Рішення

від 30.09.2024 по справі 761/41991/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/41991/23-ц

пр. 2-5757/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 761/41991/23-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Фонд державного майна України

предмет і підстави позову - про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в позовному (спрощеному) провадженню з повідомленням (викликом) сторін в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувс.я до Шевченківського районного суду з позовом до Фонду державного .майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Національною академією медичних наук України та громадянином України - ОСОБА_1 був укладений Контракт № 41-н від 01.07.2014 з керівником державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України». Відповідно - у трудовій книжці позивача ( серія НОМЕР_1 ) було здійснено запис № 27 від 01.07.2014 про призначення його на посаду директора на умовах контракту - наказ НАМН від 01.07.2014 № 23-ос. Позивач працював на даній посаді згідно з контрактом по 18.05.2015 - запис у трудовій книжці позивача № НОМЕР_2 від 18.05.2015 про звільнення з займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП, шляхом дострокового припинення контракту - наказ НАМН від 18.05.2015 № 12-ос. Відповідно до контракту (п. 3.1.) за виконання обов`язків, передбачених контрактом керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому: посадового окладу в розмірі 3000,00 грн. та надбавки за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 41-н від 01.07.2015 щодо припинення 18.05.2015 дії контракту за власним бажанням, але розрахунку при звільненні здійснено не було. Станом на день подання позову позивачу так і не виплачено заробітну плату, визначену контрактом, за період липень 2014 - травень 2015 років - а тому порушення його трудових прав триває. У зв`язку з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 910-р від 14.10.2022 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» та Переліком єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління фонду державного майна, відповідно до якого - ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» передано до сфери управління Фонду державного майна. ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» фактично припинило свою діяльність, оскільки станом на момент подання позову залишок грошових коштів у касі підприємства та на розрахунковому рахунку в банку становив 0 грн. Саме ці обставини є підставою вимог позивача до відповідача в особі Фонду державного майна України відповідно до згаданого вище розпорядження Кабінету міністрів України. Позивач просить суд зобов`язати Фонд державного майна України нарахувати та сплатити: заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 47236,42 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсацію днів невикористаної відпустки кількості 21 день - у сумі 3160,50 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати заробітної плати у розмірі 71312,55 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати компенсації за невикористані дні відпустки та зарплатню за травень 2015 року у розмірі 6844,80 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ. А також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21.06.2024 від Фонду державного майна України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає , що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки, єдиний майновий комплекс ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» було прийнято за Актом приймання-передачі від06.12.2022 на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 14.10.2022 № 910-р Фонд не був учасником спірних правовідносин, та позивачем жодним чином не обґрунтовано підстави звернення з позовними вимогами у даній справі саме до Фонду. Крім того просив застосувати строки позовної давності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Федорчук О.В. проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Національної академії медичних наук України № 23-ос від 01.07.2014 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» з 01.07.2014 на умовах контракту (з випробувальним терміном з 01.07.2014 по 20.12.2014) (а.с. 87, 96-103).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 18.05.2015 до контракту № 41-н від 01.07.2015, припинено з 18.05.2015 дію контракту (згідно з п. 5.2.г), укладеного 01.07.2014 № 41-н, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а.с. 88).

Відповідно до наказу Національної академії медичних наук України № 12-ос від 18.05.2015, достроково припинено строк дії контракту від 01.07.2014 № 41-н, та звільнено 18 травня 2015 року директора державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 з займаної посади, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, підпункт г) підпункт 5.2. контракту від 01.07.2014 № 41-н) (а.с. 89).

Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці позивача ( серія НОМЕР_1 ): запис № 27 від 01.07.2014 про призначення його на посаду директора на умовах контракту - наказ НАМН від 01.07.2014 № 23-ос; запис № 28 від 18.05.2015 про звільнення з займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП, шляхом дострокового припинення контракту - наказ НАМН від 18.05.2015 № 12-ос (а.с. 82).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 910-р Актом приймання-передачі від 06.12.2022 передано єдиний майновий комплекс державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 37995314) із сфери управління Національної академії медичних наук України до сфери управління Фонду державного майна України (а.с. 145-148).

Разом з поданням відзиву на позовну заяву, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції від 01.10.2023, яка діяла на момент подачі позову) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення з Фонду державного майна України заборгованості з невиплаченої заробітної плати у сумі 47236,42 грн з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсації днів невикористаної відпустки кількості 21 день - у сумі 3160,50 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати заробітної плати у розмірі 71312,55 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати компенсації за невикористані дні відпустки та зарплатню за травень 2015 року у розмірі 6844,80 грн з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ, надано суду у якості письмових доказів копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги № 25/09-23 від 25.09.2023 разом з Додатком № 1 від 25.09.2023, акту наданих послуг від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги № 25/09-23, ордеру на надання правової допомоги, трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ), наказу про призначення позивача на посаду директора від 01.07.2014 № 23-ос, контракту № 41-н від 01.07.2014 з керівником державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 37995314), додаткової угоди № 1 від 18.05.2015 до контракту № 41-н від 01.07.2014 з керівником державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 37995314), наказу про звільнення позивача з займаної посади директора від 18.05.2015 № 12-ос, довідки Пенсійного фонду 7-ОК Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорту та індикаційного коду позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає, зокрема права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно із статтею 6 ЦК України суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

При цьому ч. 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всієї суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В той же час, суд не погоджується з представленим ОСОБА_1 розрахунком сум заборгованості із заробітної плати та невикористаної відпустки, оскільки такі не знайшли свого підтвердження. Суд не може прийняти належними доказами розрахунки наведені в тексті позовної заяви, а також довідку Пенсійного фонду 7-ОК Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , оскільки надані документи не підтверджують існування заборгованості із заробітної плати та наявність невикористаної відпустки.

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначав, що позивач з наказом про звільнення від 18.05.2015 № 12-ос бук ознайомлений особисто, згідно внесеного трудову книжку запису. Проте, через відсутність у Фонду державного майна України інформації про місцезнаходження документів ДП, які підлягають постійному та тривалому зберіганню, неможливо встановити факт нарахування заробітної плати позивачу та її сплати.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 18, 34, 40, 44, 83, 94, 97, 113, 116, 117 КЗпП України, ст ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

відповідач: Фонд державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9

Суддя Р.В. Новак