Рішення

від 23.09.2024 по справі 761/45146/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45146/23

Провадження № 2/761/4597/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник Косінова Г.В. ,

від відповідачів: представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ», Громадської організації «Стейтвотч», ОСОБА_4 , Інтернет видання The Kyiv Independent в особі головного редактора ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_12 журналіст Інтернет-видання «LB.ua», автор публікації, про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є:

1) визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 у наступних фразах: «…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…».

2) Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua/ у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в наступних фразах: «… проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …».

3) Зобов`язати відповідача-1 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://lb.ua/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

4) Зобов`язати відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent: https://kyivindependent.com/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

12 грудня 2023 р. представником позивача подано до суду заяву, якою усунуто недоліки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2023 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent було розміщено публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (адреса в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8), в якій оприлюднено розслідування ГО «Стейтвотч» для The Kyiv Independent, в якому поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_3 : «… ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії..», «.. проросійських політиків.. Поміж таких фігур:.. ОСОБА_3 ..».

Також позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua ( https://lb.ua/) у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 поширено недостовірну інформацію про нього.

Позивач вказує, що відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Lb.ua (https://lb.ua/) в розділі «Угода конфіденційності», власником веб-сайту є ТОВ «Видавничий дім ЛБ» (код ЄДРПОУ 36592561).

Також позивач зазначає, що Інтернет-видання The Kyiv Independent не зареєстроване, як юридична особа, проте здійснює діяльність, як онлайн-медіа, а редакційний контроль щодо створення, добору, організації та поширення масової інформації на веб-сайті https://kyivindependent.com/ здійснює головний редактор ОСОБА_6 . Автором публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що публікації містять недостовірну інформацію, яка є негативною, стосується позивача, порушує його особисті немайнові права та негативно впливає на його ділову репутацію.

В публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1, розміщеній на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent поширено наступні висловлювання про позивача: «…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії…».

В публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua/ поширено наступні висловлювання про позивача: «… проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …».

Також безпосередньо під назвами публікацій на веб-сайтах розміщені фотографії із зображенням позивача з зазначенням його ім`я та прізвища.

Позивач вважає, що зміст публікацій, їх назви, розміщення фотографій із його зображенням та з зазначенням його імені і прізвища під назвами публікацій, а також згадування позивача в тексті публікацій у твердженнях про те, що він є проросійським політиком та відкрито підтримує росію та підтримував ОСОБА_7 , створює у читачів публікацій негативне сприйняття його, як особи, яка попри жахливі події в Україні, які відбуваються, у зв`язку з повномасштабною військовою агресією росії, діє в інтересах та на боці держави-агресора, підтримує та схвалює військові злочини, які рф вчиняє проти України та її громадян.

Позивач зазначає, що вищезазначеною інформацією, його фактично звинувачують в співпраці та проведенні діяльності з країною-агресором, що може бути кваліфіковано як кримінальне правопорушення - колабораційна діяльність (ст. ст. 111-1 КК України), об`єктивним складом якої є, публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованих на підтримку держави-агресора. Вважає, що поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості.

Позивач зазначає, що не вчиняв жодних дій проти національних інтересів, суверенітету та територіальної цілісності України та не сприяв таким діям, зокрема, шляхом висловлювання наміру або підтримки збройної агресії чи окупації, анексії територій України, не здійснював фінансування діяльності держави-агресора, ніколи не виступав з закликами до підтримки чи спонукання щодо збройної агресії рф проти України, не розпалював ненависті до українського народу, української культури, державної мови, національної ідентичності. Позивач вказує, що має чітку державну українську позицію, його життєві інтереси та пріоритети пов`язані з Україною, а результати багаторічної діяльності на державних посадах та в політиці спростовують твердження відповідачів. На переконання позивача надані ним докази та наведені доводи підтверджують, що у відповідачів були відсутні будь-яких правові підстави використовувати формулювання про те, що він є проросійським політиком, підтримував режим ОСОБА_7 та росію. Отже, поширена відповідачами інформація є недостовірною та такою, що дискредитує позивача, порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому порушені особисті немайнові права позивача підлягають захисту та відновленню у судовому порядку, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач-1 - ТОВ «Видавничий дім ЛБ» подав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти його задоволення, вказав на відсутність доведення позивачем факту поширення відповідачем-1 оспорюваної інформації на веб-сайті https://lb.ua, оскільки за адресою в мережі інтернет, яка зазначена в позовній заяві, на веб-сайті відповідача-1 відсутня будь-яка публікація. Також, ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» зазначив, що надана позивачем до позову роздруківка публікації стосувалася не тільки позивача, а й інших осіб, повноважень на захист інтересів яких позивач немає, а у заголовку відсутня ідентифікація позивача. Відповідач-1 зазначив, що визначення «проросійський політик», яке позивач просить визнати недостовірним, є оціночним судженням, тому воно не підлягає визнанню недостовірним. Вказав на надмірний характер суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, який не підтверджений доказами та суперечить принципам розумності, справедливості та співмірності.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якому зазначила, що на дату подання позову на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua була доступною для перегляду публікація, в якій поширено недостовірну інформацію про позивача. До заперечень на відзив представник позивача надала Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 2/2024-ЗВ, яким проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 (id: НОМЕР_1), яка є копією (snapshot) веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_2, збереженою в Інтернет-архіві станом на ІНФОРМАЦІЯ_11, яким підтверджується, що публікація, в якій поширено недостовірну інформацію про позивача, була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua, а згодом видалена відповідачем-1. Також представник позивача надала роздруківку допису, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці користувача «ІНФОРМАЦІЯ_12» у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6, в якому було розміщено активне посилання на публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua. Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної у публікації на веб-сайті https://lb.ua/, охоплюють виключно ту інформацію, якою порушені його особисті немайнові права та в якій згадується позивач: «… проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …» та не спрямовані на захист інтересів інших осіб. Використане у публікації відповідача-1 на веб-сайті https://lb.ua словосполучення «проросійський політик» всупереч твердженню відповідача-1 подається не як суб`єктивне оціночне ставлення, а як твердження, яке містить фактичне підґрунтя та яке може бути перевірене на предмет достовірності, тому воно не є оціночним судженням.

Відповідач-2 ГО «Стейтвотч» у відзиві на позовну заяву зазначила, що висловлювання: «…проросійських політиків. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…», які поширені у публікації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent: https://kyivindependent.com/ є оціночними судженнями, тому не підлягають визнанню недійсними. Інформація про те, що ««.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…» відсутня у публікації. Також ГО «Стейтвотч» зазначає, що не є автором або поширювачем оспорюваної інформації, тому є неналежним відповідачем у справі. Крім того, зазначила, що ГО «Стейтвотч» та ОСОБА_4 не мають повноважень на розміщення будь-якої інформації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent та не є власниками веб-сайту цього видання, тому є неналежним відповідачем за вимогою позивача про зобов`язання відповідача-2 та відповідача-3 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent тесту рішення у даній справі.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якому зазначила, що інформацію, поширену на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent про позивача, можна перевірити на предмет її істинності та дійсності; вона не підпадає під ознаки критики; в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, припущення, переконання і погляди Інтернет-видання The Kyiv Independent, Громадської організації «Стейтвотч» та автора ОСОБА_8 , тому поширена інформація є фактичними твердженнями, які не відповідають дійсності і підлягають визнанню недостовірними та спростуванню. Вказує, що публікація поширена на англійській мові та у перекладі на українську мову, здійсненим перекладачем ОСОБА_9 , про позивача згадується, зокрема, у фразі: «.. ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії..». Наведена фраза у статті з перекладом на українську мову, здійсненим у браузері Google Chrome: «.. ОСОБА_3 , сумно відомий своєю відкритою підтримкою Росії..». В обох перекладах однієї і тієї самої фрази, в якій згадується позивач, мова йде про звинувачення позивача у відкритій підтримці Росії, що є неправдивою інформацією, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Також зазначає, що враховуючи інформацію, розміщену у публікації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent створювачем, тобто автором інформації, яку позивач просить визнати недостовірною є саме ГО «Стейтвот», а автором інформаційного матеріалу, яким є редакційна версія розслідування відповідача-2, зробленого для даного Інтернет-видання, є автор ОСОБА_4 та безпосередньо Інтернет-видання The Kyiv Independent, яке брало участь в редакції інформаційного матеріалу та оприлюднило його на своєму сайті, тому вказані особи є належними відповідачами у справі.

