Постанова

від 07.10.2024 по справі 914/1755/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа №914/1755/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська майстерня телебачення»</a> б/н від 23.07.2024 року (вх. № 01-05/2087/24 від 23.07.2024 року)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 16.07.2024 року (суддя Н.В. Мороз; повний текст ухвали складено 16.07.2024 року) про відмову у відкритті провадження у справі

у справі № 914/1755/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська майстерня телебачення»</a> (надалі ТзОВ «Українська майстерня телебачення»)

до відповідача: Львівської міської ради

про визнання недійсним акта, що порушує право власності,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

11.07.2024 року ТзОВ «Українська майстерня телебачення» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання недійсним акта, що порушує право власності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.07.2024 року у справі №914/1755/24 відмовлено ТзОВ «Українська майстерня телебачення» у відкритті провадження у справі за позовом до Львівської міської ради про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул. Замарстинівської, вул. Р. Дашкевича, вул. Ткацької» № 2358 від 29.09.2022.

Ухвала суду мотивована тим, що ухвала Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул. Замарстинівської, вул. Р. Дашкевича, вул. Ткацької» № 2358 від 29.09.2022 не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи. Оспорювана ухвала міської ради є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово. Отже, даний спір є публічно-правовим, не належить до юрисдикції господарського суду, а його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою. Зазначає, що даний спір є приватно-правовим, оскільки виник щодо визнання недійсними актів, що порушують права власності чи іншого речового права на майно. Заявляє, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Вважає, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Апелянт зазначає, що у даній ситуації оскарження детального плану територій має приватно-правовий характер. Просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 16.07.2024 року у справі № 914/1755/24 та направити справу господарському суду Львівської області для продовження розгляду.

Львівська міська рада не надавала письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач та відповідач не делегували своїх представників у судове засідання. Про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін з датою, часом та місцем розгляду справи №914/1755/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 року призначено розгляд справи на 07.10.2024 року об 11 год. 00 хв.

24.08.2024 року вказана ухвала від 22.08.2024 року була доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання позивача та відповідача у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за їх відсутності.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частин 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 ГПК України), та інші справи, зокрема, у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10 частини 1 статті 20 ГПК України).

У відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 року, cправа № 908/933/22 висловив наступну правову позицію.

«Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції».

У постанові Верховного Суду від 07.02.2024 року, cправа № 909/996/22 зазначено, що з огляду на приписи частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ст.55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм процесуального права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Предметом спору у справі №914/1755/24 є визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул.Замарстинівської, вул. Р. Дашкевича, вул. Ткацької» № 2358 від 29.09.2022.

Позовна заява у цій справі обґрунтована тим, що оскаржуваною ухвалою обмежується право позивача щодо нового будівництва виробничих будівель та споруд, які б розвинули наявні, або ж право здійснювати реконструкцію існуючих власних будівель, на які позивач розраховував, купуючи існуючі будівлі, адже розумів, що такі розташовані у виробничій зоні за Генеральним планом та Зонінгом. Позивач вважає, що спір є приватно-правовим, виник щодо визнання недійсними актів, що порушують права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 року, справа №380/142/20 зазначив:

«Детальний план території є містобудівною документацією на місцевому рівні та належить до нормативно-правових актів, а тому судовий розгляд справ про оскарження детального плану території здійснюється з особливостями, визначеними статтями 264, 265 КАС України.

З аналізу цих статей вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту».

Враховуючи вищеописані норми права та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність критеріїв адміністративної юрисдикції у даній справі, а саме: присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у даному випадку, суб`єктом владних повноважень є Львівська міська рада; спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу; у даному випадку спірні відносини виникли з приводу прийняття ухвали Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул.Замарстинівської, вул. Р. Дашкевича, вул. Ткацької» № 2358 від 29.09.2022; суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні (управлінські) повноваження; спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування орган місцевого самоврядування здійснює адміністративні повноваження з приводу затвердження детального плану, видачі містобудівних умов та обмежень.

Суд першої інстанції правильно виснував, що даному спору притаманні усі критерії адміністративної юрисдикції; ухвала Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул. Замарстинівської, вул. Р. Дашкевича, вул.Ткацької» № 2358 від 29.09.2022 не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи, а відтак, оспорювана ухвала є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово. Отже, даний спір є публічно-правовим, не належить до юрисдикції господарського суду, а його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали господарського суду Львівської області від 16.07.2024 року у справі №914/1755/24.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська майстерня телебачення»</a> б/н від 23.07.2024 року (вх. № 01-05/2087/24 від 23.07.2024 року) залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 16.07.2024 року у справі №914/1755/24 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова