Ухвала

від 10.10.2024 по справі 530/2125/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Зіньківський районний суд Полтавської області

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/2125/24

Номер провадження 1-кп/530/241/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2024 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , секретарі ОСОБА_2 , розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024170490000304 від 03.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 звернувся до суду з обвинувальним актом по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024170490000304 від 03.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до системи автоматизованого розподілу справ між суддями дана справа передана на розгляд судді ОСОБА_1 ..

Під час підготовки справи до судового розгляду та призначення підготовчого судового засідання було встановлено, що захисником обвинуваченого ОСОБА_3 є адвокат ОСОБА_5 .

У відповідностідо ст.75КПК Україниголовуючий посправі заявив самовідвід взв`язку зтим,що адвокат ОСОБА_5 працювавголовою Зіньківськогорайонного судуПолтавської областіта звільненийз посадисудді у відставкута зяким у судді ОСОБА_1 були наявні реальні конфлікти інтересів. Оскільки наведене є істотним і таким, що перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім цього, ухвалами судді Зіньківського районного суду Полтавської області вже було задоволено заяви про самовідвід судді ОСОБА_1 за вищезазначених обставин.

Вказана обставина також виключає можливість участі судді ОСОБА_1 в розгляді даної справи, так як може викликати сумнів у об`єктивності та неупередженості судді, як головуючого по справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 75 КПК Україниобставиною що виключає участь судді є зокрема наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, приходить до висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу (самовідводу) слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Частиною 2ст. 81 КПК Українипередбачено, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

В рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67).

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010року, п.31, «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.

Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).

Згідно п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно дост.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8ЦПК України таст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно дост.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддяповинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року,п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, судді заявлено відвід в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача виникли сумніви в неупередженості судді.

Слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12)у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та не упередженого застосування права.

Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді, на який є посилання в коментарі до ст. 7 Кодексу суддівської етики (рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики"): «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст.9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене з метою запобігання недопущення затягування розгляду кримінального провадження за № 12024170490000304від 03.08.2024року пообвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.185 ККУкраїни, виникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості, приймаючи до уваги положення ст.ст.75,82 КПК України, суд вважає необхідним прийняти подану суддею заяву про самовідвід від розгляду даних матеріалів кримінального провадження.

Відповідно дост.82 ч.2, ч.4 КПК Україниу разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається в порядку, встановленому ч.3ст.35 КПК України.

Керуючись ст.ст.75,80,81,82, 369-372 КПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024170490000304 від 03.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задоволити.

Відвести суддю ОСОБА_1 від розгляду справи № 530/2125/24.

Матеріали кримінальної справи № 530/2125/24 по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024170490000304 від 03.08.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, передати до канцелярії суду на повторну реєстрацію та розподіл у відповідності з вимогами ч.3 ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1