Постанова

від 09.10.2024 по справі 826/1487/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 826/1487/17

касаційне провадження № К/9901/6361/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ» (далі - Товариство) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді - Беспалов О.О., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ» до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 11.01.2017 №0102615147, № 0112615147.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальних господарських операціях, здійснених з ТОВ «Інтербілд Комьюніті», що пов`язані із його господарською діяльністю. Зазначив, що господарські операції із вказаним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, базуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, який на час виконання господарських зобов`язань був належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 09.10.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 11.01.2017 №0102615147, № 0112615147.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що платником правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Інтербілд Комьюніті», оскільки такі операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення кримінального провадження, в якому фігурує ТОВ «Інтербілд Комьюніті», не є свідченням відсутності господарських операцій, оскільки на день розгляду справи відсутній вирок суду відносно посадових осіб Товариства та його контрагента - ТОВ «Інтербілд Комьюніті» за фактом ухилення від сплати податків.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в первинних документах, наданих позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Інтербілд Комьюніті», є значна кількість неточностей та розбіжностей, які разом з інформацією, викладеною у протоколі допиту свідка, дають підстави стверджувати, що позивачем необґрунтовано сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях із цим контрагентом.

Товариство, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: договір № 0110 від 01.10.2015 від імені ТОВ «Інтербілд Комьюніті» був підписаний діючим на той час директором зазначеного суб`єкта господарювання - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 став директором ТОВ «Інтербілд Комьюніті» 23.10.2015, у зв`язку з чим акт виконаних робіт та податкова накладна була підписана саме ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка - ОСОБА_3 (наданий під час досудового розслідування) містить багато неоднозначної, спірної та не узгоджуваної між собою інформації, як-то про те, що йому не відомо, що він являється директором ТОВ «Інтербілд Комьюніті», в той же час ОСОБА_3 повідомляє, що він затверджував статут ТОВ «Інтербілд Комьюніті» власним підписом у примітності нотаріуса під час реєстрації підприємства; вироку суду, яким би було визнано винними у здійсненні фіктивного підприємництва посадових осіб ТОВ «Інтербілд Комьюніті» контролюючим органом надано не було; реквізити банківського рахунку були надані позивачу ТОВ «Інтербілд Комьюніті», тоді яке позивачу не було відомо коли, в якому банку та за яких обставин його контрагент відкриває рахунки, з урахуванням того, що позивачем був здійснений адвокатський запит щодо дати відкриття ТОВ «Інтербілд Комьюніті» рахунку, проте банк такої відповіді не надав, також банк не надав такої інформації і на запити суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що діяльність ТОВ «Інтербілд Комьюніті» здійснювалась поза межами правового поля, оскільки відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2018 № 757/15754/18-к ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, тоді як зазначена обставина не є реабілітуючою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.10.2024 призначив касаційний розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 09.10.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій, зокрема, з ТОВ «Інтербілд Комьюніті» в жовтні 2015 року, результати якої оформлені актом від 21.12.2016 № 227/26-15-14-07-02-10/38441014, за висновками якого позивачем були порушені вимоги: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 35703,00 грн; підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39670,00 грн, в тому числі: за листопад 2015 року - на 23872,00 грн., за грудень 2015 року - на 15798,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за результатами проведеного аналізу документів та інформації, яка міститься в базах даних ДФС України, встановлено, що операції, здійснені позивачем з ТОВ «Інтербілд Комьюніті» у жовтні 2015 року, не мали реального товарного характеру, оскільки не в становлено наявності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, які є об`єктивно необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності. Фактично, ТОВ «Інтербілд Комьюніті» займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування. Враховуючи зазначене, в діяльності ТОВ «Інтербілд Комьюніті» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій із надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату до оподаткування і не мають реального товарного характеру. Зазначене свідчить про те, що Товариство не придбавало у ТОВ «Інтербілд Комьюніті» послуги із прибирання згідно специфікації № 1 до договору № 0110 від 01.10.2015, тобто Товариство безоплатно отримало зазначені послуги від третіх осіб, що призвело до заниження доходу за 2015 рік на загальну суму 238021,00 грн. та до завищення податкового кредиту за листопад 2015 року на загальну суму 39670,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017: №0102615147, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у на 35703,00 грн. - за основним платежем;

№0112615147, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 39670,00 грн. - за основним платежем, 9917,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності Товариства є загальне прибирання будинків (81.21).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством (замовник) та ТОВ «Інтербілд Комьюніті» (виконавець) був укладений договір №0110 від 01.10.2015, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання з організації виконання комплексних (клінінгових, ремонтних, будівельних та інших) робіт, а замовник зобов`язався прийняти такі роботи та оплатити їх вартість у відповідності до умов цього Договору. Об`єм, вид, вартість, порядок та строк виконання робіт узгоджуються сторонами щомісячно та оформлюються специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно специфікації 1 від 01.10.2015 «План робіт на жовтень 2015 року» визначено найменування об`єктів та види робіт (мийка вікон, перегородок; машинна хімчистка підлоги; прибирання прилеглої території; хімічна чистка підлоги; мийка скляних поверхонь; генеральне прибирання території; тощо), які треба провести, загальною вартістю 238021,20 грн. (в тому числі податок на додану вартість 39670,20 грн.).

Договір та специфікація від імені ТОВ «Інтербілд Комьюніті» були підписані директором ОСОБА_1 .

На виконання умов договору та на підтвердження факту виконаних робіт сторонами був складений та підписаний акт виконаних робіт від 31.10.2015 на суму 238 021,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 39670,20 грн.

Також, ТОВ «Інтербілд Комьюніті» була складена податкова накладна від 31.10.2015 від №11 на загальну суму 238021,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 39670,20 грн. Податкова накладна була зареєстрована в Єдин6орму реєстрі податкових накладних.

Акт виконаних робіт та податкова накладна від імені ТОВ «Інтербілд Комьюніті» були підписані директором ОСОБА_3 .

За надані в жовтні 2015 року ТОВ «Інтербілд Комьюніті» послуги, позивачем була здійснена оплата у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.11.2015 № 1068 на суму 100000,00 грн. та від 11.11.2015 № 1081 на суму 138021,20 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що придбані роботи (послуги) були використані позивачем у господарській діяльності, а саме - з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо прибирання та клінінгу перед іншими замовниками, що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку ТОВ «Інтербілд Комьюніті», оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, Верховний Суд вважає необгрунтованими посилання податкового органу та суду апеляційної інстанції на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі № 760/6919/16-к, постановлену під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000630, внесеному до ЄРДР від 08.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якої вказано, що з опитування ряду фізичних осіб, які незаконно використовували реквізити суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Інтербілд Комьюніті», з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків на значну суму. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що будучи допитаний по зазначеному кримінальному провадженню засновник та директор ТОВ «Інтербілд Комьюніті» громадянин ОСОБА_3 повідомив, що ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписував, а також на протокол допиту свідка - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Інтербілд Комьюніті» ОСОБА_3 від 18.10.2016, в якому останній дав покази про те, що він не реєстрував підприємство та не підписував жодних документів, що стосуються ТОВ «Інтербілд Комьюніті», з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи суб`єкта господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Зі мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2018 № 757/15754/18-к, якою ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, вбачається, що: «… документи ТОВ «Інтербілд Комьюніті» було використано невстановленими слідством особами з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, а саме: ТОВ «Акс буд», ТОВ "Агроспецстандарт", ТОВ "Папір-мал", ТОВ "ІПП - центр", ТОВ "Укртунельбуд", ТОВ "Енерго-будресурс", ТОВ "Озоне", ПП "Опек", ТОВ "Укрмонтажлюкс", TOB "CM Електро", ТОВ "НВФ "Пожтехгруп", ТОВ "Лбю - тех", ТОВ "Тронк Україна", ТОВ "Євро груп Україна", ТОВ "Бікей торг", ТОВ "НПП "Алкар", ТОВ "Промтек - гідро".

В свою чергу, Товариство у вказаному вище переліку відсутнє.

Щодо доводів Управління, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо фальсифікації договору № 0110 від 01.10.2015, укладеного між Товариством та ТОВ «Інтербілд Комьюніті», з огляду на дату відкриття ТОВ «Інтербілд Комьюніті» розрахункового рахунку в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» - 28.10.2015, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 було затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, об`єднанню європейських футбольних асоціацій (далі - УЄФА), виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.8, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національний банк України від 12.11.2003 № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу. Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта юридичної особи - резидента, відокремленого підрозділу, іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори, інвестора (оператора), який є учасником угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення-відповіді або корінця повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік в контролюючих органах (далі - повідомлення). Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

Матеріалами справи підтверджується, що заяви ТОВ «Інтербілд Комьюніті» про відкриття рахунку у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», або ж будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про відкриття контрагентом позивача поточного рахунку з порушенням вимог вказаної вище Інструкції, Управлінням судам першої та апеляційної інстанцій надано не було, з урахуванням того, що копія скриншоту монітора, у якій відображені дані аналітичної системи податкового органу, не є таким доказом, а також зважаючи на те, що розрахунки між Товариством та ТОВ «Інтербілд Комьюніті» були здійснені у листопаді 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк