Ухвала

від 02.10.2024 по справі 296/8166/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/8166/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-сс/4805/535/24

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

власника майна: ОСОБА_6

представника власника

майна -адвоката: ОСОБА_7

прокурора: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №1202406000000445 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 242 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно вилучене 29.08.2024року замісцем проживання ОСОБА_6 заадресою: АДРЕСА_1 ,а саме: 207купюр номіналом100доларів США,загальною сумою20700доларів США; 80 купюр номіналом 1 000 гривень, 254 купюри номіналом 500 гривень, 25 купюр

номіналом 200гривень,58купюр номіналом100Євро,108купюр номіналом50Євро,в загальнійсумі 135000гривень та11200Євро; мобільний телефон марки iPhone 11 у корпусі чорного кольору.

Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим, що повернення вилучених в ході обшуку грошових коштів за обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 242 КК України без надання органу розслідування можливості з`ясування обставин правомірності їх набуття може призвести до втрати речей, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя прийшов до висновку, що мобільний телефон може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначене майно. Вилучене майно повернути ОСОБА_6 .

Вважає, що ні слідчий, ні прокурор у своєму клопотанні та доданих до нього документах не довели причетність вилучених грошових коштів до будь-якого вчиненого кримінального правопорушення та до проплати договору, тому вилучені кошти у ОСОБА_6 неправомірно та вони підлягають негайному поверненню останньому.

Зазначає, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Стверджує, що згідно ухвали слідчого судді, яким надано дозвіл на обшук, даний дозвіл надано на будинок АДРЕСА_1 , а фактично обшук проведено у квартирі АДРЕСА_2 , тобто не за тією адресою, за якою надано дозвіл на проведення обшуку, а тому вказаний у клопотанні слідчого обшук проведено незаконно і вилучене майно підлягає поверненню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування увстановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення про задоволення клопотання слідчого, враховано положення закону, а прокурором в судовому засіданні доведено необхідність накладення арештуна грошові кошти та телефон з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000445 від 28.05.2024 за ознакою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 242 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з початку 2024 року службові особи ТОВ «Комплекс екологічних споруд» (ЄДРПОУ 31434346) зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з іншими особами, в умовах діючого воєнного стану, на виконання укладеного договору № 4 від 29.12.2023, здійснюють привласнення грошових коштів належних територіальні громаді в особі Бердичівської міської ради, за роботи по повній біологічній очистці стічних вод, які фактично виконанні не були, в результаті чого заподіяли збитку на суму яка встановлюється.

У період з початку 2024 року по 29.08.2024, службові особи ТОВ «Комплекс екологічних споруд» (ЄДРПОУ 31434346) діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, вчинили дії направленні на розпорядження грошовими коштами отриманих за договором №4 від 29.12.2023, шляхом укладання фіктивних правочинів, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, які знали, що такі кошти прямо, повністю одержані злочинним шляхом, розмір яких встановлюється.

У період з початку 2024 року по 29.08.2024 службові особи ТОВ «Комплекс екологічних споруд» (ЄДРПОУ 31434346), у зв`язку з невиконанням договору №4 від 29.12.2023, вчинили порушення правил охорони вод, шляхом забруднення поверхневих вод р. Гнилоп`ять неочищеними стічними водами, що створило небезпеку, для життя, здоров`я людей та довкілля.

29.08.2024 року слідчим ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено: 207 купюр номіналом 100 доларів США, загальною сумою 20 700 доларів США; 80 купюр номіналом 1000 гривень, 254 купюри номіналом 500 гривень, 25 купюр номіналом 200 гривень, 58 купюр номіналом 100 Євро, 108 купюр номіналом 50 Євро, в загальній сумі 135 000 гривень та 11 200 євро; мобільний телефон марки «iPhone 11» у корпусі чорного кольору.

30.08.2024 року постановою слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 речі та документи, вилучені 29.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 . визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12024060000000445.

04.09.2024 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно з метою збереження речових доказів.

На переконання колегії суддів, до клопотання слідчого про арешт майна додано докази, з яких вбачається наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 242 КК України, а саме: протоколи вимірювання показників складу та властивостей проб води № 58 від 08.07.2024, №62 від 15.07.2024, №63 від 22.07.2024, №66 від 29.07.2024, протоколами про результати проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 06.05.2024, 14.05.2024, 24.06.2024, 24.06.2024, 23.07.2024, 30.07.2024, протоколами дослідження поверхневих водоймищ прибережних зон морів і стічних вод №43 від 29.07.2024, № 44 від 29.07.2024 та інші.

Також, відповідно до протоколів НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 30.07.2024, зафіксовано розмови від 20.06.2024 ОСОБА_6 з головним бухгалтером ТОВ "КЕС" ОСОБА_11 про передання коштів в розмірі по 50 тисяч, розмови від 20.06.2024 про перерахування коштів в розмірі мільйона ста сім грн., розмова від 01.07.2024 про перерахування коштів з метою зняття коштів в сумі 20 тисяч, а також розмови ОСОБА_6 з ФОП ОСОБА_12 про отримання ним грошових коштів.

Крім того, відповідно до договору № 4 від 29.12.2023, укладеного між ТОВ "Комплекс екологічних споруд" та МКП "Бердичівводоканал", яким передбачено прийняття виконавцем на очисні споруди стічних вод, які транспортує замовник від споживачів (населення) в кількості до 150 000 куб.м. на місяць та передбачає суму договору орієнтовно 29 340 000 грн.

Таким чином, привласнення грошових коштів службовими особами ТОВ "КЕС" належних територіальні громаді в особі Бердичівської міської ради за вказаним договором, за роботи, які фактично виконанні не були, в результаті чого заподіяли збитку на суму яка встановлюється є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000445.

На переконання апеляційного суду, слідчим суддею на час прийняття рішення, арештовано майно, яке відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доводи апелянта, що прокурором не доведено причетність вилучених грошових коштів до вчинення кримінальних правопорушень спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що з огляду на обставини розслідуваного кримінальних правопорушень, механізму їх вчинення та діяльності ймовірно причетних осіб, вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються у провадженні, а тому відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК та на них може бути накладено арешт з метою їх збереження, оскільки наявні ризики, передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК.

Твердження апелянта, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру не спростовує правильність висновків суду, оскільки в даному випадку на даному етапі досудового розслідування встановлюється легальність набуття вилучених в ході проведення обшуку грошових коштів, оскільки розслідування також здійснюється і за ч.2 ст. 209 КК України, яке об`єктивно вимагає проведення ряду певних слідчих (розшукових) дій.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про незаконність проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою зазначеною в ухвалі слідчого судді, оскільки проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , жодним чином не суперечить змісту ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 07.08.2024, якою надано дозвіл на проведення обшуку у всьому будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо стосується вилученого в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 мобільного телефона слід зазначити, що останній може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому останній відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до постанови слідчого про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 18.09.2024 року до НДЕКЦ МВСУ України направлено вказаний мобільний телефон для проведення експертизи та встановлення спілкування в мережі інтернет через мобільні додатки, видалення файлів документів, що мають істотне значення для досудового розслідування.

За таких обставин, коли є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні №12024060000000445, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження міг забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом, а також з`ясування обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження зазначеного майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №1202406000000 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 242 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: