Рішення

від 03.10.2024 по справі 754/10579/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5011/24 Справа №754/10579/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення арешту з майна, згідно вимог якого просить зняти арешт, накладений квартиру на АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АЕ652168 від 13.03.2003 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 12.10.2004 за №1370692 про арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби АЕ652168 від 13.03.2003, реєстраційний номер обтяження №1370692, реєстратор: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 яка доводилась дружиною позивачу ОСОБА_1 та матір`ю позивача ОСОБА_2 .. Після смерті ОСОБА_3 позивачі звернулися до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1 . Спірне нерухоме майно перебуває у власності позивачів на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2002, зареєстрованого у реєстрі за №1- 3347. Під час оформлення спадкової справи, нотаріусом Малюгою O.A. було виявлено відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: запис про арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського району міста Києва 18.03.2003 у рамках виконавчого провадження №АЕ 652168 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 боргу на користь ДКП «Житлоремфонд» у розмірі 4118 грн. 37 коп. на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом міста Києва. Позивачі звернулися до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту майна, накладеного постановою АЕ652168 від 13.03.2003. У відповідь отримали лист від 12.06.2024, згідно з яким відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню, в рамках якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови АЕ652168 від 13.03.2003, крім того, у зв`язку зі спливом строку зберігання виконавчого провадження надати більш детальну інформацію не вбачається можливим. Таким чином, органи Державної виконавчої служби відмовили позивачам у скасуванні спірного арешту в зв`язку із відсутністю інформації щодо нього. Оскільки стягувач за виконавчим провадженням - державне комунальне підприємство «Житлоремфонд» з 05.11.2013 перебуває у стані припинення, контактні телефони не є дійсними та не обслуговуються, ліквідаційна комісія за заявленою адресою не знаходиться, а відтак, позивачі не мають можливості отримати відомості щодо погашення заборгованості за виконавчим провадженням АЕ652168. Жодних інших записів про заборону відчуження квартири, яка є частиною спадщини, немає та будь-які виконавчі документи та рішення, які б були на виконанні, в яких було би зазначене зазначене нерухоме майно, відсутні. Зазначене вище накладення арешту порушує право позивачів як єдиних спадкоємців майна померлої на прийняття спадщини у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 , яку вони мають намір набути у визначеному законом порядку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2024 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

07.08.2024 на адресу суду від Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 29.08.2024, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання, було закрито підготовний розгляд справи та призначено справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивачі подали суду письмові заяви, у яких позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти розгляду справи без фіксації судового засідання технічними засобами та ухвалення рішення не заперечують.

Представник відповідача за викликом суду повторно не прибув, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином, що підтверджується відміткою у судовій повістці відповідальною особою від 14.08.2024.

Представник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідачки на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 13.03.2003 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Деснянського району міста Києва Коваленко П.І. було ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ДКП «Житлоремфонд» боргу у розмірі 4118 грн. 37 коп. на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом міста Києва.

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що на частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено арешт на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом міста Києва, власниками якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до листа Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) від 12.06.2024, вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 станом на 12.06.2024 зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови, АЕ 652168, 13.03.2003, Відділ Державної виконавчої служби Деснянського р-ну м.Києва, исп.Коваленко. Додатково повідомили, що надати більш детальну інформацію не має можливості, так як відповідно до розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України від №1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, окрім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить 1 рік. Для вирішення питання щодо зняття арешту з майна може звернутися у відповідності до п. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», до суду.

Відповідно до копії Договору купівлі - продажу квартири від 14.11.2002 року зареєстрованого у реєстрі №1-3347, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу та відповідно матір`ю позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно із копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, вбачається, що 31.01.2024 Державним нотаріусом П`ятнадцятої київської нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 111/2023, відносно майна померлої ОСОБА_3 ..

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ № 81691819) зазначила наступне:

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що всі суб`єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (у редакції закону від 14.03.2007, чинній на момент накладення арешту) якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

З доданих суду до позовної заяви позивачем документів вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 , був накладений після того, коли вона була проданою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позивачам у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з вищевикладеного, наявність арешту (обтяжень) накладених на квартиру АДРЕСА_1 , порушує право позивачів на належне оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_3 , підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись, cтст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АЕ652168 від 13.03.2003.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 12.10.2004 за №1370692 про арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва АЕ652168 від 13.03.2003, реєстраційний номер обтяження №1370692, реєстратор: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 10.10.2024.

Суддя: