Ухвала

від 04.10.2024 по справі 286/3654/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3654/24

У Х В А Л А

04.10.2024 м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позову шляхом: заборони ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи про визначення місця проживання дитини; заборони ОСОБА_2 змінювати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи про визначення місця проживання дитини.

Вимоги заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він має намір звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини з ним.

14.03.2023 між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачкою було укладено шлюб, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №474. Вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 08.04.2024 у справі №286/930/24 шлюб між ними було розірвано. Після фактичного припинення шлюбних відносин донька залишилася проживати з матір`ю, за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, у відповідачки навесні 2024 року народилася друга дитина, батьком якої є інший чоловік, після чого її відношення, як матері, до Кароліни, значно погіршилось, а саме: дитина отримує значно менше уваги, відсутнє належне піклування щодо дитини з боку її матері.

Він став помічати те, що відповідачка застосовує фізичну силу до їх спільної доньки, на що і вказує поведінка самої дитини. Він має статус учасника бойових дій та, отримавши інвалідність під час проходження військової служби, нині звільнений з військової служби та прагне присвятити весь свій час вихованню та піклуванню про єдину доньку.

Наразі, він проживає один у будинку, який належить його матері, де, ще будучи сім`єю, вони проживали разом. У даному будинку, який є домом дитині, для ОСОБА_4 були і є створені усі необхідні умови для її життя та гармонійного розвитку: її окрема омебльована кімната, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, різноманітний одяг.

Однак, протягом останнього часу відповідачка забороняє бачитися йому із донькою.

Крім того, вона почала погрожувати йому, що вивезе дитину без його згоди за кордон, розуміючи при цьому, що останній, під час дії режиму правового режиму воєнного стану, не зможе перетнути державний кордон України, щоб бачитися із донькою.

Такі дії та наміри відповідачки не відповідають найкращим інтересам дитини, адже саме позивач забезпечує дитину усім необхідним та дбає про доньку, поки відповідачка зайнята вихованням новонародженої дитини.

При цьому, є ризик того, що відповідачка скориставшись відсутністю необхідності отримання дозволу від батька дитини на виїзд дитини за кордон, позбавить позивача можливості бачитися із донькою та приймати безпосередню участь у вихованні та розвитку дитини. Разом з тим, належного механізму для повернення дитини із за кордону в Україну під час дії воєнного стану, на вимогу одного із батьків, немає.

Зміна місця проживання дитини та вивезення її за кордон без можливості батька бачитися із донькою може призвести до руйнування нормальних психоемоційних зв`язків між батьком та малолітньою донькою. Він вважає, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відсторонити дитину від зустрічей з батьком.

Отож, необхідність звернення до суду із даною заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачці особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітню ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи про визначення місця проживання дитини та заборони відповідачці змінювати місце проживання малолітньої дитини до закінчення розгляду справи, зумовлена забезпеченням найкращих інтересів доньки та рівності прав батька щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають у шлюбі батьки дитини.

Незабезпечення позову у вказаний спосіб призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та інтересів як дитини так і позивачки, оскільки невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача.

Крім того є всі підстави вважати, що відповідачка зможе вивезти ОСОБА_4 за кордон, адже чинне законодавство надає право матері в умовах дії правового режиму воєнного стану за наявності лише свідоцтва про народження дитини перетнути державний кордон України разом з такою дитиною.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані піклуватися про життя та здоров`я дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Узагальнюючи наведене, суд зауважує, що з урахуванням встановленого законом обов`язку обох батьків дбати про життя та здоров`я дитини, рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, думка батька, зокрема у питаннях, пов`язаних з безпекою життя та здоров`я дитини, має бути врахована. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №711/4569/23 (постанова від 31.01.2024).

Аналізуючи вказані правові норми та оцінюючи обґрунтування та підстави поданої заявником заяви про забезпечення позову, долучені докази, враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд приходить до висновку, що доцільним способом забезпечення позову на час вирішення спору буде обмеження права виїзду за межі України малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_1 , до дати набрання судовим рішенням законної сили.

Вимога щодо заборони ОСОБА_2 змінювати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи про визначення місця проживання дитини, заявником не обгрунтована, а тому відповідно відсутні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_1 , до дати набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овруцький районний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту вказаного судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя А. Л. Гришковець