Постанова

від 26.09.2024 по справі 910/7767/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа№ 910/7767/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Cергєєва К.О.

від відповідача - Сидоренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (повний текст рішення підписано 08.11.2023)

у справі №910/7767/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор»

про стягнення 4 459 979,09 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Роднічок» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» про стягнення 4 459 979,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 01.07.2021 №3-9/0107, внаслідок чого позивачу спричинено збитки у розмірі 3 806 721, 41, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 553 448, 58 грн та 3% річних у розмірі 99 809, 10 грн, розраховані за період з 06.06.2022 по 20.04.2023.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Котляревський елеватор» на користь ПСП «Агрофірма «Роднічок» заборгованість у розмірі 3 802 078 грн, 3% річних у розмірі 99 809 грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 553 448 грн 58 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 66 830 грн 03 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наступного:

- наданий позивачем розрахунок збитків містить арифметичні неточності: за власним розрахунком суду розмір збитків, що завдані неповерненням (незбереженням) зерна, становить 3802078 грн (644420 кг х 5,9 грн);

- оскільки вимогу позивача №РД/ИС-92 від 05.05.2022 про повернення продукції або сплату грошових коштів отримано відповідачем 24.05.2022, враховуючи встановлений у даній вимозі семиденний строк, то останнім днем для повернення відповідачем продукції або сплату грошових коштів - 31.05.2022, а першим днем прострочення такого зобов`язання було 01.06.2022, таким чином, вірним періодом нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат є 01.06.2022 - 20.04.2023;

- здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 553448,58 грн та 3% річних у розмірі 99809,10 грн в межах заявлених позовних вимог;

- зазначені відповідачем обставини непереборної сили відбулися - 26.03.2022, проте, відповідач про наявність таких обставин, про знищення продукції позивача та неможливість виконання умов Договору повідомив позивача листом від 26.04.2022, тобто з порушенням строку, визначеного пункту п.7.4. Договору.

- твердження відповідача про отримання ним Акту про пожежу лише 26.04.2022, у зв`язку із щоденними обстрілами та завантаженістю роботи пожежної частини, судом не прийнято до уваги, оскільки, як вбачається з Акту про пожежу від 26.03.2023 примірник даного Акту на місці пожежі не вимагався, крім того, неотримання відповідачем вказаного Акту в день пожежі не звільняло його від обов`язку повідомити позивача про настання обставин непереборної сили протягом 72 годин.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. рух справи, визначення складу суду, заяви, клопотання

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (колегія суддів: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з ПСП «Агрофірма «Роднічок» на користь ТОВ «Котляревський елеватор» 100 245,04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) заяву ТОВ «Котляревський елеватор» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7767/23 задоволено частково. Стягнуто з ПСП «Агрофірма «Роднічок» на користь ТОВ «Котляревський елеватор» 23 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024 касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/7767/23 скасовано. Справу № 910/7767/23 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

04.07.2024 матеріали справи повернуто до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7767/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7767/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. та призначено до розгляду на 24.07.2024.

15.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач просить судові витрати, включаючи витрати відповідача на професійну правничу допомогу в повному обсязі покласти на відповідача.

У судовому засіданні 24.07.2024 оголошено перерву до 18.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у зв`язку з участю судді учасника колегії Кравчука Г.А. у роботі ХХ чергового з`їзду суддів 18.09.2024 розгляд справи №910/7767/23 було призначено на 19.09.2024.

19.09.2024 засідання не відбулось, оскільки суддя - учасник колегії Кравчук Г.А. брав участь у роботі ХХ чергового з`їзду суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 розгляд справи №910/7767/23 призначено на 26.09.2024.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на наступне:

- судом першої інстанції проігноровано відсутність вини відповідача, яка є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення, при наявності якого настає відповідальність у вигляді стягнення збитків;

- відповідач посилається на загальновідомий факт - збройну агресію російської федерації проти України та зазначає, що в цей час не міг вчиняти дій, шляхом вивезення майна позивача в інше місце, так як це було неможливим та небезпечним для життя і здоров`я працівників відповідача;

- позивач був повідомлений про факт знищення майна у день виникнення пожежі внаслідок артилерійського обстрілу російською федерацією, як це передбачено умовами Договору.

За доводами відповідача, останнім під час розгляду справи у суді першої інстанції, окрім сертифікату ТПП України від 30 червня 2022 року №3100-22-0333 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), також були надані й інші докази, які підтверджують неможливість виконання зобов`язань за Договором у зв`язку із форс-мажорними обставинами, зокрема копію акту про пожежу від 26 березня 2022 року, витяг з ЄРДР №22022150000000697, акти обстеження рухомого та нерухомого майна №120-0145 та №12-0341, тобто ТОВ «Котляревський елеватор» всіма належними та допустимими доказами підтвердив відсутність своєї вини у знищенні майна Позивача.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на наступне:

- відповідачем не наведено жодного порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права;

- відповідачем порушені зобов`язання із збереження майна, що спричинило завдання позивачу збитків, а також відповідачем порушені зобов`язання із строків повідомлення та надання сертифікату про настання форс-мажорних обставин;

- відповідачем не доведено, що ним вжито усіх заходів для збереження майна позивача шляхом вивезення в інше місце або повідомлення позивач про необхідність дострокового вивезення майна самостійно.

2.4. інші процесуальні дії у справі

У судове засідання 26.09.2024 з`явились представники учасників справи та надали свої пояснення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» (далі - Зерновий склад) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Роднічок» (далі - Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №3-9/0107 (далі - Договір) відповідно до умов якого Поклажодавець зобов`язаний передати Зерновому складу сільськогосподарську продукцію: зернові та технічні культури та продукти їх переробки (далі - продукція, зерно), а Зерновий склад зобов`язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим Договором і в установлений строк повернути Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством. (п.1.1. Договору)

Передана на зберігання продукція залишається власністю Поклажодавця протягом усього часу знаходження її на зберіганні у Зернового складу. (п.1.3. Договору)

Відповідно до п.2.8. Договору продукція передається Поклажодавцем на зберігання і приймається Зерновим складом за адресою: 57263, Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (далі - місце зберігання).

Пунктом 3.1.1. Договору визначено, що Зерновий склад забезпечує кількісне і якісне зберігання продукції, його облік та оформлення відповідно до чинного законодавства.

Зерновий склад зобов`язаний, не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання продукції, попередити Поклажодавця про закінчення його строку і визначити строк витребування Продукції та зобов`язаний зберігати Продукцію протягом строку, встановленого п.8.1. даного Договору та (п.3.1.3. та п.3.1.5. Договору)

Згідно з п.3.2.5. Договору після закінчення строку зберігання Продукції Поклажодавець зобов`язаний забрати її у Зернового складу.

Відповідно до п.8.1. Договору строк зберігання продукції до 30.04.2022.

Додатком №1 до Договору з урахуванням Додаткової угоди №1/1 від 01.09.2021 сторони визначили тарифи по Договору.

Додатком №2 до Договору сторони визначили Замовлення на виконання робіт по сушінню та очищенню продукції.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії Книги кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки та пояснень сторін, станом на березень 2022 року на зберіганні відповідача знаходилось 644420 кг гороху ярового «Оплот».

На виконання умов Договору, у межах визначеного строку, позивачем було надіслано відповідачу лист №РД/Ис-89 від 27.04.2022 про відвантаження продукції в кількості 644420 кг на ПСП «Агрофірма «Роднічок» у зв`язку із закінченням строку зберігання з 30.04.2022.

Листом від 26.04.2022 Зерновий склад повідомив позивача про знищення майна - 644420 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року, внаслідок надзвичайних, невідворотних обставин (вторгнення Російської Федерації в Україну, військових дій та пожежі 26.03.2022, що стала наслідком таких військових дій (артобстрілу)), які знаходяться поза контролем відповідача та унеможливлюють подальше виконання умов Договору та надав лист Торгово-промислової палаті України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Акт про пожежу від 26.03.2022.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою №РД/ИС-92 від 05.05.2022, у якій вимагав повернути продукцію в належній якості та в кількості 644420 кг або сплатити її вартість у розмірі 3806721,41 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги.

Листом №3105/1 від 31.05.2022 відповідач підтвердив отримання 24.05.2022 вимоги позивача №РД/ИС-92 від 05.05.2022 та зазначив про наявність форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із військовими діями, неоголошеною війною та вторгненням Російської Федерації в Україну.

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач надіслав лист №РД/ИС140 від 17.06.2022, у якому зазначив, що відповідачем не вжито всіх заходів для збереження майна позивача, шляхом вивезення майна в інше місце або повідомлення позивача про необхідність дострокового вивезення майна самостійно та вказав, що пожежа сталася 26.03.2022, а про неможливість відповідача виконати Договір у зв`язку із форс-мажорними обставинами було повідомлено листом від 26.04.2022, тобто із порушенням строків визначених в п.7.4. Договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав вимог законодавства та умов Договору щодо збереження переданого на зберігання гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) у кількості 644420 кг, отже оскільки відповідач не повернув позивачу 644420 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року, то Товариством з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» завдано Приватному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма «Роднічок» реальних збитків, які полягають у втраті переданого на зберігання соняшника.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Частиною 3 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічну норму містить ч. 4 ст. 225 Господарського кодексу України, виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що горох яровий «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року у кількості 644420 кг був вирощений самим позивачем та є його власністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року та звітів про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2021.

Оскільки позивачем, як виробником спірної продукції самостійно встановлюються ціни на горох, позивачем визначено собівартість 1 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвого) у розмірі 5,9 грн з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що зроблений позивачем розрахунок збитків, містить арифметичні неточності, а тому здійснивши власний розрахунок збитків, що завдані неповерненням (незбереженням) зерна, суд першої інстанції встановив, що розмір збитків становить 3 802 078 грн (644420 кг х 5,9 грн), з чим погоджується судова колегія.

Водночас, з наявної в матеріалах справи інформації з сайтів виробників та продавців гороху, ринкова вартість за 1 кг гороху коливається від 7,49 до 25 грн, тобто визначена позивачем в даному випаду вартість 1 кг гороху є значно меншою ніж ринкова вартість.

Наведені вище обставини спростовують доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру збитків.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» збитків, заподіяних неналежним виконанням договору та втратою речі, переданої на зберігання у розмірі 3802078 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 553448,58 грн та 3% річних у розмірі 99809,10 грн, розрахованих за період з 06.06.2022 по 20.04.2023, слід зазначити наступне.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування, а саме - оскільки вимогу позивача №РД/ИС-92 від 05.05.2022 про повернення продукції або сплату грошових коштів отримано відповідачем 24.05.2022, враховуючи встановлений у даній вимозі семиденний строк, то останнім днем для повернення відповідачем продукції або сплату грошових коштів було 31.05.2022, а першим днем прострочення такого зобов`язання було 01.06.2022.

Отже, правильним періодом нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат є 01.06.2022 - 20.04.2023.

Разом з тим, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 553448,58 грн та 3% річних у розмірі 99809,10 грн в межах заявлених позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією Російською Федерацією проти України (нанесення ракетних та артилерійських ударів по території де перебувало на зберіганні майно позивача) суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем додано до матеріалів справи, зокрема:

- лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022;

- Акт про пожежу від 26.03.2022;

- сертифікат Торгово-промислової палати №3100-22-0333 від 30.06.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), акти обстеження рухомого майна (товару), будівель та споруд знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України №120-0145 від 31.05.2023 та №120-0341 від 30.11.2022.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до п.7.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання зумовлено настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: пожежі, вибухи, блискавка, нагромадження снігу або ожеледь, повені чи інші стихійні лиха, локаут, страйк, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена або неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, масові заворушення, саботаж, дії чи бездіяльність органів влади та/або, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов`язків за Договором.

Відповідно до п.7.4. Договору сторони зобов`язані письмово, не пізніше 72 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням протягом 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем настання таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили або не надання у вказаний в цьому пункті Договору строк сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє відповідну Сторону посилатися на них в майбутньому.

Отже, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини в силу зазначеного пункту спірного договору позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини, як на підставу звільнення від відповідальності (втрата стороною права посилатися на форс-мажор).

Під час первісного розгляду справи в суді апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято рішення про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що, як зазначив суд першої інстанції, обставини у сукупності свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 01.07.2021 №3-9/0107, укладеним з Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Роднічок», викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що є підставою для звільнення від відповідальності за договором, а відтак, має наслідком відмову у задоволенні позову.

Однак, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду в даній справі, Верховний Суд вказав наступне: «В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається саме на порушення відповідачем строків повідомлення про наявність форс-мажорних обставин та строків надання сертифікату Торгово-промислової палати України, а не на порушення порядку. Скаржник зазначає, що договором передбачено два строки: строк письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили та строк надання сертифікату Торгово-промислової палати України. З тексту оскаржуваного судового рішення не вбачається дослідження судом апеляційної інстанції з якого моменту починається відлік часу для повідомлення про форс-мажорні обставини.» (пункти 8.27.-8.29. постанови КГС ВС від 13.06.2024).

Отже, з урахуванням вказівок Верховного Суду, висновків суду першої інстанції та виходячи з матеріалів справи, колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу п. 7.4. Договору, договором передбачено два строки: строк письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили та строк надання сертифікату Торгово-промислової палати України.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені відповідачем обставини непереборної сили відбулися - 26.03.2022, тобто строком письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили було 72 години з 26.03.2022.

Однак, судом першої інстанції правильно було встановлено, що відповідач про наявність таких обставин - про знищення продукції позивача та неможливість виконання умов Договору повідомив позивача листом від 26.04.2022, тобто з явним порушенням строку, визначеного пункту п.7.4. Договору.

Твердження відповідача про отримання ним Акту про пожежу лише 26.04.2022 у зв`язку із щоденними обстрілами та завантаженістю роботи пожежної частини, судом сприймаються критично, оскільки, як вбачається з Акту про пожежу від 26.03.2023, примірник даного Акту на місці пожежі не вимагався.

Більше того, як правильно зауважив суд першої інстанції, неотримання відповідачем вказаного Акту в день пожежі не звільняло його від обов`язку повідомити позивача про настання обставин непереборної сили протягом 72 годин.

Виходячи з викладеного в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в силу умов договору та встановлених вище обставин, у зв`язку з несвоєчасним повідомленням відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили - відповідач позбавлений можливості посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення його від відповідальності через форс-мажорні обставини.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Відповідно до статті 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Зі змісту статті 938 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За приписами статті 27 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1. 2 ст. 31 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні»).

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами статті 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання. Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Положення аналогічного змісту містяться в частині 1 статті 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Зокрема, за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Аналогічні положення передбачені статтею 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна». Так, збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів сприймає критично доводи відповідача про відсутність його вини у знищенні майна, оскільки судом було встановлено, що відповідач не виконав вимог законодавства та умов Договору щодо збереження переданого на зберігання товару, натомість в силу умов укладеного між сторонами договору відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини у зв`язку з несвоєчасним повідомленням відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили відповідно до п. 7.4. Договору.

Виходячи з вказаного, доводи відповідача про те, що позивач був повідомлений про факт знищення майна - колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають встановленим судом обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно з положеннями статті 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7767/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко