Рішення

від 10.10.2024 по справі 755/6964/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6964/24

Провадження № 2/755/4725/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Мартюк К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача грошові кошти на утримання майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 у розмірі 18 894,35 грн та на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 441,27 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних долях та проживають у приміщенні вказаної квартири. Також, за вказаною адресою проживають неповнолітні діти відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, відповідач та його сім`я здійснювати витрати на утримання майна та сплачувати за спожиті комунальні послуги відмовляються. Між сторонами відсутня будь-яка домовленість чи згода щодо відшкодування витрат на утримання квартири, тому такі витрати несуть позивачі. З 2021 року загальна сума витрат на утримання майна склала 61 006,86 грн, з яких

56 683,05 грн сплачено ОСОБА_1 та 4 323,81 грн - ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_1 сплачено заборгованість за газопостачання у розмірі 2 928,06 грн, за електроенергію - 12 272,22 грн, утримання будинку та прибудинкової території - 10 655,34 грн, вивезення побутових відходів - 4 890,92 грн, водопостачання - 6 994,38 грн, опалення та гаряче водопостачання - 18 672,13 грн, домофон - 260 грн. Також, ОСОБА_2 сплачено за послуги з газопостачання - 109,74 грн, електроенергію - 154,08 грн, утримання будинку та прибудинкової території - 945,41 грн, вивезення побутових відходів

- 439,54 грн, водопостачання - 360,64 грн, опалення та гаряче водопостачання - 2 314,40 грн. Таким чином, 1/3 частину витрат позивачів має бути компенсовано відповідачем на утримання майна, що перебуває у їх спільній частковій власності.

У зв`язку з викладеним просили задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не подав. Конверти з ухвалою про відкриття провадження та копіє позовної заяви, що двічі направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно p частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 26 грудня 1996 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних долях, житлова площа квартири складає 44,00 кв. м, житлова - 29,15 кв. м. Договір зареєстровано на Київській універсальній біржі за № С3160/15071.

З реєстраційного посвідчення від 28 січня 1997 року, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації, встановлено, квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Київській універсальній біржі від 26 грудня 1996 року № С3160/15071.

З витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 08 квітня 2024 року, встановлено, що за вказаною адресою зареєстровано чотири особи, з яких: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 березня 1997 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

з 06 березня 1997 року та дві малолітні особи: 2019 та 2021 року народження.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим.

У статті 13 Конституції України закріплено важливий принцип інституту права власності «власність зобов`язує». Це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, але й турбуватися про нього. А тому видається справедливим, що кожен власник має брати участь в різноманітних витрат, пов`язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.

Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносно утримання об`єкту нерухомого майна - квартири - до таких витрат належать: оплата послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та енергопостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будівель та споруд та прибудинкових територій.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом статті 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження N 61-26462св18).

Також, у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року по справі № 703/2200/15-ц сформовано висновок про те, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня

1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Пунктами 10, 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 на оплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , загалом сплачено 56 683,05 грн, з яких: за газопостачання - 2 928,06 грн, за електроенергію - 12 272,22 грн, за утримання будинку та прибудинкової території - 10 655,34 грн, за вивезення побутових відходів - 4 890,92 грн, за водопостачання - 6 994,38 грн, за опалення та гаряче водопостачання - 18 672,13 грн, за домофон - 260 грн.

Також позивачем ОСОБА_2 на оплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , загалом сплачено 4 323,81 грн, з яких: за газопостачання - 109,74 грн, за електроенергію - 154,08 грн, за утримання будинку та прибудинкової території - 945,41 грн, за вивезення побутових відходів - 439,54 грн, за водопостачання - 360,64 грн, за опалення та гаряче водопостачання - 2 314,40 грн.

Відповідачем не спростовано факту проживання у спільному майні за адресою: АДРЕСА_2 , та факту споживання комунальних послуг, що надавалися відповідними організаціями.

Також відповідачем не надано доказів самостійної сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за вказаною адресою.

Таким чином, відповідно до належної відповідачеві частки у праві спільної власності на дану квартиру частка витрат відповідача з вказаних сум для відшкодування позивачу ОСОБА_1 складає 18 894,35 грн, а також позивачу ОСОБА_2 - 1 441,27 грн.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на проаналізовані правові норми, встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання майна підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 141 ЦПК України, у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 322, 360, 526, 530, 541, 543,544 ЦК України, статтями 7, 9, 13, 32 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 165, 179 ЖК Української РСР пунктами 7, 10, 13, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, статтями 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання майна, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання майна в сумі 18 894,35 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні

35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання майна в сумі 1 441,27 грн (одна тисяча чотириста сорок одна гривня 27 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне рішення суду виготовлено 10 жовтня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова