Постанова

від 09.10.2024 по справі 916/4982/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4982/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Принцевської Н.М.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Забуранна А.О., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Оляш К.І., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 15 квітня 2024 року (повний текст складено 25.04.2024)

у справі № 916/4982/23

за позовом: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 про виправлення описки у даній справі)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 1 256 004,77 грн.

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 09.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі також позивач, ТУ ДСА України в Одеській області) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі також відповідач, ТОВ «ООЕК»), в якій просило суд (з урахуванням заяви від 28.03.2024 про зменшення позовних вимог):

- визнати недійсними додаткові угоди №3 від 05.03.2021, №4 від 07.05.2021, №5 від 07.05.2021, №6 від 29.09.2021, №7 від 04.10.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 02.12.2021, №10 від 06.12.2021, №11 від 09.12.2021, №14 від 31.01.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 21.12.2020 №410-20, укладеного між ТУ ДСА України в Одеській області та ТОВ ООЕК;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" на користь Державного бюджету України надлишково сплачені ТУ ДСА України в Одеській області кошти в сумі 1 256 004,77 грн.

Також позивач просив здійснити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТУ ДСА України в Одеській області посилалось на те, що додаткові угоди до Договору від 21.12.2020 №410-20, якими підвищувалась ціна Договору, укладені в порушення положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, є недійсними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4982/23 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Крім того даним рішенням стягнуто з ТОВ ООЕК на користь ТУ ДСА України в Одеській області 45 680,07 грн. судового збору та повернуто позивачу надлишково сплачений судовий збір в сумі 5 883,06 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Водночас зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку, передбаченому статтею 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали б його на інших умовах.

Разом з тим, місцевий господарський суд встановив, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Суд першої інстанції вказав, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 83,5% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі. При цьому, суд першої інстанції встановив, що укладення додаткових угод здійснено взагалі без будь-якого обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення ціни.

Водночас, обсяг електроенергії, що закупається, зменшилася з 1785000 кВт*год до 1218835 кВт*год.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність таких угод приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, про наявність підстав для визнання їх недійсними.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, отримані постачальником грошові кошти на загальну суму 1 256 004,77 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, і підстава їх набуття відпала, а тому суд першої інстанції вказав, що відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4982/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТУ ДСА України в Одеській області у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує, що позивачем не було доведено, а судом першої інстанції не був встановлений факт порушення прав позивача саме відповідачем, що виключає можливість задоволення позову. За твердженням апелянта, позивач в силу закону не був зобов`язаний укладати оспорювані додаткові угоди і у випадку відмови позивача від їх підписання, відповідні зміни до умов Договору №410-20 від 21.12.2020 внесені б не були. Отже, зміна умов Договору за оспорюваними додатковими угодами здійснювалась за згодою сторін.

На переконання ТОВ «ООЕК», підписуючи спірні додаткові угоди без заперечень, а потім оскаржуючи їх в судовому порядку, позивач діє недобросовісно, демонструє суперечливу поведінку та здійснює протиправне втручання у право власності відповідача на грошові кошти, отримані за умовами оспорюваних додаткових угод. Однак, суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача відносно недобросовісності позивача та порушення ним доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що на момент підписання оспорюваних додаткових угод, позивач був обізнаний з положеннями ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», на яку містяться посилання в оспорюваних додаткових угодах.

Також, ТОВ «ООЕК» зауважує, що що рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсними додаткових угод №№3-11, 14 в повному обсязі є таким, що прийнято з порушенням ст. 217 Цивільного кодексу України, що в свою чергу є підставою для його скасування в цій частині.

Так, за твердженням апелянта, вказані додаткові угоди оскаржувались позивачем лише в частині умов щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, додаткові угоди містять і інші умови Договору щодо зміни яких сторони дійшли згоди, та які не є предметом оскарження в межах даної справи. Проте, в позові позивач просив визнати недійсними додаткові угоди у повному обсязі, а не лише в частині збільшення ціни за одиницю товару, і відповідні вимоги позивача були задоволені судом.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано положення п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого було безпідставно визнано недійсною додаткову угоду №14 до Договору, яка була укладена у відповідності до цієї норми закону та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021. Водночас, позивачем не було доведено, що додаткова угода №14 була укладена із порушенням п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак, визнання її недійсною з підстав невідповідності приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є незаконним та безпідставним та свідчить про неповне дослідження судом першої інстанції усіх обставин, що мають значення для розгляду справи.

Разом з цим, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було досліджено факту неправильного розрахунку позивачем ціни позову, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 256 004,77 грн.

Так, апелянт вказує, що судом першої інстанції було прийнято до уваги позиція позивача, що розмір надмірно отриманих Постачальником грошових коштів розраховувався, виходячи із розміру спожитої електроенергії 1 218 835 кВт/год помноженої на вартість за 1 кВт/год, встановленої Додатковою угодою №2 від 03.03.2021, яка складає 1,930716 з ПДВ, а тому сума, яка мала б бути сплачена за Договором становить 2 353 224,23 грн, а не 360 9229,00 грн. Отже, судом першої інстанції було встановлено факт оплати позивачем на користь відповідача коштів в розмірі 3 609 229,00 грн. на виконання умов Договору про постачання електричної енергії №410-20 від 21.12.2020. Проте, суд залишив поза увагою те, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту оплати вищевказаних коштів на користь відповідача. Таким чином, суд при прийнятті оскаржуваного рішення, керувався власним припущенням.

Серед іншого, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.04.2024 у справі №910/9880/23, відповідач також звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них наведених положень Цивільного кодексу. На переконання апелянта, визнання недійсними спірних додаткових угод не свідчить про відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між сторонами врегульовані умовами Договору №410-20 від 21.12.2020, а тому зобов`язання є договірними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4982/23, розгляд справи призначено на 03.07.2024 об 11:30 год; ТУ ДСА України в Одеській області встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

13.06.2024 від позивача до Південно-західного апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТУ ДСА України в Одеській області не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Суть відзиву позивача полягає у твердженні останнього про те, що ТУ ДСА України в Одеській області дізналось про невідповідність низки Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії від 21.12.2020 №410-20 положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зі змісту мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, з прийняттям якої була здобута правова визначеність щодо застосування приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: встановлено заборону підвищення ціни одиниці товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

У зв`язку з відпусткою судді Принцевської Н.М. з 24.06.2024 по 04.07.2024 та судді Ярош А.І. з 21.06.2024 по 23.07.2024, судове засідання, призначене на 03.07.2024 у справі №916/4982/23 не відбулось; учасників справи було повідомлено про те, що розгляд останньої відбудеться 09.10.2024 року о 10:30 год., про що винесено ухвалу суду від 02.09.2024. Крім того, вказаною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ "ООЕК" на розумний строк.

Також, 02.09.2024 було задоволено заяву представника ТОВ "ООЕК" адвоката Оляш Катерини Ігорівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.10.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник ТОВ «ООЕК» підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник ТУ ДСА України в Одеській області просив суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 09.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 21.12.2020, за результатами проведення процедури закупівлі у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі, між ТОВ ООЕК (Постачальник) та ТУ ДСА України в Одеській області, (Споживач), в особі начальника управління Лукаша Тараса Валерійовича, укладено договір №410-20 про постачання електричної енергії (далі Договір).

Договір укладено за взаємною згодою Сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та абз.3,4 п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.

Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (Код згідно ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1 785 000 кВт*год, відповідно до додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу.

Строк постачання електричної енергії: 01.01.2021 - 31.12.2021 року (п. 2.3 Договору).

За положеннями п. 5.1 Договору ціна останнього на 2021 становить 3 240 331,92 грн., у т.ч. ПДВ 540 055,32 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.3 Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.4 Договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору)..

Додатком 2 до Договору Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція (п.1) встановлено, що ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає 1,51276 грн за 1 кВт*год без ПДВ.

Також, у вказаному Додатку 2 до Договору Сторони дійшли згоди, що у разі зміни складових ціни на електричну енергію внаслідок змін до законодавства або прийняття нового законодавства, що впливає на порядок формування або розмір ціни, зміни (у т.ч. збільшення) державних регульованих цін, в разі їх встановлення НКРЕКП, що включені в ціну на електроенергію, інфляції або будь-які інші зміни складових ціни, що не залежать від Постачальника в періоді наступному за розрахунковим, проводиться перерахунок вартості електричної енергій без додаткового узгодження з Клієнтом і застосовують з моменту введення їх в дію згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.13.1 Договору, він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2021.

Згідно з п. 13.4 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь- яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь- яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Судом першої інстанції встановлено, що Постачальником на адресу позивача було скеровано листи-повідомлення відповідно до котрих, з огляду на різке зростання цін на електричну енергію на ринку електричної енергії (коливання цін) та стійку тенденцію майбутнього росту вартості електроенергії, повідомлялось про збільшення однієї із складових ціни на електричну енергію, а саме, ціни електроенергії як товару.

Додатковою угодою №1 від 25.02.2021 внесено зміни до п. 5.1 Розділу 5 « 5.1 Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії Договору в наступній редакції:

5.1. Ціна цього Договору на 2021 рік становить 3 199 998,06 грн., у т.ч. ПДВ 533 333,01 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Зміни застосовуються між сторонами з 01.01.2021.

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод (із додатками Специфікації цін) щодо зміни, у зв`язку із збільшенням ціни на електричну енергію на ринку електричної енергії, вартості електроенергії в бік її збільшення, а також щодо кількості товару (обсягів постачання електроенергії) у зв`язку із зміною ціни за одиницю товару, зокрема:

Додатковою угодою №2 від 03.03.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 1,930716 грн. (з ПДВ) 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором зменшено та установлено в розмірі 1 657 415 кВт*год.

Додатковою угодою №3 від 05.03.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,082516 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 536 601 кВт*год.

Додатковою угодою №4 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,249496 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 429 854 кВт*год.

Додатковою угодою №5 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,433174 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 329 354 кВт*год.

Додатковою угодою №6 від 29.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,6350177542 грн. 1 кВт*год Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 277 233 кВт*год.

Додатковою угодою №7 від 04.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,85702569944458 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 228 411 кВт*год.

Додатковою угодою №8 від 05.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,101212238419093 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 182 785 кВт*год.

Додатковою угодою №9 від 02.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,36979 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 159 549 кВт*год.

Додатковою угодою №10 від 06.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,66521 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 137 926 кВт*год.

Додатковою угодою №11 від 09.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,99012 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 117 841 кВт*год.

Додатковою угодою №12 від 30.12.2021 продовжено термін дії Договору до 31.03.2022.

Додатковою угодою №13 від 27.01.2022 на підставі частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з продовженням дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 збільшено ціну Договору на 639 996, 86 грн., з урахуванням ПДВ, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в Договорі. Даною угодою визначено обсяг енергії в обсязі 1 278 236 кВт*год., у тому числі на 2022 рік - в обсязі 160 395 кВт*год. та установлено ціну Договору 3 839 981,19 грн., у т.ч. ПДВ 639 996,86 грн.

У матеріалах справи міститься відповідне повідомлення UA-2020-11-12-002274-а про внесення змін до Договору про закупівлю від 21.12.2020 №410-20, укладеного між ТОВ «ООЕК» та ТУ ДСА Україні в Одеській області. Дата внесення змін до Договору 27.01.2022. Номер додаткової угоди 13 (т. 1 а.с. 197-198).

Додатковою угодою №14 від 31.01.2022 підвищено ціну на електричну енергію до 4,052172 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 275 780 кВт*год., у тому числі на 2022 рік - в обсязі 157 939 кВт*год.

Підставою підвищення визначено прийняття постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454.

Додатковою угодою №15 від 09.03.2022 встановлено ціну Договору 3 609 229,37 грн. (т. 1 а.с. 203).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підвищення ціни електричної енергії були обумовлені з боку Постачальника коливанням цін за електричну енергію на ринку.

На підтвердження даних обставин у матеріалах справи містяться:

- експертний висновок №ЧК-27 від 25.01.2021, виданий Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою;

- цінові довідки №293/21 від 09.02.2021, №361\21 від 16.02.2021, №362\21 від 16.02.2021, №1868\21 від 11.08.2021, №1898\21 від 12.08.2021, №2010-2\21 від 27.08.2021, №2818\21 від 09.11.2021, №2862\21 від 11.11.21, №2862-1\21 від 11.11.2021, які видані Харківською торгово-промисловою палатою;

- постанова НКРЕКП №1227 від 30.07.2021.

При цьому, місцевим господарським судом з`ясовано, що з огляду на інформацію, наведену у цінових довідках №1868\21 від 11.08.2021 та №2010-2\21 від 27.08.2021 Харківської ТПП, наявним був факт коливання ціни на електричну енергію в бік зменшення, однак, не дивлячись на це, додаткові угоди №6 від 29.09.2021 та №8 від 05.10.2021 укладені відносно збільшення ціни електричної енергії.

Сторонами не оспорюється, що на виконання Договору від 21.12.2020 №410-20, Постачальником було поставлено Споживачу електричну енергію.

ТУ ДСА України в Одеській області вказує, що сторонами з дня укладання основного Договору безпідставно підвищено ціну на електричну енергію з 1,51276 грн. до 3,37681 грн за 1 кВт*год (без ПДВ), тобто на 83,5 %.

При цьому, обсяг електроенергії, що закупається, зменшилася з 1 785 000 кВт*год до 1 218 835 кВт*год., тобто позивачем недоотримано 566 165 кВт*год. від попередньо обумовленої Договором кількості товару.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення ТУ ДСА України в Одеській області до господарського суду.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22.

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Так, колегія суддів зазначає, що предметом укладеного між сторонами Договору є електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 електрична енергія, за ціною 1,815312 грн. з ПДВ (у Договорі не відображено) 1 кВт*год. за обсяг електричної енергії: 1 785 000 кВт*год, загальною вартістю 3 240 331,92 гривень.

Такий правочин укладено за наслідкам розгляду тендерних пропозицій, згідно зі звітом про результати проведення процедури закупівлі, відповідно до якого переможцем визначено TOB "ООЕК" з остаточною ціновою пропозицією 3 240 331,92 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 47-49).

Втім, як свідчать наявні матеріли справи сторонами під час укладення оспорюваних додаткових угод не дотримано законодавчо визначених обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Зокрема, Додатковою угодою №3 від 05.03.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,082516 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 536 601 кВт*год.

Додатковою угодою №4 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,249496 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 429 854 кВт*год.

Додатковою угодою №5 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,433174 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 329 354 кВт*год.

Додатковою угодою №6 від 29.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,6350177542 грн. 1 кВт*год Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 277 233 кВт*год.

Додатковою угодою №7 від 04.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,85702569944458 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 228 411 кВт*год.

Додатковою угодою №8 від 05.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,101212238419093 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 182 785 кВт*год.

Додатковою угодою №9 від 02.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,36979 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 159 549 кВт*год.

Додатковою угодою №10 від 06.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,66521 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 137 926 кВт*год.

Додатковою угодою №11 від 09.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,99012 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 117 841 кВт*год.

Отже, у даному випадку оспорювані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10%, встановленого нормами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, як вже було вказано вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що додаткові угоди №3-11 до Договору про постачання електричної енергії від 21.12.2020 №410-20, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апелянта стосовно наявності у діях позивача недобросовісності та проявів порушення ним доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки, як зазначалось вище, позивач вказав, що про невідповідність спірних Додаткових угод положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ТУ ДСА України в Одеській області дізналось лише після здобуття правової визначеності щодо застосування наведених положень Закону України «Про публічні закупівлі», в межах прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Щодо визнання недійсної Додаткової угоди №14 від 31.01.2022.

Як вбачається зі змісту Додаткової угоди №14, остання укладена у відповідності до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021, що свідчить про те, що вказана Додаткова угода укладена сторонами через збільшення регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який є складовою частиною ціни за одиницю товару, визначену в Договорі. При цьому, позивачем не було доведено, що Додаткова угода №14 була укладена із порушенням п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У цьому контексті судова колегія вказує, що відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю можуть бути змінені після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, якщо відбулись зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Біржове котирування це фіксація фактичних контрактних цін та виведення типової або середньої ціни за біржовими угодами певного періоду, яка відображає вартість одиниці товару (лота) при типових обсягах та умовах торгів.

Джерелом релевантних біржових котирувань на енергоресурси та єдиними біржовим майданчиком в Україні, що забезпечує ринок інформацією про біржові котирування є Українська енергетична біржа (Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа»). ТОВ «Українська енергетична біржа» забезпечує організаційні, технологічні, правові та інші умови для функціонування та розвитку ринків біржової торгівлі електроенергією та енергоносіями. Міністерство економіки України рекомендує використовувати котирування Української енергетичної біржі в якості цінового орієнтиру на природний газ.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, або роз`яснення Української енергетичної біржи щодо цін ( у тому числі середньої) електроенергії на товарній біржі.

Водночас, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2454 від 01.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік установлено тариф на послуги з передачі електричної енергії (що є складовою ціни за одиницю товару за спірним Договором) на рівні 345,64 грн/МВт*год. без урахування ПДВ (змінено з 293,93 грн/МВт год. без урахування ПДВ).

У зв`язку з цим, в Додатковій угоді №14 від 31.01.2022 вказано, що ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, становить 4,052172 грн., у т.ч. ПДВ, проте, ТОВ «ООЕК» жодним чином не викладає вартість складових цієї суми, тобто окрема інформація щодо ціни електричної енергії та ціни передачі електричної енергії, виходячи з 1 кВт/год електричної енергії, у будь-якій Додатковій угоді відсутня, як і відсутня у матеріалах справи в цілому.

При цьому, до внесення змін, згідно з Додатковою угодою від 09.12.2021 №11 відповідна ціна, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, дорівнювала 3,99012 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, у Додатку-2 «Комерційна пропозиція» до Договору №410-20, яка була укладена Сторонами разом з підписанням останнього 21.12.2020 (т. 1 а.с. 37-38) за результатами проведення процедури закупівлі, встановлено, що ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту становить 0,05 грн/кВт*год. И саме ця ціна входить до вартості товару за формулою, яка наведена у даній пропозиції.

Судова колегія наголошує, що разом із Додатковою угодою від 31.01.2022 №14, яка була укладена в межах продовженого Договору від 21.12.2020 №410-20, Постачальником було надано Споживачу (ТУ ДСА України в Одеській області) Додаток-2 «Комерційна пропозиція» до Договору №410-20 від 21.12.2021, який був продовжений підписанням Додаткової угоди №13 від 27.01.2022 та викладений у редакції вказаної Додаткової угоди.

Згідно нової Комерційної пропозиції (т. 1 а.с. 206-207) ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту становить 0,05 грн/кВт*год.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, після внесення змін спірною Додатковою угодою №14 від 31.01.2022 вартість тарифу на послуги з передачі електричної енергії становила 0,05 грн/кВт*год. (тобто ціна не змінилась); крім того, ціна передачі електричної енергії у розмірі 0,05 грн. не відповідає новому тарифу НКРЕКП - 345,64 грн/МВт, а тому відповідні посилання апелянта на положення п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» суд першої інстанції відхиляє.

Відтак, висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ТУ ДСА України в Одеській області за спірним Договором №410-20 спожито 1 218 835 кВт/год електроненергі.

Враховуючи наведене, а також те, що Додаткові угоди №№3-11, 14 судом визнано недійсними, а відповідно зобов`язання сторін регулюються Договором про закупівлю електричної енергії від 21.12.2020 №410-20 та Додатковою угодою від 03.03.2021 №2 до нього, Споживач мав сплатити вартість спожитої електричної енергії, яка складає 2 353 224,23 грн. (1 218 835 кВт/год * 1,930716 грн. з ПДВ), а не 3 609 229,00 грн., як то визначено Додатковою угодою №15 від 09.03.2022.

Отже, загальна сума переплати складає 1 256 004,77 грн.

Судова колегія критично ставиться до посилання апелянта на те, що суд залишив поза увагою відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту оплати коштів у розмірі 3 609 229,00 на користь відповідача, з огляду на те, що по-перше, вказаний довід ТОВ «ООЕК» взагалі не наводив в жодному процесуальному документі, наданому суду під час розгляду справи судом першої інстанції. Тобто, до винесення оскаржуваного рішення відповідачем не ставився під сумнів під час розгляду спірних правовідносин факт сплати відповідних коштів позивачем. По-друге, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вищевказаного аргументу апелянта, зокрема, будь-яке відповідне листування між Сторонами, вимоги ТОВ «ООЕК», надсилання останнім претензій Споживачу з приводу заборгованості позивача за Договором №410-20 тощо.

Разом з тим, наданий суду позивачем спірний Договір постачання електричної енергії з відповідними додатками, які були підписані уповноваженими особами Сторін, містять всю необхідну інформацію про предмет, ціну та інші умови Договору, а також відомості про суми, тарифи, розмір збільшення ціни за одиницю товару при укладанні кожної Додаткової угоди та відомості про об`єми товару, що підлягали поставці. Дані документи обліковані відповідно до Закону та містяться в загальному доступі на сайті «Прозоро». З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не висловлював жодних заперечень щодо достовірності відомостей, зазначених у вказаних письмових доказах, підписаних і з його сторони. Договірну кількість електроенергії, яка зазначені в Додаткових угодах, спожито в повному об`ємі, про що свідчать Додаткові угоди №14 та №15, які також додано до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З огляду на викладене, отримані ТОВ «ООЕК» грошові кошти у сумі 1 256 004,77 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно визнано недійсними оспорюванні додаткові угоди в повному обсязі, а не їх окремі частині, зокрема щодо збільшення ціни товару, колегія суддів зазначає наступне.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16), від 11.08.2021 у справі №926/324/20 та від 18.11.2021 у справі №907/12/19.

Стаття 180 ГК України визначає, що істотними умовами договору, без погодження яких укладення господарського договору неможливе, є предмет, ціна та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).

У даному випадку ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорюванні правочину можуть бути визнанні судом недійними лише в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи відповідача щодо відсутності при укладанні оспорюваних Додаткових угод з порушень вимог чинного законодавства також не спростовують вищевикладених обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони не спростовують встановлених обставин справи та висновку суду першої інстанції, а фактично свідчать про незгоду відповідача з таким висновком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4982/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4982/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.10.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяЯрош А.І.