Рішення

від 07.10.2024 по справі 367/5822/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5822/23

Провадження №2/367/1626/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Шаповала О.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до держави російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до держави російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 (далі-Позивач-1), ОСОБА_2 (далі-Позивач-2)та ОСОБА_3 (далі-Позивач-3)до початкуповномасштабної агресіїрф протиУкраїни проживалиоднією сім`єюв будинку АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:559194432109)(далі-Будинок),який належитьПозивачу-1та Позивачу-2на правіспільної частковоївласності.Позивач-1 та Позивач-3 знаходяться у шлюбних відносинах, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Водночас ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.2011.Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 339194619 від 14.07.2023) Позивачу-1 належить право власності на 2/3 Будинку, а Позивачу-2 - право власності на 1/3 Будинку. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,302 га (кадастровий номер: 3210945900:01:095:0313). Рік зведення та початок експлуатації будинку: 2014 рік.

Вказали, що з початком активних бойових дій на території Гостомельської громади з метою збереження життя та здоров`я Позивачі залишили місце проживання та виїхали у напрямку безпечної підконтрольної України території.

Пояснили, що у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 у зв`язку з умисними обстрілами цивільної інфраструктури збройними силами відповідача будинок отримав суттєві пошкодження, що мали наслідком виникнення пожежі та фактичне знищення будинку і всього майна у ньому, що зробило його непридатним для проживання. Факт пожежі у будинку та його фактичне знищення підтверджується Актом про пожежу від 21.06.2022, що складений Бучанським РУ ГУ ДСНС України у Київській області.

Позивач-1 у зв`язку з вищезазначеним фактом подала заяву про вчинення Відповідачем кримінального правопорушення від 31.03.2022 до Головного управління Національної поліції у м. Києві. Відомості про подію кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112320000654 від 31.03.2022 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (далі - ККУ).

Також зазначили, що Позивач-1 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12022 і 11040000485 від 17.06.2022 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438, що відкрите Відділом № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві за фактами здійснення військової агресії Відповідачем та заподіяння масових руйнувань цивільної інфраструктури на території Бучанського району Київської області.

Пояснили, що з метою обстеження технічного стану будинку Позивач-1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг» (код ЄДРПОУ: 36557752), яке за результатами проведеного обстеження оформило Акт від 12.07.2022 та Звіт № 12/07-22-40ТО від 12.07.2022. Також, з метою визначення обсягу завданих Відповідачем збитків Позивач-1 звернулася до суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою діяльністю «Адвайзорі та Ресьорч» (код ЄДРПОУ: 35634521, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 301/20 від 14.04.2020 року, який виданий Фондом державного майна України), уклавши договір про надання послуг з оцінки № 221 від 11.07.2022. Відповідно до Звіту про оцінку від 12.07.2022, здійсненого ТОВ «Адвайзорі та Ресьорч», розмір заподіяної шкоди та збитків завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації склав: 4 406 599 (чотири мільйони чотириста шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок. При цьому, у п. 10 Звіту про оцінку від 12.07.2022 зазначено «На момент проведення обстеження, загальний технічний стан будинку садибного типу № 2 в літері «А», по технічному стану основних конструкцій оцінюється в цілому як не придатний для надійної та безпечної експлуатації, категорія технічного стану «III». Таким чином, розмір збитків Позивача-1 та Позивача-2 у зв`язку з пошкодженням Відповідачем Будинку є підтвердженим відповідним звітом про оцінку, складеним повноважним суб`єктом оціночної діяльності на підставі проведеного обстеження, та становить 4 406 599 грн.

Додали, що факт пошкодження будинку Відповідачем, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та наслідками у вигляді заподіяння майнової шкоди, підтверджується сукупністю доказів: Звітом № 12/07-22-40 ТО від 12.07.2022, Звітом про оцінку від 12.07.2022, довідкою Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 29.06.2022 № 1716214, Актом про пожежу від 21.06.2022, що складений Бучанським РУ ГУ ДСНС України у Київській області.

Наголосили, що внаслідок пожежі все майно та кошти, що знаходились у будинку, були повністю знищені. Станом на дату пожежі у будинку Позивачем-3 зберігались готівкові кошти у розмірі: 35 542 євро; 347 544 доларів США; 8 692 325 гривень. Вищезазначені суми коштів є заощадженнями Позивача-3, які накопичувались з 2011 року та формувались із заробітної плати, а також доходів фізичної особи-підприємця.

Вказали, що Позивач-3 працює на посаді Головного інженера у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сігнет Холдинг» (код ЄДРПОУ: 37724040) з 20.09.2011. Відповідно до довідки ТОВ «Сігнет Холдинг» від 22.05.2023 №9 за період з 20.09.2011 по 31.03.2022 на користь Позивача-3 була нарахована заробітна плата у сумі 17 903 049,50 грн.

Водночас за вищезазначений період на користь Позивача-3 ТОВ «Сігнет Холдинг» за вирахуванням податків було сплачено 14 099 625,11 грн, що підтверджується банківськими виписками за відповідний період.

Зазначили, що Позивач-3 з 03.09.2014 по 23.07.2018 здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний); 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

За період з 03.09.2014 по 23.07.2018 Позивач-3 як фізична особа-підприємець отримав дохід за вирахуванням податків у загальній сумі 3 243 469,60 грн. Таким чином, Позивач-3 отримав за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 дохід у загальній сумі 17 343 084,71 грн. Всі фінансові операції по зарахуванню коштів на рахунки Позивача-3 у гривні та придбання валюти підтверджуються банківськими виписками АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» за період з 20.09.2011 по 31.03.2022.

Також зазначили, що за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 Позивач-3 здійснював витрати на придбання нерухомості, а саме: 406 000 грн за придбання квартири АДРЕСА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 03.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В. за реєстровим № 5925; 752 000 грн за придбання 1/2 квартири АДРЕСА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 05.10.2021, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Михальченко М.М. за реєстровим № 763. Також Позивач-3 за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 здійснив витрати на харчування, лікування, відпочинок, навчання дітей, придбання одягу та побутових предметів у загальній сумі, що становить 1 379 452 гривень.

Звертаємо увагу суду, що згідно з відомостями банківських виписок за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 Позивач-3 придбавав в обслуговуючих банках валюту за рахунок отриманих коштів від заробітної плати та доходів, отриманих як фізичною особою-підприємцем. Так за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 Позивач-3 придбав валютні цінності на загальну суму, що становить 183 997,39 доларів США та 35 542,74 євро. Водночас придбання валюти було здійснене за рахунок використання суми в гривні, що становить 5 905 306,63 грн. Вищезазначений факт підтверджується доказами отримання доходів Позивачем-3 за період з 20.09.2011 по 23.02.2022, придбання валютних цінностей, а також підтвердження здійснення витрат за відповідний період. Враховуючи вищевикладене, Позивачу-3 була завдана майнова шкода у наступному розмірі: 35 542 євро; 347 544 доларів США; 8 900 326 гривень.

Зазначили, що вимушеним переміщенням Позивача-1 з місця свого проживання, а також фактом руйнування будинку внаслідок умисних артилерійських обстрілів та бомбардувань збройними силами Відповідача, Позивач-1 зазнала суттєвої моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту, неможливістю користуватися належній їй на праві власності житлом та вести повноцінне життя, пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для неї рівня життя, пошуком житла та фінансів, перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття. Душевні страждання Позивача-1 призвели до тяжкого захворювання з діагнозом боковий аміотрофічний склероз (БАС, хвороба Шарко - дуже важке захворювання, яке не лікується і супроводжується, в основному, руховими розладами, які виникають внаслідок пошкодження рухових нейронів) та інвалідності, що підтверджується довідкою Ірпінської м/р МСЕК серія АВ № 1087961 від 01.03.2023, якою встановлена 2 група інвалідності, довічно.

В зв`язку з вище викладеним позивачі просили суд: стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) майнову шкоду в сумі 2 937 699 (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок; стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США; стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) майнову шкоду в сумі 1 468 899 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 копійок; стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду в сумі 50 000 доларів США; стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) майнову шкоду в сумі 8 900 326 (вісім мільйонів дев`ятсот тисяч триста двадцять шість) гривень 00 копійок, 347 544 (гриста сорок сім тисяч п`ятсот сорок чотири тисячі) доларів США, 35 542 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок два) євро; стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду в сумі 50 000 доларів США; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивачі та представник позивачів не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача - адвокат Качковський А.С. подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Для належного повідомлення зроблені оголошення на сайті суду, однак жодних пояснень або обґрунтувань стороною відповідача не надано.

Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України, у зв`язку із чимУказом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», в Україні введено військовий стан, дію якого неодноразово продовжено.

Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, у постанові від 0.06.2022 року у справі № 490/9551/19, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20.

На підставі ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Судом встановлено, що позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, з 07 вересня 2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянки України № НОМЕР_6 , виданого 25 червня 2022р. Органом 8040 та витягом з реєстру територіальної громади № 2022/000159521 від 25 липня 2022 року. (а.с.8,10)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, з 08 вересня 2022 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_7 , виданого 02 серпня 2021р. Органом 8017 та витягом з реєстру територіальної громади № 2022/000522960 від 08 вересня 2022 року.(а.с.11,13)

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, з 07 вересня 2018 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_8 , виданого 24 червня 2022р. Органом 8040 та витягом з реєстру територіальної громади № 2023/002168936 від 13 березня 2023 року.(а.с.14,16)

Встановлено,що відповідносвідоцтва прошлюб серії НОМЕР_1 ,виданого повторно28квітня 2022рокуБоярським відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану уФастівському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебуваютьу зареєстрованомушлюбі з 12.05.1984.(а.с.17)

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виаданого 04 квітня 2001 року Гаврилівською с/радою Вишгородського р-ну Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.18)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 339194619 від 14.07.2023, ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - 2/3 частки вказаного будинку.(а.с.19)

Згідно з копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , убачається, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,302 га (кадастровий номер: 3210945900:01:095:0313); рік зведення та початок експлуатації будинку: 2014 рік; будинок безкаркасний, основними несучими елементами є зовнішні стіни з цегли і керамоблоку, перекриття - залізобетонні плити, покриття - стропильна система, покрівля метало черепиця; будинок має 2 поверхи, загальна площа будинку 135,7м2. (а.с.63-65)

Як убачається з акту про пожежу від 21.06.2022, складеного комісією Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, пожежею знищено приміщення 1-го та 2-го поверхів житлового будинку (за адресою: АДРЕСА_1 ) повністю по всій площі, крівля та перекриття, речі побутового та домашнього вжитку, меблі, комунікації».(а.с.20)

На підставі заяви від 31.03.2022 відомості про подію кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112320000654 від 31.03.2022 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України. (а.с.21)

Крім того, ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111040000485 від 17.06.2022 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438, за фактами здійснення військової агресії рф та заподіяння масових руйнувань цивільної інфраструктури на території Бучанського району Київської області.(а.с.22)

Відповідно до акту за результатами проведеного обстеження пошкоджених об`єктів від 12.07.2022 складеного ТОВ «Агенція консалтингових послуг» (код ЄДРПОУ: 36557752) на підставі Звіту № 12/07-22-40ТО від 12.07.2022 встановлено, що будинок садибного типу літера «А» знаходиться в аварійному стані і підлягає демонтажу несучих та огороджуючих конструкцій; господарська споруда №1 потребує ремонтних робіт з заміною пошкоджених металопрофільних листів стін, покрівлі і дверей, заміна мережі електропостачання; господарська споруда №2 потребує ремонтних робіт з заміною пошкоджених металопрофільних листів стін, покрівлі і дверей, заміна мережі електропостачання; свердловина заміна пошкоджених елементів; септик заміна пошкоджених елементів; огорожа заміна пошкодженої огорожі; на момент проведення обстеження, загальний технічний стан будинку садибного типу №2 в літері «А», по технічному стану основних конструкцій оцінюється в цілому як не придатний для надійної та безпечної експлуатації, категорія технічного стану «III»; загальний технічний стан господарської споруди №1, по технічному стану основних конструкцій оцінюється в цілому як не придатний для надійної та безпечної експлуатації, категорія технічного стану «II»; загальний технічний стан господарської споруди №2, по технічному стану основних конструкцій оцінюється в цілому як не придатний для надійної та безпечної експлуатації, категорія технічного стану «II».(а.с.23-62)

Відповідно до Звіту про оцінку прямих збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації, садибі №2, яка складається з житлового будинку, загальною площею 135,7 кв.м., та земельної ділянки, площею 135,7 кв.м., та земельної ділянки, площею 3,02сот, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Гостомель, провулок Сонячний від 12.07.2022, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Адвайзорі та Ресьорч», встановлено, що розмір заподіяної шкоди та збитків завданих внаслідок збройної агресії російської федерації склав: 4 406 599 (чотири мільйони чотириста шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок.(а.с.67-105)

При цьому, у п. 10 Звіту про оцінку від 12.07.2022 зазначено, що на момент проведення обстеження, загальний технічний стан будинку садибного типу № 2 в літері «А», по технічному стану основних конструкцій оцінюється в цілому як не придатний для надійної та безпечної експлуатації, категорія технічного стану «III».»

Факт пошкодження будинку садибного типу АДРЕСА_4 , російською федерацією, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями рф та наслідками у вигляді заподіяння майнової шкоди, підтверджується крім іншого і довідкою Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 29.06.2022 за №1716214 зі змісту якої вбачається, що зазначений будинок було повністю зруйновано внаслідок влучання боєприпаси та вигоряння; житло непридатне для проживання.(а.с.106)

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді Головного інженера у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сігнет Холдинг» (код ЄДРПОУ: 37724040) з 20.09.2011; та відповідно до довідки ТОВ «Сігнет Холдинг» від 22.05.2023 № 9 за період з 20.09.2011 по 31.03.2022 ОСОБА_3 було нараховано заробітну плату у сумі 17 903 049,50 грн.(а.с.107-108)

За період з 20.09.2011 по 23.02.2022 ОСОБА_3 отримав дохід у загальній сумі 17 343 084,71 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» за період з 20.09.2011 по 31.03.2022. (а.с.109-235)

Згідно з відомостями зазначеними у банківських виписках за період з 20.09.2011 по 23.02.2022 ОСОБА_3 придбавав в обслуговуючих банках валюту за рахунок отриманих коштів від заробітної плати та доходів, отриманих як фізичною особою-підприємцем валютні цінності на загальну суму, що становить 183 997,39 доларів США та 35 542,74 євро. Придбання валюти було здійснене за рахунок використання суми в гривні, що становить 5 905 306,63 грн.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2021 посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 763, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули у власність по частці квартири АДРЕСА_3 вартістю 752000,00грн.(а.с.238)

Згідно з копії договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2012 посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5925, ОСОБА_3 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 вартістю 406000,00 грн.(а.с.236-237)

Відповідно до довідки Ірпінської м/р МСЕК серія АВ № 1087961 від 01.03.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено з 17.02.2023 другу групу інвалідності довічно.(а.с.239)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також майнової шкоди та завданих збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Обґрунтовуючи вимоги позивачі посилаються на спричинення їм матеріальної та моральної шкоди в результаті обстрілів під час вторгнення російської федерації, внаслідок чого було зруйновано їх будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.

Зобов`язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.

Негативні зобов`язання - це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Так, відповідно до ст.32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст.48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст.51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст.57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Суд враховує, що преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016 року).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це, в тому числі, це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.

Відповідно до ст. 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014 року.

Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України (що є загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню за нормами ч. 3ст. 82 ЦПК України), стала окупація частини території України.

За нормою ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивачів, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Суд також враховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму російська федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Суд вважає, що російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно з ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем російською федерацією, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації було зруйновано будинок позивачів, внаслідок чого останній є не придатним для подальшого проживання та користування.

З урахуванням наведеного вище, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, з відповідача російської федерації на користь позивачів підлягає стягненню майнова шкода на користь ОСОБА_1 у розмірі 2937699,40 грн., на користь ОСОБА_2 у розмірі 1468899,60 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) майнову шкоду в сумі 8 900 326 (вісім мільйонів дев`ятсот тисяч триста двадцять шість) гривень 00 копійок, 347 544 (гриста сорок сім тисяч п`ятсот сорок чотири тисячі) доларів США, 35 542 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок два) євро, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в будинку АДРЕСА_1 дійсно зберігались дані кошти.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди з російської федерації, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.

Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

При вирішенні вимог позивачів, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

В результаті збройної агресії російської федерації проти України та втратою власного житла разом з усіма речами, позивачі зазнали моральних страждань. Завдана моральна шкода позивачам обумовлена зокрема тим, що проживаючи у власному будинку в селищі Гостомель Київської області, вони мали налагоджений побут, були матеріально забезпеченим і мали можливість вести повноцінне життя, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині. Проте, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти України вони були позбавлені можливості користуватися цими благами. Моральна шкода виявилась у погіршенні емоційного, психологічного та матеріального стану та продовжує їм завдавати чималих моральних страждань.

Таким чином,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,дослідивши всебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинисправи,з урахуваннямтого,що завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюзахисту порушенихабо оспорюванихправ,свобод чиінтересів фізичноїособи,беручи доуваги перебуванняпозивачів устані постійногостресу внаслідокзбройної агресіїросійської федерації,що призвелодо позбавленнявласного житлата речей,позбавлення звичногоритму життя,як наслідоквтратою ОСОБА_1 працездатності,з урахуваннямвимог розумностіі справедливості,суд визначаєрозмір компенсаціїморальної шкодив сумі80000,00доларів СШАна користь ОСОБА_1 ,та у сумі по 40 000,00 доларів США на користь ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданих позивачами в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення майнової та моральної шкоди з російської федерації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з російської федерації на користь держави.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

З урахуванням задоволення позову, враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненнюсудовий збір в сумі13 420,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.22,23,319,321,1166,1167 ЦК України, ст.10,76,81,141,209,211,258-259,263-265,352-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до держави російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) майнову шкоду в сумі 2 937 699 (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, що становить за офіційним курсом гривні до долара, встановлений НБУ на день ухвалення рішення в розмірі 3294 872,00грн.

Стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) майнову шкоду в сумі 1 468 899 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США, що становитьза офіційнимкурсом гривнідо долара,встановлений НБУна деньухвалення рішенняв розмірі1647436,00грн.

Стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду в сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що становить за офіційним курсом гривні до долара, встановлений НБУ на день ухвалення рішення в розмірі 1647 436,00грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Позивач 3: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Держава Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин), ЄДРПОУ: відсутній; місцезнаходження: невідоме; інші засоби зв`язку невідомі.

Суддя: Д.С. Кухленко