Постанова

від 08.10.2024 по справі 260/9731/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9731/23 пров. № А/857/9260/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Дім на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Гаврилко С.Є., час проголошення судового рішення 09 год 59 хв у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 15 березня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Дім до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перший Дім (далі - ТзОВ Перший Дім, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі - митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці №UA305000/2023/000091/1 від 16.08.2023 про коригування митної вартості товарів та відмову в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305160/2023/000072 від 16.08.2023.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Перший Дім подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем (декларантом) разом із митною декларацією (далі - МД) були надані всі необхідні та достатні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України, МКУ). Проте, митний орган (відповідач), перевищуючи свої повноваження, попри достатність наданих документів, необґрунтовано заявив про свої сумніви щодо митної вартості згідно наданих декларантом документів та незаконно видав рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вказує, що відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідач у повідомленні декларанту необґрунтовано вказав про необхідність подання додаткових документів, оскільки позивачем відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МКУ подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених у ч.3 ст.53 цього Кодексу, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ТзОВ Перший Дім задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідно до Контракту №20220517 від 17.05.2022, укладеного між позивачем та компанією "ODE YALITIM A.S.", Туреччина, та укладеної Проформи на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною контракту, на митну територію України був завезений товар теплоізоляційний матеріал.

Відповідно до п.2.1 Контракту, ціна на кожну партію товару визначається в Проформі до цього Контракту. Ціна Товару складається з вартості пакування та маркування, вартості завантаження, вартість митних процедур та інших витрат у відповідності з базисом постачання у відповідності з Інкотермс 2010 затвердженими Сторонами для кожної конкретної поставки, якщо інше не визначено Сторонами.

Відповідно до п.2.2 Контракту, Вартість цього контракту складає 500000 доларів США.

Відповідно до п.7.2 Контракту, продавець зобов`язаний виставити рахунок і направити його оригінал протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання Проформи до цього Контракту.

На дану поставку продавцем був виставлений інвойс HR02023000000746 від 11.08.2023, згідно якого загальна сума товару склала 12236,22 дол. США.

Відповідно до п.7.1 Контракту, Оплата по Контракту здійснюється у безготівковому розрахунку. Графік платежів на кожну поставку узгоджується в Проформі.

Відповідно до Проформи оплата за Товар проводиться шляхом попередньої оплати.

Товар продається на умовах EXW м. Ужгород 159, згідно Incoterms 2010, відповідно до п.1.1, 1.2 Контракту та Проформ.

Судом встановлено, що 16.08.2023 до митного оформлення позивачем було подано МД №23UA305160026933U8, відповідно до граф 20, 22 якої, загальна вартість товару складає 12236,22 дол. США, а його поставка відбувалася на умовах "Incoterms 2010", а саме зобов`язання щодо поставки товару взяв на себе покупець, та доставка не включена у вартість товару.

На підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу були подані наступні документи : пакувальний лист продавця на товар б/н від 11.08.2023; інвойс; автотранспортна накладна А №182945 від 11.08.2023; сертифікат походження товару Z 0671655 від 11.08.2023; Е-фактура HR02023000000746 від 11.08.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті №АУ242 від 06.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № АВ-105 від 11.08.2023; довідка про транспортні витрати №76 від 11.08.2023; контракт №20220517 від 17.05.2022 та доповнення до нього від 29.12.2022; договір про надання послуг митного брокера №0607/11 від 06.07.2011 та додаткова угода до нього №2 від 21.11.2011; договір міжнародного перевезення №76 від 11.08.2023; договір-заявка на перевезення №ПД-009107 від 07.08.2023; лист продавця про надання знижки на товар від 26.06.2023; МД країни відправлення №23590400ЕХ00027994 від 11.08.2023; МД №23UA305160026933U8 від 16.08.2023.

На підставі поданих позивачем документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2023/000091/1 від 16.08.2023 та у зв`язку з цим відмовлено в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 305160/2023/000072 від 16.08.2023.

У графі 33 вищевказаного рішення Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що в рамках реалізації положень ст.ст.52-55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана з наступних причин: 1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; 3) надані декларантом на запит митного органу додаткові документи є недостатніми для визнання заявленої митної вартості товару. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено наступне: Відповідно до листа б/н від 26.06.2023 відправник зазначає про зниження ціни на товар 12010.09050 R115-5+5 STARFLEX SILTE 1,2*6,25 (15m2/pkt) до 0.58 Дол/м.кв. Однак, відповідно до МД №23UA305160026899U2 від 16.08.2023, оформленої в зоні діяльності Закарпатської митниці, фактурна вартість ідентичного товару згідно рахунку-фактури, виданого даним відправником на ідентичного отримувача в межах одного і того самого контракту становить 0,7 Дол/м.кв. Згідно експортної декларації №23590400EX00027994 від 11.08.2023 по відношенню до товару 2 (12010.09050 R115-5+5 STARFLEX SILTE 1,2*6,25 (15m2/pkt) вказано номери двох електронних фактур, які відрізняються від номеру електронної фактури, доданої до поданої МД. Крім того, згідно рахунку-фактури №HR02023000000746 від 11.08.2023 вартість товарів становить 12236,22 дол. США та передбачається повна попередня оплата товару. Відповідно до платіжної інструкції №AV242 від 06.07.2023, отримувачем оплачено на розрахунковий рахунок відправника суму 85590,05 дол. США. Згідно п.2.1 Контракту, ціна на кожну партію товару визначається Проформою до даного контракту. Згідно п.7.1 Контракту, оплата по контракту здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, а графік платежів на кожну поставку узгоджується у Проформі. Однак, декларантом не надано жодної Проформи до МД, що унеможливлює здійснити перевірку здійснення попередньої оплати, передбаченої рахунком-фактурою. З урахуванням вищезазначеного, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у тому числі ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті, у зв`язку з чим, відповідно до ч.3 ст.53 MKУ, здійснено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових Документ сформований в системі Електронний суд 10.11.2023 - 8 документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме : висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. На запит митного органу декларантом було надано проформу №MS21308135 від 06.07.2023, у якій сума становить 12771,12 USD, що на порядок, менше банківського платіжного документа, видаткову накладну №ПД-00002685/01 від 04.08.2023, видану TзOB Перший дім на ім`я TзOB М-Буд транс з ціною продажу товарів у гривнях, що не може бути прийнята для порівняння, адже митному органу не відомо деталі переміщення вказаного у накладній товару. Також було надано прайс-лист №6/2023 від 26.06.2023 від ODE YALITIM А.S. для TзOB Перший дім з цінами на товар на умовах EXW Corlu, однак не відомо якої поставки стосується вказаний документ, адже посилань на інші товаросупровідні документи він не містить, а також лист-пояснення №1608/1 від 16.08.2023, яким цитуються норми законодавства та повідомляється, що інших додаткових документів надаватися не буде. Інших додаткових Документів декларантом надано не було. Право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень ч.2 ст.58 МК України, оскільки надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Застосовано Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у зв`язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята фактурна вартість товару, задекларована при ідентичному оформленні в попередній поставці даного імпортера в межах одного й того ж контракту на ідентичних умовах поставки (EXW CORLU) за МД № UA305160/2023/026899 від 16.08.2023 (0.7 дол/м.кв.) та вартість транспортних витрат, пропорційна розділена відповідно до ваги, заявлена згідно поданої митної декларації (5902,1347 грн.). Отже, визначена за другим методом митна вартість товару становить: (0.7 дол. США * 3450 м.кв.) (2415,00 USD) + 5902,1347 грн. (161.3990 USD)= (2576,3990 дол. США або 1.6631 дол.кг.

Вважаючи оспорювані рішення протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи не підтверджували заявленої митної вартості товарів, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано витребуваних документів у повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 МК України, митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті : 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.09.2019 по справі №815/6780/15, від 06.09.2019 по справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №809/278/17, від 24.10.2019 по справі № 815/7158/15.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 по справі №815/5838/17 вказав, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у ст.53 МКУ. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд дійшов висновку, що митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 по справі №480/4423/18 Верховний Суд вказав, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

В якості підстав для прийняття оспорюваних рішень відповідач вказав, що в поданих платіжних документах міститься інформація про суму попередньої оплати за товар, що значно перевищує задекларовану фактурну вартість товару, що не відповідає умовам контракту, що в свою чергу унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, зважаючи на те, що фактично сплачена ціна є значно вищою за задекларовану фактурну вартість товару.

На підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу були подані описані вище документи.

На думку колегії суддів, позивачем (декларантом) разом із МД надано всі необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МКУ.

Судом встановлено, що контракт №20220517 від 17.05.2022 та доповнення до нього від 29.12.2022 містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки.

Крім того, позивачем було подано від спеціалізованої експертної організації ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Експертний висновок №113/577 (№011022) від 14.08.2023, який визначає та підтверджує митну вартість товару.

Посилання митного органу щодо розбіжностей колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2019 по справі №813/1755/17.

Відповідно вимога про надання додатково документів, на які містяться посилання у МД країни відправлення може бути обгрунтованою лише в тому випадку, якщо у відомостях такої декларації виникли розбіжності із іншими документами, які підтверджують заявлену митну вартість.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, варто зауважити, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Отже, системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, крім обов`язкових відомостей, визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 по справі №809/1174/17, від 05.02.2019 по справі №816/1199/15-а, від 29.09.2020 по справі №160/9473/19, від 25.05.2021 по справі №520/10386/2020, від 13.01.2022 по справі №520/11061/2020.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52,53 МКУ подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для прийняття оспорюваних рішень.

Колегія суддів наголошує, що повідомлення про витребування додаткових документів у декларанта взагалі не містять будь-яких зазначень щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей.

При цьому, наявність інформації про вищу митну вартість подібних та аналогічних товарів, не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з МД документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості ідентичного товару.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Проте, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія дійшла висновку щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оспорюваних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Дім задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі №260/9731/23 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Дім до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці №UA 305000/2023/000091/1 від 16 серпня 2023 року про коригування митної вартості товарів та №UA305160/2023/000072 від 16 серпня 2023 року про відмову в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук