Постанова

від 04.10.2024 по справі 909/1278/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2024 р. Справа №909/1278/15

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представників учасників у справі від:

скаржника: Шандерівський Т.Г. адвокат;

кредитора: Сокол Т.Л. - адвокат від ТОВ «ФК «Кавертон»;

боржника: арбітражний керуючий (керуючий санацією) Касаткін Д.М.;

розглянувши апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України»

м.Київ (вх.ЗАГС №01-05/2008/24 від 16.07.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 (повний текст - 09.07.2024, суддя Михайлишин В.В.)

у справі№ 909/1278/15

за заявою ініціюючого кредитора:Компанії Naran advisory corporation,

м. Беліз

про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз», смт. Майське, Синельниківського району Дніпропетровської області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2015 порушено провадження у справі № 909/1278/15 про банкрутство ПрАТ «Агро-Союз». Визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора Компанії Naran advisory corporation до боржника у сумі 600 000,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черевач М.М.

08.12.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ «Агро-Союз».

Ухвалою від 20.11.2019 в попередньому засіданні суду було затверджено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів ПрАТ «Агро-Союз» на загальну суму 895 461 770, 69 гривень. Цією ухвалою також було визнано грошові вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпрі до боржника у сумі 2 436, 00 грн (вимоги першої черги), 71 828 791,14 грн (вимоги забезпечені заставою майна боржника).

Ухвалою суду від 26.05.2022 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном, затверджено план санації боржника, схвалений зборами кредиторів, що оформлено протоколом від 21.01.2022, введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією, арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.

Оспорюваною ухвалою від 04.07.2024 (окрім іншого) у задоволенні скарг АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д. М. від 12.12.2023 від 01.01.2024 відмовлено.

Клопотання керуючого санацією (вх. № 9442/24 від 07.06.2024) про затвердження змін до плану санації ПрАТ «Агро-Союз» з урахуванням клопотання (вх. № 11007/24 від 04.07.2024) про долучення документів, задоволено.

Затверджено зміни до плану санації ПрАТ «Агро-Союз» від 23.05.2024, схвалені рішенням зборів кредиторів згідно протоколу від 04.06.2024.

Прийнято до відома звіт керуючого санацією про виконання плану санації за період з 26.05.2022 по 30.06.2024.

Така ухвала загалом мотивована тим, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами негативного впливу дій чи бездіяльності керуючого санацією на боржника та його кредиторів, а зміни до плану санації є необхідними для збереження боржника та наявністю достатньо обгрунтованих підстав вважати, що план санації з урахуванням внесених до нього змін може бути реально виконаний і відновлено його платоспроможність.

Також, такою ухвалою затверджено зміни до плану санації. Зокрема:

1) внесено змін до п.5.2.3 плану санації «Продаж частини майна боржника», про перенесення строків продажу майна Боржника з 2024 на 2025 рік.;

2) викладено в новій редакції п.5.2.4 плану санації «Ліквідація дебіторської заборгованості», яким встановлено залишок дебіторської заборгованості в розмірі 93 591,0 тис. грн; сегментовано її на сумнівну та ліквідну і визначено заходи щодо її погашення;

3) внесено зміни до п. 5.2.6.2 плану санації «Прощення суми основного боргу», якими викладено в новій редакції показники господарської діяльності (табл.38), грошового потоку (табл.39), джерел та обсягів коштів для погашення кредиторської заборгованості (табл.40), викладенням таблиці 43 (присвоєно номер 41) в новій редакції;

4) викладення в новій редакції абз. 4 стор. 161 розділу VIII «Прогноз соціально-економічних наслідків проведеної санації» плану санації;

5) змінено реєстр вимог кредиторів, загальний розмір кредиторських вимог, який враховується при обчисленні суми погашень (внесено зміни до реєстру вимог кредиторів, графіку погашення кредиторських вимог - додаток 1 та додаток 9 плану санації), внаслідок заміни кредиторів на підставі ухвал суду;.

6) викладено в новій редакції абз. 7 стор. 164 розділу X «Прикінцеві положення» плану санації, зокрема, доповнено порядком внесення змін до плану санації у разі зміни реєстру вимог кредиторів боржника (заміна особи кредитора, відмова кредитора від грошових вимог, тощо).

Не погоджуючись із такою ухвалою суду, забезпеченим кредитором АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано апеляційну скаргу, яка загалом зводиться до таких висновків:

-кошти від погашення дебіторської заборгованості в розмірі, що не були передбачені планом санації (при плані на 2022-2023 у 44,2 млн грн, фактично погашено 34,5 млн грн), повинні були бути направлені на дострокове погашення вимог кредиторів або на збільшення загальних розмірів погашення таких вимога не на покриття витрат (збитків) від господарської діяльності;

- погашення дебіторської заборгованості у більшому розмірі ніж передбачено планом санації, не надає право арбітражному керуючому не вживати примусових заходів щодо повернення іншої дебіторської заборгованості з інших дебіторів;

Присутній у судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі. Просив її задовольнити.

Присутні в судовому засіданні представник конкурсного кредитора та безпосередньо керуючий санацією заперечили щодо доводів апеляційної скарги, просили у її задоволені відмовити.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами представників, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відповідно залишення без змін оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки умови скликання, проведення та схвалення (прийняття рішення) зборами (комітетом) кредиторів змін до плану санації скаржником не оспорюється і законність таких дій комітету кредиторів чи керуючого санацією не ставиться під сумнів, виходячи із означених вище меж апеляційного оскарження, ці обставини не зазначаються та не оцінюються судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зважаючи на зміст скарг на дії та бездіяльність керуючого санацією, приходить до висновку, що вони відносяться виключно до періоду, який передував схваленню змін до плану санації, а оскільки такий схвалено більшістю конкурсних кредиторів, то відповідно і схвалено попередні його дії чи бездіяльність як законні. Тобто, такі його дії та матеріальні наслідки (погашення вимог конкурсних кредиторів, внесення змін до реєстру вимог кредиторів, матеріальні витрати на покращення майна боржника, інші виробничі і господарські витрати) враховані у змінах до плану санації.

Що стосується таких скарг, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про вірність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарг, оскільки що план санації боржника був погоджений на зборах кредиторів 10.03.2020, у подальшому були внесені зміни 11.01.2022. Відтак актуальний та діючий план санації був підготовлений та затверджений до початку повномасштабної війни в Україні, а отже не був розрахований на початок такої війни 24.02.2022.

Відтак, фінансові показники боржника дійсно не досягли рівня, зазначеного у плані санації, однак це не призвело до його невиконання в частині погашення кредиторських вимог.

Не заперечується сторонами те, що керуючим санацією у повному обсязі виконано зобов`язання боржника як у 2022 році, так і у 2023 році по забезпеченню погашення кредиторських вимог та поверненні дебіторської заборгованості.

Так, планом санації було передбачено повернення дебіторської заборгованості упродовж 2022 - 2023 років у розмірі 4,42 млн.грн. Водночас, забезпечено і зреалізовано повернення більше 36 млн. грн, що значно перевищило заплановані планом санації показники.

Щодо визнання неправомірною бездіяльності керуючого санацією по оскарженню заяв про зарахування зустрічних вимог у справі, вірним є висновок суду першої інстанції, що під час здійснення аналізу дебіторської заборгованості боржника встановлено, що частина зобов`язань юридичних осіб - дебіторів боржника та зобов`язань боржника перед цими ж дебіторами є припиненою в силу положень ст. 601 ЦК України. Перевіряючи наявність договірних зобов`язань між сторонами та заборгованості за договорами, керуючим санацією підтверджено наявність договорів, що зазначені у заявах про залік, а також наявність первинних документів, що підтверджують борги.

Вся заборгованість боржника перед дебіторами (юридичними особами) виникла під час процедури розпорядження майном, тобто є поточна заборгованість. При цьому, право здійснити залік зустрічних однорідних вимог є правом сторони, і погодження іншої сторони не вимагається. Майже всі заліки по вимогам боржника і до боржника були здійснені в односторонньому порядку до моменту затвердження плану санації боржника та введення процедури санації.

Стягнення дебіторської заборгованості у судовому порядку призводить до додаткових витрат: сплата судового збору, витрати на юридичний супровід судових процесів та час, що не гарантує повернення відповідної дебіторської заборгованості.

Окрім цього, за будь-яких умов, не відбулось порушення принципу черговості та пропорційності, поточні грошові зобов`язання погашалися за рахунок грошових коштів від господарської діяльності, до складу якої входить і дебіторська заборгованість. Відтак, борги, що виникли у боржника під час процедури розпорядження майном були припинені. При цьому, вірно судом взято до уваги доводи керуючого санацією, що у випадку оскарження заліків, поточні кредитори мали б право стягувати грошові кошти з боржника у судовому порядку, адже на поточних кредиторів не розповсюджується мораторій на задоволенні вимог кредиторів.

При цьому, припинення поточних зобов`язань за рахунок дебіторської заборгованості є більш перспективнішим та вигіднішим як для конкурсних кредиторів так і для боржника, аніж стягнення цієї дебіторської заборгованості у судовому порядку (виникнення значних витрат по оплаті судового збору, правовій допомозі, затягування строків судової процедури і погашення вимог кредиторів і т.д.).

