Рішення

від 08.08.2024 по справі 204/16131/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/16131/23

Провадження № 2/204/1223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

08 серпня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про стягнення матеріального збитку, завданого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 1-5).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25 травня 2023 року приблизно о 07 годині 50 хвилин, по АДРЕСА_1 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мерседес-Бенс Е320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності, та скоїв зіткнення з автомобілем «КІА Спортаж», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Лесі Українки. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. 04 липня 2023 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/6921/23 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Вказує, що на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була зареєстрована у ПАТ «СК «Альфа страхування», відповідно до полісу № АР 6673638 від 15 жовтня 2022 року, з лімітом страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у розмірі 160000 гривень. Натомість транспортний засіб позивача «КІА Спортаж», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було зареєстровано відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) «Miniкаско S» № 01/S від 14 травня 2021 року зі страховою сумою у розмірі 160000 гривень укладеного з ПАТ «СК «Саламандра». Зазначає, що відповідно до умов договору, 24 серпня 2023 року ПАТ «СК «Саламандра» здійснило йому виплату страхового відшкодування згідно страхового акту у розмірі 160000 гривень, але вказана сума не покриває всієї суми завданої йому відповідачем матеріального збитку. Вказує, що відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця Крутінь В.І. № 9693/4 від 10 листопада 2023 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 548309 гривень 59 копійок. Таким чином, різниця сум завданого відповідачем матеріального збитку позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та виплаченою сумою страхового відшкодування становить 388309 гривень 58 копійок, які позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із витратами на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 7000 гривень та із судовими витратами по справі у сумі 3591 гривня 92 копійки.

Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недолік (а. с. 63).

25 грудня 2023 року недоліки, зазначені у хвалі суду від 14 грудня 2023 року, позивачем усунуто (а. с. 65-67).

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 годину 15 лютого 2024 року (а. с. 68), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним 961/24-вих/2/204/1223/24 від 11 січня 2024 року (а. с. 69).

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 124).

Позивач та його представник - адвокат Будьонний В.С., у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 140), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 138) , причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13 липня 2021 року є власником транспортного засобу Kia Sportage, (Vin) НОМЕР_4 , 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 22).

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року, у справі № 183/6921/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (а. с. 15 та на звороті).

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 25 травня 2023 року приблизно о 07 годині 50 хвилин, по вул. Лесі Українки, 21 в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мерседес-Бенс Е320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності, та скоїв зіткнення з автомобілем «КІА Спортаж», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Лесі Українки. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Також, у вказаній постанові зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА_2 обставини, викладені в протоколі про адміністративне провадження, не оспорював, та повністю визнав себе винним у скоєному, щиро каявся.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Крім того, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz E 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, була зареєстрована в ПАТ «СК «Альфа Страхування» за страховим полісом АР6673638 (а. с. 14, 51), з лімітом страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у розмірі 160000 гривень.

При цьому, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, була зареєстрована в ПАТ «СК «Саламандра» за страховим полісом «Minikasco S» № S2152/094970 від 07 липня 2022 року (а. с. 32), з лімітом страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у розмірі 160000 гривень.

24 серпня 2023 року ПАТ «СК «Саламандра» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 за договором страхування № S2152/094970 від 07 липня 2022 року у сумі 160000 гривень, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку (а. с. 23).

10 листопада 2023 року судовим експертом автотоварознавцем Крутінь В.І., за заявою ОСОБА_1 , складено висновок № 9693/4, по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ (а. с. 27-49 та на звороті), відповідно до якого: ринкова вартість досліджуваного КТЗ (до ДТП) становить 548309 гривень 59 копійок; ринкова вартість досліджуваного КТЗ (після ДТП) становить 219961 гривня 94 копійки; вартість відновлювального ремонту складає 600244 гривні 61 копійка, тому вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 548309 гривень 59 копійок.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно звимогами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Приписами ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Як було встановлено судом, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди є відповідач по справі ОСОБА_2 (а. с. 15 та на звороті).

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 24 червня 2020 року у справі № 6040/14169/17.

Відтак, в силу вказаних норм закону, на таку особу покладається обов`язок відшкодувати завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду.

Так, позивач звертаючись з вказаним позовом до суду, прохав стягнути з відповідача різницю сум завданої йому відповідачем шкоди та виплаченого страхового відшкодування у сумі 388309 гривень 58 копійок, при цьому, в обґрунтування позовних вимог, останній посилався на правові висновки Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 203/2064/19 та від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, однак посилання позивача на вказані правові висновки Верховного Суду є недоречним, оскільки такі висновки не є релевантними з огляду на різні обставини справи.

Відповідно довимог п.8.2розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, то вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.

Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП.

Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14/25цс23) та постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18).

Так, із висновку судового експерту автотоварознавця Крутінь В.І. по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ від 10 листопада 2023 року № 9693/4 (а. с. 27-49 та на звороті), вбачається, що ринкова вартість досліджуваного КТЗ (до ДТП) становить 548309 гривень 59 копійок; ринкова вартість досліджуваного КТЗ (після ДТП) становить 219961 гривня 94 копійки; вартість відновлювального ремонту складає 600244 гривні 61 копійка, тому вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, експертом визначено таким, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 548309 гривень 59 копійок.

В свою чергу, позивачем, заявлено вимогу про стягнення з відповідача матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 388309 гривень 58 копійок, який він розраховує виходячи із різниці сум ринковій вартості КТЗ на момент його пошкодження у сумі 548309 гривень 59 копійок та сумою страхового відшкодування у розмірі 160000 гривень, тобто фактично визнаючи власний транспортний засіб фізично знищеним.

Разом з цим, суд зазначає про те, що право вимоги у позивача щодо отримання від відповідача відшкодування шкоди (фізично знищеного майна) в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, виникає лише з моменту передачі позивачем відповідачу залишків транспортного засобу.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14/25цс23).

Натомість, суд зазначає про те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про передачу позивачем залишків транспортного засобу Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які відповідно до вищевказаного висновку експерта становлять 219961 гривня 94 копійки, відповідачу, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача різниці сум вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та суми страхового відшкодування є необґрунтованою.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що в позовній заяві позивач прямо не зазначає про те, що транспортний засіб Kia Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, натомість, здійснює розрахунок суми відшкодування виходячи із такого, але при цьому, не надає суду жодних доказів щодо передачі залишків власного транспортного засобу відповідачу (у разі визнання його фізично знищеним), суд доходить переконливого висновку, що розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен визначатися різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також виплаченою сумою страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди у розмірі 168347 гривень 68 копійок, виходячи із розрахунку 548309,59-219961,94-160000.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди у наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 168347 гривень 68 копійок.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із вказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3591 гривня 92 копійки, через що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1557 гривень 24 копійки, виходячи із розрахунку (3591,92*(168347,68*100%/388309,58)/100%.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_5 )до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_6 )про стягненняматеріального збитку,завданого внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 168347 (сто шістдесят вісім тисяч триста сорок сім) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна