Постанова

від 09.10.2024 по справі 120/1639/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1639/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

09 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області, правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про стягнення вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області, правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці в якому просив:

-стягнути з управління Держпраці у Вінницькій області вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат 23470,48 гривень.

РішеннямВінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 Управління Держпраці у Вінницькій області замінено на правонаступника-Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці, наказу Держпраці від 17.01.2022 № 26 Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області, Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення та з 06.12.2022, на підставі наказу Державної служби з питань праці від 05.12.2022 № 235 Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення з 18.01.2022 (номер запису 11741340000013277). Даний запис внесено на підставі наказу Держпраці Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області від 17.01.2022 № 26.

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області №263-к від 12.12.2022 ОСОБА_1 звільнено 12.12.2022 з посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій.

При звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 263-к Про звільнення ОСОБА_2 , нараховано та сплачено заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу в розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №120/249/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області №263-к від 12.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_2 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області з 13.12.2022; стягнуто з Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 12.06.2023 в сумі 84019 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятнадцять) гривень, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

На виконання рішення суду наказом голови комісії з ліквідації від 21.06.2023 № 280-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " позивача поновлено на посаді начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області з 13.12.2022.

Крім того, наказом від 21.06.2023 № 281-к "Про оголошення простою" вирішено оголосити простій не з вини працівника, ОСОБА_3 з 22.06.2023 та дозволено йому не перебувати за місцем роботи до закінчення простою, здійснюючи нарахування заробітної плати на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління, введеним в дію з 01.01.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 286-к Про звільнення ОСОБА_2 позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу.

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

Відповідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні №2 від 26.01.2024 ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога при звільненні у розмірі 15000 грн. Також з врахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації (27791,33 грн) здійснено перерахунок вихідної допомоги на -15000 грн.

Позивач вважаючи, що за фактом його звільнення, відповідно до наказу від 26.01.2024 №286-к вихідна допомога йому взагалі не виплачувалася, а проводячи розрахунок допомоги при звільненні відповідач неправильно здійснив розрахунок вихідної допомоги, звернувся до суду даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

У п. 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII зазначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Абзацом 1 частини третьої статті 87 Закону № 889 закріплено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII).

При цьому, згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 грудня 2020 року в справі №560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі №640/8451/20, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року у справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року у справі №440/3166/20, від 9 липня 2021 року у справі №160/4745/20, від 22 липня 2021 року у справі №300/2000/20, від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20, від 1 жовтня 2021 року у справі №260/1890/19 та від 13 червня 2024 року у справі № 280/974/23.

Одночасно, особливість спірних правовідносин, які склалися у цій справі, полягає у тому, що позивач не погоджується з розрахунком вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу Управління від 12.12.2022 № 263-к, а також вважає, що при звільненні його з тієї ж посади (поновлений на підставі рішення суду), згідно наказу від 26.01.2024 № 286-к він має право повторно отримати вихідну допомогу при звільненні.

Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача, колегія суддів вказує на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області та наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 № 263-к "Про звільнення ОСОБА_2 " на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу, у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області.

При звільненні позивача, відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 263-к Про звільнення ОСОБА_2 , останньому нараховано заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу в розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу у розмірі 27791,33 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що позивач реалізував своє право, передбачене частиною четвертою статті 87 Закону №889-VIIІ, на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу - Управління Держпраці у Вінницькій області у грудні 2022 року.

В подальшому, на виконання рішення суду від 12.06.2023 у справі №120/249/23 наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 21.06.2023 № 280-к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області з 13.12.2022, а наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 286-к -звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу.

Отже, позивача було звільнено з посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу вдруге.

В той же час, вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою у відповідності до підпункту б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями), а тому з урахуванням викладеного, нарахування та виплата такої одноразової вихідної допомоги позивачеві при звільненні вдруге не передбачена ні приписами Закону України Про державну службу, ні Порядком № 100.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини справи, а отже у відповідача відсутні законодавчі підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні з державної служби відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу вдруге.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, у випадку звільнення позивача, складові, які впливають на розмір вихідної допомоги, в період між двома звільненнями (12.12.2022 та 26.01.2024) у позивача в сторону збільшення не змінилися.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.