Надаючи оцінку означеним вище спірним правовоідносинам між одним із кредиторів та керуючим санацією, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке нормативне регулювання таких правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст. 12 КУзПБ, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно ч.4 ст. 28 КУзПБ, відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги означені норми закону, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами та спростуваннями, які взяті у основу судом першої інстанції під час постановлення ухвали про відмову у задоволенні скарг на дії і бездіяльність арбітражного керуючого, яка подана учасником провадження у справі про банкрутство, оскільки такі відповідають вимогам закону, були передбачені планом санації, а окремі з них є діями в межах забезпечення підтримання господарської діяльності боржника та прийняті ним в межах наданих законом повноважень (дискреції). При цьому, у його діях відсутні обставини, що можуть вказувати на формальне дотримання вимог закону, але за своєю сутністю є недобросовісними чи несправедливими щодо хоча б одного із учасників провадження у справі про банкрутство.

Що стосується економічних показників плану санації, які змінені змінами до такого плану та схвалені рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом від 04.06.2024 в частині: зміни умов та розмірів погашення дебіторської заборгованості; зміни строків реалізації активів боржника з 2024 на 2025 рік; зміни умов та розмірів прощення кредиторської заборгованості, і т.д., то судом апеляційної інстанції до уваги береться таке.

Згідно із п. 3 ч. 5, 9 ст. 48 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів, серед іншого, належить прийняття рішення про схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього.

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

За правилами ч. 12 ст. 57 КУзПБ, продовження строку процедури санації здійснюється господарським судом після внесення відповідних змін (доповнень) до плану санації боржника. Зміни до плану санації схвалюються зборами кредиторів та затверджуються господарським судом відповідно до вимог цього Кодексу.

З огляду на зазначене вище, судом першої інстанції та відповідно судом апеляційної інстанції, зважаючи на реалізацію принципу «судового контролю у справах про банкрутство», не встановлено, а апелянтом не оскаржено та не вказано порушень, які могли б стати підставою для сумнівів щодо правомірності проведених зборів комітету кредиторів і фіксації результатів голосування усіма класами кредиторів за схвалення більшістю голосами змін до плану санації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 50 КУзПБ, господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Частинами 1, 2 ст. 51 КУзПБ визначено, що у плані санації обов`язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення процедури ліквідації боржника. План санації може бути змінений у порядку, встановленому для його затвердження. План санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. План санації обов`язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини; виконання зобов`язання боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, що не суперечить цьому Кодексу; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Кодексу; продаж частини майна боржника; виконання зобов`язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань; відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Кодексу позачергово за рахунок продажу майна боржника; одержання позик та кредитів, придбання товарів у кредит; інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.

Враховуючи наведене, реалізація частини санаційних заходів, що передбачені планом санації, а також зміна обставин, які існували первісно при підготовці первісної редакції плану санації, об`єктивно зумовлює необхідність внесення змін до плану санації.

В силу ч.4 ст. 236 ГПК України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 23/267-50/360-2012. Зокрема, одним із принципів законодавства про банкрутство є дотримання необхідного балансу загального (суспільного) інтересу та вимог щодо захисту майнових прав та інтересів учасників справи про банкрутство (підпорядкування приватного інтересу більшості, тобто пріоритет загального інтересу над приватним).

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертаючи увагу на умови та характер змін до плану санації, загалом робить висновок, що такі зміни не містять ознак погіршення стану перспектив проведення розрахунків як з забезпеченими кредиторами, так і з конкурсними, оскільки загалом межі та строки завершення санаційних процедур не змінюються, а змінюються частково внутрішні строки проведення санаційних заходів в залежності також від наслідків тривалості військової агресії, близького знаходження активів боржника до лінії бойових дій і також те, що під час схвалення первинної редакції плану санації не брався до уваги досі триваючий період військової агресії російської федерації.

І завершальним аргументом на користь обгрунтованості ухвали суду першої інстанції також є те, що умови плану санації та внесені до нього зміни переважно стосуються економічних, а не юридичних чинників, пов`язаних виключно із власним баченням і зрозумілістю вигідності змін до плану санації більшості учасників конкурсного процесу, що додатково підтверджується зазначеним вище правовим висновком у справі Верховного Суду № 23/267-50/360-2012.

Таким чином, передбачені змінами до плану санації заходи відновлення платоспроможності боржника відповідають загальним вимогам, визначеним у ст. 51, 52 КУзПБ, схвалені зборами та комітетом кредиторів боржника, містять заходи, які не суперечать означену Кодексу та спрямовані на погашення вимог кредиторів, а в результаті - відновлення платоспроможності боржника у межах строку процедури санації.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі №909/1278/15 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М.КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК