Рішення

від 12.09.2024 по справі 235/3206/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/3206/21

Провадження № 2/204/872/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

12 вересня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря Корягіної Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю телебачення «Капрі» (адреса знаходження: 85300, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 6) та ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про захист честі та гідності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 зурахуванням уточненогопозову від 20.07.2021 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю телебачення «Капрі» та ОСОБА_2 про захист честі та гідності, в якій просив визнати недостовірноюта такою,що порушуєчесть,гідність формаціюрозповсюдженою:27.05.2020ТОВ Телебачення«Капрі»,у ефірномумовленні упередачі зназвою -Підпишись,аби незвільнили,як панШвайко собіпідписників збирав,на 1хвилині 25секунд проте,що -усім відомийфакт того,що йогозвільнили закорупцію,коли вінпрацював напосаді заступниканачальника Держземагенства.;03.06.2020 ОСОБА_2 на77сесії Покровськоїміської иу приміщенніміської ради,у присутностідепутатів надругому часі18хвилин 56секунд цьогозасідання,що -«був звільненийза корупціюіз земельноговідділу»;зобов`язати ТОВТелебачення «Капрі»спростувати недостовірнуінформацію розповсюджену27.05.2020у ефірномумовленні у передачі зназвою -Підпишись,аби незвільнили,як панШвайко собіпідписників збирав,на 1хвилині 25секунд проте,що -усім відомийфакт того,що йогозвільнили закорупцію,коли вінпрацював напосаді заступниканачальника Держземагенствата заякі здобуткиперед РусланомТребушкіним упарламентських вибораху липні2019 ОСОБА_3 отримав посадукерівника управліннямолоді таспорту,шляхом - у тойже спосібу такомуж ефірномумовленні,в тойже час,в передачі,яка випускаєтьсяТОВ Телебачення«Капрі»,вказавши,що формаціяпро те,що -усім відомийфакт того,що йогозвільнили закорупцію,коли вінпрацював напосаді заступниканачальника Держземагенства-є недостовірною;зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірнуінформацію,яка буларозповсюджена -03.06.2020 на 77сесії Покровськоїміської радиу приміщенніміської ради,у присутностідепутатів надругому часі18хвилин 56секунд,про що-«був звільненийза корупціюіз земельноговідділу»,шляхом -у тойже спосіб-на черговійсесії Красноармійськоїміської ради,у присутностідепутатів,які присутніна сесії,вказавши,що -інформація проте,що вінбув звільненийза корупціюз земельноговідділу єнедостовірною та стягнути солідарно з ТОВ Телебачення «Капрі» (Код ЕГРПОУ 33320794) та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.05.2020 ТОВ Телебачення «Капрі» випустило у ефірне мовлення передачу з назвою - Підпишись, аби не звільнили, як пан Швайко собі підписників збирав. У вказаній передачі, ведуча передачі допускається висловлювання особисто на адресу позивача. На 1 хвилині 20 секунд ведуча передачі висловлює: більшість городян знають не с чуток про життя та діяльність ОСОБА_4 , а на 1 хвилині 25 секунд кореспондент виказує твердження: усім відомий факт того що його звільнили за корупцію, коли він працював на посаді заступника начальника Держземагенства та за які здобутки перед ОСОБА_5 у парламентських виборах у липні 2019 ОСОБА_3 отримав посаду керівника управління молоді та спорту. 30.05.2020 ТОВ Телебачення «Капрі» випустило у ефірне мовлення передачу з назвою - ОСОБА_6 про нового секретаря, гучні заяви та майбутні вибори, у якій прийняв участь ОСОБА_2 . У вказаній передачі, ведуча передачі проводить бесіду з ОСОБА_2 , який відповідаючи на питання ведучої, допускається висловлювання на адресу громадян міста Покровська, депутатів Покровської міської ради особисто на адресу позивача. Так, на запитання ведучої - чи відомо Вам, яку кандидатуру розглядають зараз на посаду секретаря, ОСОБА_2 (мова передачі), відповідає «Как мне известно сейчас ведут переговоры с несколькими депутатами, все они приближенные к Требушкину.», «Второй кандидат ОСОБА_7 . О его так сказать достижениях можно говорить долго и много, начиная с увольнения за коррупцию с держкомзема подаренную за верную службу на парламентских выборах, а точнее за фальсификацию его результатов, должность начальника управления семьи и спорта и последнее чем отличился это принудительная подписка учителей и бюджетников на свій ютуб канал». Крім того, 03.06.2020 на 77 сесії Покровської міської ради у приміщенні міської ради, у присутності депутатів на другому часі 18 хвилин 56 секунд, під час виступу позивача, відповідач ОСОБА_2 , допустився висловлювання, яке містило недостовірну інформацію: «вы были уволены за коррупцию с земельного отдела, что вы рассказываете». Вказував, що відповідачі таким чином, розповсюдили інформацію широкому колу осіб, про те, що він був звільнений за корупцію з відділу земельних ресурсів, яка є недостовірною, а тому наведена вище інформація ганьбить його честь, гідність, ділову і професійну репутацію. Щодо заподіяної відповідачами моральної шкоди позивач посилався на положенняст. 23 ЦК Українита зазначив, що поширена інформація є негативною та недостовірною,оскільки поширення інформації стосовно звільнення позивача з займаної посади внаслідок скоєння ним корупційного правопорушення, вкрай негативно впливає на честь, гідність, та ділову репутацію позивача оскільки формує його морально-естетичний портрет, висвітлює діяльність позивача як незаконну, антисоціальну та моральну, такою що порушує законодавство, та може стати причиною знецінення його публічної та політичної діяльності перед мешканцями міста Покровська, а тому просив стягнути на його користь з ТОВ Телебачення «Капрі» (Код ЕГРПОУ 33320794) та ОСОБА_2 - 20000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Красноармійського міськрайонногосуду Донецькоїобластівід 17.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

13.07.2021 представник ТОВ Телебачення «Капрі» адвокат Рябко Р.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відмови вказує, що згідно ст. 64 ЗУ «Про телебачення радіомовлення», позивачем не подано протягом 14 днів заяву до Національної ради з вимогою спростування відомостей. Крім того, позивач не звертався до відповідача з відповідною скаргою в межах 14 денного строку від дати їх розповсюдження, та про отримання офіційної ефірної копії відповідно трансляції для захисту своїх прав. Матеріали позовної заяви не містять належного та допустимого доказу, а тому є необгрунтованою, а своїми доводами позивач фактично заперечує можливість представників засобів масової інформації вільно і відкрито обговорювати важливі суспільні питання, зокрема обговорювати осіб, які займають публічні посади, що призводить до непоправної шкоди основоположній цінності демократичного суспільства, а саме свободі слова. Крім того, позивач є публічною особою, оскільки займається політичною діяльністю та неодноразово займав посади в органах державної влади, тобто до позивача межа допустимої критики є більш ширшою ніж у відношенні до приватних осіб. Вказує, що ТОВ Телебачення «Капрі» є телерадіоорганізацією, що зокрема підтверджується Ліцензією на мовлення серії НР №01395-м від 10.10.2018.

15.07.2021 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому також просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення і оспорювана інформація не відповідає критеріям предмету судового захисту.

19.07.2021 до Красноармійського міськрайонногосуду Донецькоїобластісуду надійшла заява про уточнення позовних вимог яка прийнята судом.

Ухвалою Красноармійського міськрайонногосуду Донецькоїобластівід 10.12.2021 закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2023 року дану справу було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

У судове засідання представник позивача адвокат Філіпенко Є.С. не з`явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутність, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_2 15.07.2021 направив до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суду відзив на позов та просив у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість. Також в матеріалах справи наявна заява представника ТОВ «Телебачення «Капрі» про розгляд справи без участі (а.с.50-58).

Згідно ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач є публічною особою і до спірних висловлювань обіймав посаду заступника начальника Управління Держземагенства у Красноармійському районі Донецької області, що підтверджується ним самим та наданими матеріалами.

Позивач стверджує, зокрема, що 27.02.2020 та 30.05.2020 у ТОВ Телебачення «Капрі», що демонструвалась у ефірі, щодо нього розповсюджено недостовірну інформацію, а саме: На 1 хвилині 20 секунд ведуча передачі висловлює: більшість городян знають не с чуток про життя та діяльність ОСОБА_4 , а на 1 хвилині 25 секунд кореспондент виказує твердження: усім відомий факт того що його звільнили за корупцію, коли він працював на посаді заступника начальника Держземагенства та за які здобутки перед Русланом Требушкіним у парламентських виборах у липні 2019 ОСОБА_3 отримав посаду керівника управління молоді та спорту. Крім того, у прямому ефірі на запитання ведучої ОСОБА_2 відповідає «Как мне известно сейчас ведут переговоры с несколькими депутатами, все они приближенные к Требушкину.», «Второй кандидат ОСОБА_7 . О его так сказать достижениях можно говорить долго и много, начиная с увольнения за коррупцию с держкомзема подаренную за верную службу на парламентских выборах, а точнее за фальсификацию его результатов, должность начальника управления семьи и спорта и последнее чем отличился это принудительная подписка учителей и бюджетников на свій ютуб канал».

Також, 03.06.2020 на 77 сесії Покровської міської ради у приміщенні міської ради, у присутності депутатів на другому часі 18 хвилин 56 секунд, під час виступу позивача, відповідач ОСОБА_2 , допустився висловлювання, яке містило недостовірну інформацію: «вы были уволены за коррупцию с земельного отдела, что вы рассказываете»

Матеріалами справи встановлено, що позивач з метою реалізації права на повноту та достовірність інформації про себе звернувся до ТОВ Телебачення «Капрі» з заявами про спростування недостовірної інформації у відповідності до ст.63, 64 ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» та надати позивачу право на відповідь(а.с.13-15).

12.06.2020 листом № 12 та №13 ТОВ Телебачення «Капрі» надало відповідь позивачу та роз`яснено, щодо неможливості надання відеозапису та запрошення для участі у телепередачі для надання інтерв`ю(а.с. 16-17).

Отже, сторони не заперечували, що спірні висловлювання мали місце під час трансляції ефіру у ТОВ Телебачення «Капрі».

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що поширена відповідачами у зазначеній публікації інформація стосується позивача, як публічної особи, є недостовірною та порочить ділову репутацію позивача.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четвертастатті 32 Конституції України(тут і далі - у актуальній редакції)).

Положеннямстатті 34 Конституції України,встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 201 ЦК України,передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У пунктах 9, 12 та 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»судам роз`яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, її недостовірність, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач зазначає, що відповідач робив принизливі публікації на адресу позивача. Відповідачі висловлювалися, що нібито позивача звільнили за корупцію з посади заступника начальника Управління Держземагенства у Красноармійському районі Донецької області, в обґрунтування неправдивості такого висловлювання надав постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2024 року (справа №808/5821/14) згідно якої, його поновили на посаді заступника начальника Управління Держземагенства у Красноармійському районі Донецької області.

Пунктом 19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого 2009року № 1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,атакож діловоїрепутації фізичноїта юридичноїособи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судженнябудь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України, свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже,суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо певних обставин не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17 (провадження № 61-4278св19), від 4 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц (провадження № 61-12258св20) та у постанові від 4 квітня 2021 року у праві №551/881/16-ц (провадження № 61-8453св18)

Судом встановлено, що позивач є публічною особою і до спірних висловлювань обіймав посаду заступника начальника Управління Держземагенства у Красноармійському районі Донецької області, що підтверджується ним самим та наданими матеріалами, а відповідно межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, так як він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності держави і його дії становлять суспільний інтерес.

Суд, оцінюючи обґрунтованість позивачем своїх вимог виходить із того, що, даючи згоду на обрання чи призначення на публічну посаду, особа повинна усвідомлювати, що в силу необхідності дотримання принципів публічності, відкритості та підзвітності влади, що закріплені в статтях3,6,19,57 Конституції України, її посадова і професійна діяльність буде знаходитися під пильним наглядом суспільства. Межі оцінки і критики вчинків, висловлювань чи бездіяльності публічної особи є значно ширшими, ніж такі межі в оцінці звичайної людини.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованихст.10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Крім того, ЄСПЛ здійснює такий захист відповідно до закріплених у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод положень про те, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (рішення ЄСПЛ у справах «Лопес Остра проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, заява № 16798/90, «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» від 02 жовтня 2001 року, заява № 36022/97, «Гримковська проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 38182/03).

Право людини на безпечне навколишнє природне довкілля являє собою можливість знаходитись/проживати в навколишньому природному середовищі, яке не заподіює шкоди її здоров`ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку. Таке визначення охоплює всі основні ознаки цього суб`єктивного права: по-перше, право проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров`я і життя людини; по-друге, право вимагати усунення різних перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку; по-третє, право на звертання у відповідні органи за захистом порушеного права з метою його поновлення (відновлення); по-четверте, здійснення захисту порушеного права шляхом установлення державою певних правових гарантій.

Засоби масової інформації висвітлюючи події, що мають значний суспільний інтерес і стосуються прав і обов`язків широкого кола громадян, зокрема, щодо безпечності навколишнього природного середовища, життя і здоров`я людей, можуть не тільки висвітлювати обставини певної події, але й виражати допустиму критику осіб, які в силу закону, компетенції, обов`язків або повноважень можуть впливати на забезпечення дотримання прав громадян та усунути негативні наслідки тої чи іншої події.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року в підпункті «g» пункту 46 суд зазначив про те, що преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, а і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (рішення у справі «Перна проти Італії» ( 980_051 ) (Perna v. Italy) [ВП], заява N 48898/99, п. 39, від 06 травня 2003 року, з подальшими посиланнями).

Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» (980_247); рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» від 25 червня 1992 року, Series A, no. 239; рішення у справі «Джерсільд проти Данії»).

За змістом ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши та оглянувши в судовому засіданні відеозапис від 27.05.2020, 30.05.2020, який був розміщений ТОВ Телебачення «Капрі» на офіційному YouTube-каналі та 03.6.2020 77 сесії Покровської міської ради, зокрема про те, що ОСОБА_1 звільнений за корупцію, коли він працював на посаді заступника начальника Держземагенства, судом встановлено про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження відповідача, хоча конструкція спірного виразу побудована з використанням провокативної риторики та інших характерних для оціночних суджень мовно-стилістичних засобів. Проте, відносить такі висловлювання відносно особи позивача до оціночних суджень.

Також суд вважає, що не можна вказані висловлювання тлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок, тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.З наданого позивачем до матеріалів справи відеозапису вбачається, що спірна інформаціє висловлена у формі оціночних суджень із застосуванням словесних зворотів гіпербол, що допускає перебільшення значення слів.

Суд вважає за необхідне зауважити, щопредметом судового захисту не можуть бутиоціночні судження, думки, переконання,припущення, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів особи не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги, в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, у розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пункт 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Кодексу передбачає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними, згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння моральної шкоди з вини відповідачів. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язковому доказуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача шкоди та вини останнього в її заподіянні.

Суд приходить до висновку про те, що у розрізі даного спору між позивачем та відповідачами не було порушено норм чинного законодавства, а також прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, враховуючи, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від первісних вимог, у задоволенні якої судом відмовлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову також і в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу у задоволені вимог позову відмовлено, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, , суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю телебачення «Капрі» та ОСОБА_2 про захист честі та гідності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Філіпенко Євген Сергійович (адреса місця знаходження: 87521, вул. Велика Морська, буд. 125-б, м. Маріуполь, Донецька область;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю телебачення «Капрі», ЄДРПОУ 33320794, (адреса знаходження: 85300, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 6);

Відповідач - ОСОБА_2 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В.Чудопалова