Рішення

від 07.10.2024 по справі 523/18770/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/18770/23

Провадження №2/523/1934/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліної С.С.

при секретарі-Іванченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю третіх осіб Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви» (ЄДРПОУ 38422693), Київська митрополія Української православної церкви (ЄДРПОУ 21510633), ОСОБА_3 , про стягнення аліментів за минулий час,-

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви», Київська митрополія Української православної церкви, ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за минулий період в розмірі частини з усіх дохододів щомісяця за період з 22.10.2013 по 16.04.2020р.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що сторони перебували у цивільних стосунках під час яких 22.10.2013 року у сторін народилася дитина донька ОСОБА_5 яку відповідач ОСОБА_2 не визнав своєю дитиною та не сплачував аліменти.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/6043/19 від 27.02.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано батьком ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 22.10.2013 урозмірі частини з усіх доходів, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Як вказує позивачка, дитина постійно проживає з нею, перебувала та перебуває на її повному утриманні, відповідач у добровільному порядку не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини за період з 22.10.2013 по 16.04.2020р. хоча був здатний сплачувати аліменти у вказаному розмірі, оскільки здоровий та працевлаштований.

Дані обставини стали підставою для звернення досуду.

Ухвалою Суворовськогорайонного судум.Одеси від30.10.2023року відкритозагальне провадженнята призначенопідготовче судовезасідання на 17 січня 2024 року на 12 годин 00 хвилин.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено відкрите судове засідання на 30квітня2024рокуна12годину 30хвилин.

В судове засідання з`явилася позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання не з`явився відповідач ОСОБА_2 , про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

В судове засідання не з`явилися представники третіх осіб Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви», Київська митрополія Української православної церкви та ОСОБА_3 також не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

До суду надійшла заява від представника третьої особи - Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви», про розгляд справи за їх відсутності (ар.с.233)

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який повідомлений судом належним чином, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є не обґрунтованим, не доказаним, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільних стосунках під час яких ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася дитина донька ОСОБА_5 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/6043/19 від 27.02.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано батьком ОСОБА_4 на підставі чого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внесені змін до актового запису про народження ОСОБА_4 №886 від 15 листопада 2013р., в графі «Батько» замість « ОСОБА_6 » зазначений « ОСОБА_2 ». Окрім того стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини з усіх доходів проте не менше 50 відсотків прожиткового мінімумум для дитини відповідного віку починаючи з 16.04.2019 до досягнення дитиною повноліття, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_4 (ар.с.21-24)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 яке видане Біляївським міськрайоннимвідділом державноїреєстрації актівцивільного стануПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)вбачається,що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (арк.с.101).

Відповідно дост. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, аліментиза минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Тлумачення ч.2ст.191 СК Українисвідчить, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести такі обставини: - вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти; - неможливість одержання аліментів у зв`язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Постановою КЦС ВС від 18.05.2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Статтею 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із цим позовом позивач звернулася до суду 19.10.2023 року. Належних та достатніх доказів того, що позивач раніше вживала заходів щодо одержання від відповідача аліментів на утримання дочки, суду не надано, як і не надано доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч.2ст.191 СК України.

Оскільки позивач не надала будь-яких доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів, а відповідач ухилявся від надання утримання дитини, вимоги в частині стягнення аліментів за минулий час а саме за період з 22.10.2013 по 16.04.2020р. не підлягають задоволенню, як недоведені.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, доказів наявності об`єктивних перешкод звернутися до суду про стягнення аліментів раніше позивачкою не надано, так як і не надано доказів звернення позивачки до відповідача з проханням сплачувати аліменти та грошові кошти на утримання дитини.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви», Київська митрополія Української православної церкви, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4,5,13,76-81,133,141,265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 180, 182 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Релігійної організації «Управління Вознесенської єпархії Української православної церкви», Київська митрополія Української православної церкви, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів залишити без задоволення.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 10.10.2024 року.

Суддя: Аліна С.С.