Постанова

від 09.10.2024 по справі 707/1353/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1514/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1353/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Матюха В.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Семенюк Ольги Григорівни на ухвалуЧеркаського районногосуду Черкаськоїобласті від29.07.2024 (повний текст складено 29.07.2024, суддя в суді першої інстанції Суходольський О.М.) про закриттяпровадженняуцивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в :

у травні 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Семенюк О.Г. звернулась в суд із заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу у фактичних шлюбних відносинах з березня 2021 року по теперішній час; встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 трьох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заява обґрунтована тим, що встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей необхідно для реалізації прав ОСОБА_2 , в тому числі права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», періодичного перетину державного кордону України.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі закрито. Заявнику роз`яснено право на оформлення документу про перебування дітей на його утриманні в позасудовому порядку та право на звернення до адміністративного суду в порядкуКАС Україниза захистом свого права.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 адвокат Семенюк О.Г. подала засобами поштового зв`язку 13.08.2024 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що закриваючи провадження, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що дана заява не підлягає судовому розгляду. Вказує, що не можливе встановлення факту проживання із жінкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту утримання дітей в порядку адміністративного судочинства, оскільки ці справи розглядаються в порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що жодного публічно-правового спору на момент звернення до суду не існує.

Також наголошує на тому, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі керувався неналежною та застарілою практикою Великої Палати Верховного Суду.

Вказує, що заявник хоче встановити факт перебування на утриманні дітей для подальшого можливого звернення до ТЦК та СП із заявою про оформлення відстрочки. Тобто звернутися туди він може лише тоді, коли матиме відповідне рішення суду про встановлення факту утримання дітей . На даний час жодного спору з ТЦК та СП не існує. Публічно-правовий спір, про який зазначає суд в оскаржуваній ухвалі, може виникнути у майбутньому, коли заявнику можливо буде відмовлено в оформленні відстрочки. Проте такого спору взагалі може не виникнути, оскільки за наявності рішення суду про встановлення факту утримання дітей підстав для відмови в оформленні відстрочки не існуватиме.

Також апелянтом подано до суду доповнення до апеляційної скарги, але поза межами строку на апеляційне оскарження даної ухвали, при цьому питання про поновлення пропущених строків сторона не ставила перед судом, відповідно вказане доповнення має бути залишено без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження по даній справі, судом з`ясовано, що встановлення вказаного факту перебування трьох дітей на утриманні заявника безпосередньо стосується проходження військової служби, зокрема реалізації права на оформлення відстрочки. Суд прийшов до висновку, що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою і не пов`язано з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, тому такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а відкрите судове провадження у справі, на підставі п.1 ч.1ст.255ЦПК України, підлягає закриттю.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції вважав встановленим, що у заявника та ТЦК може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Також суд роз`яснив заявникові, що у випадку виникнення спору, який пов`язаний з доведенням наявності у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він має право звернутись до суду із відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції на підставі п.1 ч.1ст. 255 ЦПК Українизакрив провадження у справі, застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі № 362/643/21, яка знаходиться на перегляді у Великої Палати Верховного Суду, остаточного судового рішення на момент розгляду апеляційної скарги даної ще не існує.

Натомість, постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01. 2024 у справі №560/17953/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, надано висновок щодо розгляду справ окремого провадження цивільного судочинства та адміністративного позову та зазначене наступне:

"Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другоюстатті 315 ЦПК Українив судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першоюстатті 316 ЦПК Українивизначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.

Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другоюстатті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Україниповинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

За приписами частини першоїстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначенимстаттею 2 КАС України.

Частиною другоюстатті 245 КАС Українивизначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбаченоКАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК Українивизначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостійстатті 294 ЦПК Українивизначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правиламиЦПК України."

Колегія суддів відзначає, що у даній справі ОСОБА_2 звертається до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі п.п.2, 5 ч.1ст. 315 ЦПК України, що належить розглядати за правилами окремого провадження цивільного судочинства, оскільки вимоги заявника ніяк не пов`язані з відповідними органами держави Україна та їх відмовою у визнанні якогось юридичного факту, щоб належало розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про закриття провадження за заявою ОСОБА_2 щодо встановлення факту, що має юридичне значення, помилково застосувавши п.1 ч.1ст.255ЦПК України в частині вимог заяви про встановлення факту перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, роз`яснивши право на оформлення документу про перебування дітей на утриманні заявника в позасудовому порядку, зважаючи на те, що цим правом наділені лише батьки або опікуни (піклувальники) таких дітей, яким заявник не являється.

Більш того, суд першої інстанції закриваючи провадження у даній справі, акцентував свою увагу лише на своїх мотивах щодо неможливості встановлення судом факту перебування на утриманні заявника дітей, не мотивуючи взагалі прийняте ним рішення щодо неможливості встановлення судом факту проживання заявника з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не пояснивши при цьому, яким чином він може встановити даний факт в позасудовому порядку.

Заяву в цій частині вимог в окреме провадження суд теж не виділяв.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про прийняття позовної заяви, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

УхвалуЧеркаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 - скасувати.

Матеріали цивільної справиза заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 09.10.2024.

Суддя-доповідач

Судді