Ухвала

від 10.10.2024 по справі 303/8251/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Мукачево Справа №303/8251/24

2/303/1699/24

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про зняття арешту з нерухомого майна, що перебуває у його власності, який було накладено на підставі постанови ПР 7-298/03 від 29.12.2003 року, реєстраційний номер обтяження: 3871394 від 11 жовтня 2006 року.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог по справі зазначено Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач посилається на те, що 14.04.2003 Мукачівським районним судом Закарпатської області було ухвалено рішення, відповідно до якого з нього стягнуто на користь Мукачівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Мукачево 184,32 грн. заборгованості за користування холодною водою та відвід використаної води.

19.08.2024 року начальником Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь за №24.3-20/56992, з якої вбачається, що на виконанні в Мукачівському МВ ДВС перебувало виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 . В межах даного провадження було накладено арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3871394, дата реєстрації 11.10.2006 року щодо ОСОБА_1 .

Наведене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №390863088 від 14.08.2024, відповідно до якої вбачається, що на квартиру, яка належить ОСОБА_1 , 11.10.2006 року накладено арешт (архівний запис) №3871394, підстава обтяження: постанова ПР 7-298/03, 29.12.2003, Мукачівський міськвідділ виконавчої служби, вх.№02 від 21.01.04.

Згідно з даними відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області від 19.09.2024 №24.3-20/65558 за наслідками перевірки АСВП встановлено, що у відділі ДВС відсутнє виконавче провадження по боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та відмовлено у задоволенні заяви від 13.09.2024 року щодо зняття арешту з квартири та зазначено, що для вирішення питання по суті необхідно звернутися до суду, та як, у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт із майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, за доводами позивача, обтяження у вигляді арешту майна, яке належить йому на праві власності, створює перешкоди у його володінні, користуванні та розпорядженні.

Дослідивши позовні матеріали, суд констатує наступне.

Частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями частин першої ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено уст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20Цивільного кодексуУкраїни право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Фактичний аналіз позовних матеріалів свідчить про те, що вимога за предметом позову стосуєтьсяч зняття арешту з майна боржника, яким є позивач, та звільнення такого майна з-під арешту в межах виконавчого провадження.

Разом з тим, зі змісту пред`явленого ОСОБА_1 позову, не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення вказаного питання.

Таким чином, арешт майна в даній справі, не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Крім того, зі змісту відповіді від 19.08.2024 року за №24.3-20/56992 Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що позивач був боржникому виконавчомупровадженні вмежах якогобуло накладеноарешт нанерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 3871394, дата реєстрації 11.10.2006 року).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) сформував висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1частини першоїстатті 255 ЦПК України».

У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.А затаким позовомпозивач маєбути відповідачем усправі.При цьомусуд першоїінстанції вірнопослався напостанову Касаційногоцивільного судуу складіВерховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».

З огляду на те, що ОСОБА_1 був відповідачем по цивільній справі№2-1018/2003, яка розглядалася Мукачівським районним судом Закарпатської області та боржником у виконавчому провадженні, в якому накладено оспорюваний арешт, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII Цивільного процесуального кодексу України, а не в позовному провадженні.

Такий позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Слід звернути увагу, що при цьому не має вирішального значення при визначенні можливості розгляду справи про звільнення майна з-під арешту сам факт того чи є відкритим або ж закінченим виконавче провадження.

Наведене підтверджується висновком наведеним Верховним Судом у постанові від 27 березня 2024 року по справі № 303/6292/20 (провадження № 61-8454св21) в якому суд касаційної інстанції зазначив: «доводи касаційної скарги про помилкове врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від4 листопада 2020 рокусправі № 520/7100/19 (провадження № 61-7689св20),з огляду на те, що у вказаній справі виконавче провадження було не закінченим, є безпідставними, оскільки вирішальним при визначенні можливості розгляду справи про звільнення майна з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні, є встановлення статуса позивача як учасника цього виконавчого провадження або особи, яка є власником (володільцем) майна і яка вважає, що майно, наяке накладено арешт, належить їй, а не боржникові».

Відповідно п.1ч.1.ст.186Цивільного процесуальногокодекс України,суддя відмоляєу відкриттіпровадження усправі,якщо заяване підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскількизакономпередбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII Цивільного процесуального кодексу України, а не в позовному провадженні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 14, 186, 259, 260, 353, 447 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ПОСТАНОВИВ:

1.У відкритті провадження по справі відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Кость