Рішення

від 10.10.2024 по справі 444/3008/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/3008/24

Провадження № 2/444/1118/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участі секретаря судового засідання Стець М.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 86,1 кв.м. (житлова площа 51,8 кв.м., допоміжна площа 34,3 кв.м.) та господарські будівлі: літня кухня, сарай, ворота з хвірткою, огорожа, ворота, огорожа, колодязь, який належав його дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що нотаріус Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області після смерті його батька ОСОБА_2 завів спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки в с. Монастирок. Проте усно відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій дружині ОСОБА_3 через відсутність правовстановлюючого документу на будинок.

Зазначає, що у нього таке свідоцтво дійсно відсутнє, тому що у свій час батьки, з невідомих причин, не зареєстрували у встановленому порядку право власності на свій житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Червоноградського МБТІ. Тому позивач просить захистити його право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 в судовому порядку.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 19 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 10 жовтня 2024 року.

Витребувано з Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином завірену (прошиті та пронумеровані, скріплені гербовою печаткою всі аркуші) копію спадкової справи № 117/2023, яка заведена 31.05.2023 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак в прохальній частині позову просив справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Проти задоволення позовних вимог не заперечили, визнали такі.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Не заперечила щодо задоволення позову. Самостійних вимог не заявлено.

Крім того на виконання вимог ухвали суду із Рава-Руськї державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 117/2023, яка заведена 31.05.2023 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Свідоцтво про народження підтверджує, що позивач являється сином ОСОБА_2 .

Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на все належне йому майно.

ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про одруження.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .

За життя, 16 січня 2019 року, батько позивача ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів синові ОСОБА_1 , тобто позивачу.

У зв`язку з чим позивач звернувся в Рава-Руську державну нотаріальну контору Львівської області для отримання свідоцтва про права на спадщину за заповітом.

Державний нотаріус Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області завів спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки в с. Монастирок. Проте усно відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій дружині ОСОБА_3 через відсутність правовстановлюючого документу на будинок.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Встановлено, що у позивача таке свідоцтво дійсно відсутнє, тому що у свій час батьки позивача, з невідомих причин, не зареєстрували у встановленому порядку право власності на свій житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії довідки виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області вбачається, що станом на 30.06.1990 членами колгоспного двору АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , 1929 року народження (голова двору), яка станом на 15.04.1991 не втратила частку в майні колгоспного двору.

Із копії довідки виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області вбачається, житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_3 , 1929 року народження, в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Із копії довідки виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області вбачається, щов житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 малолітні та неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають.

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 , то відповідно суд констатує, що будинок (колишній колгоспний двір) повністю належав їй на праві власності.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Нормою ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 проживав, вів спільне господарство та був зареєстрований разом із ОСОБА_3 , дружиною, до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від 22.11.2022 № 947.

Від так ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі сільської ради.

Відповідно до довідки КП ЛОР "Червоноградського МБТІ" від 10.06.2024 № 3140, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» станом на 31.12.2012 року, реєстрація права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не проводилась.

Як зазначає позивач, правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було.

З технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 04 червня 2024 року, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 складається з приміщень: житлової (площею 15,3 кв.м.); житлової (площею 15,3 кв.м.); коридора (площею 9,3 кв.м.); кухня (площею 15,2 кв.м.). Загальна площа житлового будинку 55,1 кв.м. (житлова площа 30,6 кв.м., допоміжна площа 24,5 кв.м.) та господарські будівлі.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, за позивачем ОСОБА_1 підлягає визнанню в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 86,1 кв.м. (житлова площа 51,8 кв.м., допоміжна площа 34,3 кв.м.) та господарські будівлі: літня кухня, сарай, ворота з хвірткою, огорожа, ворота, огорожа, колодязь, який належав його дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 86,1 кв.м. (житлова площа 51,8 кв.м., допоміжна площа 34,3 кв.м.) та господарські будівлі: літня кухня, сарай, ворота з хвірткою, огорожа, ворота, огорожа, колодязь, який належав його дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: с. Замок Жовківського району Львівської області, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 24 вересня 1999 року, місце проживання: 80326, с. Монастирок Львівського (раніше Жовківського) району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_4 , електронна пошта відсутня)

Відповідач: Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, буд. 3, м. Рава-Руська, Львівський район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ 44466754, тел.: 0671143505, e-mail адреса: rawagromada@gmail.com)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області (юридична адреса: вулиця Я. Мудрого, будинок № 3, місто Рава-Руська, Львівський (раніше Жовківський) район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ: 34387414, телефон: 03252-44899, електронна пошта: info_rr@gv.lv.notary.gov.ua, електронний кабінет в електронному суді: невідомо).

Повне рішення складено 10 жовтня 2024 року.

Суддя Ясиновський Р. Б.