Рішення

від 01.10.2024 по справі 276/1315/24

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1315/24

Провадження по справі №2/276/434/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними забудовами за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0.1343 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821155700:01:001:0086, що розташована за цією ж адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_4 в липні 1997 року склала заповіт на все майно на неї та відповідача в рівних частках. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0.1343 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821155700:01:001:0086. За порадою нотаріуса спадщину на зазначене нерухоме майно було оформлено на одну особу - ОСОБА_3 . Проте, відповідач, починаючи з 2008 року по даний час, майном не опікується. Житловий будинок та земельну ділянку за вищевказаною адресою використовує позивач, як власник, володіє майном відкрито, добросовісно та безперервно. Також зазначила, що відповідач проживає на території РФ, що є державою агресором, а тому остання своєю заявою не заперечує проти задоволення позову. Крім позивача ніхто не має жодного відношення до зазначеного нерухомого майна. Помешкання за вищенаведеною адресою вона використовує лише одна.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 07.06.2024 року відкрито провадження за даним позовом та призначено у справі підготовче судове засідання.

28.08.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.

У судовому засіданні допитана як свідок позивач ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Суду повідомила, що вона була одружена з ОСОБА_5 , який помер 1997 році. ОСОБА_4 була її свекрухою. Остання в 1997 році склала заповіт на неї та свою дочку ОСОБА_3 в рівних частках. Після смерті ОСОБА_4 , за порадою нотаріуса та добровільної згоди позивача, спадщину на нерухоме майно було оформлено на одну особу - відповідача. Однак, ОСОБА_3 після оформлення спадкового майна виїхала на постійне проживання до російської федерації, з того часу лише 1 раз приїжджала в смт Нова Борова. Позивач зазначила, що, починаючи з 2009 року, вона відкрито, безперервно проживає в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та користується земельною ділянкою за цією ж адресою. Окрім неї у ОСОБА_4 не залишилось інших родичів, які могли б претендувати на вказану нерухомість. ОСОБА_3 визнає позовні вимоги та не заперечує щодо оформлення права власності за нею на житловий будинок та земельну ділянку, про що повідомила їй особисто та написала відповідну заяву. Також повідомила, що жодних правочинів щодо передачі їй у власність вказаного нерухомого майна сторони не укладали. До початку збройної агресії російської федерації у сторін не виникало питань по відчуженню нерухомості.

Представник позивача просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву до суду не подала.

Згідно з частиною 1статті 174 ЦПК України,при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до частини 8статті 178 ЦПК України,у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 1статті 280 ЦПК України,суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на те, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позовну заяву суду не подала, а позивач не заперечила проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Відповідно достатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування поцивільній справі,як ісудове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 з 10.08.1974 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.сп.11).

ОСОБА_4 8 липня 1997 року заповіла все своє майно в рівних частках на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується заповітом, який 08.07.1997 посвідчений секретарем виконавчого комітету Новоборівської селищної ради народних депутатів Володарсько-Волинського району Житомирської області ОСОБА_7 (а.сп.7).

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.1343га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1821155700:01:001:0086, було оформлено на відповідача ОСОБА_3 , про що свідчать копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 10.06.2008 (а.сп. 8-9).

Згідно з копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЮ №493561 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2024, вищевказані житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ОСОБА_3 (а.сп. 24-25).

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 08.05.2024 та довідки від 09.05.2024 №270/08-10, що видана реєстраційним відділом (ЦНАП) при виконавчому органі Новоборівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 2008 року опікується житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: проводить дрібний ремонт та облаштування, здійснює догляд за станом земельної ділянки (а.сп. 23- 24).

Згідно з копією інвентаризаційної справи №514 на домогосподарство АДРЕСА_1 , вказаним домоволодінням користувався ОСОБА_8 (а.сп. 15-17).

Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , становить 294837,00 гривень, а вартість земельної ділянки за вказаною адресою площею 0.1343 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0086, - 133182,00 гривень, про що свідчить висновок до звіту №332/24 про вартість об`єкта оцінки, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності приватною фірмою «ЮрЕкс» (а.сп.26).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що вона з 2008 року і по даний час безперервно, відкрито і добросовісно володіє житловим будинком та земельною ділянкою, а тому має право на набуття права власності на вказане майно за набувальною давністю, на підставіст.344 ЦК України.

Статтею 328ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При вирішенніспорів,пов`язанихіз набуттямправа власностіза набувальноюдавністю,суди повиннівраховувати,зокрема,що володінняє добросовісним,якщо особапри заволодіннічужим майномне зналаі немогла знатипро відсутністьу неїпідстав длянабуття прававласності;володіння визнаєтьсявідкритим,якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендуютьінші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексіУкраїни строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика палата Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року і по даний час безперервно та відкрито володіє житловим будинком з надвірними забудовами за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0.1343 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821155700:01:001:0086, що розташована за цією ж адресою.

Що стосується добросовісності заволодіння вказаним нерухомим майном, то суд враховує наступне.

Як зазначено вище, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, якщо володіння є добросовісним, тобто, коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; це майно отримано з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Крім цього, підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Передання майна особі у володіння (володіння та користування), а не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 користується спірним нерухомим майном на підставі усної домовленості з відповідачем. Позивач розуміла протягом всього часу користування, що не є власником житлового будинку та земельної ділянки, а нерухомість належить відповідачу. Жодних дій по набуттю права власності на нерухоме майно вона не вчиняла, договір купівлі-продажу чи дарування між сторонами не укладався. Відтак, відсутні підстави вважати, що майно позивачем набуто добросовісно.

Таким чином, відкрите безперервне проживання з 2008 року по даний час у вищевказаному домоволодінні, догляд та утримання житла разом із земельною ділянкою не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України, оскільки у даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю як добросовісне заволодіння чужим майном.

Сам лише факт користування спірним майном не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нерухомість на підставі ст.344 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт добросовісності заволодіння чужим майном - житловим будинком з надвірними забудовами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підстави для визнання права власності на вказані об`єкти нерухомості згідно статті 344ЦК України відсутні.

Крім того, частиною 2 статті 183 ЦПК України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до положень ч.8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

При вирішенні справи суд не враховує фотокопію заяви від імені ОСОБА_3 , в якій відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки дана заява не подана відповідачем безпосередньо до суду, а надана саме позивачем, з яким і виникли спірні правовідносини. Крім цього, фотокопія заяви не засвідчена відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку, не скріплена власноручним підписом ОСОБА_3 чи електронним підписом відповідача. За таких обставин, суд позбавлений можливості ідентифікувати, що вказану заяву подано до суду саме ОСОБА_3 .

Також суд зазначає, що визнання відповідачем позовних вимог суперечитиме вимогам закону, оскільки статтею 344 ЦК України чітко визначені підстави набуття особами права власності за набувальною давністю, зокрема щодо добросовісності заволодіння чужим майном, і суди повинні неухильно дотримуватися вказаних вимог законодавства.

Відтак, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно необхідно відмовити.

Разом з тим, сторони не позбавлені можливості врегулювати питання переходу права власності на вищевказане майно в позасудовому порядку, зокрема шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування тощо.

Стосовно відшкодування судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13,141, 247, 258,259, 263-265,268, 273,280-282, 352,354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 провизнання прававласності нанерухоме майноза набувальноюдавністю відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РФ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 09.10.2024.

Суддя А.М. Збаражський