Відповідач-3 - ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначає, що поширені у публікації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent: https://kyivindependent.com/ висловлювання: «…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…» є оціночними судженнями, які неможливо перевірити на достовірність, тому вони не підлягають визнанню недостовірними та спростуванню. Зазначає, що оціночні судження, висловлені ним у відношенні позивача мають фактологічне підгрунття, у зв`язку із чим, посилається на публікації у ЗМІ, розміщені в мережі Інтернет, стосовно ОСОБА_3 . ОСОБА_4 вказує у відзиві, що не звинувачував ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, тому вважає доводи позивача з цього приводу надуманими та безпідставними. Також зазначає, що жодним чином не вказував, що безпосередньо ОСОБА_3 підтримував режим ОСОБА_7 чи ОСОБА_7 особисто, а відносно підстав для застосування до позивача санкцій відповідач-3 зробив певне припущення, а не висловив твердження. Крім того, зазначив, що відповідач-3 та ГО «Стейтвотч» не мають повноважень на розміщення будь-якої інформації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent та не є власниками веб-сайту цього видання, тому є неналежними відповідачами.

Представник позивача подала відповідь на відзив відповідача-3, в якому навела заперечення щодо публікацій в ЗМІ, на які посилався відповідач-3, як на підгрунтя інформації про позивача, поширеної на веб-сайті The Kyiv Independent, та зазначила, що жодна з наведених публікацій не є доказом та не підтверджує достовірність оспорюваної у справі інформації, не є офіційним джерелом інформації, не містить висновків державних або правоохоронних органів, а складається цілком та повністю з оціночних суджень журналістів та авторів публікацій, частина яких є відповідачами у справах за позовами ОСОБА_3 , що виключає об`єктивність подачі ними інформації про позивача. Також вказала, що вважає нікчемними доводи відповідача-3 про те, що оспорювана інформація є його оціночними судженнями, оскільки вказана інформація є твердженням про факти, які можна перевірити на дійсність та істинність. Також представник позивача зазначила, що ОСОБА_4 є належним відповідачем, оскільки він є автором інформаційного матеріалу, в якому поширено недостовірну інформацію про позивача, про що зазначено безпосередньо у публікації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent.

Відповідач-4 головний редактор Інтернет-видання The Kyiv Independent ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву зазначила, що вона не є автором, поширювачем та власником веб-сайту, на якому поширено оспорювану інформацію, тому є неналежним відповідачем у справі. Інтернет-видання The Kyiv Independent, в розумінні ч. 1 ст. 47 ЦПК України, не є юридичною особою, тому не може мати цивільної процесуальної дієздатності та вступати стороною у справі. Поширена у публікації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent інформація, яку позивач просить визнати недостовірною: «…проросійських політиків. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…» є оціночними судженнями, тому вони не можуть бути визнані недостовірними та спростованими. Інформація про те, що «.. ОСОБА_3 , відомий своєю відкритою підтримкою Росії…» відсутня у публікації.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідача-4, в якому зазначила, що ОСОБА_6 , як головна редактор онлайн-медіа The Kyiv Independent, яке здійснює діяльність засобу масової інформації, є належним відповідачем у справі, в якій заявлені вимоги про визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної у публікації на веб-сайті цього онлайн-медіа. В свою чергу, онлайн-медіа є поширювачем оспорюваної інформації та співавтором інформаційного матеріалу розміщеного на веб-сайті The Kyiv Independent.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_12 не скористалася наданим їй правом, пояснення щодо позову до суду не подала.

Відповідач-1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач не довів факт поширення ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» недостовірної інформації про позивача, оскільки не є власником веб-сайту https://web.archive/org, який був предметом дослідження у Звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки в мережі Інтернет. Також додатково вказав, що визначення - «проросійський політик» це оціночне судження і таке судження має фактологічну основу, про яку у відзиві на позов вказував відповідач-3 ОСОБА_4 .

Відповідач-4 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем у справі, оскільки висновок Верховного Суду, зроблений у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у період дії Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (втратив чинність 31.03.2023 р.), та ст. 21 цього закону стосується редакції, а не головного редактора. Також зазначає, що The Kyiv Independent не є співавтором публікації. В публікації відсутні будь-які звинувачення позивача, а вказується про здобуту ним репутацію.

На адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Косінової Г.В. про виправлення описки в позовній заяві, в якій зазначає, що в тексті позову та перекладі публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет видання The Kyiv Independent під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (адреса в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8), з англійської мови на українську мову, зробленим перекладачем ОСОБА_9 , зазначалася фраза з недостовірною інформацією про позивача: «… ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії...», проте в пункті першому прохальної частини позовної заяви помилково допущено технічну описку та вказано цю фразу у перекладі на українську мову, зробленому у браузері Google Chrome, та зазначено її так: «… ОСОБА_3 , сумно відомий своєю відкритою підтримкою Росії…». Враховуючи, що предметом позову є вимоги щодо інформації, поширеної у фразі у перекладі з англійської мови на українську мову, зробленим перекладачем ОСОБА_9 , вона є предметом дослідження та доказування. Факт, обставини її поширення та зміст позивач обґрунтував в позовній заяві та доказах, наданих до матеріалів справи, тому, в даному випадку, виправлення невірного зазначення позивачем у одному з пунктів прохальної частини позовної заяви невірного перекладу фрази, в якій було поширено оспорювану інформацію не є зміною предмету позову.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.09.2024 року, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відповідях на відзиви.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.09.2024 року, представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзивах відповідачів на позовну заяву. Крім того, як на підставу відмови у позові зазначила, що позивач не виконав вимоги ст.43 ЗУ "Про медіа", а саме не звернувся до відповідачів із заявою про спростування недостовірної інформації.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причини неприбуття суду не повідомили, про місце, дату і час розгляду справи судом повідомлялись належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання здійснювалося технічним засобом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 була поширена інформація про ОСОБА_3 у наступних фразах: «…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії…».

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті видання «Lb.ua» у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 була поширена інформація про ОСОБА_3 в наступних фразах: «…проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …».

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В силу ст. ст. 21, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

Частиною першою статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно абзацу першого частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до частини шостої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Частиною сьомою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Факт поширення інформації на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent підтверджується роздруківкою публікації від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», розміщеною за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 та не заперечується відповідачами ГО «Стейтвотч», ОСОБА_4 , головним редактором The Kyiv Independent ОСОБА_6 , а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає, оскільки визнається відповідачами.

Судом встановлено, що при переході за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, за яким, як вказано у позові ІНФОРМАЦІЯ_4 поширено публікацію на веб-сайті LB.ua під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9» відповідна сторінка з публікацією не існує.

Факт поширення на веб-сайті видання Lb.ua ІНФОРМАЦІЯ_4 публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9» підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 2/2024-ЗВ від 02.01.2024 р., підготовленим Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», яким проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 (id: НОМЕР_1 ), яка є копією (snapshot) веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_2 збереженою в Інтернет-архіві станом на ІНФОРМАЦІЯ_11

В Звіті зазначено, що Інтернет-архів (веб-сайт: https://web.archive.org/) містить архів (колекції) веб-сторінок та іншого цифрового контенту, зафіксованих автоматично в різні періоди часу їх опублікування (розміщення) у мережі Інтернет технічними засобами Internet Archive (американська некомерційна організація, заснована в 1996 році).

До Звіту додану роздруківку збереженої в Інтернет-архіві станом на ІНФОРМАЦІЯ_11 публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеної на веб-сайті LB.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджує, що наведена публікація під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», була поширена ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua ( https://lb.ua/) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2

Додатковим підтвердженням розміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», на веб-сайті видання Lb.ua ( ІНФОРМАЦІЯ_2 є роздруківка публікації та роздруківка допису, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці користувача соціальної мережі Facebook - «ІНФОРМАЦІЯ_12» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому зазначено: «Українська некомерційна організація StateWatch провела розслідування для Kyiv Independent і встановила, що в Україні не менш ніж 25 провідних проросійських політиків, які роками підтримували режим ОСОБА_7 , досі не потрапили під санкції». Під наведеним дописом розміщене активне гіперпосилання на публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщену на веб-сайті https://lb.ua/.

Неактивність на час розгляду справи публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет-видання Lb.ua (https://lb.ua/), не спростовують факту поширення цієї публікації ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебування її в доступі до перегляду щонайменше до ІНФОРМАЦІЯ_11, коли вона була збережена в Інтернет-архів (веб-сайт: https://web.archive.org/), що підтверджується Звітом № 2/2024-ЗВ від 02.01.2024 р.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

Аналогічні висновки щодо необхідності обов`язкового залучення до розгляду справи у якості відповідача власника відповідного веб-сайту, на якому була поширена інформація, спростування якої вимагає позивач, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними.

Веб-сайт https://lb.ua/ належить ТОВ «Видавничий дім «ЛБ», що підтверджується угодою конфіденційності, даного веб-сайту, розміщеною за посиланням: https://lb.ua/terms, з якої вбачається, що угода діє для інтернет-сайту LB.UA, що належить ТОВ «Видавничий дім ЛБ».

Зі змісту публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent, встановлено, що дана стаття є результатом розслідування, яке було проведено організацією StateWatch, автором публікації зазначено Гліба Канєвського. Згадане розслідування проведено організацією StateWatch ексклюзивно для The Kyiv Independent. Переклад та редакція матеріалу була виконана командою The Kyiv Independent.

Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті https://kyivindependent.com/ The Kyiv Independent англомовне українське ЗМІ, створене журналістами КиївПост. Головним редактором видання є ОСОБА_6 .

У пункті 30 частини першої статті Закону України «Про медіа» надано наступне визначення медіа (засобу масової інформації): це засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою.

Відповідно до пункту 36 статті 1 Закону України «Про медіа» онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа.

Згідно з частиною першою статті шістнадцять Закону України «Про медіа» для цілей цього Закону суб`єктом у сфері онлайн-медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа.

В свою чергу згідно 47 статті 1 Закону України «Про медіа» редакційний контроль (редакційна відповідальність) - це вирішальний вплив суб`єкта у сфері аудіовізуальних медіа, суб`єкта у сфері друкованих медіа та/або суб`єкта у сфері онлайн-медіа на створення або добір, організацію та поширення програм або іншої масової інформації відповідним суб`єктом.

Отже, з огляду на ці визначення Інтернет-видання The Kyiv Independent є засобом масової інформації, що здійснює поширення масової інформації у текстовій формі в електронному вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, редакційний контроль щодо створення, добору, організації та поширення масової інформації на веб-сайті https://kyivindependent.com/ належить головному редактору видання ОСОБА_6 . Отже, належними відповідачем у справі є Інтернет-видання The Kyiv Independent в особі головного редактора ОСОБА_6, на веб-сайті якого https://kyivindependent.com/ було створено технологічну можливість для поширення публікації з розслідуванням ГО «Стейтвотч», в якій розповсюджено інформацію про позивача.

Як вказано у тексті публікації https://kyivindependent.com/ її автором є ОСОБА_4 , який є належним відповідачем у справі, як автор інформаційного матеріалу, поширеного в мережі Інтернет.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідачів-2, 3 про те, що вони є неналежними відповідачами, не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Отже, надаючи оцінку зібраним доказам, суд враховує пояснення представників сторін, викладені у заявах по суті, а також докази, надані на підтвердження та спростування заявлених позовних вимог, дослідив публікації, що були долучені представником позивача до матеріалів справи, а також відображені, зокрема, на веб сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 та у веб-архіві за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 і вважає доведеним позивачем факт поширення відповідачами публікацій у вказаних джерелах.

Щодо доводів про порушення прав позивача поширеною у публікаціях на веб-сайтах в мережі Інтернет інформацією, яка є недостовірною.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що поширена відповідачами інформаціє є недостовірною, формує негативну суспільну думку у громадян України відносно нього, як особи, яка діє на боці ворога українського народу - країни-агресора РФ та всупереч інтересам України, чим грубо порушуються його права та інтереси, завдається шкода його діловій репутації.

Згідно з пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити щодо їх відповідності, дійсності, на відміну від перевірки істинності фактів, і спростувати.

Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Відповідачами використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ними способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). Також, відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що поширена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто, відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації.

Надаючи оцінку змісту та характеру висловлювань: «…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»; «.. ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії..», які були поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також висловлювань: «…проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7 …» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …», поширеним ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою: «Україна не застосовує санкції до щонайменше 25 провідних проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7 , - ЗМІ», суд дійшов висновку про те, що ця інформація є фактичними твердженнями, негативними за своїм змістом, оскільки відповідачі стверджують про те, що позивач є проросійським політиком, який підтримує Росію та підтримував режим ОСОБА_7 .

При розгляді позову суд ураховує те, що спростуванню підлягає виключно недостовірна інформація.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (п. 15 Постанови Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р.).

Поширена відповідачами інформація за своїм характером та змістом є твердженнями про підтримку позивачем Росії та режиму ОСОБА_7 , що сприймається як твердження про проведення позивачем діяльності, спрямованої на підтримку держави-агресора.

Відповідно до ст. 111-1 КК України «Колабораційна діяльність» до об`єктивного складу даного кримінального правопорушення належать публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованих на підтримку держави-агресора.

Згадане кримінальне правопорушення входить до складу тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.

Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретним процесуальним статусом, передбаченим КПК України.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України учасниками кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До матеріалів справи позивачем надані наступні докази: засвідчена копія відповіді СБУ № 6/ІІ-1569/2 від 15.06.2023 р. на адвокатський запит адвоката М.Парінової, в якій повідомлено, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА_3 слідчими СБ України не здійснюється; засвідчена копія відповіді Національної поліції України № 291аз/27/01/3-2023 від 19.06.2023 р. на адвокатський запит адвоката М.Парінової, в якій повідомлено, що ОСОБА_3 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та в розшуку не перебуває; засвідчена копія відповіді Офісу Генерального прокурора № 25/3-1622вих-23 від 30.08.2023 р. на адвокатський запит адвоката Мікітян К.О., в якій повідомлено, що станом на 28.08.2023 р. кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування стосовно ОСОБА_3 , та в яких він перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого, не встановлені.

Також позивачем наданий суду Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-001610441 про те, що ОСОБА_3 станом на 09.10.2023 р. до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та у розшуку не перебуває.

Наведеними доказами підтверджується, що позивач ніколи не притягався за наведеними вище фактами до кримінальної відповідальності і не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про те, що позивач є проросійським політиком, який підтримує країну-агресора та режим її президента, є недостовірною, оскільки доказів про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, притягнення його за вироком суду до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення за діяльність проти національних інтересів, суверенітету та територіальної цілісності України та сприяння таким діям, відповідачами не надано. Тому, суд погоджується з доводами позивача, що поширенням інформації, про спростування якої він просить, порушуються немайнові права позивача на повагу до честі та гідності.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідачів відносно позивача про те, що він є проросійським політиком, який підтримує росію та підтримував режим ОСОБА_7, що сприймається як колабораційна діяльність, яка є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, не відповідають дійсності та підлягають визнанню недостовірними.

24 лютого 2022 року росіи?ська федерація розпочала віи?ну проти Украі?ни. Резолюціями Генеральноі? Асамблеі? ООН від 2 березня 2022 р. та від 24 березня 2022 р. підтверджений факт державного тероризму з боку російської федерації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Суд вважає, що поширена відповідачами інформація є негативною, оскільки твердження про підтримку позивачем росії та її президента, а також застосування визначення про те, що позивач є проросійським політиком, призводить до істотної дискредитації позивача, його ділової репутації, порушення його прав на повагу до честі та гідності, оскільки створює враження про начебто підтримку та діяльність в інтересах або на боці держава-агресора.

Щодо порушення діями відповідачів особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Фізична особа відповідно до ст. 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, ст. 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Судом встановлено, що позивач є адвокатом, заслуженим юристом України, має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук, був обраний народним депутатом України V-VI скликання, членом Вищої ради юстиції, заступником Глави Адміністрації Президента з питань судової реформи та судоустрою, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів.

Суд вважає, що інформація, поширена у публікаціях на веб-сайтах Інтернет-видань The Kyiv Independent та Lb.ua відносно того, що позивач є проросійським політиком, який підтримує росію та підтримував режим ОСОБА_7, формує негативну громадську думку про позивача, руйнують репутацію позивача, а тому є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Поширена відповідачами інформація про позивача не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про позивача: є недостовірною, негативною, порушує особисті немайнові права позивача, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про медіа", особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЗУ "Про медіа", заяву про спростування або реалізацію права на відповідь має бути подано упродовж 20 днів з дня поширення відповідної інформації.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд враховує, що обраний позивачем спосіб спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації шляхом зобов`язання відповідачів розмістити протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили на веб-сайтах Інтернет-видання The Kyiv Independent (https://kyivindependent.com) та Lb.ua (https://lb.ua/) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та належним чином забезпечує захист прав та інтересів позивача.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв`язку із тим, що позивач до подачі данної позовної заяви не використав своє право, передбачене ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про медіа", на вимогу спростування недостовірної інформації, з огляду на те, що особа, яка ввжає, що її права та/або інтереси були порушені, невизнані або оспорювані, має право самостійно обирати спосіб їх захисту, який не суперечить закону, а тому, суд дійшов висновку, що позивач скористався своїм правом на захист своїх прав та інтересів звернувшись до суду з даним позовом, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

За змістом статті 141 ЦПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представник позивача в позовній заяві зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, серед витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені до стягнення, та надала докази наданих послуг, а також витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до Договору № 03-0709/2023 про надання правничої допомоги від 07.09.2023 р., укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Косіновою Г.В.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: засвідчені копії Договору № 03-0709/2023 про надання правової допомоги від 07.09.2023 р., укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Косіновою Г.В.; засвідчена копія Додатку № 1 до договору № 03-0709/2023 про надання правової допомоги від 07.09.2023 року із розрахунком вартості однієї години надання послуг адвоката; оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1469723 від 02.10.2023; засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2966/10; засвідчена копія акту № 01-0709/2023 приймання-передачі за договором про надання правової правової допомоги від 29.09.2023 року; засвідчена копія рахунку № 1 від 29 вересня 2023 року на суму 88 800 грн. - оплата за правничу допомогу згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги № 03-0709/2023 від 07 вересня 2023 року; засвідчена копія виписки з особового рахунку адвоката Косінової Г.В. від 29.09.2023 р., яка підтверджує зарахування коштів в сумі 88 800 грн., що надійшли від ОСОБА_3 за правничу допомогу згідно договору від 07.09.2023 року; Засвідчена копія платіжної інструкції № 14437002 від 29.09.2023 року про оплату за Договором про надання правничої допомоги від 07.09.2023.

Клопотанням представника позивача від 13.02.2024 р. уточнено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку із складанням представником позивача відповідей на відзиви ТОВ «Видавничий дім «ЛБ», ГО «Стейтвотч», ОСОБА_4 , головного редактора Інтернет-видання The Kyiv Independent ОСОБА_6 розмір понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу склав 59 200 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., на підтвердження чого до матеріалів справи надано: рахунок № 02 від 12.02.2024 року на суму 59 200 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., електронну платіжну інструкцію від 12.02.2024 року про оплату позивачем на користь адвоката Косінової Г.В. рахунку № 02 від 12.02.2024 р. на суму 59 200 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. Також до клопотання додані Акт № 02-0709/2023 приймання-передачі за договором № 03-0709/2023 від 12.02.2024 року, яким підтверджено надання правничої допомоги наступного змісту: «Складання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ» у справі № 761/45146/23; Складання відповіді на відзив Громадської організації «Стейтвотч» у справі № 761/45146/23; Складання відповіді на відзив ОСОБА_4 у справі № 761/45146/23; Складання відповіді на відзив ОСОБА_6 у справі № 761/45146/23».

Загальна сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які він просить стягнути з відповідачів становить 148000 (сто сорок вісім тисяч) гривень 00 коп.

Представник відповідачів підтримала позицію викладену у відзивах відповідачів та зазначила, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю і обсягом даної справи.

Як вбачається із висновків у постановах ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з кожного відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн., а також, з огляду на заперечення сторони відповідачів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а також, зважаючи на те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача та стягнути з кожного відповідача на користь позивача по 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ», Громадської організації «Стейтвотч», ОСОБА_4 , Інтернет видання The Kyiv Independent в особі головного редактора ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_12 журналіст Інтернет-видання «LB.ua», автор публікації, про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 у наступних фразах:

«…проросійських політиків.. Поміж таких фігур: … ОСОБА_3 …»;

«.. ОСОБА_3 , який здобув свою ганебну репутацію за відкриту підтримку Росії…»

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua/ у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в наступних фразах:

«… проросійських політиків, які підтримували режим ОСОБА_7» (у назві публікації); «… До прикладу, … ОСОБА_3 …».

Зобов`язати Інтернет-видання The Kyiv Independent в особі головного редактора ОСОБА_6 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), Громадську організацію «Стейтвотч» (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ 39663870) та ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8, недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на веб-сайті Інтернет-видання The Kyiv Independent: https://kyivindependent.com/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ» (Адреса реєстрації: 01001, Україна, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 18-Б, ЄДРПОУ 36592561) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua/ у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2, недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на веб-сайті https://lb.ua/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ» (адреса реєстрації: 01001, Україна, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 18-Б, ЄДРПОУ 36592561) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. витрат на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Громадської організації «Стейтвотч» (адреса реєстрації: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вокзальна, буд. 22, кв. 32, ЄДРПОУ 39663870) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. витрат на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. витрат на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Інтернет-видання The Kyiv Independent в особі головного редактора ОСОБА_6 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. витрат на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2024 року.

Суддя: