведене, на переконання апелянта, свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки зазначені обставини є невідворотними та такими, що об`єктивно унеможливлювали своєчасну реалізацію учасника процесу на відновлення свого порушеного права шляхом звернення з даною позовною заявою.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, наполягаючи на законності ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року.

Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).

Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "АІК ТРЕЙДІНГ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 03.08.2023 №00519980702.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки, зокрема, шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

26.01.2024 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В заяві зазначено, що рішення за результатами розгляду скарги було направлено позивачу 12.10.2023, згідно конверту. Працівником пошти вказаний лист вкладено до абонентської скриньки. Таким чином, ніхто з посадових осіб позивача не отримував вказаний лист особисто. Також вказано, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України посадові особи виконують свої обов`язки в віддаленому режимі та не знаходяться за юридичною адресою позивача. Таким чином, посадові особи фізично не могли отримати вчасно лист з рішенням Державної податкової служби України. Вказане рішення отримане позивачем тільки в грудні 2023 року.

Розглянувши вказану заяву представника позивача та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів підтримує таку позицію суду першої інстанції з огляду на таке.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС України.

Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (ПК України), зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від попередньої правової позиції щодо застосування до спірних відносин строку, встановлено ПК України (1095 днів з дня отримання платником податків рішення) та сформулював нову правову позицію, за якою норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (також, наприклад, постанова Верховного Суду від 29.09.2021 справа №320/6849/19).

З огляду на те, що платником податків застосовано процедуру досудового врегулювання спору шляхом подання скарги на оскаржуване в суді податкове повідомлення-рішення, застосування підлягають положення пункту 56.19 статті 56 ПК України, яким встановлено місячний строк звернення до суду, що не заперечується позивачем.

Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (підпункт 56.17.2); днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3).

За змістом частини другої статті 122 КАС України строки звернення до суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням ДПС України від 12.10.2023 №30510/6/99-00-06-01-01-06, скаргу позивача задоволено частково, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З трекінгу Укрпошти за штрих-кодом 0600052540574 (конверт, в якому позивачу направлено рішення ДПС України від 12.10.2023 №30510/6/99-00-06-01-01-06) вбачається, що відправлення вручено позивачу за довіреністю 14.10.2023.

Отже, початок перебігу місячного строку звернення до адміністративного суду розпочався 15.10.2023 та закінчувався 16.11.2023.

Проте, позов подано до суду лише 27.12.2023, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що рішення за результатами розгляду скарги ним отримано лише в грудні 2023 року, оскільки конверт з рішенням було вкладено до абонентської скриньки, працівники підприємства працюють віддалено та не знаходяться за юридичною адресою товариства, а тому в позивача не було можливості вчасно отримати рішення.

Судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Щодо питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то вказане питання було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Апелянт просить поновити пропущений строк звернення до суду з посиланням на публікацію з веб-сайту Верховного Суду від 04 березня 2022 року під назвою «Особливості здійснення правосуддя на території, па якій введено воєнний стан», згідно з якої запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуального строк.

Проте жодна з цих публікацій не є джерелом права, зокрема, процесуального.

Можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду нерозривно корелює із обов`язком заінтересованої сторони довести поважність причин такого пропуску. При цьому, загальновідомі обставини, зокрема, щодо введення воєнного стану в Україні, доведенню не підлягають, що вимагає від сторони пояснення індивідуальних причин, їх поважності та зв`язку зі згаданою загальновідомою обставиною.

Наразі положення КАС України не пов`язують факт дії воєнного стану в Україні з автоматичним продовженням процесуальних строків або імперативністю підстав для його поновлення. Введення воєнного стану, наявність рекомендацій Ради суддів України та публікацій судів загальної юрисдикції не продовжує процесуальні строки автоматично, не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про дистанційний графік роботи працівників товариства, оскільки позивач звертає увагу на дію воєнного стану в Україні без пояснення того, як саме така обставина вплинула на неможливість вчасного звернення до суду.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Так, судом враховано, що юридична адреса позивача є місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7 В , адреса суду, до якого подано позовну заяву є місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26А . Суд працює повний робочий день. На території міста Києва не ведуться бойові дії. Тобто, у позивача не було жодних перешкод вчасно звернутися з позовом, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доводів позивача про те, що конверт з рішенням за результатами розгляду скарги вкладено до абонентської скриньки та не вручено позивачу особисто, вважаючи їх безпідставними, оскільки оскаржуючи до ДПС України спірне податкове повідомлення-рішення позивач повинен був здійснювати перевірку а/с з метою отримання рішень за результатами поданих скарг.

Відповідно до п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

В питаннях, пов`язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що «строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.»

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позов подано із пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними.

Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки колегії суддів.

Таким чином, оспорювана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК ТРЕЙДІНГ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев