Постанова

від 18.09.2024 по справі 910/9819/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа№ 910/9819/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (повний текст рішення складено 29.11.2023)

у справі № 910/9819/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 714 334,45 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» (дала - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про відшкодування шкоди у розмірі 714 334,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що пп. 8 п. 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, не створює жодних юридичних наслідків з дати його прийняття і під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державного підприємства «Гарантований покупець», яка відшкодовувалась продавцями за «зеленим» тарифом за період з 16.01.2021 по 09.09.2022, не підлягала застосуванню. Разом з тим, за доводами позивача, прийнятий відповідачем протиправний та нечинний підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди у розмірі 714 334,45 грн. Розмір завданої шкоди обраховується як різниці між небалансами, вирахуваними за формулою, що діяла до 15.01.2021, та небалансами, фактично сплаченими за протиправною формулою.

На підтвердження розрахунку позивачем було надано до матеріалів справи висновок експерта №37 від 01.09.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи, складений експертом Перепелюк С.В.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що пп. 8 п. 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21, а саме з 08.09.2022, а тому за період з січня 2021 року по 08.09.2022 вказаний підпункт діяв та застосувався до позивача. Крім того, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - третя особа, ДП «Гарантований покупець», Гарантований покупець)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.

Чинність пп. 8 пп 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність саме 08.09.2022, а тому у період дії спірних правовідносин з січня 2021 по січень 2022 пункт 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії діяв у новій редакції.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що за період з січня 2021 року по січень 2022 року Державним підприємством «Гарантований покупець», а не відповідачем, було нараховано, а позивачем частково сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії, саме, у відповідності до норм чинного законодавства, як то Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі (навіть частково) ніяким чином не можуть вважатися збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» звернулося 12.12.2023 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 11.12.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/9819/23 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, позов підлягає задоволенню.

Скаржник, звернув увагу суду на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано наведену позивачем практику у подібних правовідносинах. Місцевий господарський суд дійшов до помилкових та необґрунтованих висновків щодо застосування підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. На думку апелянта, позивачем достатніми та достовірними доказами доведено наявність всіх елементів складу правопорушення та підстав стягнення з відповідача 714 334,45 грн завданої шкоди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9819/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9819/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/9819/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9819/23.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці з 25.12.2023 по 29.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/9819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 прийнято справу № 910/9819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/9819/23. Роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу та заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи призначено на 22.02.2024.

08.01.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, сформований в системі «Електронний суд» 08.01.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 15.11.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Узагальненні доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- доводи апеляційної скарги щодо наслідків скасування у судовому порядку підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, є безпідставними;

- наведена скаржником в апеляційній скарзі практика Верховного Суду, щодо застосування нормативно-правового акту є нерелевантною до спірних правовідносин, у справі №910/9819/23;

- відсутність елементів складу цивільного правопорушення, як підстави для притягнення НКРЕКП до цивільно-правової відповідальності.

12.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 12.02.2024, зі змісту яких вбачається, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не провів належну правову оцінку спірних правовідносин між сторонами в контексті застосування ст.ст. 1173, 1175 Цивільного кодексу України.

20.02.2024 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 12.02.2024, зі змісту яких вбачається, що останній вважає викладені доводи позивача у поясненнях від 12.02.2024 безпідставними та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи, оскільки судом першої інстанції було досліджено питання застосування положень ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Судове засідання, призначене на 22.02.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 26.02.2024 по 08.03.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/9819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 прийнято справу №910/9819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 18.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 розгляд справи відкладено на 09.05.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 06.05.2024 по 10.05.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.05.2024 у справі №910/9819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 прийнято справу №910/9819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Судове засідання 09.05.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 розгляд справи призначено на 04.06.2024.

04.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» надійшло заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №910/9295/23. Клопотання обґрунтоване тим, що правовідносини у справі №910/9295/23 та у даній справі №910/9819/23 є подібними, а тому зроблені Верховним Судом висновки у справі №910/9295/23 будуть обов`язковими при розгляді даної справи в силу вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі оголошено перерву до 11.07.2024.

Судове засідання у справі № 910/9819/23, призначене на 11.07.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 розгляд справи призначено на 01.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.08.2024 у справі №910/9819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 прийнято справу №910/9819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Протокольною ухвалою від 01.08.2024 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп», клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №910/9295/23 залишено колегією суддів без розгляду, як не актуальне, оскільки 13.06.2024 касаційне провадження у справі №910/9295/23 закрито.

За клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» у справі оголошено перерву на 18.09.2024.

У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю. у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.09.2024 у справі №910/9819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 прийнято справу №910/9819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

У судове засідання 18.09.2024 з`явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 18.09.2024 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників сторін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп», діє на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 431 від 14.06.2018, веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2019 між ТОВ «Еко-Альтеп» (ВАД) та Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) було укладено договір №16914/01 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ «Еко-Альтеп» зобов`язався продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» купувати електричну енергію, вироблену ТОВ «Еко-Альтеп», та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Крім того, 30.04.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» (продавець за «зеленим» тарифом) було укладено додаткову угоду №1323/01/20, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди №1323/01/20 від 30.04.2020, за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядку продажу електричної енергії споживачами).

У відповідності до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1323/01/20 від 30.04.2020, сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії»; Законом України «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Умовами п .2.4, 2.5 договору в редакції додаткової угоди №1323/01/20 від 30.04.2020 сторонами погоджено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регялтором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач продав, а ДП «Гарантований покупець» купило відпущену електричну енергію, що підтверджується актами приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця (з урахуванням актів коригування за період січень 2021 року - серпень 2022 року):

за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 9 837,87 грн,

за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 67439,26 грн,

за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 148 294,53 грн,

за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 163 741,40 грн,

за травень 2021 року від 16.06.2021 на суму 271 000,62 грн,

за червень 2021 року від 16.07.2021 на суму 169 394,79 грн,

за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 79 653,80 грн,

за серпень 2021 року від 16.09.2021 на суму 84 644,01 грн,

за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 43 803,71 грн,

за жовтень 2021 року від 16.11.2021 на суму 79 830,82 грн,

за листопад 2021 року від 16.12.2021 на суму 63 497,89 грн,

за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 9 297,48 грн,

за січень 2022 року від 16.02.2022 на суму 177 567,59 грн,

за лютий 2022 року від 16.03.2022 на суму 151 853,98 грн,

за березень 2022 року від 10.06.2023 на суму 840 068,19 грн,

за квітень 2022 року від 24.05.2022 на суму 1 232 977,41 грн,

за травень 2022 року від 04.07.2022 на суму 1 239 356,71 грн,

за червень 2022 року від 19.07.2022 на суму 3 152 517,84 грн,

за липень 2022 року від 16.08.2022 на суму 1 384 322,57 грн,

за серпень 2022 року від 30.09.2022 на суму 210 954,66 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснив оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, що підтверджується копіями платіжних доручень: №1231 від 15.02.2021 на суму 9 727,07 грн,

№36 від 15.03.2021 на суму 45 201,77 грн,

№102 від 13.04.2021 на суму 45 210,95 грн,

№182 від 18.05.2021 на суму 143 951,58 грн,

№186 від 25.05.2021 на суму 22 170,13 грн,

№187 від 25.05.2021 на суму 103 027,22 грн,

№ 234 від 17.06.2021 на суму 249 533,28 грн,

№293 від 19.07.2021 на суму 168 878,14 грн,

№348 від 12.08.2021 на суму 79 709,94 грн,

№377 від 20.08.2021 на суму 0,98 грн,

№452 від 17.09.2021 на суму 84 797,84 грн,

№545 від 18.10.2021 на суму 43 826,89 грн,

№602 від 04.11.2021 на суму 110,80 грн,

№640 від 17.11.2021 на суму 79 830,82 грн,

№667 від 17.12.2021 на суму 63 471,54 грн,

№6 від 17.01.2022 на суму 9 304,99 грн,

№29 від 17.02.2022 на суму 177 505,31 грн,

№374 від 04.10.2022 на суму 516,65 грн,

№375 від 04.10.2022 на суму 26,35 грн,

№95 від 22.02.2023 на суму 4 862,39 грн.

Відповідно до пп. 3 п. 4.5 договору в редакції додаткової угоди №1323/01/20 від 30.04.2020, гарантований покупець зобов`язаний нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Частиною 6 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за «зеленим» тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 6 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ) балансуючої групи гарантованого покупця.

За змістом положень ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах. Особливості функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються статтею 71 цього Закону та правилами функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Так, за умовами ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем (ч. 3 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 6 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Отже, гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, а відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставиться в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Механізм визначення суми небалансів та їх відшкодування передбачено Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок).

Відповідно до пункту 9.2 глави 9 Порядку, в редакції станом на 15.01.2021, продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

Пунктом 9.3 глави 9 Порядку в редакції, яка діяла станом на 15.01.2021, встановлено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведені у цьому пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №46 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641», а саме затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «Зеленим» тарифом» (далі - Зміни).

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку. Переможцями аукціону здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця окремо по кожному договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9.3 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою 3 (формула), що наведена у пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 по справі №640/4069/21 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 по справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 16 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно з приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Положення статтею 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Дії (бездіяльність) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, визнано протиправним та нечинним пп. 8 п. 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Отже вказані обставини свідчать про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме неправомірних дій відповідача, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Одночасно, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в межах справи №640/4069/21 09.09.2022 ДП «Гарантований покупець» звернулося до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, а саме: яка редакція п. 9.2. (на момент прийняття рішення судом першої інстанції - п.9.3.) Порядку №641 підлягає застосуванню при здійсненні розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за правовідносинами серпня та вересня 2022 року, що виникли до набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили? яка редакція п.9.2. (на момент прийняття рішення судом першої інстанції - п.9.3.) Порядку №641 з наведенням відповідної формули та її складових підлягає застосуванню Гарантованим покупцем при здійсненні розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця після набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21? чи підлягає до моменту набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21, тобто до 08.09.2022, використанню формула, за якою визначається обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, в редакції пп.8 п.1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46? чи є необхідним здійснення перерахунку вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця за періоди до набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21?

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 заяву про роз`яснення судового рішення задоволено частково, роз`яснено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 наступним чином: підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, визнаний судом протиправним з моменту його прийняття НКРЕКП, не створював юридичних наслідків під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП «Гарантований покупець», яка відшкодовувалася продавцями за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» за відповідні періоди.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 про роз`яснення судового рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року відмовлено.

У вказаній постанові апеляційного суду зазначено, що в силу ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, норми законодавства прямо визначають порядок втрати чинності нормативно-правового акта чи його частини у разі визнання його протиправним та нечинним судовим рішенням, зокрема, що вони втрачають чинність виключно з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 набрало законної сили 08.09.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20, в якій суд зазначив, що визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є порушенням вимог ч. 2 ст. 265 КАС України та виходом за межі повноважень суду.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що п.п. 8 п. 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку втратив чинність 08.09.2022, дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції доводи позивача щодо втрати чинності підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, з моменту його прийняття 15.01.2021 є безпідставними та не обгрунтованим.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, за період з січня 2021 року по січень 2022 року Державним підприємством «Гарантований покупець», а не відповідачем було нараховано, а позивачем частково сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, як то Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а тому, відповідні платежі (навіть частково) ніяким чином не можуть вважатися збитками, які були завдані позивачу внаслідок, як вважає скаржник, неправомірних дій відповідача.

Інших доказів чи обґрунтування вчинення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг неправомірних дій саме стосовно позивача останнім не надано суду та не наведено.

Щодо судової практики Верховного Суду, яку було наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 по справі №154/3029/14-ц вказала, що остання висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що у наведених скаржником у апеляційній скарзі справах відмінними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин порівняно з даною справою №910/9819/23. У жодній з наведених скаржником постанов сулу касаційної інстанції, не ставилося питання щодо стягнення шкоди з органу, який прийняв протиправний нормативний акт, на підставі положень статті 1173 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегією суддів враховано, що у судових справах № 910/9299/23, №910/8822/23, №910/8821/23, №910/8819/23, №910/8823/23, №910/9301/23, №910/9921/23, №910/9819/23, №910/11154/23, №910/12777/23, №910/9017/23, №910/9295/23 суб`єктам господарювання відмовлено у задоволенні позовних вимог до НКРЕКП щодо стягнення з НКРЕКП шкоди у відповідних розмірах. У наведених справах міститься висновок, зокрема, про те, що скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмета доказування у спорі про стягнення шкоди.

Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи також враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі 640/3041/20, щодо застосування ч. 2 ст. 265 КАС України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 - залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альтеп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9819/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9819/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/9819/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.10.2024

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко