Постанова

від 08.10.2024 по справі 17/б-796

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа №17/Б-796

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від боржника: Дейнека В.М. (арбітражний керуючий);

від Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області: Рацин Р.Р.;

від Тернопільського обласного центру зайнятості: Дзюбановська Н.З.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області б/н від 22.07.2024 (вх. №01-05/2077/24 від 23.07.2024) та матеріали апеляційної скарги Тернопільського обласного центру зайнятості б/н від 23.07.2024 (вх. №01-05/2083/24 від 23.07.2024)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 (повний текст ухвали складено 12.07.2024)

про затвердження звіту ліквідатора

у справі № 17/Б-769 (суддя Андрусик Н.О.)

за заявою кредитора Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, м. Тернопіль

до боржника: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", с. Глинна Тернопільського (колишнього Козівського) району Тернопільської області

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.09.2006 порушено провадження у справі №17/Б-796 про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" в порядку ст.52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

04.09.2007 в офіційному друкованому виданні "Голос України" №156 (4156) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

27.05.2024 ліквідатор банкрута Дейнека В.М. звернувся до господарського суду з клопотанням №01-21/35/30 від 20.05.2024 (вх.№№4180, 4191 від 27.05.2024), в якому просив затвердити звіт ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" станом на 27.03.2024 та ліквідаційний баланс станом на 29.02.2024, звіт про основну грошову винагороду ліквідатора Дейнеки В. М. та понесені витрати у справі №17/Б-796 за період з 23.12.2020 по 20.05.2024 на загальну суму 823 675, 76 грн, з яких: 803 068, 69 грн основна грошова винагорода ліквідатора та 20 587, 07 грн витрати по справі про банкрутство; ліквідувати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело", а провадження у справі закрити.

Арбітражним керуючим за виконання повноважень ліквідатора СТОВ "ДЖЕРЕЛО" в період з 23.12.2020 по 20.05.2024 заявлено до стягнення 803 068,69грн основного грошової винагороди, а також 21195,34грн витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство, з яких 15 370,00грн відшкодовано з ліквідаційного рахунку (неоплаченими залишились 5 465,34 грн).

При цьому арбітражний керуючий зазначив, що в період здійснення ним повноважень ліквідатора банкрута ним надавалися проміжні звіти та інформація щодо ходу ліквідаційної процедури, зауважень від кредиторів щодо його діяльності не було, а мінімальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого визначено законом, яку і заявлено до стягнення. З приводу інших витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство зазначив, що такі є реальними, документально підтвердженими, тому підлягають відшкодуванню за рахунок кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 частково затверджено звіт ліквідатора №01-21/36/30 від 24.05.2024 (з урахуванням уточнень №01-21/39/30 від 01.07.2024) ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №17/Б-796, - в розмірі 798 339,32 грн. Присуджено до стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 536 883,19 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого. Присуджено до стягнення з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 104662,29грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "АГЕНТСТВО З РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ" на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 156 793,84грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого. Затверджено звіт ліквідатора №01-21/27/30 від 27.03.2024 та ліквідаційний баланс станом на 29.02.2024 у справі №17/Б-796 стосовно банкрута Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело". Ліквідовано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело". Визнані погашеними вимоги кредиторів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" у зв`язку з недостатністю майнових активів банкрута: - Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в розмірі 48737,94грн; - Тернопільського обласного центру зайнятості в розмірі 9504,12грн; - Державного підприємства "АГЕНТСТВО З РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ" в розмірі 14 238,26грн. Вимоги кредиторів, які не були заявлені у встановлений строк або були відхилені вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області зняти з обліку Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело" як платника податків. Закрито провадження у справі №17/Б-769.

Ухвала, в частині присудження до стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого, мотивована тим, що у даній справі визнано грошові вимоги трьох кредиторів (Головного управління ДПС у Тернопільській області, Тернопільського обласного центру зайнятості, ДП "Агенство з реконструкції заборгованості підприємств агропромислового комплексу"), відповідно, оплата грошової винагороди ліквідатора здійснюється пропорційно до розміру вимог кожного кредитора (67,25%, 13,11%, 19,64%, відповідно).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 23.07.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 в частині стягнення з Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь арбітражного керуючого (ліквідатора) Дейнеки Володимира Миколайовича 536 883, 19 грн. основної грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора).

Зазначає, що розмір суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого та витрат, понесених у справі, є неспівмірними з обсягом виконаної ліквідатором роботи та витраченим часом на неї. Зокрема, скаржник вказав, що фактично ліквідатор обмежувався поданням проміжних звітів без реального виконання тієї чи іншої роботи.

Також наголосив, що незважаючи на те, що Дейнеку В.М. призначено ліквідатором СТОВ "ДЖЕРЕЛО" ще в грудні 2020 року, висновок про вартість нереалізованого приміщення адмінбудинку банкрута виготовлено 15.01.2020, а його продаж ліквідатором здійснено лише у 2023 році. Наведене, на думку скаржника, свідчить про свідоме затягування ліквідаційної процедури, а тому вважає, що за виконання повноважень ліквідатора банкрута Дейнекою В.М. за заявлений період не має підстав оплачувати основну грошову винагороду.

Також, Тернопільський обласний центр зайнятості звернувся в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 23.07.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 в частині стягнення з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 104 662,29 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Зазначає, що ліквідаційна процедура у справі триває з 2006 року, висновок про вартість адмінбудинку банкрута датується 15.01.2020, однак його реалізовано аж у 2023 році, що призвело до значного збільшення суми грошової винагороди, та інших витрат хоча вимоги кредиторів залишились непогашеними. Іншого майна банкрута, за рахунок якого можна погасити кредиторські вимоги, ліквідатором не було виявлено. Відтак, Центр зайнятості вважає, що покладення на кредиторів боржника обов`язку сплачувати винагороду арбітражного керуючого протягом значного терміну, за умови відсутності майна у боржника та не погашення кредиторських вимог, призведе до додаткових збитків кредиторів, що виникають в процесі банкрутства боржника, а це суперечить балансу інтересів сторін та цілям процедури банкрутства боржника.

Кредитор ДП "Агенство з реконструкції заборгованості підприємств агропромислового комплексу" з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 не звертався.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області б/н від 22.07.2024 (вх. №01-05/2077/24 від 23.07.2024) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільського обласного центру зайнятості б/н від 23.07.2024 (вх. №01-05/2083/24 від 23.07.2024) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769. Розгляд апеляційних скарг представника працівників Тернопільського обласного центру зайнятості та Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області здійснити в одному апеляційному проваджені.

Ухвалою суду від 16.09.2024 розгляд справи призначено на 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024 арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційних скарг та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а у задоволенні апеляційних скарг відмовити. Представники Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області та Тернопільського обласного центру зайнятості підтримали доводи апеляційних скарг з підстав викладених у них.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора в частині затвердження та присудження до стягнення з кредиторів суми основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині відносно кожного окремого кредитора, які звернулися із апеляційними скаргами.

Відповідно до матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство розпочато у вересні 2006 року відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за спрощеною процедурою, а тому розмір оплати послуг ліквідатора не було встановлено та погоджено комітетом кредиторів боржника, авансування його витрат не здійснювалося, оскільки провадження у справі здійснювалося за процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2020 у справі №17/Б-796 призначено ліквідатором СТОВ "Джерело" арбітражного керуючого Дейнеку Володимира Миколайовича.

Так, Конституцією України (ч. 4, 7 ст. 43) визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

З огляду на зазначене, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18).

Згідно із ч. 5, 6 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати. Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

Відповідно до ч.1 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо);

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч.2 ст.65 КУзПБ якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створювався; майно та кошти банкрута, які могли б бути спрямовані для сплати винагороди арбітражного керуючого також відсутні.

Арбітражним керуючим Дейнекою В.М. обраховано основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора, виходячи із мінімально встановленого законодавством розміру, а також складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування грошової винагороди за останній календарний рік виконання ним повноважень ліквідатора боржника та відшкодування витрат, понесених в ліквідаційній процедурі.

В свою чергу, протокольним рішенням зборів кредиторів СТОВ "ДЖЕРЕЛО" від 27.03.2024 №4 звіт ліквідатора банкрута про нарахування грошової винагороди (оплати наданих послуг) на суму 803 068,69грн кредиторами не схвалено.

Арбітражним керуючим Дейнекою В.М. надано для затвердження до суду звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора за період з 23.12.2020 по 20.05.2024 у даній справі у розмірі 803 068,69грн, обчисленому, виходячи з розміру трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, які працівник має отримувати за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, на яку покликається апелянт і яка стосується застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак, не втратила актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши, на підставі наявних матеріалів справи та звітів ліквідатора, які фактичні та реальні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом справи про банкрутство СТОВ "Джерело"-, встановила, що активні заходи були здійснені ліквідатором в періоди: з 23.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 14.12.2021, з 21.11.2022 по 31.01.2023 та з 01.08.2023 по 20.05.2024, за які з розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна або ліквідатора, загальна сума грошової винагороди арбітражного керуючого, яка підлягає стягненню з кредиторів на користь арбітражного керуючого становить 463 344,10 грн, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Щодо заявлених витрат, понесених арбітражним керуючим при виконанні повноважень ліквідатора у справі, в розмірі 21 195,34 грн колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно задоволив такі частково, а саме у сумі 11 000,63 грн, оскільки заявлені до відшкодування ліквідатором витрати у розмірі 10 194,71 грн не є необхідними для вчинення дій в ліквідаційній процедурі, а тому задоволенню не підлягають.

Окрім цього, суд першої інстанції встановив, що ліквідатором Дейнекою В.М. у даній справі, при закритті ліквідаційного рахунку банкрута, було перераховано в рахунок відшкодування витрат арбітражного керуючого залишок коштів в розмірі 15 730,00 грн.

Отже, неоплаченою залишається сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період здійснення ним повноважень ліквідатора у даній справі в розмірі 458 614,71 грн (463 344,10 грн + 11 000,63 грн 15 730,00 грн)

У справі №17/Б-796 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" визнано грошові вимоги трьох кредиторів (Головного управління ДПС у Тернопільській області, Тернопільського обласного центру зайнятості, ДП "Агенство з реконструкції заборгованості підприємств агропромислового комплексу"), відповідно, оплата грошової винагороди ліквідатора здійснюється пропорційно до розміру вимог кожного кредитора (67,25%, 13,11%, 19,64%, відповідно).

Враховуючи фактичні встановлені обставини справи, присудженню до стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає 311 598,91 грн та з Тернопільського обласного центру зайнятості 60 744,41 грн на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 536 883,19 грн та стягнення з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 104 662,29 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у зв`язку із не з`ясуванням господарським судом обставин, що мають значення для справи, а апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській та Тернопільського обласного центру зайнятості частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області б/н від 22.07.2024 (вх. №01-05/2077/24 від 23.07.2024) та Тернопільського обласного центру зайнятості б/н від 23.07.2024 (вх. №01-05/2083/24 від 23.07.2024) задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 у справі №17/Б-769 в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 536 883,19 грн та стягнення з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича 104 662,29 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області як відокремленого підрозділу (вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 44143637) Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, ідентифікаційний код 43005393) на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатор) №1770, видане 30.11.2016 Міністерством юстиції України, вул. Олени Теліги, 8, м. Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 311 598,91 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Стягнути з Тернопільського обласного центру зайнятості (вул. Текстильна, 1-Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 05392691) на користь ліквідатора Дейнеки Володимира Миколайовича (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатор) №1770, видане 30.11.2016 Міністерством юстиції України, вул. Олени Теліги, 8, м. Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 60 744,41 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2024.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяМалех І.Б.

Зварич О.В.