Постанова

від 09.10.2024 по справі 120/5004/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5004/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

09 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вінтехпостач" до Львівської митниці про визнання протитиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ПП "Вінтехпостач" звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900126/2 від 12.02.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000529.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900126/2 від 12.02.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000529.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Вінтехпостач" сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що декларантом не спростовано сумнів митниці, в частині правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п.6 ч.10 ст.58 МК України.

04 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між приватним підприємством "Вінтехпостач" (покупець) та ЗАТ "Юбана" (Литва) (Продавець) 19.05.2022 року укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №22/51-UA, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець сплатити та прийняти Товар сільгосптехніку та запасні частини до неї. Найменування товару, кількість і ціна вказані в рахунку-фактури на аванс на кожну поставку окремо. Дані рахунку-фактури на аванс є невід`ємною частиною Контракту та мають юридичну силу. Ціна на товар вказана у евро.

Відповідно до п.2.2. ціна за одиницю товару вказується в окремих рахунках-фактурах на аванс. Згідно п.2.3 загальна сума Контракту складає 500 000 (п`ятсот тисяч евро) (EUR). В ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування.

Згідно із п.2.5. Контракту ціна фіксується виставленим рахунком-фактури Покупцю і може залишатися незмінною строком на 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до даного Контракту.

У відповідності до п.4.1. Контракту, Покупець здійснює 100% передоплату за відвантажений Товар згідно рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Оплата кожної партії Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов Контракту та рахунку-проформи (рахунок-фактура на аванс) №10 від 16.01.2024 Сторонами було погоджено кількість Товару 6 519 шт. та вартість на суму 48 456,00 EUR.

Рахунком-фактури (Комерційного Інвойсу) №24UAJ00079 від 29.01.2024 Продавцем та Покупцем була узгоджена кінцева номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість Товару складає - 6 519 шт., загальна вартість Товару складає 48 318,55 EUR.

Покупець здійснив оплату Товару згідно платіжного документа від 24.01.2024 року №103 на суму 48 318,55 EUR.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Львівської митниці електронна митна декларація №24UA209170010633U5 від 05.02.2024 разом з наступними документами:

- рахунок-проформа №10 від 16.01.2024

- рахунок-фактура (інвойс) №24UAJ00079 від 29.01.2024

- автотранспортна накладна CMR2401048 від 31.01.2024

- супровідний документ 23L322080NU6476N6 від 29.08.2023

- сертифікат походження товару LT22430230 від 29.01.2024

- декларація про походження товару LT266659850 від 31.01.2024

- банківський платіжний документ №103 від 24.01.2024

- рахунок на оплату транспортних послуг №26 від 05.02.2024

- довідка про транспортні витрати №4 від 05.02.2024

- контракт 22/51 UA від 19.05.2022

- договір про надання послуг митного брокера №11 від 18.10.2021

- договір контракт про перевезення №2901 від 29.01.2024

- копія митної декларації країни відправлення 24LTSG4000003D61B0 від 31.01.2024

- копія митної декларації 24UA209170010633U5 від 05.02.2024

У митній декларації 24UA209170010633U5 від 05.02.2024 року митна вартість Товару була визначена у відповідності до ст.57 Митного кодексу України, за першим методом за ціною Договору (Контракту).

На виконання вимог митного органу року позивач надав додаткові документи:

- прайс-лист від 08.01.2024

- експертний висновок 0011 від 08.02.2024.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/900126/2 від 12.02.2024.

Окрім того, відповідачем також було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000529.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.34-1 ч.1 ст.4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч.2 ст.52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч.8, 9 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Положеннями ч.2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, як зазначалося вище, між позивачем, як покупцем, та ЗАТ "Юбана" (Литва) (Продавець) 19.05.2022 року укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №22/51-UA, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець сплатити та прийняти Товар сільгосптехніку та запасні частини до неї. Найменування товару, кількість і ціна вказані в рахунку-фактури на аванс на кожну поставку окремо. Дані рахунку-фактури на аванс є невід`ємною частиною Контракту та мають юридичну силу, ціна на товар вказана у евро.

Відповідно до п.2.2. ціна за одиницю товару вказується в окремих рахунках- фактурах на аванс. Згідно п.2.3 загальна сума Контракту складає 500 000 (п`ятсот тисяч евро) (EUR). В ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування.

Згідно п.2.5. Контракту ціна фіксується виставленим рахунком-фактури Покупцю і може залишатися незмінною строком на 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до даного Контракту.

У відповідності до п.4.1. Контракту, Покупець здійснює 100% передоплату за відвантажений Товар згідно рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Оплата кожної партії Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов Контракту та рахунку-проформи (рахунок-фактура на аванс) №10 від 16.01.2024 Сторонами було погоджено кількість Товару 6 519 шт. та вартість на суму 48 456,00 EUR.

Рахунком-фактури (Комерційного Інвойсу) №24UAJ00079 від 29.01.2024 Продавцем та Покупцем була узгоджена кінцева номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість Товару складає - 6 519 шт., загальна вартість Товару складає 48 318,55 EUR.

Покупець здійснив оплату Товару згідно платіжного документа від 24.01.2024 року №103 на суму 48 318,55 EUR.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № 24UA209170010633U5 від 05.02.2024 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до декларації.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена позивачем за першим методом, за ціною договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/900126/2 від 12.02.2024.

При цьому, як слідує із змісту оскаржуваного рішення, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, митним органом було виявлено наступні недоліки:

- відповідно до проформи від 19.01.2024 №10 передбачена оплата 19.01.2024 а в інвойсі від 29.01.2024 №24UAJ00079 датою оплати є 29.01.2024, проте, платіж здійснений 24.01.2024.

- відповідно до п.2.5 контракту від 19.05.2022 №22/51-UA "ціна фіксується виставленням рахунка фактури покупцю і може залишатися незмінною на строк не більше 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до цього контракту". Специфікацію до митного оформлення не надано.

- договір - заявка про транспортні послуги від 29.01.2024 №2901 не містить умов і термінів оплати за надані послуги.

- висновок експертної організації не містить аналізу цін зовнішнього та внутрішнього ринків.

Таким чином, зміст самого оскаржуваного рішення №UA 209000/2024/900126/2 від 12.02.2024 про коригування митної вартості товару дає підстави для висновку про те, що підставами для його прийняття слугували розбіжності, виявлені митним органом за наслідком розгляду наданих позивачем додаткових документів.

З даного приводу слід зазначити, що дійсно, п.1.2 Контракту визначено, що найменування товару, кількість і ціна вказані в рахунку-фактури на аванс на кожну поставку окремо. Дані рахунку-фактури на аванс є невід`ємною частиною Контракту та мають юридичну силу, ціна на товар вказана у евро.

Відповідно до п.2.2. ціна за одиницю товару вказується в окремих рахунках-фактурах на аванс.

Водночас, в матеріалах справи наявна проформа інвойс (рахунок-фактура) від 16.01.2024 (на 6 арк) за №10, згідно із якою кількість товару 6 519 та вартість партії товару має становити 48 456,00 EUR.

Втім, судом першої інстанції правильно зауважено, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

При цьому, саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Із матеріалів справи слідує, що за домовленістю сторін вартість товару була змінена та викладена в інвойсі №24UAJ00079 від 29.01.2024 року. Відповідно до якого поставка товару здійснювалась у кількості 6 519 одиниця загальною вартістю 48 318,55 EUR.

У даному ж випадку, заявлена митна вартість товару відповідає тій, що відображена в комерційному інвойсі №24UAJ00079 від 29.01.2024 , з якого слідує що оплата повинна бути здійснена до 29.01.2024 (т.1 а.с.15).

На виконання умов Контракту, відповідно до складених проформи інвойсу 16.01.2024 та інвойсу від 29.01.2024 року позивачем сформовано платіжне доручення в іноземній валюті від 24.01.2024 року на підставі якого було здійснено оплату за Товар в сумі 48 318,55 EUR.

Вказаний платіж був виконаний акціонерним товариством "Креді Агріколь банк" від 24 січня 2024, що підтверджує відмітка про дату валютування (розділ 32 платіжних доручень).

Тобто, оплату за товар здійснено 24.01.2024, тобто в межах визначених в інвойсі №24UAJ00079 від 29.01.2024, а саме до 29.01.2024.

Більше того, факт повної сплати визначеної у ньому вартості товарів підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним документом від 24.01.2024 в сумі 48 318,55 EUR.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому специфікація не є документом чи інформацією, яка підтверджує митну вартість товару, а тому твердження відповідача що позивачем не надано специфікацію до митного оформлення суд оцінює критично.

Більше того, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості, задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позивачем на вимогу відповідача було надано ряд додаткових документів, однак, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів

Факт неподання декларантом додаткових документів, без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо визначення числового значення митної вартості, став підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що договір - заявка про транспортні послуги від 29.01.2024 №2901 не містить умов і термінів оплати за надані послуги, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, з метою перевезення Товару з Литви до України позивач звернувся до перевізника - ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується заявкою-договором на транспортні послуги та перевезення вантажів №2901 від 29.01.2024.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов Заявки-договору від №2901 від 29.01.2024 вартість перевезення становить 1500 EUR за курсом НБУ на день розвантаження, термін доставки Товару становить 1 (один) тиждень.

Відповідно до довідки про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 №4 05.02.2024, транспортні витрати перевізника становлять 61 319,55 грн.

Враховуючи викладене, перевізником ФОП ОСОБА_1 виставлений рахунок на оплату №26 від 05.02.2024 на суму 61 319,55 грн.

Колегія суддів враховує, що рахунок, вартість, умови і терміни оплати транспортних послуг не впливає на числове значення вартості товару. Для визначення числового значення вартості товару позивачем було подано достатньо документів, які передбачені Митним кодексом України.

Також в спірному рішенні митний орган зазначає, що декларантом надано експертний висновок від 08.02.2024 №0011, в якому зазначено, що експертом Вінницької Торгово-Промислової палати було проведено дослідження контракту №22/51-UA, рахунку-фактури (інвойсу) від 29.01.2024 №24UAJ00079, який було надано до митного органу з пакетом документів. Однак, висновок експертної організації не містить аналізу цін зовнішнього та внутрішнього ринків.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, даний висновок є належним документом, що підтверджує справедливість ціни, зазначеної в Контракті, оскільки згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Тобто митним органом безпідставно проігноровано інформацію щодо цін на продукцію, зазначену в експертному висновку торгово-промислові палати.

Крім того, Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України"), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки. Крім того, відповідно до положень статті 327 МК України відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Необґрунтованими є і посилання апелянта в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.

В даному ж випадку, обставин, які б свідчили про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б мали вплив саме на правильність визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні наведено не було.

Відтак, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, є безпідставними, оскільки відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч.2 ст.53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч.2 ст.53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за МД № 24UA209170010633U5 від 05.02.2024.

За таких обставин рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/900126/2 від 12.02.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000529, то суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.