Ухвала

від 10.10.2024 по справі 490/9079/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/9079/21

н\п 2/490/143/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Шолох Л.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вега-Груп» про виконання зобов`язання в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вега-Груп» про здійснення примусового виконання зобов`язання в натурі, зобов`язання передати позивачу у власність товар та документи на нього, зазначені у договорі купівлі-продажу майновий прав № 2/Н, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000000 грн 00 коп., 6255 250 грн 00 коп. матеріального збитку, 583550 грн 57 коп. неустойки, 3% річних 114335 грн 68 коп., інфляційні витрати 284507 грн 17 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2021 року відкрито загальне позовне провадження.

У період з грудня 2021 року до 06 жовтня 2024 року справа перебувала у провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07 жовтня 2024 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.

Позивач звертаючись до суду із цим позовом, просить здійснити примусове виконання договору купівлі-продажу майнових прав від 18 жовтня 2018 року № 2/Н, укладений між ним та ПП «Вега-Груп» щодо нежитлових приміщень у м. Миколаєві по просп Героїв України та Новоодеській.

В провадженні судді Шолох Л.М. перебували справи № 490/1507/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна від добросовісного набувача та справа № 490/1509/22 ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача. Предметом спору у цих справах є нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 .

У рішеннях Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2023 року та від 15 січня 2024 року у означених справах, судом надано оцінку договорам купівлі-продажу майновий прав на спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 укладеним між ПП "Вега-Груп" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування на його користь нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття справи до свого провадження суд зазначає таке.

Статтями36,37та38 ЦПК Українивизначені підстави, за наявності яких суддя не може розглядати справу підлягає відводу(самовідводу).

Відповідно до частини першоїстатті 39 ЦПК Україниз підстав, зазначених у статтях36,37і38цьогоКодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Так, відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 36 ЦПК Українисуддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини (аніж визначених у пунктах 1-4 цієї частини), що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI (черговим) з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

На необхідність забезпечення права на розгляд справи незалежним і безстороннім судом вказує і частина першастатті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року).

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

При цьому, якщо рішення суду (судді) оскаржувалося позивачем або відповідачем, то виникає «зайва» напруга у відносинах судді з такими особами, оскільки вона могла скластися з невдоволення таких осіб рішенням і діями конкретного судді. Тому доцільно надати такій особі в інших справах право відводу такого судді, щоб особисті стосунки такої особи та судді не впливали на об`єктивність майбутнього судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Відповідно до п.п. 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" суб`єктивний критерій - це особисті переконання та поведінка конкретного судді. Об`єктивний критерій - це факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви у безсторонності судді та оцінка того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення правомірних сумнівів в безсторонності (зовнішні ознаки).

ЄСПЛ нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Реалізація принципу верховенства права, визначеногоЦПК України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Крім того, Євросуд нагадав, що будь-який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи.

Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (За Кодексом суддівської етики).

Отже, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

За таких обставин, з метою уникнення будь-яких сумнівів у учасників судового розгляду та у будь-якого іншого стороннього спостерігача в об`єктивності та неупередженості судді Шолох Л.М. при розгляді цієї справи, вважаю неможливим здійснювати її розгляд.

За такого, з метою дотримання учасниками процесу своїх процесуальних прав та надання впевненості учасникам цивільного процесу у реалізації їх права на справедливий суд, що, безпосередньо, в свою чергу, сприятиме підвищенню авторитету судової влади загалом - суддя Шолох Л.М. заявляє собі самовідвід від розгляду цієї справи.

Керуючись ст. ст.3 6, 39, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити самовідвід та відвести суддю Шолох Л.М. від розгляду цивільної справи № 490/9079/21 ОСОБА_1 до ПП «Вега-Груп» про виконання зобов`язання в натурі.

Передати справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Шолох